Рішення № 10136599, 24.06.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.10                                                                                 Справа № 11/101пн.

За позовом

Приватного підприємства "ІНДТРЕЙД - 2181", м. Луганськ

до Акціонерного товариства закритого типу "Стахановський міський молочний завод", м. Стаханов м. Алмазная Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відділ державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції, м. Стаханов Луганської області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Управління Пенсійного фонду України у м. Стаханові Луганської області, м. Стаханов Луганської області

про визнання права застави на майно та виключення цього майна з Акту опису та з-під арешту

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача - Цукер І.Б., довіреність № б/н від 14.04.2010;

від відповідача - не прибув;

від 3-ї особи - Відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції –не прибув;

від 3-ї особи - Управління Пенсійного фонду України у м. Стаханові Луганської області           - Тимофіїв Е.М., довіреність № 9292/01-05 від 08.06.2010

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу у зв’язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

                                        в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

- визнання за ним права застави на майно (будівлю головного корпусу), розташованої за адресою: м. Алмазна, 43-є поселення, буд. 7, площею 3608 кв. м, 1934 року будування;

- виключення майна (будівлі головного корпусу), розташованої за адресою: м. Алмазна, 43-є поселення, буд. 7, площею 3608 кв. м, 1934 року будування з акту опису та з-під арешту від 19.02.2010.

Позовні вимоги мотивовані, зокрема, тим, що до складення акту опису та арешту майна між АТЗТ «Стахановський міський молочний завод», як заставодавцем та ПП «ІНДТРЕЙД –2181», як заставодержателем було укладено договір застави №2 від 09.01.2009, який не посвідчений нотаріально, проте визнаний дійсним рішенням третейського суду для вирішення конкретного спору від 30.01.2009 р. по справі №09/01-1.

Відповідач відзивом на позовну заяву, який здано в судовому засіданні 15.04.2010, просить позов задовольнити.

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Дії відповідача по визнанню позову суперечать законодавству з нижченаведених підстав.

Тому, суд не приймає визнання позову відповідачем та розглядає спір по суті згідно вимог чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

У судове засідання представники відповідача та ВДВС не прибули, причини неявки суду не повідомили, про час та місце судового розгляду справи судом повідомлялися належним чином.

ВДВС Стахановського МУЮ письмовим поясненням на позов від 26.05.2010 просить у задоволенні позову відмовити.

УПФУ у м. Стаханові Луганської області відзиву на позову заяву не надано, проте усними поясненнями його представник проти позову заперечив.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін і третіх осіб та надані до матеріалів справи докази, дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Згідно постанови Луганського окружного адміністративного суду від 22.09.2009 у справі №2а-21762/09/1270 за позовом прокурора м. Стаханова Луганської області в інтересах держави в особі Управління Пенсійного фонду України у м. Стаханові Луганської області до акціонерного товариства закритого типу "Стахановський міський молочний завод" ухвалено рішення про стягнення з відповідача на користь позивача боргу у сумі 122181 грн. 95 коп.

На підставі даної постанови, що набрала законної сили, видано виконавчий лист.

Виконавчий лист пред'явлено до виконання та 05.11.2009 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

У межах виконавчого провадження 19.02.2010 проведені виконавчі дії з опису і арешту майна акціонерного товариства закритого типу "Стахановський міський молочний завод" про що складено акт опису й арешту.

До зазначеного акту увійшла і спірна будівля головного корпусу, розташована за адресою: м. Алмазна, 43-є поселення, буд. 7.

Вказана будівля належить на праві власності акціонерному товариству закритого типу "Стахановський міський молочний завод", що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08.09.2008, витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.09.2008.

За доводами позивача у нього є право застави на спірне майно, яке засноване на договорі застави №2 від 09.01.2009, укладеному між ним та відповідачем.

Позивач стверджує, що даний договір є вчиненим, оскільки визнаний дійсним рішенням третейського суду для вирішення конкретного спору від 30.01.2009 у справі № 09/01-1.

Зазначені доводи позивача не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та відхиляються судом з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 209 Цивільного кодексу України правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Згідно ст. 577 Цивільного кодексу України договір якщо предметом застави є нерухоме майно, а також в інших випадках, встановлених законом, договір застави підлягає нотаріальному посвідченню.

Нотаріальне посвідчення правочину здійснюється нотаріусом або іншою посадовою особою, яка відповідно до закону має право на вчинення такої нотаріальної дії, шляхом вчинення на документі, в якому викладено текст правочину, посвідчувального напису (ч. 2 ст. 209 Цивільного кодексу України).

При цьому згідно ч. 3 ст. 209 Цивільного кодексу України нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 вказаного Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

У даному випадку, договір застави між позивачем та відповідачем складений в простій письмові формі, не був посвідчений нотаріально.

При недотриманні вимоги стосовно реєстрації правочину, у тих випадках, коли така реєстрація визнана законом обов'язковою, такий правочин вважається неукладеним, а отже не має юридичної сили і не може породжувати для його суб'єктів бажаного правового результату і відповідних прав.

Аналіз змісту статті 210 Цивільного кодексу України дає змогу дійти висновку, що цивільні права і обов'язки у сторін такого правочину можуть виникати тільки з моменту його державної реєстрації.

Виходячи з викладеного, беручи до уваги наявні в матеріалах докази та встановлені обставини справи стосовно відсутності нотаріального посвідчення та здійснення державної реєстрації договору, суд також доходить висновку про те, що договір застави, на який посилається позивач, не є вчиненим..

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 20.05.2008 у справі № 2-3/4423-2007, Вищого господарського суду України від 03.06.2009 у справі № 19/21).

Крім того, посилання позивача на те, що договір застави №2 від 09.01.2009, визнаний дійсним рішенням третейського суду для вирішення конкретного спору від 30.01.2009 р. по справі №09/01-1 відхиляється судом з таких підстав.

Відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України:

1. У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

2. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

Рішення третейського суду не є актом органу судової влади, з яким закон пов’язує дійсність правочину, не посвідченого нотаріально.

Правосуддя - це самостійна галузь державної діяльності, яку суди здійснюють шляхом розгляду і вирішення в судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, кримінальних та інших справ. Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Тому, в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади можуть здійснювати функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та/або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

Згідно з положеннями частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування.

Відповідно до Закону “Про третейські суди” третейські суди приймають рішення тільки від свого імені.

Третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.

Третейські суди не віднесені до системи судів загальної юрисдикції (стаття 125 Конституції України), тобто не є складовою судової гілки влади.

Таким чином, третейські суди не здійснюють правосуддя, їх рішення не є актами правосуддя, а самі вони не входять до системи судової гілки влади (судів загальної юрисдикції).

Наведена правова позиція визначена в Рішенні Конституційного суду України у справі N 1-3/2008 про завдання третейського суду від 10 січня 2008 року N 1-рп/2008.

За таких підстав рішення третейського суду не є актом органу судової влади, з яким закон пов’язує дійсність правочину непосвідченого нотаріально.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Також слід зазначити, що рішення третейського суду, на яке посилається позивач, впливає не тільки на сторін третейської справи, а і, зокрема, на Управління Пенсійного фонду України у м. Стаханові Луганської області та Відділ державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції, які не були учасниками спору при розгляді справи у третейському суді.

Разом з тим, як вже зазначалося, відповідно до Закону (1701-15) третейські суди приймають рішення тільки від свого імені (стаття 46), а самі ці рішення, ухвалені в межах чинного законодавства, є обов'язковими лише для сторін спорів.

Тому, оскільки рішення третейського суду від 30.01.09 по справі № 09/01-1, впливає на права Управління Пенсійного фонду України у м. Стаханові Луганської області та Відділу державної виконавчої служби Стахановського міського управління юстиції, але не є для них обов’язковим, то таке рішення третейського суду не підлягає застосуванню при розгляді цієї справи господарським судом.

На підставі вищевикладеного договір застави №2 від 09.01.2009, який не засвідчений нотаріально, не є вчиненим.

За таких обставин доводи позивача про наявність у нього права застави на підставі такого договору є необґрунтованими.

З урахуванням викладеного у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у складі: державного мита у сумі 170 грн. 00 коп., а також витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236 грн. покладаються на позивача.

Зайве сплачене державне мито у сумі 05 грн. 00 коп., перераховане меморіальним ордером від 02.12.2009 №1659867, підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

2. Судові витрати покласти на позивача.

3. Повернути Приватному підприємству "ІНДТРЕЙД - 2181", м. Луганськ, пров. Богдановскій, б. 24 ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 35844444, зайво сплачене за меморіальним ордером від 02.12.2009 р. №1659867 державне мито у сумі 05 грн. 00 коп. Підставою для повернення сплаченого державного мита є дане рішення підписане суддею та скріплене печаткою суду.

В судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення. Рішення, оформлене відповідно до ст. 84 ГПК України, підписано 29.06.2010 р.

На підставі ч. 3 ст. 85 ГПК України дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя М.О. Москаленко