Рішення № 101365195, 25.11.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/9284/21

РІШЕННЯ

іменем України

25 листопада 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2502 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом від 22.07.2021, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2502 у ненарахуванні та невиплаті коштів за час затримки розрахунку при звільненні; 2) зобов`язати Військову частину А2502 нарахувати і виплатити кошти за час затримки розрахунку при звільненні за період з 14.11.2020 по 08.07.2021.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що фактично остаточний розрахунок з ним здійснено 08.07.2021. Вказує, що звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак відповідач відмовив у виплаті середнього заробітку. Вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з ухвалою від 11.08.2021, суд відкрив спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

06.09.2021 до суду поступив відзив на позовну заяву за №350/485/60/1714 від 27.08.2021, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що військовослужбовці не перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а проходять службу. Порядок проходження військовослужбовцями служби у Збройних Силах України та інших військових формуваннях врегульовано спеціальним законодавством. Таким чином, на них не поширюються норми КЗпП України.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Позивач проходив військову службу у військовій частині А2502 та згідно наказу Командира військової частини А2502 від 14.11.2020 №261 позивача виключено зі списків особового складу частини з 14.11.2020.

ОСОБА_1 звертався до військової частини А2502 із заявою в якій просив виплатити індексацію грошового забезпечення, однак листом від 02.02.2021 №350/485/60/256 відповідач повідомив, що протягом 2016-2018 років у Міністерстві оборони України коштів на індексацію грошового забезпечення не виділялось. Порядком №1078 не передбачено механізму виплати сум індексації у поточному році за попередні періоди.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 19 травня 2021 року по справі №560/1604/21, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини А2502 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018. Визнано протиправною відмову військової частини А2502 у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, викладену у листі від 02.02.2021 №350/485/60/256. Зобов`язано військову частину А2502 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Отже, судовим рішенням у справі №560/1604/21, зокрема, вирішено питання про виплату позивачу індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року.

Відповідач виконав вищевказане рішення суду та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 в сумі 16274,46 грн, що стверджено платіжним дорученням №593 від 06.07.2021.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Cпеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, непроведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк передбачений ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати (зокрема, індексації та компенсації відпустки) роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Водночас, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Верховним Судом сформовано ряд правових позицій щодо співмірності розміру виплат пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, зокрема у справах №821/1083/17, №761/9584/15-ц, №806/2473/18, які суд враховує у цій справі, і наступне.

Оскільки, остаточний розрахунок з позивачем здійснений відповідачем тільки 06.07.2021, тому періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 14.11.2020 (з дати звільнення) по 06.07.2021, що складає - 235 днів.

З урахуванням згаданого рішення суду у справі №560/1604/21 розмір простроченої заборгованості перед позивачем на момент звільнення складав 16274,46 гривень.

Середньоденний заробіток позивача, відповідно до довідки відповідача за №1163 від 27.08.2021 складає 474,81 гривень.

Розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні коштів, які слід було б виплатити позивачу складає 111580,35 грн (474,81 х 235).

При цьому, потрібно враховувати, що позивач до 25.01.2021 не пред`являв жодних вимог до роботодавця (військової частини) в частині виплати належних йому сум при звільненні, адже тільки 25 січня 2021 року позивач звернувся військової частини А 2502 із заявою про виплату індексації грошового забезпечення.

Відповідач листом від 02.02.2021 відмовив позивачу у задоволенні його заяви від 25.01.2021 щодо виплати індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 28.02.2018.

Отже, відповідач з часу відмови позивачу - 02.02.2021 порушив його право і між сторонами виник спір щодо належних сум при звільненні.

Остаточний розрахунок з позивачем було проведено лише 06.07.2021, а тому, за період починаючи з 02.02.2021 у відповідача виникає обов`язок сплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні і він складає 73595,55 грн (155 днів х 474,81 гривень).

Такий підхід визначення суми компенсації цілком відповідає раніше викладеним позиціям Верховного Суду викладених у справах №821/1083/17, №806/2473/18, оскільки в даному випадку дотримуються принципи пропорційності, справедливості та враховуються всі важливі обставини, що впливають на визначення її розміру.

Також, суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Аналогічна правова позиція зазначена в п. 39-41 постанови Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій адміністративній справі та правових позицій Верховного Суду у справах №821/1083/17, №806/2473/18, які суд використовує саме у цій справі щодо співмірності, які є різними щодо методики розрахунку (наприкад №761/9584/15-ц), суд першої інстанції вважає, що позивач частково довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірності невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем сплачено 908,00 грн судового збору за подання позовної заяви, тому такі витрати слід присудити на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А2502 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 коштів за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Військової частини А 2502 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 02.02.2021 по 06.07.2021 в сумі 73595,55 (сімдесят три тисячі п`ятсот дев`яносто п`ять гривень п`ятдесят п`ять копійок) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 908,00 (дев`ятсот вісім) гривень за рахунок асигнувань Військової частини А2502.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 25 листопада 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А2502 (вул. Миру, 2, м. Старокостянтинів, Хмельницька область, 31100 , код ЄДРПОУ - 08497649)

Головуючий суддя А.І. Петричкович