Рішення № 101365094, 25.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

25 листопада 2021 р. № 520/9042/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., Харків, Харківська область, 61000) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 , до стажу роботи на посаді судді додаткових двох років роботи у сфері права, який вимагався для набуття права для призначення на посаду судді вперше при здійсненні перерахунку відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року на підставі довідки апеляційного суду Харківської області від 17.03.2020 року №01-33/202/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці;

- скасувати рішення відділу перерахунків пенсій №4 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в частині застосування загального відсотку до розрахунку щомісячного довічного грошового утримання від заробітку - 56% при здійсненні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення ОСОБА_1 , щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.03.2020 року №01-33/202/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок, нарахувати та в подальшому виплачувати щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 60% грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, зарахувавши до стажу роботи на посаді судді додаткових двох років роботи у сфері права, який вимагався для набуття права для призначення на посаду судді вперше, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.03.2020 року №01-33/202/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області, здійснивши виплату боргу однією сумою, без обмеження граничним розміром, починаючи з 19 лютого 2020 року, з урахуванням раніше виплачених сум та компенсації на час виплати перерахунку, відповідно до вимог ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ОСОБА_1 має право на зарахування до стажу роботи судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання додаткових двох років роботи у сфері права, який вимагався як мінімальний для набуття позивачем права для призначення на посаду судді вперше. Неврахування відповідачем при перерахунку позивачу довічного грошового утримання повного стажу роботи порушує право позивача на пенсійне забезпечення. На підставі викладеного просила задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного провадження у справі, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву наголосив на правомірності своїх дій. На підставі викладеного просив у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 262 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Судом встановлено, що позивач у 1992 році рішенням X сесії Харківської обласної Ради народних депутатів була обрана на посаду народного судді.

На підставі наказу начальника управління юстиції Харківського облвиконкома №02-7/93 від 14.10.1992 року з 15 жовтня 1992 року по 05 листопада 1998 року ОСОБА_1 працювала народним суддею у Червонозаводському районному народному суді міста Харкова.

Постановою Верховної Ради України "Про обрання суддів" №184 -XIV від 15.10.1998 року позивач безстроково була обрана на посаду судді Харківського обласного суду (в подальшому апеляційний суд Харківської області), де працювала з 06 листопада 1998 року по 17 листопада 2015 року.

Постановою Верховної Ради України від 12 листопада 2015 року № 788-VIII у зв`язку з поданням заяви про відставку та відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України ОСОБА_1 звільнена з посади судді апеляційного суду Харківської області.

Наказом голови апеляційного суду Харківської області від 17 листопада 2015 року № 04-03/92-ОС ОСОБА_1 відрахована зі штату апеляційного суду Харківської області у зв`язку з поданням заяви про відставку та наданням відставки на підставі зазначеної вище постанови.

Позивач перебуває на обліку в Головному Управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.

Починаючи з 19.11.2015 року на підставі розпорядження управління Пенсійного фону України Харківської області позивач отримувала щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці виходячи із стажу роботи на посаді судді 23 роки 01 місяць 01 день.

Враховуючи зміни, які відбулися в чинному законодавстві позивач 21.05.2020 року подала Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області заяву про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на підставі довідки апеляційного суду Харківської області від 17.03.2020 року №01-33/202/2020 про суддівську винагороду.

Однак Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківські області №835973 від 22.05.2020 року позивачу було відмовлено у перерахунку.

Позивач оскаржував зазначене рішення в судовому порядку. Так, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.10.2020 року по справі №520/8343/2020, адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, адреса: майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано рішення відділу з питань перерахунків пенсій №16 управління застосування пенсійного законодавства Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.05.2020 року №835973, яким відмовлено у перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 березня 2020 року №01-33/202/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області, згідно його заяви від 21.05.2020 року.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання, виходячи із розміру суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді, на підставі довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17 березня 2020 року №01-33/202/2020, виданої Апеляційним судом Харківської області, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з 19 лютого 2020 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344).

Позивач з метою захисту порушених прав 27.03.2021 року звернулась до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області із відповідною заявою.

Однак, у листі №4404/8070/Щ-2-8/2000/21 від 21.04.2021 року суб`єкт владних повноважень наголосив, що з 19.02.2020 року позивачу проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання на виконання рішення суду від 12.10.2020 року. Виплату розпочато з 01.01.2021 року.

При здійсненні перерахунку довічного грошового утримання відповідно до Закону № 1402-VIII, виходячи із стажу роботи на посаді судді 23 роки 01 місяць 01 день, нараховано 56% від суддівської винагороди судді, зазначеної у довідці апеляційного суду Харківської області від 17.03.2020 року №01-33/202/2020.

Не погоджуючись із такими діями та рішенням суб`єкта владних повноважень, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із зазначеним позовом до Харківського окружного адміністративного суду.

Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.

Щодо визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не зарахування ОСОБА_1 , до стажу роботи на посаді судді додаткових двох років роботи у сфері права, який вимагався для набуття права для призначення на посаду судді вперше при здійсненні перерахунку відсоткового розміру щомісячного довічного грошового утримання з 19 лютого 2020 року на підставі довідки апеляційного суду Харківської області від 17.03.2020 року №01-33/202/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до статті 126 Конституції України, визначено, що незалежність і недоторканість судді гарантуються Конституцією і законами України.

В пункті 7 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 суд зазначив, що конституційний статус судді передбачає надання йому в майбутньому статусу судді у відставці, що також є гарантією належного здійснення правосуддя, дає підстави ставити до суддів високі вимоги і зберігати довіру до їх компетентності та неупередженості.

Аналіз норм Конституції України свідчить, що надання судді за рахунок держави матеріального і соціального захисту (заробітна плата, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо), що відповідає його високому статусу, є гарантією забезпечення незалежності.

Відповідно до пункту 8 частини п`ятої статті 48 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" (в редакції, чинній на час призначення довічного грошового утримання), незалежність судді забезпечується належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді.

В силу вимог частини сьомої статті 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді.

Абзацом четвертим пункту 34 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII передбачено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).

При цьому будь-яких обмежень щодо дії цього пункту в часі Законом не встановлено.

Вказані норми кореспондують зі статтею 22 Конституції України, відповідно до якої при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно абзацу другого частини четвертої статті 43 Закону України "Про статус суддів" №2862-ХІІ від 15.12.1992 до стажу роботи, що дає право на відставку судді та отримання щомісячного довічного грошового утримання, крім роботи на посадах суддів судів України, державних арбітрів, арбітрів відомчих арбітражів України, зараховується також час роботи на посадах суддів і арбітрів у судах та державному і відомчому арбітражі колишнього СРСР та республік, що раніше входили до складу СРСР, час роботи на посадах, безпосередньо пов`язаних з керівництвом та контролем за діяльністю судів у Верховному Суді України, в обласних судах, Київському і Севастопольському міських судах, Міністерстві юстиції України та підвідомчих йому органах на місцях, за діяльністю арбітражів у Державному арбітражі України, Вищому арбітражному суді України, а також на посадах прокурорів і слідчих за умови наявності у всіх зазначених осіб стажу роботи на посаді судді не менше 10 років.

Згідно з абзацом другим пункту 3-1 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.07.2016 по справі № 21-6664а15.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини другої статті 137 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VІІІ "Про судоустрій і статус суддів" до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Системний аналіз вказаної норми у її взаємозв`язку з абзацом 4 пункту 34 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1402-VІІІ дає підстави для висновку, що у зв`язку з набранням чинності Законом України від 07.06.2018 № 2447-VІІІ "Про Вищий антикорупційний суд", яким внесено зміни до статті 137 Закону № 1402-VІІІ, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.

Водночас, частиною першою статті 7 Закону України від 15.12.1992 № 2862-ХІІ "Про статус суддів" (чинного на момент обрання позивача на посаду судді) суддею може бути громадянин України, який має стаж роботи в галузі права не менш як три роки.

З даного питання висловлювалася Велика Палата Верховного Суду, яка зазначила, що внесенні до статті 137 Закону № 1402-VІІІзміни дозволили зараховувати стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення позивача на посаду судді (постанова від 30.05.2019 у справі № 9901/805/18), висновки якої суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем нараховується ОСОБА_1 відсоток у розмірі 56%.

В той час як в довідці у довідці від 17.03.2020 року №01-33/202/2020 доплата за вислугу років зазначена 80%.

Отже, дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення відсотку є протиправними.

З метою відновлення порушеного права, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплатити пенсію з урахуванням всіх складових довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці від 17.03.2020 року №01-33/202/2020.

Матеріалами справи не підтверджено прийняття рішення відділу перерахунків пенсій №4 управління пенсійного забезпечення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

А отже, воно не може бути скасоване. В даній частині позов не підлягає задоволенню.

Матеріалами справи не підтверджено не врахування відповідачем додаткових двох років роботи у сфері права позивача.

А отже, ця вимога також не підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за несвоєчасну виплату пенсії, суд зазначає наступне.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду.

Відповідно до положень статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року №2050-ІІІ (далі по тексту - Закон України № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з положеннями статті 2 Закону України №2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії (частина друга статті 2 Закону України №2050-III).

Статтею 3 Закону України №2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з положеннями статті 4 Закону України №2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до статті 6 Закону України №2050-III компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.

Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16 травня 2019 року по справі № 134/89/16-а, від 10 лютого 2020 року по справі № 134/87/16-а, від 05 березня 2020 року по справі №140/1547/19.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, нарахування та виплата суми пенсії ставить первинною подією щодо компенсації втрати частини пенсії, яка нараховується та виплачується, відповідно, після та за результатом нарахування та виплати основної суми пенсії.

Суд зауважує, що наразі відсутні підстави вважати, що після та за результатом перерахунку, нарахування та виплати основної суми пенсії відповідачем не буде нараховано та виплачено компенсацію втрати частини доходу.

Так, позовні вимоги у вказаній частині звернені на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного Фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацією за несвоєчасну виплату пенсії.

Щодо вимог, які стосуються виплати пенсії однією сумою, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 55 Закону № 2262-ХІІ нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але своєчасно не отримав з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більш як за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми недоотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Таким чином, ст. 55 Закону № 2262-ХІІ передбачає виплату недоплаченої пенсії однією сумою лише в тому разі, якщо пенсія належала пенсіонеру, однак, не була отримана ним вчасно з власної вини.

Між тим, ця норма не містить приписів, які б визначали спосіб дій органу Пенсійного фонду щодо виплати суми пенсії, що утворилася з вини органу Пенсійного фонду, зокрема, внаслідок перерахунку за рішенням суду.

Отже, спосіб виконання дій, які має вчинити суб`єкт владних повноважень за рішенням суду, не визначений у спірних відносинах нормативно.

Належним виконанням судового рішення про здійснення виплати суми недоплаченої частини основного розміру пенсії, буде вважатися як перерахування присудженої суми одним платежем, так і кількома платежами, а повним виконанням рішення суду буде сплата відповідачем всієї недоплаченої різниці.

Кількість платежів у межах однієї суми коштів не порушує прав особи на соціальний захист у формі пенсійного забезпечення.

З огляду на викладене, вимога позивача про виплату перерахованої пенсії однією сумою задоволенню не підлягає.

Разом з тим, вимога адміністративного позову про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача без обмеження граничним розміром у вказаній частині звернена на майбутнє, в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними.

Щодо позовних вимог, які стосуються виплачувати в подальшому довічне грошове утримання у розмірі, суд зазначає наступне.

Матеріали справи не містять доказів існування у відповідача наміру допускати порушення закону у процедурі проведення майбутніх пенсійних виплат.

За таких обставин суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині, адже вимоги заявлені на майбутнє, стосуються правовідносин, котрі ще не відбулись та відносно яких відсутні докази обрання владним суб`єктом наперед певного варіанту правової поведінки.

Щодо вимоги, яка стосується негайного виконання рішення суду про стягнення перерахованої пенсії в межах суми за один місяць з відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до приписів ст.371 КАС України, негайно виконуються рішення суду про: 1) присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Суд наголошує, що в спірних відносинах пенсія не присуджується, а перераховується. Отже підстави для застосування приписів ст. 371 КАС України відстуні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до приписів ст. 139 КАС України (50%).

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., Харків, Харківська область, 61000) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо зменшення відсотку та не врахуванні довідки апеляційного суду Харківської області від 17.03.2020 року №01-33/202/2020 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок відповідно до довідки апеляційного суду Харківської області від 17.03.2020 року №01-33/202/2020 у розмірі 80% доплати за вислугу років з 19 лютого 2020 року.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов., Харків, Харківська область, 61000) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 листопада 2021 року.

Суддя Н.А. Полях