Рішення № 10136350, 24.06.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.10                                                                                 Справа № 6/97(19/20)

За позовом

Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ

до Луганської міської організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, м. Луганськ

про стягнення 16489 грн. 06 коп.

           Суддя Василенко Т.А.

за участю представників сторін:

від позивача - Гонцул І.О., дов. № 4-д від 10.01.2010;

Нікітін В.В., дов. № 23-д від 18.02.2010;

від відповідача –після перерви не прибув;

В судовому засіданні 17.06.10 було оголошено перерву до 24.06.10.

Обставини справи: заявлено вимогу про стягнення з відповідача 16489 грн. 06 коп., в тому числі: заборгованість за договором постачання теплової енергії № 817 від 06.02.1998 в сумі 11 974 грн. 03 коп., інфляційні нарахування у сумі 4189 грн. 91 коп., 3% річних у сумі 325 грн. 12 коп.

          Представником позивача, в судовому засіданні подано пояснення до уточнення № 15/42-7/656 від 20.03.09, за яким зазначено, що відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за ідентифікаційним кодом 03922148 зареєстроване підприємство «Луганська міська організація українського товариства охорони пам’ятників історії культури», яке розташоване за адресою –м. Луганськ, вул. Советська,

Б. 73 «а», тому наданими уточненнями до позовної заяви позивач просив суд вважати назвою відповідача саме зазначену в уточненнях, а саме –відповідачем по справі є «Луганська міська організація українського товариства охорони пам’ятників історії культури»

          Представник відповідача в дане судове засідання не з’явився, але про дату та час його проведення був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис останнього в запису про оголошення перерви від 17.06.2010.

В той же час, від відповідача по справі надійшли:

- заперечення на пояснення позивача по справі;

- заява про продовження строку розгляду спору по справі на два місяці;

- заява про відкладення розгляду справи на підставі ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду.

          Представники позивача проти наданих відповідачем заяв заперечили.

          Суд, розглянувши надані відповідачем заяви про продовження строку розгляду спору по справі та про відкладення розгляду справи, відхиляє їх виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 69 ГПК України розгляд спору по справі може бути продовжено в тому числі і за заявою сторін. В даному випадку, лише від однієї сторони надійшла заява про продовження розгляду справи.

В той же час, у суду не має можливості перенести розгляд справи, оскільки строк її розгляду закінчується 26.06.2010 року.

Разом з цим, слід зазначити, що при оголошенні перерви суд не вимагав від сторін додаткових доказів.

Виходячи з наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу по суті в даному судовому засіданні, за наявними в ній матеріалами, оскільки у сторін була можливість надати свої пояснення та заперечення, подати будь-які докази, що ними і було зроблено в попередніх судових засіданнях.

          Відповідач, за відзивом на позовну заяву (здано до суду 12,04.10) та запереченнями від 23.06.10 проти позову заперечує та зокрема зазначає, що між сторонами у справі не існують будь-яких взаємовідносин, і відповідачем по даній справі повинна бути –Рада Луганської обласної організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши представників сторін ,суд

в с т а н о в и в:

          06.02.1998 року між Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (підприємство) та Радою Луганської обласної організації Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури (споживач) було укладено договір № 817 на постання теплової енергії, за умовами якого, позивач прийняв на себе зобов'язання постачати теплоносій для об’єктів Ради Луганської обласної організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, перелічених у додатку до договору загальною площею 52 кв.м з тепловими утратами 3860 ккал/год, у тому числі на опалення, вентиляцію приміщень, установ, організацій та промислових підприємств площею 52 кв.м з тепловим навантаженням 3860 ккал/год, а споживач, прийняти та оплатити надану теплову енергію.

Позивачем умови договору виконувалися належним чином та надавалися відповідачу відповідні послуги, але останній оплату не здійснював у зв’язку з чим позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач проти позову заперечив, з підстав наведених у відзиві.

Оцінивши матеріали справи та доводи сторін у їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із матеріалів справи 06.02.1998 року між Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (підприємство) та Радою Луганської обласної організації Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури (споживач) було укладено договір № 817 на постання теплової енергії.

Щодо споживача –відповідача у справі слід зазначити наступне.

Відповідно до Положення "Про Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України", затвердженого постановою КМУ від 14.07.1993 р. №538 (чинного на час створення Луганської міської організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури), державний реєстр звітних (статистичних) одиниць України - це автоматизований банк даних для забезпечення єдиного державного обліку всіх господарюючих суб'єктів, на які поширюється Закон України "Про державну статистику" і що є юридичними або фізичними особами (підприємцями) і підлягають відповідно до чинного законодавства державній реєстрації.

Згідно п.5 цього Положення, державний реєстр складається з інформаційного фонду, до якого входять такі дані, як, зокрема: ідентифікаційний код господарюючого суб'єкта, який є єдиним для всього інформаційного простору України та прізвище керівника. Джерелом формування інформаційного фонду є, зокрема, дані з резерву ідентифікаційних кодів.

Поряд з цим, з метою забезпечення єдиного державного обліку підприємств та організацій всіх форм власності, постановою КМУ від 22.01.1996р. №118 "Про створення Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України" було затверджено та введено в дію з 01.01.1996 року Положення "Про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України". Згідно п.5 цієї Постанови КМУ від 22.01.1996р. №118, Міністерство статистики України було зобов'язано забезпечити формування бази даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України на основі Державного реєстру звітних (статистичних) одиниць України із збереженням присвоєних суб'єктам господарської діяльності ідентифікаційних кодів.

Відповідно до п.2 цього Положення про ЄДРПОУ, метою створення державного реєстру є, зокрема, забезпечення єдиних принципів ідентифікації суб'єктів господарської діяльності та їх державного обліку в межах інформаційного простору України.

Згідно п.4 Положення про ЄДРПОУ, ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності - є єдиним для всього інформаційного простору України та зберігається за суб'єктом протягом усього періоду його існування (п.15 Положення).

1.07.2004 року набув чинності Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб –підприємців", згідно з яким, державних реєстраторів зобов'язано протягом 2004 - 2005 років провести заміну раніше виданих юридичним особам та фізичним особам –підприємцям свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка.

Тобто, зазначені приписи не передбачають присвоєння одного і того ж ідентифікаційного коду двом різним юридичним особам.

Разом з цим, із довідок про внесення в ЄДРПОУ, виданих 02.02.1999 року, 08.02.2001 року (т.2,а с.34,35); свідоцтва про державну реєстрацію в 2004 році ЄДРПОУ (т.2, а.с.36); довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про включення відомостей про зазначену вище організацію (т.2, а.с.48), вбачається, що ідентифікаційний код Луганської міської організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури –"03922148" є таким, що співпадає з ідентифікаційним кодом який зазначено у договорі № 817 на постачання теплової енергії 06.02.1998 року, в якості реквізитів первісно заявленого відповідача, (т.2, а.с.11).

Відповідно до відповіді ГУЮ у Луганські області №9-24-8484 від 27.07.2009 року та №13-9-3883 від 19.08.2009 року (т.2, а.с.51, 60), вбачається відсутність відомостей реєстрації Ради Луганської обласної організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури, та зазначено, що під ідентифікаційним кодом 03922148 внесені дані про Луганську міську організацію Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури.

          Виходячи з наведеного відповідачем у справі є - Луганська міська організація Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури

Між Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (позивачем) та Радою Луганської обласної організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури (відповідачем) 06.02.1998 був укладений договір на відпуск теплової енергії № 817, за умовами якого позивач – Постачальник, прийняв на себе зобов'язання постачати теплоносій для об’єктів Споживача, перелічених у додатку до договору загальною площею 52 м2 з тепловими утратами 3860 ккал/год, у тому числі на опалення, вентиляцію приміщень, установ, організацій та промислових підприємств площею 52 м2 з тепловим навантаженням 3860 ккал/год, а відповідач –Споживач, прийняти та оплатити надану теплову енергію.

Договір з боку позивача було підписано директором –Дихне А.І., а з боку відповідача директором –Рагуліним В.И.

Незважаючи на те, що в договорі є посилання на додаток до договору щодо об’єктів споживача, фактично як вбачається, із пояснень позивача, сторонами додатки не складалися, оскільки приміщення на яке постачалося тепло є вбудованим приміщенням.

Відповідно до п.п «а» п.15 договору Споживач зобов'язаний здійснювати оплату рахунків за надану теплову енергію в 10-денний термін з дня його отримання.

Пунктом 19 договору передбачено, що всі розрахунки за договором здійснюються на підставі платіжних вимог, наданих Постачальником Споживачу для оплати шляхом безакцептного списання з розрахункового рахунку Споживача. Споживач несе матеріальну відповідальність перед Постачальником у випадку несплати пред’явлених до банку рахунків на наступний день.

Також матеріальна відповідальність Споживача перед Постачальником передбачена п.п «а»п.22 договору, а саме у випадку неоплати пред’явлених рахунків за теплову енергію в установлені строки.

Відповідачем умови договору виконувались не в повному обсязі.

За листом № 15/42-7/166 від 01.07.2008 позивачем було надіслано відповідачу претензію (а.с.22).

Згідно до розрахунку позивача в період з січня 1998 року по листопад 2008 року відповідно вказаного договору за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 11974 грн. 03 коп.

Як свідчать матеріалами справи та не спростовано відповідачем, позивачем за вказаний період на об’єкт відповідача, адреса якого вказана в договорі надавалися послуги з теплопостачання та виставлялися відповідні рахунки. Нарахування плати здійснювалося з розрахунку загальної площі 52 м .кв.

Із наданих до суду доказів вбачається, що рішенням виконкому Луганської міської ради № 4/4 від 05.01.01 Луганській міській організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури було надано в безоплатне користування убудоване нежитлове приміщення площею 52,0 кв.м за адресою –м. Луганськ, вул. Совєтська, 73 «а»під розміщення службових приміщень.

Також, як вбачається із вказаного рішення на підставі рішення Виконавчого комітету Луганської міської ради від 18.11.92 № 426 з радою Луганської міської організації Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури був укладений договір оренди нежитлового приміщення площею 534, 6 кв.м. за адресою - м. Луганськ, вул. Совєтська, 73 «а»від 01.02.1993 № 279-418. Але огляну вказаний договір у суду не має можливості, оскільки згідно відповідні Управління комунальним майном Луганської міської ради від 20.05.10 вказаний договір втратив практичне значення та був знищений.

Тобто, наведене свідчить про те, що саме відповідач орендував вбудоване нежитлове приміщенні, розташоване за адресою –м. Луганськ, вул. Совєтська, б. 73 «а». і саме йому постачалося тепло.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов’язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання, тобто –неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З вищенаведеного вбачається, що на виконання умов договору на відпуск теплової енергії № 817 від 06.02.1998 позивачем були надані відповідачу послуги з постачання теплової енергії у вигляді гарячої води та пару, які останній в свою чергу своєчасно та в повному обсязі не оплатив.

У зв’язку з невиконанням своїх зобов'язань, за відповідачем утворилась заборгованість у сумі 11974 грн. 03 коп., що ним не спростовано та підтверджується матеріалами справи.

За листом № 15/42-7/166 від 01.07.2008 позивачем було надіслано відповідачу претензію (а.с.22).

Таким чином факт неналежного виконання відповідачем умов договору підтверджується матеріалами справи.

Як було встановлено при розгляді справи, станом на день її слухання заборгованість відповідача за заявлений у позовній заяві період не змінилась та складає 11974 грн. 03 коп.

Враховуючи те, що Цивільний кодекс України набрав чинності з 01.01.2004, дія його норм, щодо строку позовної давності, розповсюджується на період після 01.01.2001. Тобто до 01.01.2001 діють норми Цивільного кодексу Української РСР 1963 року.

Відповідно до ст.71 Цивільного кодексу Української РСР загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Стаття 75 Цивільного кодексу Української РСР передбачає, що позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін.

Згідно ст.80 Цивільного кодексу Української РСР закінчення строку позовної давності до пред’явлення позову є підставою для відмови в позові.

Тобто, враховуючи вище викладене у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості за період з січня 1998 року по грудень 2000 року включно у сумі 1668 грн. 36 коп. слід відмовити.

Виходячи зі ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідач до винесення судом рішення заяви про застосування позовної давності не подав, на підставі чого позовна давність до заявлених вимог за період з січня 2001 року по січень 2004 року не застосовується.

Статтею 266 Цивільного кодексу України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Виходячи з норми цієї статті відповідач не несе відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді встановленого індексу інфляції та 3% річних за період з січня 1998 року по грудень 2000 року.

Тобто згідно ст.625 Цивільного кодексу України до стягнення з позивача підлягає 3% річних у сумі 325 грн. 12 коп. (згідно з розрахунком позивача) та інфляційні нарахування у сумі 3510 грн. 98 коп. (за період з грудня 2005 року по листопад 2008 року), а у сумі 678 грн. 93 коп. інфляційних нарахувань слід відмовити за спливом позовної давності.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, підлягають до задоволення частково.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам.

Згідно ст.85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні 23.03.2009 за згодою представника позивача були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43, 22, 33-34, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст.173, 193 Господарського кодексу України, ст.ст.257, 266-267, 525-526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст.71, 75, 80 Цивільного кодексу РСР, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Луганської міської організації Українського товариства охорони пам'ятників історії та культури, м.Луганськ, вул.Совєтская, б.73А, кв.181А, код 03922148 на користь:

- Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м.Луганськ, вул.К.Маркса, б.54, код 24047779 , заборгованість у сумі 10305 грн. 67 коп., інфляційні нарахування у сумі 3510 грн. 98 коп., 3% річних у сумі 325 грн. 12 коп., державне мито у сумі 141 грн. 42 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 101 грн. 20 коп., видати наказ.

3. В решті позовних вимог відмовити.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання рішення: 29.06.2010.

Суддя                                                             Т.А.Василенко