Рішення № 10136272, 23.06.2010, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.06.10                                                                                 Справа № 8/93пд

За позовом Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ

до Приватного підприємства “Торговий дім “СеВер”, с. Чорнухине Перевальського району Луганської області

про стягнення 10246 грн. 89 коп., розірвання договору та зобов’язання вчинити певні дії

суддя Москаленко М.О.

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

за участю представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача –Павлік І.Ю., дов. б/н від 23.06.2010;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлені вимоги про:

- стягнення з відповідача заборгованості за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська у розмірі 9808 грн. 80 коп. та пені у сумі 438 грн. 09 коп.;

- розірвання договору № 282 від 23.01.2006 тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська;

- зобов’язання відповідача демонтувати рекламні конструкції, які розташовані за адресою: вул. Ватутіна (в районі будинку № 1 кафе-бару “Плазма”).

Позивач в судове засідання не прибув, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Позовні вимоги позивачем підтримані у повному обсязі.

Письмовим відзивом на позовну заяву (а.с. 23-28) відповідач проти позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач послався на невідповідність вимогам чинного законодавства рішення виконавчого комітету Луганської міської ради № 147 від 12.07.2006, на підставі якого було укладено додаткову угоду № 006 від 01.08.2006 до договору № 187 від 22.02.2005 і яким було визначено розмір плати за користування місцями розташування рекламних засобів. Вказане рішення виконавчого комітету Луганської міської ради було скасоване постановою господарського суду Луганської області від 23.01.2007 у справі № 16/637н-ад, яка набрала законної сили. За таких обставин відповідач послався на необгрунтовано завищений розмір щомісячної плати за договором і просив у задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши присутніх в судових засіданнях представників сторін у справі, суд встановив такі фактичні обставини.

23.01.2006 між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради та Приватним підприємством «Торговий дім «Сєвєр»був укладений договір № 282 (далі за текстом – договір), у відповідності з умовами пункту 1.1 якого Робочим органом (Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради, правонаступником якого є позивач за первісним позовом) Користувачеві (відповідачу за первісним позовом) у тимчасове платне користування було надано місця розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська та визначені у додатку до договору.

Умовами пункту 3.2 договору його сторони встановили, що плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, визначається відповідно до Порядку, встановленого рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради, і складає 275 грн. 40 коп. на місяць (у тому числі ПДВ 45 грн. 90 коп.).

Згідно з пунктом 3. 4 договору плата за тимчасове користування місцем розташування спеціальних конструкцій сплачується з моменту отримання у встановленому порядку дозволу або дозволів на розміщення зовнішньої реклами у м. Луганську щомісячно до 05 числа звітного календарного місяця.

За приписами пункту 6.3 договору зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни договору спір вирішується у судовому порядку. Зміни і доповнення до даного договору вносяться шляхом укладення додаткових угод.

Строк дії договору його сторонами був встановлений з 23.01.2006 до 24.01.2011.

Відповідно до наявного у матеріалах справи акту приймання –передачі від 23.01.2006 (а.с. 14) місця для розташування на них спеціальних конструкцій за договором № 282 від 23.01.2006 були передані Користувачеві - відповідачу за даним позовом.

Рішенням Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 12.07.2006 № 147 прийнято Порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська.

01.08.2006 сторонами договору було укладено додаткову угоду № 001 до договору (а.с. 16), якою було змінено п. 3.2 розділу 3 договору та вказаний пункт викладено у такій редакції: «Розмір плати за всі надані у користування місця визначається відповідно до Порядку плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальні власності територіальної громади м. Луганська, затвердженого рішенням виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.2006 № 147 та складає 979 грн. 20 коп. на місяць (у тому числі ПДВ 163,20 гривень)».

Постановою господарського суду Луганської області від 23.01.2007 у справі №16/637н-ад, що набрала законної сили, рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.2006 № 147 „Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська” визнане протиправним і скасоване, а п.31 абзац 2 рішення Виконавчого комітету Луганської міської Ради від 21.06.04 № 205/29 визнано незаконним.

Договором від 20.02.2007 відступлення права вимоги (цесії), укладеним між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради (Цедент) та Відділом реклами Луганської міської ради (Цесіонарій), Цедент відступив Цесіонарію, а останній набув право вимоги і став кредитором за усіма договорами тимчасового користування місцями розташування спеціальних конструкцій (що використовуються для розміщення рекламоносіїв), які перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська, укладеними між Цедентом та суб'єктами підприємницької діяльності, яким видано дозволи на розміщення реклами. Моментом переходу права вимоги Цедента до Цесіонарія сторони вказаного договору визначили дату укладення договору цесії (пункт 3 договору цесії).

З урахуванням розміру плати за користування місцями для розміщення рекламоносіїв, визначеного договором та додатковою угодою до нього позивач нарахував відповідачеві плату за період з березня 2009 року по лютий 2010 року, яка у загальному розмірі 11750 грн. 40 коп., зазначивши, що опала відповідачем здійснена частково і станом на день звернення позивача до суду з даним позовом заборгованість складає 9808 грн. 80 коп., та надав суду відповідний розрахунок (а.с. 10).

Крім суми заборгованості позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача пеню у розмірі 438 грн. 09 коп.

Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення у повному обсязі з таких підстав.

Ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Правовідносини сторін у даній справі регулюються Законом України „Про рекламу”, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 № 2067 „Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами”, нормами Цивільного та Господарського кодексів України, а також умовами сторонами у справі договору.

Згідно ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування (ч. 2 ст. 632 Цивільного кодексу України).

Закон України „Про рекламу” визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва та споживання реклами.

Статтею 16 вищевказаного Закону передбачено, що розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад та в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Типові правила розміщення зовнішньої реклами затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.03 №2067.

Пунктом 32 Типових правил встановлено порядок визначення плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів і порядок оформлення цих правовідносин - на договірних засадах. В укладеному сторонами у справі договорі чітко визначено його ціну, яку зазначено у грошовому виразі.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджений факт виконання позивачем у справі взятих на себе за договором зобов’язань щодо передачі відповідачеві у строкове платне користування місць для розташування спеціальних конструкцій.

Фактичні обставини справи також свідчать про невиконання відповідачем обов’язку з повного та своєчасного внесення плати за користування зазначеними вище місцями.

Здійснюючи часткові оплати, відповідач посилався на скасування постановою господарського суду Луганської області від 23.01.2007 у справі № 16/637н-ад рішення виконавчого комітету Луганської міської ради від 12.07.2006 № 147 „Про порядок плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади м. Луганська”.

При цьому відповідних змін до договору від 23.01.2006 № 282 відповідачем у встановленому порядку позивачеві не запропоновано та не внесено.

Факт скасування судом нормативних актів органу місцевого самоврядування, яким було врегульовано розмір плати за користування місцями розміщення рекламоносіїв, не є підставою для визнання недійсними усіх договорів, укладених з посиланням на цей нормативний акт, а є підставою для внесення до основного договору відповідних змін. Лист відповідача від 13.02.2008 № 25, на який він посилається як на підставу зменшення розміру щомісячної оплати до 275 грн. 40 коп., за своїм змістом не є пропозицією про внесення змін до договору від 23.01.2006 № 282, яка повинна бути надана в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України.

У відповідності з приписами ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно.

Згідно із ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного вище є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 9808 грн. 80 коп.

Вимога позивача про стягнення з відповідача суми пені також заявлена обґрунтовано, пеня у розмірі 438 грн. 09 коп. за прострочення відповідачем сплати передбачених договором платежів за період з 01.03.2009 по 28.02.2010 підлягає стягненню з відповідача.

Є обгрунтованими й вимоги позивача про розірвання укладеного між сторонами у справі договору та зобов’язання відповідача демонтувати рекламні конструкції, що використовуються для розміщення рекламоносіїв.

Відповідно до частини 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт систематичного порушення відповідачем у справі взятих на себе за договором зобов’язань щодо своєчасної сплати обумовленої договором плати.

Таким чином, вимога позивача про розірвання укладеного з відповідачем договору є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Таким чином, є обґрунтованою, такою, що відповідає вимогам закону та умовам договору вимога позивача про зобов’язання відповідача демонтувати рекламні конструкції, які розташовані за адресою: вул. Ватутіна (в районі будинку № 1 кафе-бару «Плазма»).

Судові витрати покладаються судом на відповідача на підставі приписів ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

в и р і ш и в:

          1. Позов задовольнити у повному обсязі.

          2. Стягнути з приватного підприємства «Торговий дім «СеВер», Луганська область, Перевальський район, смт. Чорнухине, буд. 39-А, код 31462682, на користь Відділу реклами Луганської міської ради, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, буд. 14, код 34791800, заборгованість у розмірі 9808 грн. 80 коп., пеню у розмірі 438 грн. 09 коп., витрати зі сплати державного мита у розмірі 102 грн. 00 коп., витрати з оплати інформаційно –технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236 грн. 00 коп., видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Розірвати укладений між Управлінням архітектури та містобудування Луганської міської ради та приватним підприємством «Торговий дім «СеВер»договір № 282 від 23.01.2006 (з урахуванням додаткової угоди № 001 від 01.08.2006 до вказаного договору).

4.Зобов’язати приватне підприємство «Торговий дім «СеВер», Луганська область, Перевальський район, смт. Чорнухине, буд. 39-А, код 31462682, демонтувати рекламні конструкції, які розташовані за адресою: м. Луганськ, вул. Ватутіна (в районі будинку № 1 кафе-бару «Плазма»).

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Дата підписання повного тексту рішення: 29.06.2010.

Суддя                                                                       М.О. Москаленко