Рішення № 10136014, 21.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/22321.06.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Меггле Україна"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Н."

простягнення 236 761,40 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Демченко В.В.

від відповідача:Панченко Є.В. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Меггле Україна" (надалі –ТОВ "Меггле Україна") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Н." (надалі –ТОВ "Алекс-Н.") про стягнення 379756,73грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору поставки №3/2009 від 02.11.2009 р. позивач здійснив поставку товару, а відповідач належним чином грошове зобов’язання по оплаті поставленого товару не виконав, в зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 306 786,77 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 33 804,61 грн., штрафу у розмірі 35 265,07 грн. та плати за неправомірне користування чужими грошима у розмірі 3 900,28грн. за прострочення виконання грошового зобов’язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.04.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 17.05.2010 р.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 220 000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 17 284,40 грн., 3% річних у розмірі 13 613,60 грн. та плати за неправомірне користування чужими грошима у розмірі 8 768,17 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.05.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 02.06.2010 р.

26.05.2010 р. до канцелярії суду від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, в якій позивач просив стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 220 000,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 13 388,86 грн. та 3% річних у розмірі 3 372,54 грн.

В судовому засіданні представник позивача подав заяву про відмову від частини позовних вимог, в якій відмовився від позову в частині стягнення пені, штрафу та плати за неправомірне користування чужими коштами, в іншій частині позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.06.2010 р. у зв’язку із клопотанням відповідача розгляд справи відкладено до 21.06.2010 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, вимоги ухвал суду виконав, позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, позовні вимоги визнає в частині стягнення суми основного боргу.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2009 р. між ТОВ "Меггле Україна" (продавець) та ТОВ "Алекс-Н." (покупець) було укладено договір поставки товарів №3/2009 (надалі –"Договір").

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору продавець зобов’язується передати у власність покупцю товар партіями згідно накладних у відповідності до замовлень покупця, а покупець зобов’язується прийняти цей товар і сплатити за нього визначену грошову суму (ціну). Купівля-продаж кожної партії товару здійснюється на підставі накладної згідно замовлення покупця.

Згідно із п.п. 2.1, 2.4 Договору зобов’язання сторін по поставці товару виникають на підставі погодженого сторонами та підписаного покупцем замовлення. Покупець передає продавцю підписане замовлення в якому зазначає кількість, асортимент та ціну товару. Після підписання представниками обох сторін накладної про здачу-приймання товару замовлення втрачає чинність.

Пунктом 6.2 Договору визначено, що передача товару продавцем і його прийняття покупцем по назві, асортименту, кількості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням покупця.

Із змісту п. 7.1 Договору вбачається, що покупець оплачує замовлений товар згідно цін, що вказуються в накладних, які є додатками до даного договору та його невід'ємною частиною на протязі 30 календарних днів після отримання ним товару.

Відповідно до п. 8.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2010 р., а в частині розрахунків за поставлений товар –до повного виконання зобов’язання щодо його оплати.

Додатком №1 до Договору сторони погодили форму заявки на товар та визначили фіксовану вартість однієї упаковки товару.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору та на підставі заявок відповідача, за період з 18.11.2009 р. по 23.12.2009 р., позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 503 786,77 грн., що підтверджується видатковими накладними №РН-0000011 від 18.11.2009 р., №РН-0000023 від 23.12.2009 р. та податковими накладними №11 від 18.11.2009 р. та №23 від 23.12.2009 р.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши 283 786,77 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Спір у справі виник у зв’язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов’язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв’язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 220 000,00 грн. за товар поставлений згідно накладної №РН-0000023 від 23.12.2009 р.

Договір є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується передача відповідачу товару згідно Договору за видатковими накладними на суму 503 786,77 грн.

Видаткові накладні містять підпис представника та відтиск печатки відповідача.

Статтею 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 7.1 Договору, відповідач був зобов’язаний розрахуватися за поставлений товар на протязі 30 календарних днів з моменту отримання кожної партії товару. Тобто, за спірними накладними №РН-0000011 від 18.11.2009 р. до 18.12.2009 р. та за №РН-0000023 від 23.12.2009 р. –22.01.2010 р.

Відповідач частково розрахувався за поставлений товар, сплативши 283 786,77 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

Тобто, даною оплатою відповідачем було повністю погашено заборгованість за накладною №РН-0000011 від 18.11.2009 р. та частково, у розмірі 23 246,13 грн., за накладною №РН-0000023 від 23.12.2009 р.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача 220 000,00 грн. на підставі Договору за переданий товар. Відповідачем вказана заборгованість не спростована та визнана представником відповідача у судовому засіданні, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

ТОВ "Алекс-Н." обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "Меггле Україна" про стягнення з ТОВ "Алекс-Н." заборгованості у розмірі 220 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення інфляційних втрат у розмірі 13 388,86 грн. та 3% річних у розмірі 3 372,54грн., нарахованих за прострочення виконання грошового зобов’язання з урахування часткового погашення заборгованості відповідачем.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд здійснює перерахунок заявлених до стягнення інфляційних втрат з огляду на приписи листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р. відповідно до якого нарахування інфляційних втрат здійснюється у випадку, якщо прострочення виконання грошового зобов’язання триває більше 15 днів протягом одного місяця.

Крім того, положення ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційні втрати, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням) (в т.ч. за квітень та травень 2010 року, адже позивачем визначено період прострочення по оплаті товару, поставленого за накладною №РН-0000023 від 23.12.2009 р., з 23.01.2010 р. по 24.05.2010 р.).

Зокрема, позивач просить стягнути інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті товару, поставленого за накладною №РН-0000011 від 18.11.2009 р., у сумі 210 540,64 грн., 190 540,64 грн. та 150 540,64 грн. у період 19-24.12.2009 р., 25-28.12.2009 р. та 29-31.12.2009 р., що суперечить вказаним висновкам суду. До того ж протягом лютого сума, прострочення по сплаті якої тривало більше 15 днів складає 63540,64грн., адже прострочення по оплаті 83 540,64 грн. тривало лише 5 днів, а по оплаті 109540,64 грн. –4 дні. За прострочення виконання грошового зобов’язання по оплаті товару, поставленого за накладною №РН-0000023 від 23.12.2009 р. суд вважає неправомірним нарахування інфляційних за прострочення виконання зобов’язання по оплаті 243246,13грн., нарахованих за січень 2010 р., оскільки прострочення тривало 9 днів, а також враховує індекси інфляції за квітень, травень 2010 р.

За перерахунком суду розмір інфляційних збитків за прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання становить 9 059,40 грн.

В іншій частині, вимоги про стягнення інфляційних збитків заявлено безпідставно, а тому задоволенню не підлягають.

Суд перевірив та погоджується з наданим позивачем розрахунком 3% річних, а тому вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 3 372,54 грн. підлягає задоволенню.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ "Алекс-Н." на користь ТОВ "Меггле Україна" заборгованості у розмірі 220 000,00 грн., інфляційних втрат у розмірі 9 059,40 грн. та 3% річних у розмірі 3 372,54 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 4 329,46 грн. необхідно відмовити.

Під час розгляду справи, позивач, в особі представника –Демченка В.В., який діє на підставі довіреності №1 від 01.03.2010 р., відмовився від позовних вимог в частині стягнення пені, штрафу та плати за неправомірне користування чужими грошима за невиконання зобов’язання.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

Суд враховує, що відповідно до ч.6 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України вказана відмова від позову в частині стягнення пені, штрафу та плати за неправомірне користування чужими грошима за невиконання зобов’язання не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а довіреністю передбачено право представника частково або повністю відмовлятися від позову.

За таких обставин, суд приймає відмову позивача від позову в частині стягнення пені, штрафу та плати за неправомірне користування чужими грошима за невиконання зобов’язання, а провадження у справі підлягає припиненню згідно п.4 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 49, п. 4 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Меггле Україна" задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алекс-Н." (01103, м.Київ, вул.Кіквідзе, 1, кв. 20; ідентифікаційний код 34576144) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Меггле Україна" (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 119, офіс 24; ідентифікаційний код 36411805) заборгованість у розмірі 220 000 (двісті двадцять тисяч) грн. 00 коп., інфляційні втрати у розмірі 9 059 (дев'ять тисяч п’ятдесят дев'ять) грн. 40 коп., 3% річних у розмірі 3 372 (три тисячі сімдесят дві) грн. 54 коп., державне мито у розмірі 2 324 (дві тисячіі триста двадцять чотири) грн. 32 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 231 (двісті тридцять одна) грн. 68 коп. Видати наказ.

3.Прийняти відмову Товариства з обмеженою відповідальністю "Меггле Україна" від позову в частині стягнення пені, штрафу, плати за неправомірне користування чужими грошима за невиконання зобов’язання та припинити провадження у справі в цій частині.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                               Р.В. Бойко