Рішення № 101359709, 25.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.11.2021Справа № 910/8233/21Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді - Приходько І.В.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКPНAФТА" в особі відокремленого підрозділу НАФТОГАЗОВИДОБУВНОГО УПРАВЛІННЯ "ОХТИРКАНАФТОГАЗ" ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРНАФТА"

до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТАЛЬНЕ РІШЕННЯ"

про стягнення 2 736,00 грн.,

без виклику учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "УКPНAФТА" в особі відокремленого підрозділу НАФТОГАЗОВИДОБУВНОГО УПРАВЛІННЯ "ОХТИРКАНАФТОГАЗ" ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "УКРНАФТА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "СТАЛЬНЕ РІШЕННЯ" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 2 736,00 грн. за порушення строку поставки товару за договором купівлі-продажу №420-МТР від 26.10.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив договірні зобов`язання щодо здійснення своєчасної поставки товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2021 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення її недоліків у десять днів з дня вручення цієї ухвали.

Станом на 29.06.2021 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 31.05.2021.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України, питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, ухвалою було встановлено строк відповідачу, який становить 15 днів з дня вручення вказаної ухвали, для подачі до суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву, а також усіх письмових та електронних доказів, що підтверджують заперечення проти позову.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 була надіслана рекомендованим листом з повідомленнями про вручення поштового відправлення №0105477553598 на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, яка зазначена в позовній заяві та відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Україна, 02098, місто Київ, ВУЛИЦЯ БЕРЕЗНЯКІВСЬКА, будинок 12.

Поштове відправлення, що було направлене на вказану адресу, повернулося на адресу суду без вручення з відміткою: «Повернення за зворотною адресою: адресат відсутній за вказаною адресою».

Крім того, ухвала Господарського суду міста Києва від 29.06.2021 була надіслана рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення №0105477553580 на адресу відповідача, яка зазначена в позовній заяві, як поштова адреса: місто Київ, 02002, вул. Сверстюка буд.19 а/с 41.

Повідомленням про вручення поштового відправлення №0105477553580 підтверджується, що 16.07.2021 відповідач отримав ухвалу суду від 29.06.2021 у даній справі.

Разом з цим, представник відповідача відзиву або будь-яких інших заяв станом на момент ухвалення даного рішення до суду не надав.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Разом з цим, згідно з ч. 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Частиною 1 статті 248 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи факт того, що строк, передбачений для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, закінчився, тоді як відповідачем не подано жодної заяви по суті спору, а також не надано клопотання про поновлення процесуальних строків для вчинення відповідних процесуальних дій, справа підлягає розгляду за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги, що відповідач у визначений судом строк не подав відзив на позов, не заявив жодних заяв, клопотань та заперечень по суті спору, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами.

Беручи до уваги запровадження карантину та особливого режиму роботи суду, зважаючи на період перебування судді Приходько І.В. у відпустці та на лікарняному, завершальний розгляд справи здійснювався 25.11.2021.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

26.10.2020 між ПАТ «Укрнафта» в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» (покупець за договором, позивач) та ТОВ «Стальне рішення» (продавець за договором, відповідач) був укладений договір купівлі-продажу №420-МТР, в порядку та на умовах якого продавець зобов`язався передати у власність покупця, а покупець - прийняти і оплатити продукцію (товар) загальною вартістю 27 360,00 грн. з урахуванням ПДВ (п.1.1 договору).

Відповідно до п.1.3 договору визначено, що оплата вартості товару здійснюється після отримання покупцем примірника належним чином підписаного сторонами оригіналу договору у такому порядку: попередня оплата в розмірі 35%, 65% оплата по факту поставки всієї продукції протягом 20 банківський днів.

Згідно положень п.2.1.1 договору на продавця покладено зобов`язання забезпечити передачу товару у строки, встановлені у договорі.

У п.4.1 договору сторонами визначено умови поставки: DDP-склад вантажоотримувача (м. Охтирка Сумської обл., вул. Заозерна, 139). Термін поставки: протягом 7 банківських днів з моменту здійснення попередньої оплати в розмірі 35%.

Згідно підпункту 1) пункту 4.2 договору допускається відхилення від погодженої до поставки кількості товару в сторону зменшення/збільшення в межах 10% з відповідною зміною суми по договору.

Датою постачання товару вважається дата передачі його покупцю у місці призначення без зауважень по кількості, комплектності та якості, якщо інше не встановлено додатками до договору або додатковими угодами. Факт передачі підтверджується підписаною сторонами без зауважень видатковою накладною або відповідним актом приймання-передачі товару. Право власності на товар переходить від продавця до покупця з дати підписання сторонами без зауважень видаткової накладної та/або акту приймання-передачі товару (п.4.4 договору).

Згідно з п.10.1. договору, сторони домовились, що цей договір набуває чинності з дати його підписання сторонами і діє протягом 1 (одного) року.

Позивач зазначає, що 09.11.2020 ПАТ «Укрнафта» в особі НГВУ «Охтирканафтогаз» платіжним дорученням №11570 перерахувало ТОВ «Стальне рішення» грошові кошти в сумі 9576,00 грн. (попередня оплата в розмірі 35% від загальної вартості товару).

За доводами позивача, враховуючи умови п. 4.1 договору ТОВ «Стальне рішення» повинно було поставити товар, передбачений пунктом 1.1 договору, у строк до 18.11.2020 року. Проте, до 18.11.2020 року продавець свої зобов`язання щодо поставки товару не виконав.

Як зазначає позивач, останній відповідно до умов п. 9.1, 9.1.1 договору неодноразово надсилав на адресу відповідача електронні повідомлення щодо необхідності поставки товару та попередження про нарахування штрафних санкцій (роздруківку електронних повідомлень додано до позовної заяви).

Матеріалами справи встановлено, що відповідач на виконання умов договору за видатковою накладною №349 від 18.12.2020 поставив, а позивач прийняв обумовлений товар 28.12.2020 вартістю 27 504,00 грн. Вказана видаткова накладна підписана обома сторонами без зауважень.

За платіжним дорученням №547 від 13.01.2021, копія якого долучена до позовної заяви, позивач перерахував на рахунок відповідача грошові кошти в розмірі 17 928,00 грн. (65% від загальної вартості товару) відповідно до умов договору.

Позивач зазначає, що звертався до відповідача засобами поштового зв`язку із претензією №01/01/11/06/01/01-02/02/121 від 02.03.2021 по договору №420-МТР від 26.10.2020 про стягнення штрафу в розмірі 2 736,00 грн. за неналежне виконання договірних зобов`язань в частині дотримання строків поставки (докази направлення вказаної претензії додано до позовної заяви). Однак, вказана вимога залишена відповідачем без задоволення.

Посилаючись на порушення відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної поставки товару, позивач на підставі п.5.9 договору здійснив нарахування до стягнення з відповідача штрафу у розмірі 2 736,00 грн, які просить стягнути з відповідача у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

В розумінні п.4.1 договору, строк виконання зобов`язання відповідача з поставки погодженого сторонами товару, враховуючи здійснення позивачем 09.11.2020 попередньої оплати в розмірі 35% від загальної вартості товару, настав 18.11.2020.

Як встановлено судом на підставі поданих доказів, не спростованих відповідачем, в порушення умов договору відповідач поставив товар 28.12.2020 за видатковою накладною №349 від 18.12.2020 на загальну суму 27 504,00 грн., тобто із простроченням визначеного строку поставки.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Умовами п.5.9 договору визначено, що за порушення строку постачання товару, у тому числі викликане виявленням нестачі товару або постачанням товару, який не відповідає якості та комплектації, що обумовлено необхідністю заміни або додаткового постачання товару у порядку, визначеному п.4.12, п.4.13 договору, продавець сплачує покупцю штраф у розмірі 7%, а в разі прострочення поставки на 30 і більше календарних днів у розмірі 10% від вартості товару не поставленого вчасно.

За прострочення виконання зобов`язання з поставки товару у визначений строк, позивачем нараховано до стягнення з відповідача 10% штрафу від 27 360,00 грн. вартості поставки товару, визначеної у п. п. 1.1, 1.2. договору.

Враховуючи встановлений судом та не спростований відповідачем факт постачання товару 28.12.2020 з простроченням виконання зобов`язання (на 30 і більше календарних днів п.5.9. договору), вимоги про стягнення з відповідача 2 736,00 грн. штрафу є обґрунтованими, поданий розрахунок - арифметично вірний.

Матеріалами справи встановлено, що позивач звертався до відповідача засобами поштового зв`язку із претензією №01/01/11/06/01/01-02/02/121 від 02.03.2021 по договору №420-МТР від 26.10.2020 про стягнення штрафу в розмірі 2 736,00 грн. за неналежне виконання договірних зобов`язань в частині дотримання строків поставки. Вказана вимога залишена відповідачем без задоволення. Доказів оплати відповідачем заявленої суми 2 736,00 грн. штрафу суду не надано.

Суд звертає увагу на те, що під час розгляду даної справи відповідачем не вчинено жодної дії і не надано жодного доказу з метою звільнення його від відповідальності за порушення виконання зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» у повному обсязі.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи вищезазначене в сукупності, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не подав відзив на позовну заяву, не надав суду належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми 2 736,00 грн. штрафу.

Згідно з ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю «Стальне рішення» (02098, м. Київ, вул. Березняківська, буд. 12, ідентифікаційний код: 43093140) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (04053, м. Київ, пр. Несторівський, 3/5, ідентифікаційний код: 00135390) в особі відокремленого підрозділу нафтогазовидобувного управління «Охтирканафтогаз» (42700, Сумська обл., м. Охтирка, вул. Київська, 119, ідентифікаційний код: 05398533) штраф у розмірі 2 736,00 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 25.11.2021.

Суддя І.В. Приходько