Рішення № 101359426, 23.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2021Справа № 904/5663/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. за участі

секретаря судового засідання Маринченко М.В., розглянувши в порядку загального

позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Нікопольської міської ради

до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи

«Дніпропетровськгаз»

Міністерства енергетики України

про зобов`язання вчинити дії,

за участі представників:

позивача - Вінтоняк Д.В.,

відповідача -1 - Дороніна О.М.,

відповідача-2 - Зима К.А.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Нікопольська міська рада звернулась до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз» та Держави України в особі Міністерство енергетики та вугільної промисловості України про:

- зобов`язання відповідачів у місячний термін з моменту набрання даним судовим рішенням законної сили вжити заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки під належними їм об`єктами газорозподільних мереж у місті Нікополі Дніпропетровської області шляхом письмового звернення до Нікопольської міської ради про надання дозволу на розробку землевпорядної документації відповідно до чинного земельного законодавства України.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 15.06.2021 справу № 904/5663/21 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.07.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 904/5663/21. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 10.08.2021. Зобов`язано Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз» (ідентифікаційний код 03340920) та Державу України в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (ідентифікаційний код 37471933) подати до суду інформацію (вихідні дані, схеми, плани, креслення тощо) про розташування на території міста Нікополя Дніпропетровської області об`єктів газорозподільних мереж, а саме ГРП, ШРП та газопроводів всіх видів тиску належних відповідачам.

До Господарського суду міста Києва 06.08.2021 від представника відповідача-1 надійшов відзив, у якому проти задоволення позову заперечено повністю.

З метою забезпечення процесуальних прав учасників справи у підготовчому засіданні 10.08.2021 оголошено перерву до 21.09.2021.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 16.08.2021 Міністерство енергетики України подало відзив та заяву про заміну сторони у справі, в якій просить суд замінити відповідача-2 - Міністерство енергетики та вугільної промисловості України на належного відповідача - Міністерство енергетики України (ідентифікаційний код 37552996).

Заява обґрунтована тим, що Міністерство енергетики та вугільної промисловості України перебуває у стані припинення, а Міністерство енергетики України є його правонаступником.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) представник позивача 25 серпня 2021 року подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначено, що відповідачі порушують вимоги земельного законодавства.

До Господарського суду міста Києва 06.09.2021 від представник відповідача-1 надійшли письмові заперечення.

Через відділ діловодства суду позивачем 21.09.2021 надано уточнену позовну заяву.

У підготовчому засіданні 21.09.2021 представник позивача заявив клопотання про оголошення перерви, яке суд задовольнив. У підготовчому засіданні 21.09.2021 оголошено перерву до 19.10.2021.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) представник позивача 11.10.2021 подав письмові пояснення.

До Господарського суду міста Києва 12.10.2021 від представника відповідача-1 надійшли додаткові пояснення.

Представник позивача подав до суду 18.10.2021 уточнену позовну заяву, яку суд прийняв до розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.10.2021 замінено відповідача-2 - Державу Україна в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України на належного відповідача-2 - Міністерство енергетики України. Відкладено підготовче засідання на 09.11.2021.

До Господарського суду міста Києва 05.11.2021 від представник відповідача-1 надійшов відзив на уточнену позовну заяву.

Представник відповідача-2 подав до суду 05.11.2021 письмові пояснення та відзив на уточнену позовну заяву.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) представник позивача 09.11.2021 подав до суду заяву про проведення підготовчого засідання 09.11.2021 без його участі, яку суд задовольнив.

За результатами підготовчого засідання 09.11.2021 судом прийнято рішення про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті у судовому засіданні 23.11.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 23.11.2021 підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Представники відповідачів проти задоволення позову заперечували повністю.

У судовому засіданні 23.11.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

На території міста Нікополь, Дніпропетровської області, за твердженням позивача, яке обґрунтовується листом №490-Сл-3361-0221 від 24.03.2021, розташоване державне майно - об`єкти газорозподільної системи (46 газо-регуляторних пунктів та 93 шафових регуляторних пунктів газу), що обліковуються на балансі відповідача1.

За твердженням позивача, належні відповідачам об`єкти газорозподільної системи розташовані на земельних ділянках у місті Нікополі без належних правових підстав. У відповідачів відсутні документи дозвільного характеру - рішення Нікопольської міської ради про надання відповідачам земельних ділянок у користування на підставі документації із землеустрою.

Враховуючи наведене, позивач просить суд зобов`язати відповідачів у шестимісячний строк з моменту набрання рішенням законної сили вжити заходів відповідно до чинного законодавства України щодо оформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації речових прав на користування земельними ділянками під належними їм об`єктами газорозподільних мереж у місті Нікополі.

Посилаючись до правових приписів статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», статей 12, 125, 206, 211 та 212 Земельного кодексу України позивач обґрунтовує порушення права територіальної громади міста Нікополь на отримання плати (орендної, земельний податок) за фактичне користування відповідачами земельними ділянками, на яких розташовані 139 об`єктів права державної власності, які обліковані на балансі відповідача1.

Порушення права територіальної громади позивачем обґрунтовується ухиленням відповідачів від звернення до позивача з заявою про розроблення землевпорядної документації для оформлення земельних ділянок під об`єктами газорозподільчої системи держаної форми власності.

Відповідачі проти задоволення позову заперечують повністю, у зв`язку з тим, що позивач обрав неналежний спосіб захисту.

Суд має зазначити, що в основу позовної вимоги про примусове вчинення дій покладено припис частини другої статті 152 Земельного кодексу України - власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Таким чином, саме позивачем з урахуванням принципу диспозитивності судового розгляду спору окреслено межі доведення фактичних обставин справи, у тому числі і у перш за все - факт наявності у нього права на земельні ділянки, що використовують відповідачі при експлуатації регіональної газорозподільчої системи.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно статей 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені українського народу права власника, зокрема, на землю здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Статтями 12, 125, 206, 211 та 212 Земельного кодексу України, на які посилається позивач у позовній заяві (третя уточнена редакція від 18.10.2021), встановлено повноваження місцевих рад виключно відносно земель комунальної форми власності.

Законом України «Про трубопровідний транспорт» визначено, що об`єкти трубопровідного транспорту - це магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об`єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту (стаття 1). Також, частиною першою статті 16 цього Закону встановлено, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про трубопровідний транспорт» до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів.

Таким чином, у даному випадку спір виник при використанні відповідачами земельних ділянок, що відносяться до категорії земель трубопровідного транспорту.

Оператори газотранспортної системи набувають право постійного землекористування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності на підставі частини другої статті 92 Земельного кодексу України.

Право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку (частина перша статті 92 Земельного кодексу України).

Відповідно, посилання позивача до недоотримання платежів від можливих орендних відносин в частині земель трубопровідного транспорту судом відхиллено.

Статтею 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають:

а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності;

б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування;

в) землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Відповідно до частини четвертої статті 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать (у тому числі) землі під об`єктами державної власності трубопровідного транспорту.

Оскільки позивачем не доведено належними доказами іншого, судом встановлено відсутність у позивача права на земельні ділянки, на яких розташовані 46 газо-регуляторних пунктів та 93 шафових регуляторних пунктів газу, що є об`єктами державної власності трубопровідного транспорту.

Передумовами та матеріальними підставами для захисту права власності або права користування земельною ділянкою у судовому порядку, зокрема у визначений Законом спосіб, є наявність підтвердженого належними доказами права особи (власності або користування) щодо земельної ділянки, а також підтверджений належними доказами факт порушення цього права на земельну ділянку (невизнання, оспорювання або чинення перешкод у користуванні, користування з порушенням законодавства, користування з порушенням прав власника або землекористувача тощо).

Разом з тим, позивач не надав суду жодного доказу, що державне майно - об`єкти газорозподільної системи, які обліковуються на балансі Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи "Дніпропетровськгаз», розташовані саме на землях комунальної власності територіальної громади міста Нікополь.

Сам факт розташування об`єктів газорозподільних систем у місті Нікополі не свідчить про те, що ці системи розміщені на землях комунальної власності, права на які належать позивачу.

Згідно статей 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Порушенням права вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

За відсутності або недоведеності факту наявності у особи певного суб`єктивного права унеможливлюється твердження про можливе порушення такого права третіми особами.

Враховуючи наведене, позивач не довів суду, що саме він є тією особою, яка вправі вимагати усунення будь-яких порушень прав на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти газорозподільної системи, які обліковуються на балансі Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз».

Відсутність або недоведеність факту наявності права та факту порушення цього права відповідачем або одночасно - відповідачами унеможливлює надання відповідного примусового захисту.

Крім того, суд має погодитись з твердженнями відповідачів у справі в частині обрання позивачем неналежного способу захисту.

Відповідно до частини першої статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною другою статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права або інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Відтак застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії).

Проте, позовна вимога про зобов`язання відповідачів вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації речових прав на користування земельними ділянками під належними їм об`єктами газорозподільних мереж у місті Нікополі не може бути належним способом захисту, оскільки така вимога не містить конкретного переліку необхідних та достатніх заходів щодо оформлення правовстановлюючих документів, не конкретизує, які саме правовстановлюючі документи необхідно оформити.

Захист майнового чи немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

Заявлена позивачем у цій справі вимога про зобов`язання вжити заходи щодо оформлення правовстановлюючих документів та державної реєстрації речових прав на користування земельними ділянками не приводить до поновлення порушеного права (за умови його наявності) та, у разі її задоволення, не може бути виконана у примусовому порядку, оскільки відсутній механізм виконання такого рішення.

Суд зазначає, що обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.

Враховуючи наведене, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору залишаються за позивачем.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 25.11.2021.

Суддя Т.Ю.Кирилюк