Рішення № 10135887, 29.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/8429.04.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»до Управління культури Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації про стягнення 74857,80 грн. за участю представників позивача –Півень Д.О., довіреність № Д07/2010/03/02-1 від 02.03.2010 р., відповідача –не з’явився, ВСТАНОВИВ:

У лютому 2010 року позивач звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 72198,00 грн. боргу, 2004,70 грн. інфляційної складової боргу, 370,10 грн. 3% річних, а загалом 74572,80 грн. у зв’язку з неналежним виконанням останнім зобов’язання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 910799 від 01.01.2003 року.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.03.2010 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 01.04.2010 року.

У судовому засіданні 29.04.2010 року представник позивача заявив клопотання про припинення провадження у справі у зв’язку зі сплатою відповідачем боргу у сумі 34394,20 грн. після подання позовної заяви до суду та 37803,72 грн. до подання позову.

Представник відповідача в судове засідання 29.04.2010 року не з’явився, відзив на позов не надав, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що нез’явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, позовні вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(енергопостачальна організація) та Управлінням культури Солом’янської районної в місті Києві державної адміністрації (абонент) 01.01.2003 року укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 910799, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобов’язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію –в період опалювального сезону; гарячого водопостачання –протягом року, в кількостях та в обсягах згідно з додатком №1 до договору, а споживач зобов’язується отримати її та оплатити відповідно до умов, викладених в цьому договорі.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003 року (п. 8.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п.8.4 договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно з п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію – - в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання –протягом року з в кількості та обсягах згідно із додатком №1 до договору, вартість якої відповідно до п. 2.3.1 договору абонент зобов’язується своєчасно сплачувати.

Відповідно до п.2 додатка №4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує в районному відділі теплозбуту №4 табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ), та платіжну вимогу-доручення, куди включені вартість теплової енергії на поточний місяць, з урахуванням остаточного сальдо розрахунків на початок розрахункового періоду.

Згідно п.3 додатку №4 до договору абонент сплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Однак, взяті на себе зобов’язання за договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.10.2009р. по 01.02.2010р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.02.2010 р. складала 72198,00 грн.

Поясненнями позивача та відповідача, поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм), відомостей обліку споживання теплової енергії стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом указаного періоду за спірним договором теплової енергії на суму 72198,00грн. (в т.ч. ПДВ), а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію.

Однак, відповідачем було сплачено частину основного боргу у розмірі 37803,72 грн. до порушення провадження у справі та частину основного боргу у розмірі 34394,20 грн. - після порушення провадження у справі, що підтверджується довідкою позивача про стан розрахунків та заборгованість по сплаті за спожиту від АК «Київенерго»теплову енергію.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Приймаючи до уваги, що станом на день розгляду справи відповідач сплатив заборгованість за спожиту теплову енергію після порушення провадження у справі в сумі 34394,20 грн., суд вважає, що провадження у справі в цій частині позову підлягає припиненню на підставі пункту 1-1 статті 80 ГПК України в зв’язку з відсутністю предмету спору, державне мито в цій частині позову покладається на відповідача.

В позові в частині вимог про стягнення основного боргу у сумі 37803,72 грн. слід відмовити у зв’язку зі сплатою цієї суми до подання позову.

Таким чином, на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем становить 0,08 грн.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов’язання за договором та поставив відповідачу теплову енергію, а останній виконав неналежним чином взяті на себе зобов’язання з оплати спожитої теплової енергії за зазначеним договором у спірний період та має перед позивачем заборгованість за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 910799 у сумі 0,08 грн.

Доказів сплати зазначеної суми відповідачем суду не надано.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 0,08 грн. основного боргу є обґрунтованими, і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що відповідач прострочив виконання зобов’язання з оплати теплової енергії за договором, з нього на користь позивача на підставі ст. 625 ЦК України підлягає стягненню 2004,70 грн. інфляційної складової боргу, 370,10 грн. 3% річних, які нараховані позивачем відповідно до вимог закону та умов договору.

Державне мито у сумі 367,96 грн. та витрати позивача на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 116,36 грн. підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 , 82–85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Управління культури Солом’янської районної у місті Києві державної адміністрації (03020, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 41, код 26088647) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, код 00131305) 0 (нуль) грн. 08 коп. основного боргу, 2 004 (дві тисячі чотири) грн. 70 коп. інфляційної складової боргу, 370 (триста сімдесят) грн. 10 коп. 3% річних, 367 (триста шістдесят сім) грн. 96 коп. державного мита та 116 (сто шістнадцять) грн. 36 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Припинити провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 34394,20 грн.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                    С. Чебикіна