Рішення № 10135782, 29.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/16429.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім Логістик"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВТЗ "Макс-Авто"

Про стягнення 7 983,96 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники сторін:

Від позивача: Дзюба О.В. –предст. (дов. у справі), Чеховський А.А. –предст. (дов. у справі);

Від відповідача: не з’явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього 6000,00 грн. основної заборгованості, 126,37 грн. пені, 3% річних у розмірі 36,99 грн., 120,60 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 1700,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2010 порушено провадження у справі №47/164, розгляд якої призначено на 18.03.2010.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 18.03.2010, у зв»язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи було відкладено на 08.04.2010, а 08.04.2010 на 29.04.2010.

29.04.2010 у судове засідання з’явились представники позивача, просили суд позов задовольнити. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору №20-09 ЭП/МП від 13.04.2009 та заявки до цього ж договору від 13.04.2009 було надані послуги з перевезення вантажу за маршрутом Запоріжжя –Німеччина на суму 9428,00 грн., які відповідачем оплачені оплачені частково, у зв»язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми боргу.

Відповідач у судові засідання 18.03.2010, 08.04.2010 та 29.04.2010 не з’явився. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судових засідань був повідомлений належним чином.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами,-

Розглянувши надані позивачем документи, заслухавши пояснення представників позивача, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

13.04.2009 між позивачем –Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрексім Логістик", в якості перевізника та відповідачем –Товариством з обмеженою відповідальністю "ОВТЗ "Макс-Авто", в якості експедитора, було укладено договір №20-09 ЭП/МП про надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів у міжнародному сполученні, який підписано представниками сторін, посвідчено печатками позивача та відповідача, а належним чином засвідчену позивачем копію якого долучено до матеріалів справи.

Відповідно до умов цього договору, сторони погодили, що експедитор приймає на себе зобов»язання, за дорученням та за рахунок замовника організувати здійснення перевезення вантажів автотранспортом перевізника, за маршрутом, вказаним в заявці, яка є невід»ємною частиною цього договору, а перевізник приймає на себе зобов»язання здійснювати за винагороду перевезення вантажів автотранспортом, власником якого він є (п.1.1.), експедитор зобов»язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати послуги перевізника (п. 3.2.2.), за кожну окрему перевозку вантажу експедитор сплачує на підставі наданого перевізником рахунку-фактури та товаротранспортної накладної, в термін не більше як 5 банківських днів, після перерахування замовником перевезення коштів на рахунок експедитора, для чого перевізник надає оригінал міжнародної товаро - транспортної накладної, оригінал рахунку –фактури та податкової накладної, договору, заявки, акту виконаних робіт тощо (п. 6.4.), за прострочення платежу більш ніж 5 банківських днів, без попередження і узгодження відстрочки платежу з перевізником, експедитор сплачує перевізнику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу (п.5.3.4.). у випадку затримки оплати, замовник виплачує експедитору пеню в розмірі 0,5% від неоплаченої суми за кожен день затримки оплати (п.7.2.10).

Згідно заявки до цього ж договору від 13.04.2009, яка підписана сторонами та скріплена печатками останніх, перевізник (позивач) зобов’язався здійснити перевезення вантажу за маршрутом: Запоріжжя –Німеччина, вартість фрахту відповідно до заявки склала 900 євро, по курсу МВВБ на день оплати по копіям CMR протягом 10-12 днів.

Відповідно до міжнародної товарно-транспортної накладної CMR, копія якої надана позивачем разом з матеріалами позову, а оригінал досліджено судом в судовому засіданні по справі, позивачем було виконано перевезення вантажу за маршрутом Запоріжжя –Німеччина, про що свідчать відбитки печаток у графах 22, 24 відправника та одержувача про отримання вантажу 20.04.2009.

Відповідно до підписаного між сторонами акту №УЛ-0000205 здачі-приймання робіт (надання послуг) від 18.04.2009, позивачем було виконано, а відповідачем прийнято перевезення на суму 9428,00 грн., у зв»язку з чим позивачем було надано відповідачу для оплати рахунок –фактуру № УЛ-0000205 від 18.04.2009 на цю ж суму.

Згідно пояснень представника позивача, документи для оплати виконаного позивачем перевезення були отримані відповідачем, відповідно до повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення №2592109, 02.06.2009.

Відповідно до виписки банку з особового рахунку позивача за період з 16.06.2009 –20.11.2009, відповідачем було оплачено позивачу 3428,00 грн.

У відповідь на запит суду, замовник перевезення –ТОВ «СДВ Україна»листом за вих.№10 від 20.04.2010 повідомило суд про повну оплату замовником наданих експедитором (відповідачем) послуг 28.05.2009 у розмірі 10070,00 грн.

Оскільки відповідач не здійснив повну оплату за виконане позивачем перевезення, позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 6000,00 грн. основної заборгованості, 126,37 грн. пені, 3% річних у розмірі 36,99 грн., 120,60 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції, 1700,00 грн. витрат на оплату юридичних послуг, а також судових витрат.

Відповідно до статті 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення.

Статтею 909 Цивільного кодексу України визначено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента) або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Згідно статей 316 Господарського кодексу України та 929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договором транспортного експедирування може бути встановлений обов'язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправку і одержання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням.

Відповідно до ст. 549 неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з нормами ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, а боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач, як перевізник, умови укладеного між сторонами виконав у повному обсязі та належним чином, здійснивши перевезення вантажу за маршрутом: Запоріжжя - Німеччина на суму 9428,00 грн., що підтверджується відповідним актом здачі –приймання робіт (наданих послуг) та CMR, а відповідач, всупереч умов вищеназваного договору та заявки на перевезення від 13.04.2009, свої зобов’язання по повній оплаті виконаного позивачем перевезення у строк, передбачений умовами вказаного договору, а саме: в термін не більше як 5 банківських днів, після перерахування замовником перевезення коштів на рахунок експедитора, яке відбулося 28.04.2009 (або заявки до цього договору - по копіям CMR протягом 10-12 днів) –не виконав, ним було сплачено на користь позивача тільки 3428,00 грн.. Доказів протилежного станом на момент вирішення спору суду не надано.

Таким чином, суд, визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за виконане позивачем, але не оплачене в повному обсязі відповідачем, у визначений заявкою та договором строк, перевезення вантажу у розмірі 6000,00 грн. (9428,00 грн. за перевезення –3428,00 грн. часткова оплата) - законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Також, судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 126,37 грн. пені, 3% річних у розмірі 36,99 грн., 120,60 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції.

Суд, враховуючи те, що відповідач прострочив перед позивачем виконання зобовязання по повній та своєчасній оплаті виконаного позивачем перевезення, станом на день розгляду справи в суді у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість у розмірі 6000,00 грн., вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, витрат з урахуванням індексу інфляції та 3% річних законними та обґрунтованими.

Згідно доданих позивачем до позовної заяви розрахунків пені, 3% річних, витрат з урахуванням індексу інфляції в період прострочення відповідачем виконання зобов’язання по оплаті виконаного позивачем перевезення, які судом перевірені та з якими суд погоджується, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 36,99 грн., пені –126,37 грн., а сума витрат з урахуванням індексу інфляції –120,60 грн.

Також, судом розглянуто вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 700,00 грн. за договором про надання юридичних послуг.

Згідно вимог статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

При цьому, до інших витрат у розумінні статті 44 Господарського процесуального кодексу України відносяться, зокрема, суми, які підлягають сплаті особам, викликаним до господарського суду для дачі пояснень з питань, що виникають під час розгляду справи, що передбачено статтею 30 Господарського процесуального кодексу України, суми за видачу довідки ЄДРПОУ відповідача, витрати на відрядження представників.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 1700,00 грн. витрат за договором про надання юридичних послуг не є законною та обґрунтованою та задоволенню не підлягає, оскільки зазначені витрати позивача не входять до складу судових витрат згідно ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, якою зокрема встановлено, що до складу судових витрат входять тільки витрати на оплату послуг адвоката, у зв»язку з чим, понесені позивачем за договором про надання юридичних послуг не можуть бути відшкодовані в якості судових витрат, оскільки дані витрати не є обов’язковими для особи, яка їх понесла, а тому підстав для їх відшкодування не має.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню частково, а саме: стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 6000,00 грн. основного боргу, 126,37 грн. пені, 3% річних у розмірі 36,99 грн., 120,60 грн. витрат з урахуванням індексу інфляції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов”язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову –на відповідача: при відмові в позові –на позивача; при частковому задоволенні позову –на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Зокрема з відповідача підлягає стягненню на користь позивача –80,28 грн. витрат по сплаті державного мита та 185,75 грн. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОВТЗ "Макс-Авто" (код ЄДРПОУ 32384259, місцезнаходження: 03115, м. Київ, пр. Перемоги, 89 - А, оф. 102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрексім Логістик" (код ЄДРПОУ 32208453, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Червоноармійська, 51) суму основного боргу у розмірі 6 000 (шість тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 36 (тридцять шість) грн. 99 коп., пеню у розмірі 126 (сто двадцять шість) грн. 37 коп., 120 (сто двадцять) грн. 60 коп. витрат з урахуванням індексу інфляції, а також 80 (вісімдесят) грн. 28 коп. витрат по сплаті державного мита та 185 (сто вісімдесят п»ять) грн. 75 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          В задоволенні інших вимог –відмовити.

5.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяС.Р.Станік

підписано: 25.06.10