Рішення № 10135775, 28.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 54/44528.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг "

до Закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ"

про стягнення 927 484,95 грн.

Суддя Демченко Т.С.

Представники:

від позивача           Вересова О.В., довіреність б/н від 21.10.2009 р.

від відповідача Пшеничний С.І., довіреність № 23/7 від 23.06.2009 р.

У судовому засіданні 28.04.2010 р. за згодою представників сторін відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" про стягнення 1041 617,17 грн. основного боргу, 58 018,70 грн. процентів річних та 217 095,88 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов’язань по оплаті товару, поставленого позивачем за договором поставки продукції № 1 від 10.12.2007 р.

Ухвалою суду від 27.10.2009 р. порушено провадження у справі № 54/445, розгляд справи призначено на 11.12.2009 р.

У судовому засіданні 11.12.2009 р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, у якій позивача просить суд стягнути з відповідача 652 370,37 грн. основного боргу, 58 018,70 грн. процентів річних, 217 095,88 грн. інфляційних втрат. В частині стягнення 389 246,80 грн. позивач просить припинити провадження у справі на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Нова ціна позову згідно з розрахунком позивача становить 927 484,95 грн. Заява прийнята судом до розгляду.

У судовому засіданні 11.12.2009 р. представником позивача подано клопотання про вирішення спору у більш тривалий строк, ніж передбачено ч. 1 ст. 69 ГПК України. Клопотання судом задоволено, строк вирішення спору продовжено.

Представник відповідача у судове засідання 11.12.2009 р. не з’явився, витребуваних документів суду не надав, про причини неявки не повідомив, у зв’язку з чим розгляд справи відкладено на 20.01.2010 р.

          У зв’язку із перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 20.01.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 01.02.2010 р. розгляд справи призначено на 10.02.2010 р.

У судових засіданнях 10.02.2010 р., 24.02.2010 р., 03.03.2010 р. відповідно до ст. 77 ГПК України оголошувалися перерви.

У поданому відзиві на позов відповідач просить повністю відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що за договором № 1 від 10.02.2007 р. у відповідача відсутня заборгованість за поставлений товар. Відповідач зазначає, що крім правовідносин за договором № 1 від 10.02.2007 р., у сторін існували й інші відносини по постачанню паперової продукції.

У зв’язку із перебуванням судді Демченко Т.С. на лікарняному, судове засідання, призначене на 10.03.2010 р., не відбулося. Ухвалою суду від 06.04.2010 р. розгляд справи призначено на 28.04.2010 р.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши у судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться у матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

10.12.2007 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісоптторг" та Закритим акціонерним товариством "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" було укладено договір поставки продукції № 1, відповідно до умов якого позивач, як постачальник, зобов’язався систематично постачати та передавати у власність відповідача, а відповідач, як покупець, зобов’язався приймати і оплачувати папір для поліграфії (далі –продукція) у кількості, асортименті і по цінам, вказаним сторонами у специфікації, яка є невід’ємною частиною договору (п. 1.1. договору).

Як свідчать умови договору, за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона –постачальник зобов’язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні –покупцеві товар (товари), а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексом України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 662 ЦК України продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно з п. 4.2. договору доставка продукції постачальником здійснюється у строки, вказані сторонами у специфікації, на склад покупця.

Датою поставки відповідно до п. 4.4. договору вважається дата фактичної доставки продукції постачальником на склад покупця, що засвідчується відміткою покупця у видатковій накладній. Право власності на продукцію переходить від постачальника до покупця в момент фактичної доставки продукції на склад покупця.

Як пояснив представник позивача та свідчать наявні у матеріалах справи видаткові та товарно-транспортні накладні, у період з 17.06.2008 р. по 04.02.2009 р. позивач поставив відповідачеві товар, визначений договором, на загальну суму 8 019 961,32 грн.

Вказані накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відбитками печаток позивача і відповідача. Повноваження представників відповідача на отримання товару відповідно до п. 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16 травня 1996 р., засвідчені довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких містяться у матеріалах справи.

Згідно зі ст. 692 ЦК України покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 3.4.1. договору покупець здійснює 100% оплату вартості доставленої продукції на підставі рахунку-фактури продавця протягом 45 календарних днів з моменту доставки продукції на склад покупця.

Як свідчать надані представником позивача довідки та виписки з банківського рахунку позивача, після подання позову відповідач повністю оплатив наявну заборгованість за договором.

Так, як вбачається із наданого позивачем акту звірки взаєморозрахунків, станом на 02.10.2009 р. заборгованість відповідача становила 940 370,94 грн. Відповідно до довідки позивача № 03/02-01 від 02.03.2010 р. за період з 08.10.2009 р. по 03.03.2010 р. відповідач повністю сплатив заборгованість у сумі 940 370,94 грн. При цьому, станом на дату звернення позивача із позовом до суду (22.10.2009 р.) заборгованість відповідача становила 844 370,37 грн.

Як передбачено п. 1-1 ч.1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Враховуючи, що відповідачем сума заборгованості сплачена у повному обсязі і у сторін не залишилося неврегульованих питань з приводу сплати боргу, суд вважає, що провадження справі в частині сплати основного боргу у сумі 844 370,37 грн. підлягає припиненню. В частині стягнення основного боргу у сумі 197 246,80 грн. у позові належить відмовити.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 217 095,88 грн. інфляційних втрат та 58 018,70 грн. процентів річних.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд вважає його арифметично вірним та обґрунтованим. Оскільки відповідачем не подано заперечень щодо наведеного позивачем розрахунку та не надано власного розрахунку вказаних сум (відповідно до вимог ухвали від 27.10.2009 р. про порушення провадження у справі) суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат та процентів річних підлягають задоволенню повністю згідно з розрахунком позивача.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач не надав доказів повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару та не навів підстав для звільнення від обов’язку його оплатити.

Посилання відповідача на те, що товар поставлявся на інших підставах, ніж за договором № 1 від 10.02.2007 р., не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються змістом видаткових, товарно-транспортних накладних та рахунків-фактур, у яких підставою їх складання зазначено договір № 1 від 10.02.2007 р.

З урахуванням викладених вище обставин справи, наявних у матеріалах справи письмових доказів, наданих представниками сторін пояснень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у загальній сумі 275 114,58 грн.

З огляду на часткове задоволення позову, витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на позивача і відповідача пропорційно розміру задоволених вимог. В частині позовних вимог щодо стягнення суми основного боргу у розмірі 844 370,37 грн., провадження щодо яких припинено, судові витрати покладаються на відповідача повністю, оскільки вказана сума була сплачена відповідачем після подання позову.

Керуючись ст.ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Холдингова компанія "Бліц-Інформ" (02156, м. Київ, вул. Кіото, 25, ідентифікаційний код 20050164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісопторг" (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, б. 42, кв. 8, ідентифікаційний код 31543614) 58 018 (п’ятдесят вісім тисяч вісімнадцять) гривень 70 коп. процентів річних, 217 095 (двісті сімнадцять тисяч дев’яносто п’ять) гривень 88 коп. інфляційних втрат, 11 194 (одинадцять тисяч сто дев’яносто чотири) гривні 85 коп. державного мита та 185 (сто вісімдесят п’ять) гривень 81 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В частині стягнення 844 370,37 грн. основного боргу провадження у справі припинити.

4.          В іншій частині у позові відмовити.

5.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                                       Т.С. Демченко

Датою підписання повного тексту рішення є 25.06.2010 р.