Рішення № 10135621, 22.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 23/15522.06.10 За позовомспоживчого товариства «Норд»

дотовариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»

простягнення 133950,38 грн.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Представники сторін: від позивача:представник Виджак І.В. (довіреність від 01.03.2010 року) від відповідача:представник Герич М.В. (довіреність від 28.12.2009 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Споживче товариство «Норд»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» заборгованості за договором №30 від 28.12.2007 року у сумі 133950,38 грн. (у тому числі 112293,18 грн. основного боргу, 12786,04 грн. пені 8871,16 грн. інфляційних втрат). Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідач неналежним чином здійснив розрахунки за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2010 року порушено провадження у справі № 23/155 та призначено її розгляд на 13.04.2010 року.

Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався.

Представник Позивача надав суду заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просив стягнути з Відповідача 112293,18 грн. основного боргу, 11444,92 грн. пені та 7596,42 грн. інфляційних втрат.

Представник Відповідача надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого проти позову заперечував оскільки вважає, що строки оплати не наступили, а отже відсутні підстави для стягнення заборгованості.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними у ній матеріалами.

У судовому засіданні 22.06.2010 року за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Позивачем та Відповідачем було укладено договір №30 від 28.12.2007 року, відповідно до якого Позивач зобов'язався передати у власність покупцю товар, а Відповідач - прийняти та оплатити його вартість.

Згідно статті 265 Господарського кодексу України та статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки постачальник (продавець), зобов'язується передати у встановлені строки (строк) товари у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

На виконання умов договіру №30 від 28.12.2007 року Позивач поставив Відповідачу товар на суму 367293,18 грн., що підтверджується видатковими накладними копії яких долучені до матеріалів справи, а оригінали оглянуті у судовому засіданні. Зазначені видаткові накладні підписані та скріплені печаткою Відповідача без заперечень та зауважень.

Умови оплати товару визначені пунктом 6.1.1 договору №30 від 28.12.2007 року, відповідно до якого Відповідач мав здійснювати оплату за фактом реалізації товару кожні 15 днів.

Всупереч договірним умовам, Відповідач здійснив часткову оплату товару на суму суму 255 000,00 гривень.

Між Позивачем та Відповідачем було підписано акт звірки взаєморозрахунків, згідно якого Відповідач станом на 30.09.2009 року визнав борг у розмірі 112293,18 гривень.

Заперечуючи проти позову Відповідач зазначив, що пунктом 6.1.1 договору №30 від 28.12.2007 року передбачено, що оплата за поставлений товар здійснюється за фактом реалізації товару кожні 15 днів. Оскільки Позивач не надав суду звіти про реалізацію товарів, то зобов’язань щодо їх оплати на думку Відповідача не виникло.

Оскільки факт продажу товару третім особам може підтвердити виключно Відповідач, останній пунктом 6.1.2 договору прийняв на себе зобов’язання кожні 14 календарних днів надавати Позивачу звіти щодо реалізації товарів. На момент розгляду справи Відповідач не надав суду докази надсилання звітів щодо реалізації товарів у спірний період.

Оскільки Відповідач не надав інформацію про реалізацію товару та не здійснив за нього розрахунки, 29.09.2009 року (відповідно до опису вкладення та фіскального чеку поштового відділення) Позивачем було надіслано на адресу Відповідача претензію з вимогою розірвати договір №30 від 28.12.2007 року, сплатити вартість переданого товару або повернути товар Позивачу. Направлену йому претензію Відповідач залишив без відповіді, товар не повернув та не сплатив його вартість.

Таким чином, заборгованість Відповідача перед Позивачем за договором №30 від 28.12.2007 року становить 112293,18 гривень.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Оскільки, факт передачі товару підтверджено відповідними видатковими накладними, а доказів оплати отриманої продукції Відповідачем у повному обсязі суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача 112293,18 грн. вартості переданого товару підлягає задоволенню.

Статті 216-218 Господарського кодексу України та стаття 611 Цивільного кодексу України передбачають, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими, зокрема, є сплата неустойки.

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відповідачем не надано суду будь-яких підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталося не з його вини.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.2 договору №30 від 28.12.2007 року Відповідач зобов’язався у разі порушення порядку та строків оплати товару сплатити на користь Позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Позивач надав суду уточнений розрахунок пені за період з 30.09.2009 року по 30.03.2010 року у розмірі 11444,92 гривень.

Перевіривши розрахунок Позивача, суд встановив, що розмір пені, становить суму більшу, ніж заявлено Позивачем до стягнення, а саме 7635,94 грн. проте, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача пені підлягають задоволенню за розрахунком Позивача в розмірі 7596,42 грн. оскільки суду не надано права виходити за межі позовних вимог.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При перерахуванні суми індексу інфляції судом встановлено що розмір інфляційних втрат, становить суму більшу, ніж заявлено Позивачем до стягнення, а саме 11478,52 грн. проте, позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню за розрахунком Позивача в сумі 11444,92 грн. оскільки суду не надано права виходити за межі позовних вимог.

Всебічно та об’єктивно дослідивши наявні у справі докази, заслухавши пояснення представника Позивача, суд дійшов висновку, що позов споживчого товариства «Норд»до товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С»підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені ним витрати по сплаті державного мита та витрати по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва. -

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гарт-С» (01601, м. Київ, площа Спортивна, 3, ідентифікаційний код 24654657) на користь споживчого товариства «Норд» (03134, м. Київ, вул. Булгакова, 18, ідентифікаційний код 30348361) 112293,18 грн. (сто дванадцять тисяч двісті дев’яносто три гривні 18 копійок) основного боргу; 7596,42 грн. (сім тисяч п’ятсот дев’яносто шість гривень 42 копійки) інфляційних втрат; 11444,92 грн. (одинадцять тисяч чотириста сорок чотири гривні 92 копійки) пені; 1 313,34 грн. (одну тисячу триста тринадцять гривень 34 копійок) державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 копійок) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ.

Рішення набуває законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяКирилюк Т.Ю.

Дата підписання рішення - 22.06.2010 року.