Рішення № 101355976, 30.08.2021, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/10600/19

Провадження № 2/932/767/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2021 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого - судді Кудрявцевої Т.О.

при секретарі - Скопа Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

16.07.2019 року позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В обґрунтування позовних вимог послається на те, що вона є власником 33/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , які складаються з квартири АДРЕСА_2 . У вказаній квартирі також зареєстровані вона як власник, її чоловік ОСОБА_3 , її син ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , її батько ОСОБА_6 , її мати ОСОБА_7 та відповідач - її брат ОСОБА_2 . З 1990 року відповідач виїхав з квартири та з цього часу мешкає зі своєю дружиною за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач на час подачі позову в квартирі не мешкає, сплату комунальних послуг не здійснює, витрат по утриманню квартири не несе. Оскільки відповідач в квартирі не проживає, обов`язки з утримання майна та оплати комунальних послуг не виконує, тому позивач, посилаючись на ч.2 ст. 405, ст. ст. 317, 319, 321, 391 ЦК України, просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири АДРЕСА_3 .

Згідно протоколу автоматичного розподілу справи між суддями зазначена цивільна справа перебувала в провадженні судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська ОСОБА_8 .

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17.07.2019 року позовна заява була залишена без руху та після усунення недоліків ухвалою від 17.10.2019 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У зв`язку з відстороненням судді ОСОБА_8 від здійснення правосуддя, на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 28.02.2020 року за № 87 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2020 року, справу передано для розгляду судді ОСОБА_9 .

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_9 у відставку, на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду від 20.01.2021 року за № 14 та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2021 року, справу передано для розгляду судді Кудрявцевій Т.О.

Ухвалою судді Кудрявцевої Т.О. від 21.01.2021 року прийнята до свого провадження вищезазначена цивільна справа, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач надала заяву про розгляд справу без її участі, в якій позов просила задовольнити, не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причину неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про день час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, надав суду заяву про розгляд справи в його відсутність.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку про задоволення позову.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

За приписами ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Як вбачається з ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Зі змісту ст. 391 ЦК України вбачається, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ст. 71 Житлового Кодексу України, жиле приміщення зберігається за відсутньою особою протягом шести місяців.

Відповідно до ст. 72 Житлового Кодексу України визнання особи такою, що втратила право на користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, є підставою для зняття її з реєстрації за цим приміщенням відповідно до ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року № 1382-IV.

Судом встановлено, що 33/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 , що складається з квартири АДРЕСА_2 , належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 22.02.2006 року, посвідченого державним нотаріусом Сьомої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Кокосадзе Л.В., за реєстровим номером 3-1070.

За даними домової книги про зареєстрованих в будинку АДРЕСА_4 зареєстровано сім осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та відповідач ОСОБА_2 , що повністю узгоджується з відомостями адресно-довідкового відділу ГУДМС УДМС України в Дніпропетровській області від 14 серпня 2019 року про місце реєстрації відповідача.

Також в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_3 не мешкає з 1990 року, тобто більше року до дня звернення з позовною заявою, про що свідчить акт про не проживання, складений сусідами ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та засвідчений головою квартального комітету №2 Казаковою Т.В.

Оскільки іншого відповідачем не доведено, то відповідно до встановлених судом обставин підстави для користування спірною квартирою, згідно із ч. 3 ст. 810 ЦК України і ст. 158 ЖК УРСР, на умовах договору у відповідача відсутні, а тому належить визнати, що мало місце користування житлом на праві особистого сервітуту відповідно до ст. 405 ЦК України з наслідками, передбаченими ч. 4 ст. 156, ст. 162 ЖК УРСР.

Відтак, оскільки відповідач відсутній у спірній квартирі більше одного року і не користується нею, тому суд дійшов висновку, що сервітут ним не використовується без поважних причин більше встановленого законом строку, тому на підставі ч. 2 ст. 405 ЦК України сервітут відповідача припинився, а відповідача належить визнати таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_3 .

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судові витрати належить покласти на відповідача

Керуючись ст. ст. 3, 4, 11-13, 81, 141, 209, 265, 268, 280, 282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням – задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_3 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у сумі 768 грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Т.О. Кудрявцева