Рішення № 10135306, 18.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/17718.06.10 За позовом Закритого акціонерного товариства «Агропромислова група» до Товариства з обмеженою відповідальністю «СК «Модерн»

про стягнення заборгованості та штрафних санкцій

                                                                                           Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача: Миронюк І.В. (довіреність № 70 від 02.03.2009р.);

від відповідача: не з’явились;

18.06.2010р. у судовому засіданні, за згодою представника позивача у відповідності до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Агропромислова група»(надалі ЗАТ «Агропромислова група», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю «СК Модерн»(надалі ТОВ «СК «Модерн», відповідач) суми заборгованості в розмірі 5000 грн., суми індексу інфляції 45 грн., пені за прострочення платежу 223, 60 грн. та 3% річних 35, 26 грн., що становить загальну суму у розмірі 5313, 86 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем за укладеним договором № 789 на виконання робіт, не виконані у повному обсязі зобов’язання щодо оплати наданих послуг, у зв’язку з чим наявними є підстави для звернення з вимогами про стягнення заборгованості в судовому порядку. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму пені, штрафу, трьох процентів річних.

Під час розгляду справи суд не знайшов підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в уповноваженому банку в межах суми позовних вимог, як того просив позивач у позовній заяві, а зазначене клопотання судом відхилене через наступне.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006р. № 01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 ГПК України, обов’язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов’язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Позивачем не було наведено суду жодних підстав, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів, не наведено суду належних доказів, також з матеріалів справи судом не встановлено обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача. Позивачем не представлено доказів, які б свідчили, що відповідач має намір приховати кошти, наявні на банківських рахунках тощо.

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на всі відомі адреси, в тому числі на юридичну адресу товариства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (довідка станом на 17.06.2010р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями п. 3.6 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" від 18.09.97р. № 02-5/289 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Ухвала суду, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження підприємства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Провадження у справі порушено ухвалою від 14.05.2010р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи, заслухавши доводи представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

5 серпня 2009р. між ТОВ «СК Модерн»та ЗАТ «Агропромислова група»укладено договір № 789 згідно з яким виконавець (позивач у справі) взяв на себе зобовязання:

- виконати роботи за допомогою власної будівельної техніки (мінімальна кількість годин роботи техніки становить 8 годин за одну добу) при умові управління будівельною технікою водієм виконавця згідно переліку, що вказується в Додатку № 1 за адресою: м. Київ, вул. Жмаченка 26;

- майно передається замовнику згідно письмової заявки та акту прийому-передачі додаток № 2;

- строк експлуатації техніки складає невизначений термін; на вимогу виконавця замовник зобов’язується повернути техніку в належному технічному стані.

Додатками № 1 та № 2 є погодження сторонами розміру платежів за договором, та акт прийому-передачі, яким підтверджено отримання відповідачем техніки, що узгоджується з наведеними положеннями договору.

За умовами договору (п. 1.3) фактичний обсяг наданих послуг вказується у актах виконаних робіт, на підставі даних про фактично виконані роботи, надані послуги, завірених представниками замовника та виконавця.

При виконанні робіт сторонами складались акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2 (ЗАТ-6862) від 28.08.2009р., № 1 (ЗАТ-6794) від 17.08.2009р., які підписані обома сторонами та скріплені печатками підприємств, наявні в матеріалах справи.

Відповідно до п. 6.1 договору, договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 31.12.2009р.. Доказів розірвання договору, припинення договірних відносин в період виконаних робіт згідно актів № 2 (ЗАТ-6862) від 28.08.2009р., № 1 (ЗАТ-6794) від 17.08.2009р., за вказаним договором суду не представлено, у зв’язку з чим такі підтверджують виконання позивачем договірних зобов’язань та виконання робіт в межах укладеного договору.

В силу положень договору (п. 1.2) замовник зобов’язувався прийняти фактично виконані роботи та надані послуги і здійснити їх оплату на умовах, передбачених договором.

Повну оплату виконаних робіт на користь відповідача останнім не здійснено, у зв’язку з чим заборгованість по акту перед позивачем складає 5000 грн., є предметом заявленого спору, а доказів які б спростовували визначену суму заборгованості відповідачем не представлено.

В силу ч. 1 ст. 173 ГК України зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Положення ч. 1 ст. 174 ГК України, а також п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України, якою закріплений принцип свободи договору, передбачають можливість існування змішаного типу договору, тобто такого договору, який опосередковує різнорідні відносини та поєднує умови, які є необхідними для формування певного виду зобов'язання.

Договір укладений між сторонами містить в собі елементи як договору підряду, так і договору про надання послуг. Відносини сторін що виникають по договору з приводу надання послуг регулюються положеннями глави 63 розділу 3 ЦК України, у главі 61 визначені положення які регулюють відносини що виникають з підряду (п. 1.1 договору).

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно положень ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Умови платежів визначені у розділі 3 договору, згідно з п. 3.2 встановлений порядок проведення розрахунків –в трьохденний термін, після підписання договору замовник здійснює авансовий платіж у розмірі 25000 грн.; авансовий платіж включає в себе вартість роботи десяти машинозмін механізму; оплата кожних наступних 3-х машинозмін здійснюється за два дні до початку даних машинозмін (п. 3.2.1).

Спір у справі виник через несплату виконаних робіт за актом № 2 (ЗАТ-6862) від 26.08.2009р., доказів сплати за яким відповідачем не надано.

В силу положень ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, враховуючи, що умови договору передбачали розрахунок за передплатою (авансові платежі) та у зв’язку з невиконанням такого обов’язку відповідачем, при наявності виконання зобовязання з надання послуг (виконання робіт), строк оплати має визначатись з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України.

До матеріалів справи, позивачем представлено претензію-вимогу за вих. № 287 від 16.10.2009р., яка отримана відповідачем 27.10.2009р. що підтверджується поштовим повідомленням про вручення рекомендованого відправлення, що надана у належним чином засвідченій копії.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов’язань по оплаті наданих послуг, з урахуванням отримання вимоги позивача, станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок з позивачем мав бути здійснений по строку 03.11.2009р..

Довідкою з банку за вих. 20-2-21/1903 від 15.06.2010р. (ПАТ АК «Промінвестбанк») підтверджено відсутність здійснення проплат на користь позивача в періоді з 20.08.2009р. по 14.06.2010р. від ТОВ «СК Модерн», у зв’язку з чим сума заборгованості перед позивачем складає 5 000 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Згідно п. 5.2 договору № 789 від 05.08.2009р. замовник несе відповідальність за невиконання п. 3 договору шляхом сплати неустойки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки платежу.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано. Діючим господарським законодавством не передбачена можливість нарахування пені більше ніж за півроку і цей строк є присікальним.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача за розрахунком суду складає 47, 73 грн.: 5000 грн. (сума заборгованості) х (2х10, 25%) (облікова ставка встановлена Постановою НБУ від 10.08.2009р. № 468) : 365 (кількість днів у 2009 році) х 17 днів прострочення (за період з 04.11.2009р. по 20.11.2009р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем)).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 5 000 грн., сума 3% річних за період прострочення з 04.11.2009р. по 20.11.2009р. складає 6, 98 грн. (5000 грн. х 3% : 365 х 17), та у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову. Сума інфляційних збитків в сумі нарахованій позивачем за жовтень 2009р. не підлягає стягненню з відповідача за поданим позовом, оскільки у вказаному періоді прострочення оплати останнім не допускалось.

Розрахунки позивача не приймаються судом, оскільки як встановлено вище, в періоді до 03.11.2009р. відсутні підстави стверджувати про наявність прострочення в оплаті.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, відзивну на позов на вимоги ухвали суду не надано, доказів здійснення розрахунків за договором № 789 від 05.08.2009р. згідно акту № 2 (ЗАТ-6862) від 26.08.2009р. у відповідності з положеннями та у строки встановлені договором суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті державного мита у сумі 102 грн. та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 321, 10 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Модерн»(юрид. адреса: 03151, м. Київ, пр-т. Перемоги 104; адреса: 03310, м. Київ, вул. Солом’янська 5, оф. 1103; р/р 2600071966 в Святошинському відділенні № 1 Київської регіональної дирекції «Райффайзен Банк Аваль»м. Київ, МФО 380805, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 34761399) на користь Закритого акціонерного товариства «Агропромислова група» (юрид. адреса: 02217, м. Київ, вул. Закревського 17, кв. 169, р/р 260043019890 в АК «Промінвестбанк»(ЗАТ) м. Київ, МФО 300012, ідент. код 31246405) 5000 грн. (п’ять тисяч гривень) основного боргу, 47, 73 грн. (сорок сім гривень 73 копійки) пені, 6, 98 грн. (шість гривень 98 копійок) 3% річних, 321, 10 грн. (триста двадцять одну гривню 10 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 24.06.2010