Рішення № 10135105, 15.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 47/16815.04.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче об’єднання «Промвпроваження» До Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнікобуд»

про стягнення 13648,80 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

Від позивача не з’явився

Від відповідача не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 4586,35 грн. пені, 1729,68 грн. 3% річних, 7332,77 грн. інфляційних втрат, а також відшкодування витрат по сплаті державного мита – 136,49 грн., послуг інформаційно –технічного забезпечення судового процесу –236,00 грн.,

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.03.2010 було порушено провадження в справі № 47/168 та призначено розгляд справи на 18.03.2010.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2010 розгляд справи відкладено до 15.04.2010.

В судове засідання 15.04.2010 позивач представників не направив, але через канцелярію Господарського суду міста Києва заявив письмове клопотання про відкладення розгляду справи. Суд, розглянувши заявлене клопотання, враховуючи те, що оскільки в минулому судовому засіданні представником позивача було надано письмові пояснення по сутні спору, витребувані документи, а також з метою уникнення затягування розгляду справи - вирішив його відхилити.

Позовні вимоги мотивовані позивачем тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 в справі № 47/69 було задоволено вимоги ТОВ «НВО «Промвпровадження»до ТОВ «Юнікобуд»про стягнення з останнього суми основного боргу, 3% річних, інфляційних втрат та пені за період прострочення з 06.11.2008 по 09.01.2009, судові витрати, а загалом в сумі 65403,99 грн. Зазначене рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 в справі № 47/69 виконано відділом ДВС Солом’янського РУЮ м. Києва 29.12.2009 шляхом перерахування суми заборгованості на рахунок позивача. Таким чином, позивач просив суд стягнути з відповідача за прострочення виконання відповідачем свого зобов’язання по сплаті основного боргу 3% річних, інфляційних втрат та пені за період прострочення з 10.01.2009 по 28.12.2009.

Відповідач в судове засідання 15.04.2010 своїх представників – не направив, вимог суду, викладених в ухвалах суду - не виконав, відзиву на позовну заяву та витребуваних судом документів - не надав. Через канцелярію Господарського суду міста Києва ніяких заяв та клопотань не подавав. Про проведення судових засідань був повідомлений належним чином з адресою свого місцезнаходження, зазначеній у довідці Головного міжрегіонального управління статистики від 28.01.10.

Також суд зазначає і те, що відповідач не був позбавлений процесуального права надати витребувані документи та пояснення по справі шляхом направлення їх на адресу суду поштовим відправленням або надання через канцелярію суду, про що зазначалось в ухвалах суду про відкладення розгляду справи.

У відповідності до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 в справі № 47/69 з відповідача –ТОВ «Юнікобуд»було присуджено до стягнення на користь позивача –ТОВ «НВО «Промвпровадження» 59616 грн. 00 коп. основного боргу, 2541 грн. 00 коп. пені, 3% річних у розмірі 317 грн. 63 коп., 2164 грн. 96 коп. витрат з урахуванням індексу інфляції, 646 грн. 40 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду мотивоване тим, що у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 59616,00 грн. по договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №30/09-081 від 30.09.2008, а тому суд визнав вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за здійснені позивачем, прийняті але не оплачені відповідачем роботи в розмірі 59 616,00 грн. Також, за прострочення виконання відповідачем свого зобов’язання по оплаті основної заборгованості судом за період прострочення з 06.11.2008 по 09.01.2009 присуджено до стягнення 2541 грн. 00 коп. пені, 3% річних у розмірі 317 грн. 63 коп., 2164 грн. 96 коп. витрат з урахуванням індексу інфляції.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 в справі № 47/69 набрало законної сили 13.04.2009 і на його виконання було видано відповідний наказ № 47/69 від 14.04.2009.

Як зазначав позивач у позові, 29.12.2009 відділом ДВС Солом’янського РУЮ м.Києва виконано рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 в справі № 47/69 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 59616 грн. 00 коп. основного боргу, 2541 грн. 00 коп. пені, 3% річних у розмірі 317 грн. 63 коп., 2164 грн. 96 коп. витрат з урахуванням індексу інфляції, 646 грн. 40 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, а загалом в сумі 65403,99 грн., що підтверджується банківською випискою по особовому рахунку позивача.

Згідно статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У рішенні від 25.07.2002 по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки обов’язковою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб’єктний склад спору, а в справі № 47/69 брали участь ті самі сторони, що й у даній справі, суд приходить до висновку, що факти, встановлені рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 у справі № 47/69 не підлягають доказуванню, зокрема: наявності у відповідача перед позивачем непогашеної заборгованості в сумі 59616,00 грн. та невиконання відповідачем у обумовлений строк своїх зобов’язань згідно умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №30/09-081 від 30.09.2008 по оплаті заборгованості, строк оплати якої настав, і наявність зазначеної заборгованості у період з 06.11.2008 по 09.01.2009.

Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно зі статтею 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.11.2008 р. N 01-8/685 «Про практику застосування у вирішенні спорів деяких норм чинного законодавства (за матеріалами справ, розглянутих Верховним Судом України)», чинне законодавство не заперечує звернення кредитора до господарського суду з вимогою щодо стягнення з боржника суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за період після прийняття судом рішення про стягнення відповідної заборгованості.

Згідно зі статтями 598 - 609 ЦК України рішення суду про стягнення боргу не є підставою для припинення грошового зобов'язання.

Водночас, приписи статті 625 ЦК України не заперечують звернення кредитора з вимогою про стягнення з боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, суми, на яку заборгованість за грошовим зобов'язанням підвищена в порядку індексації, а також процентів річних від простроченої суми за невиконання грошового зобов'язання, зокрема, за період після прийняття судом відповідного рішення (постанова Верховного Суду України від 30.09.2008 N 1/384-07).

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність у відповідача непогашеної заборгованості в сумі 59616,00 грн. внаслідок невиконання відповідачем зобов’язань в частині невиконання відповідачем у обумовлений строк своїх зобов’язань згідно умов договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №30/09-081 від 30.09.2008 по оплаті зазначеної заборгованості, строк оплати якої настав, і наявність періоду прострочення зазначеної заборгованості з 10.01.2009 по 28.12.2009 - встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 в справі № 47/69, яке набрало законної сили 13.04.2009.

Також, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 в справі № 47/69, яке набрало законної сили 13.04.2009, було виконано органом виконання судових рішень у повному обсязі 29.12.2009, що підтверджується наявною в справі банківською випискою, а тому заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 59616,00 грн. по договору на перевезення вантажів автомобільним транспортом №30/09-081 від 30.09.2008 існувала і в період з 10.01.2009 (оскільки до 09.01.2009 здійснювалось нарахування згідно рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 в справі № 47/69) по 28.12.2009.

З огляду на наведене, враховуючи те, що позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних за період прострочення з 10.01.2009 по 28.12.2009, враховуючи те, що у зазначений період у відповідача існувала заборгованість перед позивачем в сумі 59616,00 грн., договір на перевезення вантажів автомобільним транспортом №30/09-081 від 30.09.2008 є чинним, доказів його припинення суду не надано, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних за даний період прострочення.

Згідно розрахунку суду, розмір 3% річних складає 1729,68 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

59616.0010.01.2009 - 28.12.20093533 %1729.68

Згідно розрахунку суду, розмір інфляційних втрат складає 7332,77 грн.:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції

10.01.2009 - 28.12.200959616.001.1237332.7766948.77

Згідно розрахунку суду, розмір пені з урахуванням ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України та того, що рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2009 в справі № 47/69 пеня стягнута за 65 днів, а тому нарахування здійснено на 117 днів прострочення з 10.01.2009 по 06.05.2009, і її розмір складає 4586,35 грн.:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

59616.0010.01.2009 - 15.02.20093712.0000 %0.066 %*1450.38

59616.0016.02.2009 - 06.05.20098012.0000 %0.066 %*3135.96

З огляду на викладене, вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме: 1729,68 грн. 3% річних, 7332,77 грн. інфляційних втрат та 4586,35 грн. пені.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Юнікобуд" (код ЄДРПОУ 34575984, місцезнаходження: 01010, м. Київ, вул. Січневого повстання, 3 (літ.Б), оф.197 (юридична адреса); 03110 м.Київ, вул. Солом’янська, буд. 3, оф. 300 (фактична адреса)), а у випадку відсутності коштів –з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Науково - виробничого об"єднання "Промвпровадження" (код ЄДРПОУ 21697910, місцезнаходження: 01015, м. Київ, вул. Московська, 41/8, кв.92) 3% річних у розмірі 1 729 (одна тисяча сімсот двадцять дев’ять) грн. 68 коп., витрат з урахуванням індексу інфляції –7332 (сім тисяч триста тридцять дві) грн. 77 коп., пені –4586 (чотири тисячі п’ятсот вісімдесят шість) грн. 35 коп., а також 136 (сто тридцять шість) грн. 49 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                       С.Р. Станік

Дата підписання рішення –24.06.2010