Рішення № 10134990, 09.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ

Справа № 13/12509.06.10

За позовом          Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор”

До           Приватного підприємства „Блок Баг Систем”

Про           стягнення 275774,60 грн.

                                                                                           Суддя Курдельчук І. Д.

Представники учасників процесу:

від позивача Каплун О.А. –дов. № 6 від 24.03.2010 р., Русаков А.О. –дов. № 4 від 12.03.2010 р.

від відповідача не з'явився

Обставини справи:

До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Дочірнє підприємство Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор” до Приватного підприємства „Блок Баг Систем” про стягнення збитків в сумі 275774,60 грн., з яких 23543,08 грн. становить сума, яка була сплачена позивачем „Укрзалізниці” в якості плати за використання вагонів та зберігання вантажу по покинутих потягах №№ 3502, 3136 та 3504, а 41231,52 грн. становить сума за понаднормове використання вагонів, що надійшли на адресу позивача в квоту відповідача в період з 14.11.2009 року по 17.11.2009 року.

Позовні вимоги мотивовані несвоєчасним виконання відповідачем своїх обов’язків з подачі під навантаження суден за договором про надання послуг по перевалці № 70 від 22.05.2009 року

Відповідач проти задоволення позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, зокрема, посилається на ненадання позивачем належних доказів того, що внаслідок перебування у позивача саме вантажу відповідача, позивач не міг вивантажити чужі вагони.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2010 року порушено провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду та присвоєно їй номер 13/125.

Розгляд справи неодноразово відкладався у сторін витребовувалися додаткові докази, розрахунки та документи.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

22.05.2009 року позивач та відповідач уклали договір про надання послуг по перевалці (далі Договір), відповідно до умов якого відповідач доручає, а позивач приймає на себе обв’язки по наданню комплексу послуг по перевалці (лабораторний аналіз, організація розвантаження з залізничного або авто транспорту, приймання, розміщення, накопичення на Миколаївському портовому елеваторі з проведенням необхідних технологічних операцій, відвантаження на судна в обсягах, кількості, в строки та за цінами, які обумовлені в Договорі) зернових (ячмінь, пшениця, жито), зернобобових (горох, соя), олійних (насіння соняшника, рапс) культур (далі Вантаж), що експортуються з території України та/або експортуються з території Молдові та/або Російської Федерації та/або Казахстану та/або інших держав транзитом через територію України через позивача.

Пунктом 1.2 Договору визначено, що відповідач забезпечує поставку Вантажу в обсязі не менше 105 тисяч тон на рік або не менше 15 тисяч тон на місяць та подачу суден для відвантаження вказаних обсягів.

Відповідно до п. 4.3 Договору відповідач зобов’язаний надати позивачу попередній графік подачі суден для вивезення свого вантажу, а також направляти безпосередньо або через свого експедитора копію вантажного плану.

Пунктом 4.7 Договору сторони погодили обов’язок відповідач погоджувати з позивачем не пізніше 20 чиста поточного місяця план завезення та перевалки Вантажу на наступний календарний місяць з обов’язковим зазначенням номенклатури вантажу та виду операції.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов’язків (зобов’язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України, в силу зобов’язання одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 5.1.1 Договору відповідач приймає на себе всі ризики та несе майнову відповідальність у випадку подачі під розвантаження/завантаження транспортних засобів з порушенням строків та порядку, встановлених Договором.

Пунктом 5.1.7 Договору передбачено, що у випадку поставки Вантажу без погодження з позивачем його приймання або невиконання графіку приходу суден, якщо це призвело до відсутності вільних ємностей, відповідач несе відповідальність за штрафні санкції, які виставляються залізницею за простій вагонів, які прибувають на адресу позивача на квоту відповідача, зберігання вантажу в цих залізничних вагонах, а також за додаткові маневрові роботи.

Згідно п. 5.3 Договору при виникненні обставин, передбачених п. 5.1 Договору, відповідач за власний рахунок забезпечує оплату в повному обсязі штрафних санкцій, які пред’явлені до оплати організаціями та компенсує збитки позивача, які пов’язані із настанням таких випадків на підставі комерційного рахунку позивача та підтверджуючих документів.

Як вбачається з матеріалів справи, в листопаді 2009 року відповідачем змінювалася графік завезення та перевалки Вантажу, внаслідок чого у позивача на перевалці (зберіганні) перебувала значна кількість Вантажів відповідача, що позбавило позивача можливості приймати на перевалку зерно від інших юридичних осіб.

Зміна відповідачем графіку завезення та перевалки Вантажу підтверджується доданими до позовної заяви копіями листів № 64/10Н від 05.10.2009 року, № 101/10Н від 26.10.2009 року та № 107 від 02.11.2009 року, № 14/11НЖ від 06.11.2009 року, № 20/11НЖ від 20.11.2009 року.

При цьому, що листом № 20/11НЖ від 19.11.2009 року відповідач гарантував позивачеві забезпечити, у випадку простою вагонів, зберігання вантажу у вагонах, а також за додаткові маневрові роботи оплату штрафних санкцій.

З матеріалів справи вбачається, що внаслідок зміни відповідачем графіку завезення та перевалки Вантажу позивачем були понесені додаткові витрати, які складаються з плати за користування вагонами та збереженні вантажу у вагонах потягів № 3502, 3136 та 3504. Вказані вагони прибули на адресу позивача, проте внаслідок того, що відповідач у визначені ним самим строки не надав судна під завантаження, та враховуючи відсутність у нього вільних місць, позивач не зміг прийняти зерно, яке перевозилось у вказаних вагонах не перевалку, наслідком чого стало перебування вказаного зерна у вагонах в період з 14.11.2009 року по 22.11.2009 року.

На доказ вказаних обставин до матеріалів справи долучено копії Актів про затримку вагонів № 1 від 16.11.2009 року, № 4 від 13.11.2009 року, № 15 –22 від 16.11.2009 року, залізничних накладних, довідок –розрахунків плати за користування вагонами та зберігання вантажу по покинутих потягах № 3502, 3136 та 3504, звітів № 332-340, здавальних актів № 203-204.

За користування в період з 14.11.2009 року по 22.11.2009 року вагонами у потягах № 3502, 3136 та 3504 та зберігання вантажу позивачем Укрзалізниці на вимогу останньої (листи № 303 від 24.12.2009 року та № 746 від 28.12.2009 року) було сплачено 593203,68 грн. Вказане підтверджується доданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень № 2304 від 25.12.2009 року, № 2328 від 29.12.2009 року, № 2342 від 30.12.2009 року та листом Укрзалізниці № 234 від 23.04.2010 року.

Позивач визначає збитки, які завдані саме відповідачем, в сумі 234543,08 грн., виходячи з пропорції кількості тонно-діб зберігання зерна кожного контрагента на елеваторі до загальної кількості тонно-діб за весь період зберігання.

Крім того, за понаднормове використання вагонів, які надійшли на адресу позивача в квоту відповідача за період з 17.11.2009 року по 17.11.2009 року, позивачу Миколаївським морським торгівельним портом виставлено рахунок на суму 41231,52 грн. (відомості плати за користування вагонами (контейнерами) №№ 9292, 9297, 9305, 9307, 9319, 9321, 9328).

Претензіями № 1074/10 від 17.12.2009 року та № 1075/10 від 17.12.2009 року позивач просив відповідача оплатити спірні збитки, проте відповідач їх не оплатив, наслідком чого і стало звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено; під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі ст. 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно статті 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є,

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Зі змісту вказаних правових норм випливає, що підставою виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність збитків, протиправність дій особи, яка завдала збитків, причинний зв’язок між ними та наявність вини особи, яка завдала збитків.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Згідно статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем належними доказами доведено розмір збитків, завданих йому відповідачем внаслідок зміни останнім графіку завезення та перевалки Вантажу за умовами Договору.

Позивачем належним чином доведено наявність всіх умов для застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення збитків на загальну суму 275774,60 грн., з огляду на що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків в сумі 275774,60 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані, а тому, позовні вимоги позивача підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Блог Бак Сістемс” (01024, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 6, ідентифікаційний код 33939104, р/р 2600500100292 в ВАТ КБ „Глобус” м. Київ, МФО 380526, або з будь –якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії „Хліб України” „Миколаївський портовий елеватор” (54002, м. Миколаїв, вул. 1-а Слобідська, 122/1, ідентифікаційний код 00954969, р/р 26004001325425 в ЗАТ „ОТП Банк”, м. Київ, МФО 300528) збитки в сумі 275774 (двісті сімдесят п’ять тисяч сімсот сімдесят чотири) грн. 60 коп., витрати по сплаті державного мита в сумі 2757 (дві тисячі сімсот п’ятдесят сім) грн. 75 коп. та 236 (двісті тридцять шість) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття. Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя Курдельчук І.Д.