Рішення № 10134853, 23.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/6823.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» доТовариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –Товариство з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр»

про стягнення 38705, 98 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база»

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр»

про визнання недійсним договору № 28 від 31.03.2009 р. та довіреності № 1 від 25.03.2009 р.

                                                                                           Суддя Пригунова А.Б.

Представники сторін:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база»: Сопов В.М.

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ: не з’явились

від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр»: не з’явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база» звернулося до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»заборгованості у розмірі 38705, 98 грн. за договором про переведення боргу № 28 від 31.03.2009 р. Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов’язань щодо сплати коштів за вказаним договором.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 р. порушено провадження у даній справі, залучено до участі у розгляді справи третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»–Товариство з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр», призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 19.04.2010 р. за участю представників сторін та третьої особи, яких зобов’язано надати суду певні документи.

07.06.2010 р. через канцелярію Господарського суду міста Києва Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»подало зустрічну позовну заяву, у якій просить визнати недійсним договір про переведення боргу № 28 від 31.03.2009 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр»; визнати недійсною довіреність № 1 від 25.03.2009 р., яка була видана Янчевським Є.В. від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»на ім’я Коліної Юлії Олександрівни. Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що вказані правочини суперечать положенням ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України чинного законодавства України, оскільки представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2010 р. у даній справі зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ» прийнято до спільного розгляду з первісним позовом по справі № 51/68.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база»подав письмові заперечення на зустрічний позов, у яких зазначає, що виконання обов’язків директора одночасно Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр»свідчить про тісні партнерські зв’язки між вказаними юридичними особами та не є порушенням вимог чинного законодавства України.

Розгляд справи переносився через нез’явлення у судове засідання представників відповідача за первісним позовом та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр»та у зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі.

У судовому засіданні 21.06.2010 р. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 23.06.2010 р.

У даному судовому засіданні представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база»підтримав первісні позовні вимоги та заперечив проти зустрічного позову.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»на виклик суду не з’явились, про поважні причини неявки суд не повідомили.

Приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

31.03.2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»укладено договір про переведення боргу № 28.

Пунктом 1 договору встановлено, що цей договір регулює відносини, пов’язані із заміною зобов’язаної сторони у зобов’язанні, що виникає із договору оренди № 111 від 25.09.2007 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база».

Відповідно до п. 2 договору Товариство з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр»зобов’язалось перевести на відповідача за первісним позовом частину боргу у розмірі 38705, 98 грн.

Пунктом 3 договору позивач за первісним позовом підтвердив, що не заперечує проти заміни первісного боржника –новим боржником в основному договорі і, підписуючи зі свого боку цей договір, дає згоду на відповідне переведення боргу в порядку та на умовах, визначених цим договором.

У відповідності до договору про переведення боргу № 28 від 31.03.2009 р. остаточний розрахунок за вказаним договором відповідач за первісним позовом мав здійснити до 31.08.2009 р.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база»зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»свої зобов’язання щодо сплати боргу не виконало та грошові кошти у 38705, 98 грн. позивачу за первісним позовом не сплатило.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»посилається на положення ч. 3 ст. 238 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що представник не може вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні зустрічних позовних вимог та задоволення первісного позову, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема є договори та інші правочини.

У відповідності до положень ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України також передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України, передбачено, що відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсною довіреності № 1 від 25.03.2009 р., виданої Янчевським Є.В. від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ» на ім’я Коліної Юлії Олександрівни, позивач за зустрічним позовом стверджує, що вказана довіреність суперечить вимогам ст. 238 Цивільного кодексу України та є удаваним правочином з метою приховання представництва Янчевським Є.В. інтересів одночасно первісного та нового боржника за договором про переведення боргу № 28 від 31.03.2009 р.

Згідно з ст. 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Довіреністю, відповідно до ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу України, є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.

Тож довіреність –це фактично односторонній правочин, за яким представник уповноважений вчинити певні дії від імені довірителя.

Згідно зі ст. 246 Цивільного кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи

У відповідності до п. 6.7. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»виконавчим органом товариства, який вирішує усі питання діяльності товариства є директор. Підпунктом 6.8.7. пункту 6.8. статуту визначено, що директор у межах своєї компетенції видає довіреності від імені товариства іншим особам.

Як встановлено судом та не заперечується самими сторонами, станом на 25.03.2009 р. Янчевський Є.В. перебував на посаді директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ», а відтак –довіреність № 1 від 25.03.2009 р., якою уповноважено Коліну Ю.О. представляти інтереси позивача за зустрічним позовом, видана Янчевським Є.В. в межах повноважень, наданих йому статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 235 Цивільного кодексу України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Однак зі змісту вказаної довіреності не вбачається, що сторони мали на меті укладення іншого правочину, ніж той, який вони фактично уклали.

За таких обставин, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ», про визнання недійсною довіреності № 1 від 25.03.2009 р. визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Обґрунтовуючи свої вимоги про визнання недійсним договору про переведення боргу № 28 від 31.03.2009 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ», Товариством з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр»позивач за зустрічним позовом зазначає, що від імені та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр його укладено директором Янчевським Є.В., який одночасно був директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ».

Тож, фактично позивач за зустрічним позовом оскаржує дії Янчевського Є.В. як директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр»щодо підписання спірного договору.

Згідно з ч. 3 ст. 237 Цивільного кодексу України представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Тож наведене свідчить, що представництво виникає, зокрема, з актів органу юридичної особи (призначення на посаду, трудовий договір тощо).

У відповідності до ч. 2 ст. 87 Цивільного кодексу України установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.

У статуті товариства, відповідно до ч. 1 ст. 88 Цивільного кодексу України, вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.

Таким чином, статут є установчим документом товариства, у якому поряд з іншими, вказуються органи управління юридичної особи та їх компетенція, а відтак –він є актом юридичної особи, на підставі якого виникає представництво.

Договір про переведення боргу № 28 від 31.03.2009 р. від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр»підписано Янчевським Є.В., який відповідно до преамбули вказаного договору є директором вказаного товариства.

Тож, наведене свідчить, що підписуючи договір про переведення боргу № 28 від 31.03.2009 р. Янчевський Є.В. діяв як представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр»за актом юридичної особи, повноваження щодо представництва якого у Янчевського Є.В. виникли на підставі статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр».

Відповідно до пп. 6.1.2. п. 6.1. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр»виконавчим органом товариства є директор.

Пунктом 8.4. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр»встановлено, що директор має право представляти без довіреності товариство у відносинах з громадянами, підприємствами, установами організаціями, як в Україні, так і за її межами; у межах своїх повноважень укладати та підписувати від імені товариства угоди, укладання яких не потребує дозволу (погодження загальних зборів учасників).

Положеннями п. 7.6. статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр»встановлено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників належить, зокрема, надання директору товариства дозволу на укладення правочинів (договорів, угод, контрактів), якщо сума одного правочину (договору, угоди, контракту), або кількох пов’язаних між собою правочинів (договорів, угод, контрактів) перевищує 500000, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, оспорюваний договір не потребує погодження загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр», його підписано повноважною особою, а відтак –у суду відсутні підстави, встановлені ст. 215 Цивільного кодексу України, для визнання договору про переведення боргу № 28 від 31.03.2009 р. недійсним.

Що ж до підписання договору про переведення боргу № 28 від 31.03.2009 р. від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»- Коліною Ю.О. на підставі довіреності № 1 від 25.03.2009 р., то як вже зазначалось вище, вказана довіреність була видана директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»в межах повноважень, наданих йому установчими документами вказаного товариства.

Таким чином, твердження Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ», що Янчевський Є.В. був одночасно представником двох сторін договору не відповідають дійсності, оскільки договір про переведення боргу № 28 від 31.03.2009 р. було підписано різними особами, а саме – представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр»за актом юридичної особи Янчевським Є.В. та представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»за довіреністю № 1 від 25.03.2009 р. Коліною Ю.О.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що зустрічні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»із заявлених підстав, задоволенню не підлягають.

Стосовно вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»заборгованості у розмірі 38705, 98 грн. за договором про переведення боргу № 28 від 31.03.2009 р., то суд відзначає наступне.

У відповідності до положень ст.ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та ст.. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов’язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора.

У відповідності до положень ст.ст. 513, 521 Цивільного кодексу України правочин щодо зміни боржника у зобов’язанні має вчинятись у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, за яким переводиться борг.

Як встановлено судом та не спростовано позивачем за первісним позовом, останній не заперечував проти заміни первісного боржника –Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ».

Між тим суд відзначає, що укладаючи договір про переведення боргу № 28 від 31.03.2009 р. Товариство з обмеженою відповідальністю «Фуд-Центр»підтвердило наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 38705, 98 грн., а відповідач за первісним позовом, в свою сергу, взяв на себе зобов’язання сплатити вказану суму позивачу за первісним позовом.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов‘язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов‘язань. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов‘язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Товариством з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»належними та допустимими доказами не доведено відсутності його вини у порушенні зобов’язання, доказів належного виконання зобов’язання за договором про переведення боргу № 28 від 31.03.2009 р. суду не надано.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України за первісним позовом покладаються на відповідача, за зустрічним –на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Світ БМБ»(02660, м. Київ, вул. Попудренка, 52, код ЄДРПОУ 34635325), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпровська плодоовочева база»(02002, м. Київ, вул. Каховська, 64, код ЄДРПОУ 31923768) заборгованість у розмірі 38705 (тридцять вісім тисяч сімсот п’ять грн.) 98 коп., 387 (триста вісімдесят сім грн.) 06 коп. –державного мита та 236 (двісті тридцять шість грн.) 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття та може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя

Пригунова А.Б.