Постанова № 101347571, 08.11.2021, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/8036/21

Провадження №3/428/1913/2021

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 листопада 2021 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі: головуючого судді Олійник В.М., за участю секретаря Ляленка М.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,

розглянувши матеріали, які надійшли зі Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , директора ТОВ «Фенікс Дистрибьюшн», проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

З протоколу про адміністративне правопорушення № СМУ1290/1107/ П/ПТ від 10.04.2021 року вбачається, що 10 червня 2021 року під час проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах праці посадовою особою Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці у ТОВ «Фенікс Дистрибьюшн» встановлено недотримання вимог законодавства про працю з боку директора ОСОБА_1 , зокрема порушення вимог статті 38 КЗпП України, а саме не вказано підставу розірвання трудового договору з працівником, тобто частину статті 38 КЗпП України, регламентуючу мотивацію та обставини припинення трудових відносин.

В судовому засіданні ОСОБА_1 провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 с т. 41 КУпАП не визнала, вказавши, що при звільненні працівника ОСОБА_2 у наказі причина звільнення вказана, а саме «ст. 38 (неповаж.прич.), а отже вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 с т. 41 КУпАП у зв`язку з чим просила провадження по справі закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.

Крім того, ОСОБА_1 надала письмові заперечення, які долучені до матеріалів справи.

Вислухавши надані пояснення, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Так, суд зобов`язаний виконувати завдання Кодексу України про адміністративне правопорушення, передбачені ст. 1 КУпАП, в якій зазначено, що завданням Кодексу України про адміністративне правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Презумпція невинуватості - є конституційною гарантією, яка закріплена статтею 62 Основного закону України та передбачає, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Положеннями ч.1 ст.11 Загальної Декларації прав людини від 10.12.1948р. та ч.2 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 01.11.1950р., ратифікованою Україною 17.07.1997 р. передбачено, кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.

Правова природа адміністративної відповідальності також ґрунтується на конституційних принципах та правових презумпціях.

Так, згідно п.4.1. мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 грудня 2010 року N 23-рп/2010 у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 14-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (справа про адміністративну відповідальність у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху) зазначено, що Конституційний Суд України дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні.

Наведені правові позиції закріплюють, що особа не вважається винною, доки її вина не буде доведена у встановленому законом порядку. Тобто, особа не повинна доказувати свою невинуватість і його поведінка вважається правомірною, доки не доведено зворотнє.

В Рекомендаціях №R (91) 1 Комітету Міністрів Ради Європи «Про адміністративні санкції» одним із принципів застосування адміністративних стягнень є встановлення обов`язку нести тягар доказування саме для адміністративних органів (принцип 7).

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) в своїх рішеннях неодноразово зазначав, що санкції, які згідно національному законодавству Договірних держав не входять у сферу кримінальних покарань, можуть вважатися такими в світлі положень Конвенції. У своїх рішеннях у справах «Малофєєв проти Росії від 30 травня 2013 року», «Малиге проти Франції від 23 вересня 1998 року», «Озтюрк проти Германії» ЄСПЛ визнав адміністративні правопорушення кримінальними злочинами, які підпадають під гарантії статі 6 Конвенції.

Крім того, у п.21 свого рішення у справі «Надточий проти України від 15 травня 2008 року» ЄСПЛ зазначив, що українське правительство визнало кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Як зазначено в преамбулі Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р., з наступними змінами, цей Закон регулює відносини, що виникають у зв`язку з обов`язком держави виконати рішення ЄСПЛ у справах проти України; з необхідністю усунення причин порушення Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і протоколів до неї; з впровадженням в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; зі створенням передумов для зменшення числа заяв до ЄСПЛ.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП за ч. 1 ст. 41 КУпАП протоколи про адміністративні правопорушення складають уповноважені на те посадові особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Протокол про адміністративне правопорушення № СМУ1290/1107/ П/ПТ від 10.04.2021 року відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 41 КУпАП складений головним державним інспектором відділу контролю східного напрямку управління з питань праці Східного міжрегіонального управління державної служби України з питань праці Світличним Володимиром Миколайовичем. Дана особа за своєю посадою та функціональними обов`язками повноважна складати протоколи про адміністративні правопорушення, а тому суд приходить до висновку про складення протоколу уповноваженою на те посадовою особою особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Диспозиція ч. 1 ст. 41 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 призначено на посаду директора ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «Фенікс Дистрибьюшн» на підставі загальних зборів учасників від 23.01.2020 року, що підтверджується наказом № 1-к від 23 січня 2020 року про призначення на посаду та наказом про переведення на іншу роботу від 24.01.2020 року.

Згідно наказу № ФД-00000001 - 0000000390 від 01 березня 2021 року ОСОБА_2 прийнято на роботу з 02.03.2021 у ТОВ «Фенікс Дистрибьюшн» відділ логістики МТз на посаду експедитора.

Статтєю 38 КЗпП України передбачено розірвання трудового договору, укладеного на невизначений строк, з ініціативи працівника. Так, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Форма наказу повинна містити обов`язкові реквізити, як то найменування установи; назва виду документа (у даному випадку – наказ); дата складання; реєстраційний індекс (номер); заголовок документа, з якого повинно бути зрозуміло, про що наказ; текст наказу з повним формулюванням підстави для звільнення з посиланням на пункт і статтю КЗпП України; підпис.

Як було встановлено в судовому засіданні і підтверджено наданими доказами (наказом № ФД-00000006 - 0000000390 від 16.03.2021 року про припинення трудового договору), ОСОБА_2 звільнено з посади експедитора ТОВ «Фенікс Дистрибьюшн» відділ логістики МТз на підставі ст. 38 КЗпПУ (неповаж.прич.).

Отже, з наказу про припинення трудового договору вбачається наявність порушення вимог законодавства про працю, а саме відсутнє посилання на пункт статті 38 КЗпП України, за яким розірвано трудовий договір.

Крім того, винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення № СМУ1290/1107/ П/ПТ від 10.04.2021 року; копією акту позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сферах праці від 10.06.2021 року № СМУ1290/1107/АВ; наказом № ФД-00000001 - 0000000390 від 01 березня 2021 року; наказом № ФД-00000006 - 0000000390 від 16.03.2021 року року та іншими матеріалами справи.

Дані докази у розумінні ст. 251 КУпАП, суд визнає належними, допустимими, та такими, які повністю доводять вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення.

Таким чином, суд вважає, що ОСОБА_1 , вчинила правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП, тобто порушення вимог законодавства про працю.

Суд, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП знайшла своє повне підтвердження в суді, і її дії органом поліції кваліфіковані правильно, оскільки він порушив вимоги законодавства про працю.

У відповідності до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій і четвертій цієї статті.

Згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю по закінченню на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.

Оскільки обставини, викладені в протоколі про адміністративне правопорушення, мали місце 16 березня 2021 року, виявлене порушення було 10 червня 2021 року, отже на момент розгляду строки передбачені ч. 2 ст. 38 КУпАП сплинули, провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 41 КУпАП підлягає закриттю у зв`язку із закінченням строків, передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП, на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Оскільки суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження по справі, судовий збір на підставі ст. 40-1 КУпАП стягненню не підлягає.

Керуючись статтями 9, 33, 38, 41, 247, 276, 277, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП та закрити провадження у справі на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення передбачених ч. 2 ст. 38 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду у десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд.

Суддя В. М. Олійник