Рішення № 10134472, 14.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/19014.06.10 За позовомПриватного підприємства «Спецбудтехніка» доПриватного підприємства «Ранг»

простягнення 116154,45 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:Антонюк О.В. –представник за довіреністю від 27.05.2010 року;

Мкртичян Д.А. –представник за довіреністю від 27.05.2010 року;

від відповідача:не з’явились. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Приватне підприємство «Спецбудтехніка»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Ранг»про стягнення 116154,45 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 07/04 від 07.04.2009 року позивачем надано на користь відповідача послуги з роботи екскаватора та самоскидів на загальну суму 150000,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати послуг відповідач виконав частково. Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов’язань, позивач просить стягнути з останнього основну заборгованість у розмірі 105000,00 грн. та пеню у розмірі 11154,45 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 31.05.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 31.05.2010 року частково подав докази, витребувані ухвалою суду від 27.04.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Разом з позовною заявою позивач подав заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача та грошові кошти, що облікуються на його поточному рахунку, та заяву про об’єднання даної справи в одну справу з іншою справою, що знаходиться в провадженні Господарського суду міста Києва.

          Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

          Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

          Відповідної правової позиції дотримується Вищий арбітражний суд України, зокрема, в роз’ясненні від 23.08.1994 року № 02-5/611 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову».

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

          Оскільки в поданій заяві позивач не обґрунтував, яким чином відсутність арешту на майні відповідача та грошових коштах, що облікуються на його поточному рахунку, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду згідно з заявленими позивачем вимогами, а також не подав жодних доказів, підтверджуючих наведене, суд, керуючись статтями 66 та 33 ГПК України, відхилив заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову.

          Подану заяву про об’єднання даної справи в одну справу з іншою позивач мотивував пред’явленням до Приватного підприємства «Ранг»позову про стягнення заборгованості за договором № 07/04 від 07.04.2009 року Приватним підприємцем Микитиним Василем Ігоровичем.

          Відповідно до частини 2 статті 58 ГПК України суддя має право об’єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

          Отже, однієї з необхідних умов об’єднання кількох справ в одну справу є тотожний суб’єктний склад сторін.

          Враховуючи зазначене, беручи до уваги, що інший позов до Приватного підприємства «Ранг»пред’явлений Приватним підприємцем Микитиним Василем Ігоровичем, а не Приватним підприємством «Спецбудтехніка», суд, керуючись статтею 58 ГПК України, відхилив заяву позивача про об’єднання даної справи в одну справу з іншою.

          Представник відповідача у судове засідання 31.05.2010 року не з’явився, витребувані ухвалою суду від 27.04.2010 року докази та відзив на позовну заяву не подав, однак через загальний відділ діловодства суду подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з неможливістю направити у судове засідання повноважного представника.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2010 року відкладено розгляд справи на 14.06.2010 року.

          Представник позивача у судовому засіданні 14.06.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 31.05.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Представник відповідача у судове засідання 14.06.2010 року не з’явився, однак через загальний відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву та докази, витребувані ухвалою суду від 31.05.2010 року.

          У відзиві на позовну заяву відповідач не заперечує проти позовної вимоги про стягнення основної заборгованості. Стосовно ж позовної вимоги про стягнення пені відповідач, посилаючись на встановлений договором строк для розгляду претензій, вказує, що позивачем не вірно визначено період нарахування.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          07.04.2009 року між Приватним підприємством «Ранг»(надалі –позивач) та Приватним підприємством «Спецбудтехніка»(надалі –відповідач) укладено договір № 07/04 про надання послуг екскаватора «САТ-320»та самоскидів КРАЗ 6510 (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач зобов’язався надавати, а відповідач приймати послуги екскаватора «САТ-320»та самоскидів КРАЗ 6510 для БМР на об’єкті «Готельний комплекс апартаментного типу на 160 місць в урочищі «Сідло»за адресою: с. Волосянка Сколівського р-ну Львівської обл.

          Пунктом 2.3 договору сторони передбачили, що надання послуг оформляється щомісячно відповідним актом виконаних робіт, який підписується сторонами по факту виконання робіт, і є підставою для проведення розрахунків.

          Відповідно до наявних в матеріалах справи актів виконаних робіт від 21.05.2009 року на суму 114850,00 грн. та від 08.07.2009 року на суму 35150,00 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками, на виконання умов договору позивач надав відповідачу послуги на загальну суму 150000,00 грн.

          Надані послуги відповідач оплатив частково, здійснивши на користь позивача переказ 40000,00 грн., що підтверджується наданими суду платіжними дорученнями № 210 від 26.05.2009 року на суму 15000,00 грн., № 245 від 15.06.2009 року на суму 25000,00 грн. та № 247 від 16.06.2009 року на суму 5000,00 грн.

          Неоплаченими залишилися послуги на суму 105000,00 грн.

          Строк (термін) виконання відповідачем обов’язку з розрахунку сторони не визначили.

          Відповідно до частини 2 статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

          Вимогу (лист-вимога № 13 від 30.10.2009 року) повністю оплатити надані послуги позивач надіслав на адресу відповідача 23.11.2009 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією відділення поштового зв’язку № 563.

          Згідно з частиною 5 статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

          З огляду на вказане, розрахуватися за надані послуги відповідач зобов’язаний був у термін до 30.11.2009 року.

          Таким чином, станом на день вирішення спору за відповідачем рахується основна заборгованість перед позивачем у розмірі 105000,00 грн.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Частина 1 статті 626 ЦК України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Виходячи зі змісту укладеного між сторонами договору, останній за своєю правовою природою є договором про надання послуг (частина 1 статті 901 ЦК України), за умовами якого одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

          Згідно з частиною 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов’язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

          Відповідно до частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язань щодо оплати наданих послуг відповідач не подав, проти позовної вимоги про стягнення основної заборгованості не заперечував.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

          Згідно статей 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 105000,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

          Посилаючись на прострочення відповідачем оплати на даних послуг, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 11154,45 грн. за період з 21.12.2009 року по 22.03.2010 року.

          Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 ЦК України).

          Пунктом 4.2 договору сторони обумовили, що за несвоєчасну оплату послуг відповідач сплачує позивачу пеню за кожен день прострочення, розмір якої обчислюється від суми простроченого платежу з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

          Судом встановлено, що розрахуватися за надані послуги відповідач зобов’язаний був у термін до 30.11.2009 року.

          Таким чином, прострочення виконання зобов’язання має місце з 01.12.2009 року.

          Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання у ГК України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

          Згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

          Враховуючи зазначене, нарахування пені за прострочення відповідачем оплати наданих послуг можливе по 30.05.2010 року.

          Вище вказувалося, що позивач розраховує пеню за період з 21.12.2009 року по 22.03.2010 року.

          Таким чином, період, заявлений позивачем, охоплюється періодом можливого нарахування пені, що визначений судом (з 01.12.2009 року по 30.05.2010 року).

          Беручи до уваги наведене, суд визначає, що період нарахування пені, заявлений позивачем, є обґрунтованим.

          Відповідач не погоджується з вказаним періодом, посилаючись на встановлений договором строк для розгляду претензій.

          Однак, звернення до порушника прав і законних інтересів з письмовою претензією є інструментом досудового врегулювання господарським спорів, порядок якого регламентується розділом ІІ ГПК України та статтею 222 ГК України. Надісланий ж на адресу відповідача лист-вимога № 13 від 30.10.2009 року є вимогою в розумінні наведеною вище частини 2 статті 530 ЦК України, яка визначає строк виконання боржником обов’язку у разі, якщо строк (термін) виконання такого обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги.

          Враховуючи зазначене, заперечення відповідача проти заявленого позивачем періоду нарахування пені суд вважає такими, що не заслуговують на увагу.

          За перерахунком суду розмір пені складає:

          105000,00 грн. * 20,5 % * 99 (з 21.12.2009 року по 22.03.2010 року) / 365 = 5425,48 грн.

          Тому, позовна вимога про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню у розмірі 5425,48 грн.

          Викладаючи обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позивач, посилаючись на частину 2 статті 625 ЦК України, розраховує від суми основної заборгованості збитки від інфляції та 3 % річних. Однак, в прохальній частині позовної заяви зазначені вимоги відображання не знайшли.

          Пунктом 2 частини 1 статті 83 ГПК України передбачено право господарського суду виходити за межі позовних вимог. Однак, однієї з необхідних умов реалізації зазначеного права є наявність про це клопотання заінтересованої сторони.

          Враховуючи відсутність клопотання позивача про вихід суду за межі позовних вимог, приймаючи рішення, суд розглядає виключно вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованості та пені.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

          На підставі викладеного, керуючись статтею 193 ГК України, статтями 901, 903 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Ранг»(03148, м. Київ, вул. Сім’ї Сосніних, 7-А; ідентифікаційний код 32424281) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Приватного підприємства «Спецбудтехніка»(82632, Львівська обл., Сколівський р-н, с. Тухля, вул. І. Франка, 41; ідентифікаційний код 36145582) основну заборгованість у розмірі 105000 (сто п’ять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 5425 (п’ять тисяч чотириста двадцять п’ять) грн. 48 коп., 1104 (одну тисячу сто чотири) грн. 25 коп. державного мита та 224 (двісті двадцять чотири) грн. 37 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині позовних вимог відмовити.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –22.06.2010 року.