Рішення № 101342678, 10.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/11636/21-Е

Провадження № 2/522/7226/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі :

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання – Середи А.В.,

сторони в судове засідання не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про скасування арешту,

ВСТАНОВИВ:

16.06.2021 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_1 про скасування арешту.

В обґрунтування позову зазначає те, що 30.10.2007 між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» (правонаступником якого є ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 266/К. В забезпечення виконання кредитних зобов`язань на підставі іпотечного договору від 30.10.2007, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Степановою І.А. за № 7174 в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності позичальнику. Відповідно до умов кредитного договору банк надав відповідачу кошти, чим виконав умови кредитного договору. Однак, позичальник не здійснював повернення грошових коштів, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у загальній сумі 289 330,36 дол. США, що за офіційним курсом НБУ станом на 27.01.2000 становило 2 308 856,00 грн. З метою захисту свої прав банк звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом про стягнення заборгованості з відповідача, який рішенням суду від 19.07.2010 у справі № 2-1392/10-ц було задоволено. На виконання зазначеного рішення судом було видано виконавчі листи, які перебувають на виконанні у Приморському ВДВС м. Одеси. В рамках виконавчого провадження заплановано проведення реалізації майна ОСОБА_1 . Однак, як стало відомо банку ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.08.2009 у справі № 2-10265/09 було накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 . Дане обтяження унеможливлює здійснення вчинення запланованих дій щодо погашення заборгованості відповідача, в зв`язку з чим позивач просить суд зняти арешт з нерухомого майна, що належить ОСОБА_1 , а саме: квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер обтяження: 8981541, зареєстроване 19.08.2009 16:41:50 за № 8981541 реєстратором: Перша одеська державна нотаріальна контора з підставою обтяження: заява про реєстрацію обтяження об`єкта нерухомого майна, 2-10265/09, 14.08.2009, Приморський районний суд м. Одеси.

Разом з тим, суд зазначає, що 18.06.2021 до суду від позивача надійшла позовна заява до ОСОБА_1 про скасування арешту, яка за результатами автоматизованого розподілу 22.06.2021 передана для розгляду судді Приморського районного суду міста Одеси Павлик І.А. за № 522/11480/21, провадження № 2/522/7195/21, дослідивши зміст якої судом встановлено, що вона ідентична за змістом заяві, що надійшла до суду 23.06.2021 та якій присвоєно № 522/11636/21-Е, провадження № 2/522/7226/21.

29.06.2021 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку позовного провадження.

13.07.2021 до суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача.

29.07.2021 ухвалою суду закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

13.09.2021 до суду від представника відповідача надійшла заява про визнання позову.

10.11.2021 сторони в судове засідання не з`явилися.

Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд під час вирішення спору виходить з наступного.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 30.10.2007 між ВАТ АБ «УКРГАЗБАНК» (правонаступником якого є ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 266/К.

В забезпечення виконання кредитних зобов`язань на підставі іпотечного договору від 30.10.2007, посвідченого приватним нотаріусом ОМНО Степановою І.А. за № 7174 в іпотеку банку було передано квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.08.2009 у справі № 2-10265/09 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення боргу накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , зокрема, на квартиру АДРЕСА_1 .

У зв`язку з тим, що відповідач не виконував умови кредитного договору банк звернувся до Київського районного суду м. Одеси із позовом про стягнення заборгованості, який рішенням суду від 19.07.2010 у справі № 2-1392/10-ц було задоволено.

На виконанні у Приморському ВДВС м. Одеси знаходяться виконавчі листи з виконання рішення Київського районного суду м. Одеси від 19.07.2010 у справі № 2-1392/10-ц.

Судом встановлено, що накладений арешт ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 14.08.2009 у справі № 2-10265/09 унеможливлює здійснення вчинення запланованих дій щодо погашення заборгованості відповідача в рамках виконавчого провадження. У зв`язку з чим, позивач звернувся до суду із позовом про скасування арешту.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно зі статтею 16 ЦК України звертаючись до суду, позивач на власний розсуд обирає спосіб захисту.

При цьому спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, що виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду.

Статтями 575, 577 ЦК України визначено, що іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека – вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.

Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом – у черговості їх державної реєстрації.

Статтею 4 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що обтяження нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Банк, звертаючись до суду з позовом, вказував про порушення його прав як іпотекодержателя накладенням судом арешту на спірне майно в порядку забезпечення позову у справі про стягнення боргу.

Відповідно до частин першої, третьої статті 151 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення судом ухвали від 6 листопада 2013 року (далі – ЦПК України 2004 року), суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, ухваленого за його позовом. Забезпечення позову спрямоване проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, відчужити його тощо.

Відповідно до частини першої статті 152 ЦПК України 2004 року позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання тощо.

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 152 ЦПК України 2004 року).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

У справі, у якій вжито заходи забезпечення позову, предметом позову були вимоги про стягнення боргу.

Разом з цим, спірне нерухоме майно є предметом іпотеки. Накладення арешту на заставлене майно не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги в майбутньому і не скасовує для нього правил пріоритетності, передбачених Законом України «Про іпотеку», оскільки відповідно до статті 1 зазначеного Закону іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника.

Зазначений правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 у справі № 331/3944/18.

Частинами третьою, п`ятою статті 154 ЦПК України 2004 року передбачено, що заходи забезпечення позову можуть бути скасовані судом, який розглядає справу. Питання про скасування заходів забезпечення позову вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неявка цих осіб не перешкоджає розгляду питання про скасування заходів забезпечення позову.

Чинним законодавством передбачений вичерпний перелік способів зняття арешту, накладеного на підставі судового рішення про вжиття заходів забезпечення позову, а саме: скасування судом заходів забезпечення позову з власної ініціативи або за клопотанням учасника справи; скасування ухвали суду про забезпечення позову в порядку оскарження до суду вищої інстанції.

Разом з тим, незважаючи на наявність у банка пріоритетного права на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки, позивач не скористався своїм правом на оскарження ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 14.08.2009 у справі № 2-10265/09 на підставі якої накладено арешт на належне відповідачу нерухоме майно, та яке є судовим актом, яким вжито заходи забезпечення позову у цивільній справі.

Про необхідність саме такого способу захисту права іпотекодержателя зазначив Верховний Суд у постанові від 08.11.2021 у справі № 396/10136/18 , правовідносини в якій є подібними з даними правовідносинами.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для звільнення спірного майна з-під арешту у обраний позивачем спосіб, а відтак заява відповідача про визнання позову відхиляється судом, а у задоволені позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 81, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволені позову Публічного акціонерного товариства акціонерний банк «УКРГАЗБАНК» до ОСОБА_1 про скасування арешту відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя І.А. Павлик

Повний текст рішення суду складено 23.11.2021.