Рішення № 10134262, 23.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/22823.06.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія-ГАРАНТ» ДоКомунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»

Простягнення 1286882, 47 грн.

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях брали участь:

Від позивача: Горбенко Г.С., дов. № б/н від 15.02.2010 р.

Дороженко М.Г., дов. № б/н від 08.04.2010 р.

Від відповідача: Пономаренко М.А., дов. № 06-5/13 від 04.01.2010 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія-ГАРАНТ»до Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»про стягнення 427666, 76 грн. заборгованості по сумі, яка відшкодовує відповідну вартість автобусів, в тому числі ПДВ - 71277, 79 грн., 761222, 60 грн. комісії за надання автобусів, нарахованої на їх вартість, в томі числі ПДВ - 44529, 36 грн., 53960, 12 грн. пені без ПДВ, 7896, 60 грн. трьох відсотків річних від простроченої суми в тому числі ПДВ - 1316, 10 грн., та 36136, 39 грн. інфляційної складової боргу, в тому числі ПДВ - 6022, 73 грн. Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором фінансового лізингу № 157Ф від 01.07.2008 р.

Ухвалою суду від 29.04.2010 р. було порушено провадження у даній справі № 37/228 та призначено її розгляд на 07.06.2010 року, зобовязано сторін надати певні документи.

Представник позивача у судовому засіданні 07.06.2010 р. позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, на виконання вимог ухвали суду від 29.04.2010 р. надав витребувані судом документи частково, зокрема, не надав довідку з органів статистики про включення відповідача в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України станом на день розгляду справи в суді.

Представник відповідача надав суду письмовий відзив на позовну заяву, в якому повідомив, що неналежне виконання ним своїх зобовязань за договором фінансового лізингу № 157Ф від 01.07.2008 р. викликане тяжким фінансовим становищем та неотриманням ним коштів з державного та міського бюджетів, у звязку з чим відповідач просив суд розстрочити виконання судового рішення та зменшити розмір штрафних санкцій.

У судовому засіданні 07.06.2010 р. було оголошено перерву до 16.06.2010 р. з метою витребування документів у справі: у позивача - довідки з органів статистики про включення відповідача в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України станом на день розгляду справи в суді, у відповідача доказів його скрутного фінансового стану.

У судовому засіданні 16.06.2010 р. представник позивача повторно позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, надав суду письмові заперечення на відзив відповідача на позовну заяву та довідку з органів статистики про включення відповідача в Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України станом на день розгляду справи в суді.

Представник відповідача надав суду пояснення по суті спору, а також докази скрутного фінансового стану КП «КИЇВПАСТРАНС».

Для прийняття рішення та виготовлення його повного тексту у судовому засіданні 16.06.2010 р. було оголошено перерву до 23.06.2010 р.

Представник позивача у призначене судове засідання 23.06.2010 р. не зявився, про причини неявки суду не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія-ГАРАНТ»(лізингодавець) та Комунальним підприємства «КИЇВПАСТРАНС»(лізингоодержувач) був укладений фінансового лізингу № 157Ф від 01.07.2008 р., відповідно до умов якого лізингодавець зобовязався передати лізингоодержувачу, а лізингоодержувач отримати від лізингодавця у виключне платне користування на умовах фінансового лізингу майно, яке набувається лізингодавцем у власність за дорученням і погодженням з лізингодержувачем, з наступною передачею права власності на це майно лізингоодержувачу.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором лізингу.

У відповідності до частини 1 статті 806 Цивільного кодексу України, за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобовязується передати другій стороні (лізингоодержувачі) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно з пунктом 1.2. договору фінансового лізингу № 157Ф від 01.07.2008 р., предметом лізингу є нові міські автобуси Богдан А-09202 в кількості 11 одиниць.

Пунктом 1.3. зазначеного договору встановлено, що термін лізингу складає 44 місяці, починається з дня передачу лізингоодержувачу першої партії предмета лізингу, закінчується датою останнього лізингового платежу.

Відповідно до пункту 2.1.1. договору фінансового лізингу № 157Ф від 01.07.2008 р., лізингодавець зобовязався передати предмет лізингу, що належить йому на правах власності на момент передачі в лізинг, лізингоодержувачу в терміни і на умовах договору.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу предмет лізингу - автобуси Богдан А-09202 в кількості 11 одиниць, про що свідчать акти прийому-передачі предмета лізингу від 30.09.2008 р. № 157Ф/1, № 157Ф/2, № 157Ф/3, № 157Ф/4, № 157Ф/5, № 157Ф/6, № 157Ф/7, № 157Ф/8, № 157Ф/9, № 157Ф/10 та № 157Ф/11.

Таким чином, позивач належним чином виконав свої зобовязання за вищевказаним договором.

Відповідно до пункту 2.2.1 договору фінансового лізингу № 157Ф від 01.07.2008 р., лізингоодержувач зобовязався прийняти і належним чином користуватися предметом лізингу за його прямим призначенням та, згідно з пунктом 2.2.2. у встановлений термін та у повному обсязі сплачувати та інші платежі відповідно до умов договору.

Пунктом 4.1 вищевказаного договору встановлено, що за користування предметом лізингу лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі і терміні згідно з графіком оплати лізингових платежів (додаток № 2 до договору), до складу яких, як зазначено в пункті 4.4. даного договору, входять сума, що відшкодовує вартість предмета лізингу та комісія лізингодавця за надання предмета лізингу, нарахована на вартість предмета лізингу з урахуванням податку на додану вартість.

У відповідності до п. 4.8. договору фінансового лізингу № 157Ф від 01.07.2008 р., лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем лізингодавцю незалежно від результатів господарської діяльності лізингоодержувача і незалежно від будь-яких обставин, повязаних з роботою чи простоєм предмету лізингу й економічною ефективністю його роботи в період лізингу.

Відповідач - Комунальне підприємство «КИЇВПАСТРАНС»взяте на себе зобовязання за вищевказаним договором належним чином не виконав, у звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача 427666, 76 грн. заборгованості по сумі, яка відшкодовує відповідну вартість автобусів, 761222, 60 грн. комісії за надання автобусів, нарахованої на їх вартість, а також 53960, 12 грн. пені, 7896, 60 грн. трьох відсотків річних та 36136, 39 грн. інфляційної складової боргу.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором фінансового лізингу № 157Ф від 01.07.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія-ГАРАНТ»було направлено на адресу Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»претензію вих. № 08-15/03 від 15.03.2010 р. з проханням у строк до 25.03.2010 р. сплатити суму заборгованості за даним договором.

Судом в ході розгляду справи встановлено, що відповідач взяте на себе зобовязання за договором фінансового лізингу № 157Ф від 01.07.2008 р. не виконав, у звязку з чим, відповідно до розрахунку позивача, перевіреного судом, сума заборгованості Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»по лізинговим платежам становить 1188889, 36 грн., з яких 427666, 76 грн. заборгованості по сумі, яка відшкодовує відповідну вартість автобусів, та 761222, 60 грн. комісії за надання автобусів, нарахованої на їх вартість.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобовязань, то позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія-ГАРАНТ»про стягнення з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС» 427666, 76 грн. заборгованості по сумі, яка відшкодовує відповідну вартість автобусів, та 761222, 60 грн. комісії за надання автобусів, нарахованої на їх вартість, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Позивач просить суд також стягнути з відповідача 7896, 60 грн. трьох відсотків річних та 36136, 39 грн. інфляційної складової боргу у звязку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобовязання за договором фінансового лізингу № 157Ф від 01.07.2008 р.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 7896, 60 грн. трьох відсотків річних та 36136, 39 грн. інфляційної складової боргу.

Також позивач просить стягнути з відповідача 53960, 12 грн. пені за порушення договірного зобовязання, посилаючись на пункт 12.3. договору фінансового лізингу № 157Ф від 01.07.2008 р., яким передбачено, що за несвоєчасне внесення лізингових платежів лізингоодержувач зобовязаний сплатити лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період, за який сплачується пеня, від суми заборгованості за кожний день прострочення із дня, наступного за днем оплати поточного платежу, зазначеного у додатку № 2 до даного договору по день фактичної оплати цього платежу включно.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Частиною 1 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобовязання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобовязанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

У відповідності до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання.

Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. розяснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобовязань». Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобовязання, арбітражний суд повинен обєктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобовязань, причини неналежного виконання або невиконання зобовязання, незначності прострочення у виконанні зобовязання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Розглянувши даний спір, суд дійшов висновку про винятковість порушення відповідачем грошового зобовязання перед позивачем, враховуючи те, що неможливість своєчасно перерахувати позивачу суму боргу була викликана обєктивною неможливістю це вчинити, оскільки його фінансування з державного та міського бюджетів було недостатнім. Судом також приймається до уваги той факт, що Комунальне підприємство «КИЇВПАСТРАНС»перебуває у скрутному фінансовому стані.

Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача, до 5396, 01 грн.

Враховуючи вищевикладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія-ГАРАНТ»підлягає задоволенню частково.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву просив суд розстрочити виконання судового рішення у звязку з його скрутним фінансовим становищем та неотриманням ним коштів з державного та міського бюджетів.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Враховуючи скрутне фінансове становище відповідача, суд вважає за необхідне використати право, надане суду пунктом 6 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, та розстрочити виконання рішення на 6 місяців.

Розстрочуючи виконання рішення суд приймає до уваги ті умови та обставини, що при застосуванні пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочення виконання рішення № 37/228 від 23.06.2010 року, виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач вчинить заходи щодо його належного і своєчасного виконання.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 806 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 230, 231, 232, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 47, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Комунального підприємства «КИЇВПАСТРАНС»(вул. Набережне шосе, буд. 2, м. Київ, 04070, код ЄДРПОУ 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія-ГАРАНТ»(вул. Пантелеймонівська, буд. 8, кв. 4, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 31976914) 427666 (чотириста двадцять сім тисяч шістсот шістдесят шість) грн. 76 коп. заборгованості по сумі, яка відшкодовує відповідну вартість автобусів, 761222 (сімсот шістдесят одна тисяча двісті двадцять дві) грн. 60 коп. комісії за надання автобусів, нарахованої на їх вартість, 7896 (сім тисяч вісімсот девяносто шість) 60 коп. трьох відсотків річних, 36136 (тридцять шість тисяч сто тридцять шість) грн. 39 коп. інфляційної складової боргу, 5 396 (пять тисяч триста девяносто шість) 01 коп. пені, 12 868 (дванадцять тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 82 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2010 р. у справі № 37/228 на 6 місяців та стягнувши заборгованість наступним чином:

1.з 05.07.2010 року 71277, 79 грн. заборгованості по сумі, яка відшкодовує відповідну вартість автобусів, 126870, 43 грн. комісії за надання автобусів, нарахованої на їх вартість, 1316, 10 грн. трьох відсотків річних та 6022, 73 грн. інфляційної складової боргу, 899, 33 грн. пені, 12868, 82 грн. державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу,

2.з 05.08.2010 року 71277, 79 грн. заборгованості по сумі, яка відшкодовує відповідну вартість автобусів, 126870, 43 грн. комісії за надання автобусів, нарахованої на їх вартість, 1316, 10 грн. трьох відсотків річних та 6022, 73 грн. інфляційної складової боргу, 899, 33 грн. пені,

3.з 05.09.2010 року 71277, 79 грн. заборгованості по сумі, яка відшкодовує відповідну вартість автобусів, 126870, 43 грн. комісії за надання автобусів, нарахованої на їх вартість, 1316, 10 грн. трьох відсотків річних та 6022, 73 грн. інфляційної складової боргу, 899, 33 грн. пені,

4.з 05.10.2010 року 71277, 79 грн. заборгованості по сумі, яка відшкодовує відповідну вартість автобусів, 126870, 43 грн. комісії за надання автобусів, нарахованої на їх вартість, 1316, 10 грн. трьох відсотків річних та 6022, 73 грн. інфляційної складової боргу, 899, 33 грн. пені,

5.з 05.11.2010 року 71277, 79 грн. заборгованості по сумі, яка відшкодовує відповідну вартість автобусів, 126870, 43 грн. комісії за надання автобусів, нарахованої на їх вартість, 1316, 10 грн. трьох відсотків річних та 6022, 73 грн. інфляційної складової боргу, 899, 33 грн. пені,

6. з 05.12.2010 року 71277, 79 грн. заборгованості по сумі, яка відшкодовує відповідну вартість автобусів, 126870, 43 грн. комісії за надання автобусів, нарахованої на їх вартість, 1316, 10 грн. трьох відсотків річних та 6022, 73 грн. інфляційної складової боргу, 899, 33 грн. пені.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Суддя Гавриловська І.О.