Рішення № 10134190, 09.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 14/21909.06.10 Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 14/219

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АМО"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "АРТКЕРАМІКА"

простягнення 174575,35 грн.

за участю представників сторін: від позивача- Маєвська К.В. від відповідача - Залевський К.С. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АМО" (надалі –ТОВ "АМО") звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТКЕРАМІКА" (надалі –ТОВ "АРТКЕРАМІКА") про стягнення 155147,72 грн. основного боргу з урахуванням інфляційних нарахувань, 6303,49 грн. відсотків річних, 11801,68 грн. пені, а всього –173252,89 грн.

В обґрунтування пред’явлених вимог ТОВ "АМО" посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов’язань за лізинговою угодою № FEM00_39252_62 (статус оподаткування –фінансовий лізинг) від 19.06.2007 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 13.04.2010 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні на 14.05.2010 р., зобов’язано сторони виконати певні дії.

В судовому засіданні 14.05.2010 р. представник позивача подав суду заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача 156054,93 грн. основного боргу з урахуванням інфляційних нарахувань, 6718,74 грн. відсотків річних, 11801,68 грн. пені, а всього –174575,35 грн.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав зазначених у відзиві.

У судовому засіданні 14.05.2010 р. суд, згідно ст. 77 ГПК України, оголосив перерву.

У судове засідання 26.05.2010 р. представник відповідача не з'явився, проте від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2010 р. відкладено розгляд справи на 09.06.2010 р.

У судове засідання 09.06.2010 р. представники сторін з'явились.

В даному судовому засіданні представник позивача підтримав позов повністю. Представник відповідача проти позову заперечував.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши надані документи і матеріали, заслухавши пояснення уповноваженого представника, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "АМО" (лізингодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТКЕРАМІКА" (лізингоодержувач) укладено лізингову угоду № FEМ00_39252_62 (статус оподаткування –фінансовий лізинг) від 19.06.2007 р. (надалі –Лізингова угода).

Лізингова угода регулює юридичні відносини між лізингодавцем та лізингоодержувачем з фінансового лізингу обладнання, зазначеного в додатку 1 Лізингової угоди, що набуте у власність лізингодавцем відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій (п. 1.1 Лізингової угоди).

Сторони в пункті 2.1 Лізингової угоди передбачили, що як тільки відбудеться підписання додатку 3 до Лізингової угоди лізингоодержувачем та лізингодавцем, обладнання вважається взятим лізингоодержувачем у лізинг від лізингодавця на умовах цієї лізингової угоди.

В Додатку 1.1 –графік платежів від 19.06.2007 р. до Лізингової угоди (надалі –Додаток 1) визначено обладнання, яке є предметом Лізингової угоди, а саме: екскаватор колісний Solar 180 WV, 1 од.

В пункті 1.1 Додатку 3.1 –акт прийому-передачі від 18.07.2007 р. до Лізингової угоди (надалі –Додаток 3) передбачено, що лізингодавець надав лізингоодержувачу обладнання (відповідно до Додатку 1): екскаватор колісний DOOSAN SOLAR 180 W-V, заводський номер DHKHEWVOP60001533, номер двигуна DB58TIS606403EG, 2007 рік випуску, додаткове обладнання гідравлічна лінія.

Вищезазначені додатки до Лізингової угоди підписані уповноваженими сторонами ТОВ "АМО" та ТОВ "АРТКЕРАМІКА" та скріплені печатками сторін

Укладена Лізингова угода є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 292 ГК України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо. Об'єктом лізингу може бути нерухоме і рухоме майно, призначене для використання як основні фонди, не заборонене законом до вільного обігу на ринку і щодо якого немає обмежень про передачу його в лізинг.

Виходячи з положень ст. ст. 1, 2 Закону України "Про фінансовий лізинг" та ст. 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачу) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до п. п. 2.3, 2.4 Лізингової угоди строк лізингу починається з початкової дати, під якою розуміють: дату підписання акту прийому-передачі лізингоодержувачем або другий робочий день із дня письмового повідомлення лізингодавцем лізиноодержувача про готовність обладнання до доставки. Неотримання лізингоодержувачем готового до доставки обладнання не звільняє лізингоодержувача від здійснення лізингових платежів, коли обладнання залишалось неотриманим. Строк чинності Лізингової угоди розпочинається датою підписання даної Лізингової угоди та закінчується датою викупу або повернення обладнання лізингодавцеві, за умови повного розрахунку по лізингових та інших платежах або датою дострокового припинення дії Лізингової угоди.

Згідно розділу 2 Додатку 1 лізингодавець зобов'язується передати обладнання лізингоодержувачу не пізніше 20 робочого дня з моменту отримання першого лізингового платежу. Строк лізингу становить 60 календарних місяців. Датою повернення обладнання є дата, що визначена в акті прийому передачі.

В пунктах 3, 4 Додатку 3 визначено, що датою отримання обладнання є 18.07.2007 р. Датою повернення/викупу обладнання є 17.07.2012 р.

На виконання умов Лізингової угоди, згідно Додатків 1, 3 та додаткової угоди № 2 від 21.10.2008 р. до Лізингової угоди, позивачем передано відповідачу у користування обладнання та складено графік платежів.

Відповідно до п. 8.2 Лізингової угоди лізингоодержувач сплачує лізингодавцеві: перший лізинговий платіж як це визначено в Додатку 1 протягом п’яти робочих днів після виставлення рахунку на сплату першого лізингового платежу; щомісячно лізингові та будь-які інші платежі, належні за Лізинговою угодою, мають бути сплаченими протягом трьох робочих днів із дня виставлення відповідних рахунків згідно з графіком здійснення платежів (Додаток 1).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були виставлені відповідачеві рахунки-фактури лізингових платежів: № АМ-00833 від 19.06.2007 р. на суму 42924,98 грн.; № АМ-01000 від 13.08.2007 р. на суму 27327,25 грн.; № АМ-01163 від 12.09.2007 р. на суму 27835,82 грн.; № АМ-01289 від 15.10.2007 р. на суму 26662,40 грн.; № АМ-01453 від 13.11.2007 р. на суму 26984,51 грн.; № АМ-01571 від 10.12.2007 р. на суму 27043,49 грн.; № АМ-0000063 від 11.01.2008 р. на суму 26950,08 грн.; № АМ-01794 від 11.02.2008 р. на суму 26357,15 грн.; № АМ-01945 від 13.03.2008 р. на суму 27476,59 грн.; № АМ-02101 від 09.04.2008 р. на суму 28137,08 грн.; № АМ-02258 від 07.05.2008 р. на суму 27473,64 грн.; № АМ-02472 від 09.06.2008 р. на суму 26418,23 грн.; № АМ-2499 від 09.07.2008 р. на суму 26630,45 грн.; № АМ-2780 від 08.08.2008 р. на суму 25990,34 грн.; № АМ-3068 від 10.09.2008 р. на суму 23631,33 грн.; № АМ-3414 від 09.10.2008 р. на суму 23137,54 грн.; № АМ-3705 від 10.11.2008 р. на суму 27645,17 грн.; № АМ-3955 від 09.12.2008 р. на суму 35300,73 грн.

Відповідач лише частково оплатив лізингові платежі, що підтверджується банківськими виписками (містяться в матеріалах справи).

Проте, відповідач в порушення умов Лізингової угоди та вимог чинного законодавства, не виконав своїх грошових зобов’язань належним чином, у встановлений строк не здійснив розрахунок в повному обсязі, що призвело до виникнення заборгованості в сумі 114823,02 грн., наявність якої підтверджується матеріалами справи.

Позивач надіслав відповідачу лист № 25/12-02 від 25.12.2008 р. про припинення Лізингової угоди та повернення обладнання (транспортного засобу).

Станом на час розгляду справи відповідач повернув обладнання, що підтверджується додатком 6.1 –акт повернення до Лізингової угоди (датою повернення обладнання є 25.12.2008 р.). Проте, відповідач не розрахувався з позивачем в повному обсязі.

У своєму відзиві відповідач не погоджується з позовом, посилаючись на необґрунтованість суми основного боргу. Відповідач з посиланням на ст. 762 ЦК України зазначає, що він звільняється від сплати лізингових платежів за період з листопада 2008 р. по грудень 2008 р. В обґрунтування своєї позиції відповідач вказує на те, що не мав змоги користуватись предметом лізингу в період з листопада 2008 р. по грудень 2008 р. у зв’язку з його пошкодженням.

Згідно ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об'єкта оренди.

Пунктом 8.7 Лізингової угоди встановлено, що лізингові або інші платежі згідно з Лізинговою угодою не будуть зменшуватись або припинятися під час технічного обслуговування, ремонту, модифікації обладнання, або у випадках, якщо лізингоодержувач не може використовувати обладнання через аварію, механічний дефект, крадіжку чи конфіскацію.

В пункті 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України до загальних засад цивільного законодавства віднесено свободу договору.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України передбачено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В ст. 627 ЦК України закріплено що, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, відповідач безпідставно та необґрунтовано посилається на безпідставність нарахування позивачем лізингових платежів за період листопад-грудень 2008 р.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 114823,02 грн. за Лізинговою угодою документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 11801,68 грн. пені, 41231,49 грн. інфляційних нарахувань, 6718,74 грн. відсотків річних за прострочення сплати лізингових платежів згідно рахунків-фактур.

Згідно з ч. 1 ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися у відповідності до закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити у разі порушення зобов'язання.

Крім того, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 8.4 Лізингової угоди у разі прострочки здійснення лізингового платежу лізингоодержувач сплачує: пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день затримки платежу; та будь-які витрати, сплачені лізингодавцем для стягнення платежу.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищезазначені норми законодавства, перевіривши розрахунок позивача, суд приходить до висновку, що стягненню підлягають 11801,60 грн. пені, 41231,49 грн. інфляційних нарахувань, 6709,27 грн. відсотків річних.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в установленому порядку заявлених до нього вимог не спростував.

Враховуючи викладені обставини, суд задовольняє позов частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АРТКЕРАМІКА" (02152, м. Київ, просп. Тичини, 20, код 35011880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АМО" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Телевізійна, буд. 12, кв. 50, код 32998860) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 114823,02 грн. основного боргу, 11801,60 грн. пені, 41231,49 грн. інфляційних нарахувань, 6709,27 грн. відсотків річних, 1745,65 грн. державного мита, 235,98 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.          

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський Дата підписання рішення: 09.06.2010 р.