Рішення № 101340189, 15.11.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.11.2021 Справа №607/8903/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого судді – Сливка Л.М.

за участі секретаря судового засідання – Хамелко О.Ю.,

за відсутності учасників справи,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред`явив до суду позов до відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», у якому просить стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на його ( ОСОБА_1 ) користь 56996,55 гривень страхового від 20 000 гривень на відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 11 квітня 2019 року о 14 годині 50 хвилин в с. Великі Млинівці по вул. Урочище трикутник, 1, Кременецького району, відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем «Volkswagen LT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під його ( ОСОБА_1 ) керуванням. Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 липня 2019 року винуватим у вказаній дорожньо-транспортній пригоді визнано ОСОБА_2 . На момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_3 була застрахована у ПрАТ «УПСК» за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №139015144 від 02 лютого 2019 року. Про вчинення ДТП учасниками пригоди було повідомлено страхову компанію. Крім того, ним ( ОСОБА_1 ) була направлена відповідачу заява про страхове відшкодування із зазначенням банківських реквізитів та долученням усіх необхідних документів. Неодноразово, зокрема, 24.09.2019 року, 24.01.2020 року та 10.03.2020 року до відповідача у справі було направлено запити із проханням в передбачені законодавством терміни здійснити страхове відшкодування в його ( ОСОБА_1 ) користь та надати письмово відповідь на запит. Проте вказані запити залишились без відповіді відповідачем. Згідно ремонтної калькуляції, розмір спричиненої внаслідок ДТП шкоди становить 56996,55 гривень. Відтак, вказаний розмір завданих збитків позивач просить стягнути із відповідача. Крім цього, вважає, що йому ( ОСОБА_1 ) завдано моральну шкоду, оскільки він пережив подію дорожньо-транспортної пригоди, зазнавав значних незручностей та хвилювань при розгляді адміністративних справ, зазнав зміну способу життя та втрату особистих та ділових зв`язків на період відновлення пошкодженого автомобіля, а також тривалим безпідставним затягуванням відповідача у виплаті належного йому страхового відшкодування. Спричинену йому моральну шкоду оцінює у розмірі 20000 гривень, яку просить стягнути із відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія». З цих підстав просив позов задовольнити.

09 липня 2020 року судом відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Від відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» надійшов до суду відзив на позов, згідно якого заперечують проти позовних вимог. В обґрунтування своїх доводів вказують на те, що на звернення позивача ПрАТ «УПСК» здійснило розрахунок розміру страхового відшкодування (з урахуванням зносу, за мінусом ПДВ та франшизи) та на підставі страхового акта № ОЦ/055/000/19/0350 виплатило 24823,55 гривень страхового відшкодування, що підтверджується Платіжним дорученням №11292 від 06 липня 2020 року. Згідно Ремонтної калькуляції №2553_А від 24 квітня 2019 pоку, яку у відповідності до вимог п. 4.1.1 Методики складено на основі результатів технічного огляду транспортного засобу, вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з ПДВ без урахування фізичного зносу складає 58 996,55 гривень, в тому числі: вартість ремонтних робіт (Ср) -10 896,00 гривень, вартість матеріалів (См) - 8 088,71 гривень, вартість складових, що підлягають заміні (Сс) - 40 011,84 гривень. Таким чином, підставивши вихідні дані, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу (Сврз) складає: Сврз = Ср + См + Сс х (1 - Ез). Сврз = 10 896,00 грн. + 8 088,71 грн. + 40 011,84 грн. х (1 – 0,7) = 30988,26 гривень (в тому числі 5 164,71 грн. ПДВ). Оскільки Позивач у заяві про страхове відшкодування просив здійснити виплату страхового відшкодування безпосередньо на його рахунок і на час подання заяви не надав Страховику докази про фактичне здійснення ремонту транспортного засобу «Volkswagen LT 35» реєстраційний номер НОМЕР_2 ПрАТ «УПСК» правомірно утримало із розміру оціненої шкоди суму податку на додану вартість у розмірі 5 164,71 гривень. Позивач також документально не підтвердив факт оплати проведеного ремонту транспортного засобу «Volkswagen LT 35» реєстраційний номер НОМЕР_2 , відповідно до абз. 2 н. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а відтак покладання обов`язку на Страховика здійснити виплату вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням суми податку на додану вартість є безпідставним. Окрім того, відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього Закону. Згідно поліса №139015144 розмір франшизи складає 1000 гривень. 30988,26 гривень (вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу) – 5164,71 гривень (ПДВ) - 1 000,00 гривень (франшиза) = 24 823,55 гривень. Страховиком на підставі страхового акта №ОЦ/055/000/19/0350 було здійснено виплату страхового відшкодування Позивачу у розмірі 24 823,55 гривень. Вважають, що якщо позивачу недостатньо сплаченого страхового відшкодування, він має право вимоги до винної у дорожньо-транспортній пригоді особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням. Крім цього, стверджують, що не підлягає задоволенню позовна вимога про стягнення із ПрАТ «УПСК» на користь позивача моральної шкоди у розмірі 20000 гривень. У розумінні п. 23.1 ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» моральною шкоду є шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. У матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що внаслідок ДТП здоров`ю Позивача була заподіяна шкода, а отже, враховуючи приписи п. 23.1 ст. 23 та ст. 261 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відсутні підстави для стягнення з ПрАТ «УПСК» на користь Позивача моральної шкоди. З цих підстав просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

За клопотанням представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Завацького В.М., 22 вересня 2020 року судом залучено до участі у розгляді справи в якості співвідповідача ОСОБА_2 , про що постановлено ухвалу суду, занесену до протоколу судового засідання.

Від позивача ОСОБА_1 надійшла до суду заява про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на його користь 20 000 гривень моральної шкоди, та стягнути із ОСОБА_2 на його користь 20 000 гривень моральної шкоди та 34173 гривень матеріальної шкоди. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що після подання позовної заяви до суду, 06 липня 2020 року відповідачем Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» сплачено на його користь 24823, 55 гривень страхового відшкодування. З цих підстав вважає, що відповідач ОСОБА_2 повинен сплатити різницю між завданою шкодою та сумою виплаченого страхового відшкодування, яка становить 34173 гривень, з розрахунку: 58996,55 гривень – 24823,55 гривень = 34173 гривень. Також, зазначає, що йому завдано моральну шкоду, оскільки внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, він ( ОСОБА_1 ) не мав можливості користуватися особистим транспортним засобом, у зв`язку із чим він витратив свій час та зусилля для відновлення встановленого способу життя, а тому, вважає, що з відповідачів Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» та ОСОБА_2 слід стягнути моральну шкоду у розмірі по 20000 гривень з кожного.

Відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позов, згідно якого заперечує проти позовних вимог у повному обсязі. Вказує, що постановою Кременецького районного суду від 02 травня 2019 року адміністративну справу відносно нього за ст.124 КУпАП провадженням було закрито за відсутні в його діях складу адміністративного правопорушення. За апеляційною скаргою ОСОБА_1 постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 липня 2019 року вказану постанову Кременецького районного суду було скасовано та прийнято нову постанову, згідно якої його було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. Постановою Кременецького районного суду від 24 червня 2019 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та призначено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень. За апеляційною скаргою ОСОБА_1 постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року постанову Кременецького районного суд скасовано, а провадження по справі закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП. При цьому, відповідач ОСОБА_2 вважає, що саме зі сторони позивача була груба необережність внаслідок чого з його вини сталася вищевказана дорожньо-транспортна пригода. Також, зазначає, що ознайомившись із копією акта огляду транспортного засобу позивача від 15 квітня 2019 року складеного представником ПрАТ «УПСК» ним встановлено, що у вказаний акт внесено ряд деталей та опис пошкоджень автомобіля позивача, які відсутні в схемі місця ДТП від 11 квітня 2019 року, яка складена працівником поліції за його участю та участю ОСОБА_1 . Так, на його думку, в акт зайво внесено ряд деталей та пошкоджень автомобіля позивача,які не внесені в схему, а саме: права фара; показник повороту-правий; стойка ліва; бокова частина-середня; бокова частина-задня; решітка капота; решітка окуляр; радіатор; радіатор охолодження; дифузор вентилятора; лівий лонжерон крила; ланжерон лівий; колісний диск; реле. Також, зазначає, що позивачем не долучено до матеріалів свого позову відповідних документів або їх копій, які б підтверджували фактичне здійснення ремонту вказаного автомобіля, чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ, чи сплатив він цей податок, що повинно підтверджуватись відповідними доказами. Також, він повинен надати суду докази оплати вартості ремонту автомобіля та ПДВ. В даному випадку, на думку відповідача, підтверджується обґрунтований висновок про відсутність в позивача підстав для відшкодування вартості ремонту автомобіля із врахуванням ПДВ та є підставами для зменшення розміру шкоди і йому на законних підставах ПрАТ «УПСК» було виплачено 24 823, 55 гривень. Разом із цим відповідач зазначає, що частина 4 статті 1193 ЦК України вказує на те, що суд може зменшити розмір відшкодування шкоди завданої фізичною особою залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину. З цих підстав вважає, що суд при розгляді справи по суті повинен враховувати його ( ОСОБА_2 ) матеріальне становище, а саме те,що він є особою з інвалідністю другої групи загального захворювання, і крім пенсії, інших джерел надходження коштів на життя у нього немає. Крім цього, відповідач вказує на безпідставність вимог про стягнення із нього моральної шкоди в сумі 20 000 гривень, покликаючись на те, що згідно ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» така шкода відшкодовується в тому разі коли є в наявності шкода, заподіяна здоров`ю Позивачу, або якщо він зазнав під час ДТП каліцтво або інше ушкодження здоров`я. Таких даних він до матеріалів свого позову не долучив. Покликаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог просив відмовити у задоволенні позову.

02 березня 2021 року позивач ОСОБА_1 подав до суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути із приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на його ( ОСОБА_1 ) користь 20 000 гривень моральної шкоди; стягнути солідарно із ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» 34173 гривень майнової шкоди та стягнути із ОСОБА_2 на його користь 20000 гривень моральної шкоди.

18 березня 2021 року від відповідача ОСОБА_2 надійшли до суду письмові заперечення (відзив) на заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій вказує, що в Акт огляду транспортного засобу від 15 квітня 2019 року внесено ряд пошкоджень автомобіля, які відсутні у схемі ДТП, та не фактично завданим пошкодженням, що призвело до завищеного розміру завданої майнової шкоди. З цих підстав просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

За клопотанням відповідача ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3 ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2021 року у даній цивільній справі призначено судову авто товарознавчу експертизу, провадження у справі на час проведення експертизи – зупинено.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 12 серпня 2021 року поновлено провадження у даній цивільній справі.

Позивач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, однак, його представник – адвокат Завацький В.М. подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відсутності його довірителя,згідно якої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв про розгляд справи за його відсутності чи відкладення розгляду справи до суду не подавав.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, подав клопотання про відкладення розгляду справи, мотивоване тим, що у зв`язку із загостренням епідеміологічної ситуації, спричиненої коронавірусною хворобою (COVID-19), він, як особа старшого віку, яка має проблеми зі здоров`ям, перебуває в зоні ризику, у зв`язку із чим не може з`явитися у судове засідання та просить відкласти розгляд справи.

При вирішенні клопотання відповідача ОСОБА_2 про відкладення розгляду справи, суд зауважує на те, що відповідачем ОСОБА_2 та його представником – адвокатом Остапчуком П.І. впродовж розгляду справи неодноразово заявлялися клопотання про відкладення розгляду справи, зокрема: 27 жовтня 2020 року, 20 листопада 2020 року, 12 січня 2021 року, 08 лютого 2021 року, 18 березня 2021 року, 07 вересня 2021 року, 12 жовтня 2021 року.

Крім цього, у вказаній цивільній справі, інтереси відповідача ОСОБА_2 представляє адвокат Остапчук П.І., на підставі договору про надання безоплатної правової допомоги від 28 вересня 2020 року, що підтверджується наявним у матеріалах справи Ордером про надання правової допомоги серії ТР №058036. Відтак, особиста участь відповідача ОСОБА_2 у судовому засідання, за наявності у нього представника, не є обов`язковою.

Вирішуючи питання про можливість відкладення розгляду справи, суд приймає до уваги те, що межі відкладення розгляду справи не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Відповідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З урахуванням наведеного суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, визначених ст. ст. 223, 240 ЦПК України, та вважає за можливе розглянути справу без участі сторони відповідача, за наявних у справі доказів.

Судом установлено:

11 квітня 2019 року о 14 годині 50 хвилин в с. Великі Млинівці по вул. Урочище, трикутник, 1, Кременецького району, Тернопільської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Daewoo Lanos», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Volkswagen LT», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок якої автомобілі отримали механічні пошкодження.

За вказаною подією, Кременецьким Відділом поліції ГУНП України в Тернопільській області складено протоколи про вчинення адміністративного правопорушення відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 травня 2019 року (справа №601/723/19) адміністративну справу відносно ОСОБА_2 за статтею 124 КУпАП провадженням закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення.

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 24 червня 2019 року (справа №601/1726/19) ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП та призначено йому стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень (триста сорок) гривень.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 липня 2019 року скасовано постанову Кременецького районного суду Тернопільської області від 02 травня 2019 року (справа №601/723/19), якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення та прийнято нову постанову, якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП; провадження в адміністративній справі відносно ОСОБА_2 за ст.124 КУпАП закрито, у зв`язку із закінченням на момент розгляду справи в суді апеляційної інстанції строків, передбачених ст.38 КУпАП.

Вказаною постановою суду установлено, що ОСОБА_2 11 квітня 2019 року о 14 годині 50 хвилин в селі Великі Млинівці, по вулиці Урочище трикутник 1, Кременецького району Тернопільської області, керуючи автомобілем марки «DAEWOO LANOS» д.н.з. НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки, перед зміною напрямку руху не переконався в його безпечності, не був уважним та допустив зіткнення із автомобілем «Volkswagen LT» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п. 10.1, 12.1, 2.3 "б" ПДР України.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 12 серпня 2019 року скасовано постанову Кременецького районного суду від 24 червня 2019 року (справа №601/726/19), якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 гривень; провадження по справі закрито на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Власником автомобіля «Volkswagen LT», реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_1 , що стверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 .

На момент вчинення дорожньо-транспортної пригоди, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Daewoo Lanos» реєстраційний номер НОМЕР_3 була застрахована у ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія», згідно Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №139015144 від 02 лютого 2019 року.

За умовами полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №139015144, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 200000 гривень; за шкоду, заподіяну майну – 100 000 гривень; розмір франшизи – 1000 гривень. (а.с. 12).

12 квітня 2019 року позивач ОСОБА_1 подав у Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулася 11 квітня 2019 року.

Також, 15 квітня 2019 року відповідач ОСОБА_2 подав у Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка відбулася 11 квітня 2019 року.

Згідно ремонтної калькуляції №2553_А , складеної 24 квітня 2019 року, вартість ремонту з ПДВ становить 58996,55 гривень; ПДВ 20.00 – 9832,76 гривень.

На підставі заяви позивача ОСОБА_1 відповідачем Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 24823,55 гривень, що стверджується страховим актом ОЦ/055/000/19/0350 від 06 липня 2020 року. (а.с.57)

Згідно платіжного доручення №11292 від 06 липня 2020 року, Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» виплатило позивачу ОСОБА_1 страхове відшкодування в розмірі 24823,55 гривень.

Не погоджуючись із розміром виплаченого страхового відшкодування, позивач просить стягнути майнову шкоду у сумі 34173 гривень, розрахунку: 58996,55 гривень (вартість ремонту транспортного засобу, згідно ремонтної калькуляції) - 24823,55 гривень (виплачене страхове відшкодування) = 34173 гривень.

Згідно висновку судового експерта №СЕ-19/120-21/6157-АВ від 08 липня 2021 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkwagen LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_2 , «відповідно до пошкоджень зазначених у Акті огляду транспортного засобу від 15 квітня 2019 року», з урахуванням експлуатаційного зносу деталей, що підлягають заміні, та урахуванням ПДВ за умови, що наведено в дослідницькій частині за п. 1.5, станом на 11 квітня 2019 року ймовірно складає: 52839,58 гривень; вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkwagen LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_2 з урахуванням експлуатаційного зносу деталей, що підлягають заміні, та урахуванням ПДВ за умови, що наведено в дослідницькій частині за п. 1.5, станом на 11 квітня 2019 року ймовірно складає 37894,01 гривень; сума матеріального збитку, заподіяна (спричинена) власнику автомобіля «Volkwagen LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті пошкодження КТЗ внаслідок ДТП, що сталася 11 квітня 2019 року у с. Великі Млинівці, Кременецького району, Тернопільської області, з урахуванням ПДВ станом на 11 квітня 2019 року ймовірно складає 37894,01 гривень.

Проаналізувавши в сукупності досліджені докази, встановлені ними обставини та визначені відповідно до них правовідносини сторін, суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Згідно ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Вимогами ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

До способів захисту цивільних прав та інтересів згідно п. п. 8, 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України відноситься, зокрема, відшкодування збитків, відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Вирішуючи позовну вимогу про стягнення невиплаченого страхового відшкодування з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» суд виходить із такого.

Як визначено у статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На час вчинення ДТП цивільна відповідальність транспортного засобу винуватця ДТП ОСОБА_2 була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська пожежно-страхова компанія».

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Із змісту статті 36 Закону, страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. Рішення страховика (МТСБУ) про здійснення або відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) може бути оскаржено страхувальником чи особою, яка має право на відшкодування, у судовому порядку.

Як було встановлено в ході судового розгляду, позивач звертався з заявою про виплату страхового відшкодування до страховика в розмірі 58996,55 гривень йому було виплачено страхове відшкодування в розмірі 24823,55 гривень.

Отже, між позивачем ОСОБА_1 та страховиком наявний спір щодо розміру страхової виплати, оскільки позивач вважає, що розмір виплати є заменшеним, а сума страхового відшкодування є неузгодженою.

Згідно висновку судового експерта Кудрова А.К. серії СЕ-19/120-21/6157-АВ від 08 липня 2021 року вартість матеріального збитку, спричинена власнику автомобіля «Volkwagen LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП, що сталася 11 квітня 2019 року у с. Великі Млинівці, Кременецького району, Тернопільської області станом на 11 квітня 2019 року ймовірно складає 37894,01 гривень; вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkwagen LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 11 квітня 2019 року становить 52839,58 гривень.

Суд бере до уваги вказаний висновок експерта щодо визначення суми матеріального збитку завданого позивачу, оскільки такий висновок відповідає обставинам справи та вимогам статті 102 ЦПК України, є науково обґрунтований, експерт попереджений про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивого висновку.

Отже, в силу вимог статтей 22, 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач мав право на страхове відшкодування в розмірі 36894,01 гривень (37894,01 гривень – 1000 гривень франшиза), йому виплачено 24823,55 гривень, отже невиплачена сума страхового відшкодування становить 12070,46 гривень, які слід стягнути з відповідача ПрАТ «Українська пожежно-страхова компанія».

Щодо позовних вимог в частині позову до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, суд виходить із наступних обставин.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками , серед іншого, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. На вимогу особи, якій завдано шкоди, та відповідно до обставин справи майнова шкода може бути відшкодована і в інший спосіб, зокрема, шкода, завдана майну, може відшкодовуватися в натурі (передання речі того ж роду та тієї ж якості, полагодження пошкодженої речі тощо), якщо інше не встановлено законом.

Згідно статті 1192 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних прав у своїй постанові від 01.03.2013 № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» (п. 14), при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування упущеної вигоди. Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), було використано нові вузли, деталі, комплектуючі частини, у тому числі іншої модифікації, що випускаються в обмін знятих із виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).

При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (стаття 1194 ЦК України).

У постанові 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19 Верховний Суд прийшов до висновку про те, що різниця між виплаченою страховиком сумою страхового відшкодування та вартістю відновлювального ремонту автомобіля пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком, а саме франшизою та врахуванням зносу при відшкодуванні витрат, пов`язаних із відновлювальним ремонтом транспортного засобу. За таких обставин саме особа винна у вчиненні ДТП, зобов`язана сплатити таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як зазначено вище, згідно висновку судового експерта Кудрова А.К. серії СЕ-19/120-21/6157-АВ від 08 липня 2021 року вартість матеріального збитку, спричинена власнику автомобіля «Volkwagen LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті пошкодження транспортного засобу внаслідок ДТП, що сталася 11 квітня 2019 року у с. Великі Млинівці, Кременецького району, Тернопільської області станом на 11 квітня 2019 року ймовірно складає 37894,01 гривень; вартість відновлювального ремонту автомобіля «Volkwagen LT 35», реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на 11 квітня 2019 року становить 52839,58 гривень.

Судом встановлено, що страховик зобов`язаний відшкодувати позивачу шкоду з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ та за мінусом франшизи 36894,01 гривень, з яких, відповідач виплатив 24823,55 гривень.

Верховний Суд в постанові від 28 лютого 2018 року у справі №757/22706/15-ц вказав, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику, виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування.

Позивачем не надано суду документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ.

Отже ПДВ в сумі 9832,76 гривень входить до суми страхового відшкодування та може бути повернуто ОСОБА_1 страховиком після надання відповідних документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту.

За вказаних обставин, зважаючи на те, що розміру страхового відшкодування недостатньо для повного відшкодування шкоди позивачу, із відповідача ОСОБА_2 слід стягнути різницю між фактичним розміром шкоди 52839,58 гривень і страховою виплатою 12070,46 гривень (яка підлягає до сплати страховиком), добровільно сплаченою страховиком 24823,55 гривень, а також за винятком ПДВ 9832,76 гривень, яка становить 6112,81 гривень, з розрахунку (52839,58 - 12070,46 - 24823,55 - 9832,76).

Таким чином, із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути 6112,81 гривень.

Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 15 жовтня 2020 року у справі №755/7666/19.

Вирішуючи питання відшкодування моральної шкоди, суд виходить із наступного.

У відповідності до статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Із змісту статті 23 Цивільного кодексу України фізична особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої душевними стражданнями у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно із частиною першою статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.

Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.

Відтак, суд вважає неспроможними доводи представника відповідача про те, що при розрахунку розміру моральної шкоди страхова компанія обмежена ст. 26-1 Закону України « Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вказаною нормою закону чітко передбачено розмір моральної шкоди, яка підлягає виплаті, у випадку ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди. Та, крім спеціальної норми закону, стаття 1167 ЦК України встановлює загальне правило щодо настання відповідальності за заподіяння моральної шкоди.

З огляду на тривалість невиконання відповідачем своїх зобов`язань за договором страхування щодо виплати у повному обсязі завданої позивачу шкоди, що призвело до завдання позивачу душевних хвилювань, керуючись принципами розумності та справедливості, враховуючи те, що доказів на підтвердження факту завдання моральної шкоди у заявленому позивачем розмірі у сумі 20000 гривень суду не надано, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду розмірі 2000 (дві) гривень.

Також, з огляду на те, що оскільки саме із вини відповідача ОСОБА_2 виникла дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої позивачу ОСОБА_1 дійсно заподіяно моральну (немайнову) шкоду, проте, доказів на підтвердження факту завдання відповідачем ОСОБА_2 моральної шкоди у заявленому позивачем розмірі у сумі 20000 гривень суду не надано, з врахуванням майнового стану відповідача ОСОБА_2 , який є особою з інвалідністю, суд вважає, що із відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути моральну шкоду у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Щодо позовних вимог про відшкодування шкоди солідарно з відповідачів, суд зазначає, що в силу статті 541 Цивільного кодексу України, солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Разом з тим законом не передбачено солідарне стягнення збитків внаслідок ДТП з винної особи та страховика, а тому вимоги позивача в частині стягнення майнової шкоди солідарно не підлягають до задоволення.

За вказаних обставин позов підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ч.1ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.

Відтак, із відповідачів на користь позивача слід стягнути 840,80 гривень судового збору, в рівних частках, з кожного по 420,40 гривень.

На підставі наведеного та керуючись статтями 4, 13, 141, 258, 259, 264, 265, 352-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 про стягнення майнової та моральної шкоди – задовольнити частково.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» на користь ОСОБА_1 12070,46 (дванадцять тисяч сімдесят) гривень 46 копійок майнової шкоди та 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди завданих, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6112,81 (шість тисяч сто дванадцять) гривень 81 копійку майнової шкоди та 1000 (одну тисячу) гривень моральної шкоди завданих, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Стягнути із Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 840 гривень судового збору, в рівних частках, з кожного по 420,40 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду.

Дата складення повного судового рішення 15 листопада 2021 року.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстрована адреса місця проживання – АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 .

Відповідачі: Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія», адреса місцезнаходження – вул. Кирилівська, 40, м. Київ, код ЄДРПОУ 20602681.

ОСОБА_2 : зареєстрована адреса місця проживання – АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_6 .

Головуючий суддяЛ. М. Сливка