Ухвала суду № 101337664, 19.11.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/17807/13-к

Провадження №: 1-кп/755/635/21

У Х В А Л А

"19" листопада 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) колегіально судом в складі трьох суддів: головуючого судді Бірси О.В., суддів Виниченко Л.М., Гончарука В.П., за участю секретаря судових засідань Гриценка О.І. та учасників судового провадження у кримінальному провадженні унесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21.11.2012 за № 12012000000000003 розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 про арешт майна, установив:

у провадженні цього місцевого суду на етапі судового розгляду знаходиться вказане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч.ч. 2, 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч. 3 ст. 27 ч.ч. 2, 3 ст. 358, ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366 КК, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч.ч. 2, 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч.ч. 2, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366 КК, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 209 КК, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч.ч. 2, 3 ст. 358, ч. 3 ст. 209, ч. 1 ст. 255, ч.ч. 2, 3 ст. 358, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366 КК, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 364-1, ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 366, ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366 КК, ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. 1 ст. 255 КК, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч. 2 ст. 364-1, ч. 2 ст. 366 КК, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 255, ч. 4 ст. 190, ч.ч. 2, 3 ст. 358 КК.

В межах розгляду даного судового провадження обвинувачений ОСОБА_1 звернувся до суду, у порядку ст. 170 КПК, з клопотаннями від 02.08.2021 та від 01.10.2021 про арешт майна, котре належало йому на момент порушення кримінальної справи № 10-16884, а саме ТЗ «Toyota Land Cruiser», н.з. НОМЕР_1 , 2008 р., ТЗ «Range Rover», н.з. НОМЕР_2 , 2008 р., Jaguar, н.з. НОМЕР_3 , 2004 р. з метою регламентованою п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК (див. клопотання заявника від 01.10.2021) та передбаченою п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК (див. клопотання заявника від 02.08.2021).

Також, до суду 19.11.2021 надійшло клопотання цивільного позивача ОСОБА_2 , у порядку ст. 171 КПК, про арешт майна, котре належало обвинуваченому ОСОБА_1 на момент порушення кримінальної справи № 10-16884, а саме ТЗ «Toyota Land Cruiser», н.з. НОМЕР_1 , 2008 р., ТЗ «Range Rover», н.з. НОМЕР_2 , 2008 р., Jaguar, н.з. НОМЕР_3 , 2004 р. з метою регламентованою ч. 2 ст. 170 КПК (див. клопотання заявника).

Суд заслухавши думку учасників провадження з указаного питання, дослідивши матеріали самого судового провадження, надходить наступних висновків.

Порядок, встановлений КПК (процесуальний порядок, форма, процедура), - це певна послідовність (кроки) прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій (див. Верховний суд України постанова від 16.03.2017 у справі № 671/463/15-к).

Щодо питань порушених заявниками - арешт майна, установлено наступний порядок в нормах ст. 171 КПК щодо підстав та права звернення, як-то те, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Тим самим, щодо звернень обвинуваченого Суд констатує таке.

Обвинувачений не наділений, згідно ст. 171 КПК, правом звернення з клопотанням про арешт майна, у порядку ст. 170 того ж Кодексу.

Не випливає таке право і з норм ст. 42 КПК.

Відповідно щодо звернень ОСОБА_1 . Суд констатує, що їх слід відхилити, так як вони подані особою, котра не наділена відповідним правом, у силу норм ст. 171 КПК.

В частині звернень ОСОБА_2 слід зауважити наступне.

Згідно ст. 171 КПК клопотання про арешт майна цивільний позивач може подати тільки з метою забезпечення цивільного позову.

У зверненні ОСОБА_2 окреслено такі підстави арешту, як-то з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно Суд констатує, що не убачає підстав для розгляду питання арешту з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, за зверненням ОСОБА_2 , так як в силу норм ст. 171 КПК, останній не має можливості порушувати питання арешту з цих підстав.

Щодо арешту з метою забезпечення цивільного позову, то слушним буде відмітити, що відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Суд за клопотанням прокурора, цивільного позивача може вирішити питання про арешт майна для забезпечення цивільного позову або стягнення з юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, доведеного розміру отриманої неправомірної вигоди до набрання судовим рішенням законної сили, якщо таких заходів не було вжито раніше.

Вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (ч. 8 ст. 170 КПК).

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів (ч. 10 ст. 170 КПК).

Згідно ч. 3 ст. 171 КПК у клопотанні цивільного позивача у кримінальному провадженні про арешт майна підозрюваного, обвинуваченого, юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, третіх осіб для відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, повинно бути зазначено: 1) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог; 2) докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

В цій ситуації встановлено, що слідством під час розслідування провадження накладався арешт на майно обвинувачених, перелік якого був встановлений ними у той час.

У своєму клопотанні заявник не наводить даних про розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір позовних вимог та докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди, тобто звернення з цього питання вимогам, які ставляться до клопотань такого типу та передбачені ч. 3 ст. 171 КПК України не відповідають.

У клопотанні не систематизовано розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням з розміром позовних вимог та вартістю того майна, яке було уже арештовано слідством під час розслідування, не визначено різницю, яка можливо не покриває розмір таких збитків.

В той час, як вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди.

За змістом положень ст. 2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Тлумачення положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції при застосуванні її до вилучення майна під час кримінального провадження, надано Європейським судом з прав людини, зокрема, у Рішенні від 23 січня 2014 року у справі ««EAST/WEST ALLIANCE LIMITED» проти України»: «...будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг за Льопрот проти Швеції», п.п. 69 і 73, Series AN 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series AN 98)...».

Загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності (ст.ст. 7, 16 КПК).

Тим паче, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача з метою забезпечення цивільного позову, а у клопотанні заявником указується, що ТЗ належали обвинуваченому на момент порушення кримінальної справи № 10-16884, а в цей (як указано у клопотанні) ТЗ «Toyota Land Cruiser», н.з. НОМЕР_1 , 2008 р., ТЗ «Range Rover», н.з. НОМЕР_2 , 2008 р., ТЗ Jaguar, н.з. НОМЕР_3 , 2004 р., були переєстровані з ОСОБА_1 на інших юридичних та фізичних осіб та між ними в цей час тривають спори щодо належності майна, відповідно саме у межах вирішення таких спорів в цивільному провадженні повинні бути урегульовані питання добросовісності набуття такими особами права власності на указане майно, однак, це питання не може аналізуватися у ракам даного кримінального провадження.

За таких фактичних обставин Суд не знаходить підстав для застосування даного типу заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки в силу ст. 2 КПК, така дія покладала б на власників майна необгрунтований процесуальний примус, а тому у його задоволенні слід відмовити з роз`ясненням заявнику того, що таке повернення, не позбавляє права повторного звернення до суду у порядку КПК України, зі вказівкою у своєму зверненні 1) розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розміру позовних вимог; 2) доказів факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 170, 171, 369-372, 376 КПК України Суд постановив:

відмовити у задоволенні клопотань ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про арешт майна у кримінальному провадженні унесеному до ЄРДР 21.11.2012 за № 12012000000000003.

Ухвала оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою статті 392 Кримінального процесуального Кодексу України.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:30 год. 23.11.2021.

С у д д і

О. Бірса Л. Виниченко В. Гончарук