Рішення № 10133569, 16.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 15/55516.06.10 За позовомСуб"єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1

доПриватного підприємства "Ратмир-Соло"

простягнення 3 773 642,40грн.

Суддя Хоменко М.Г.

Представники:

від позивача - ОСОБА_2

від відповідача - Левицька Ж.О.

У судовому засіданні 16.06.2010 за згодою присутніх представників сторін судом

оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Суб"єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Приватного підприємства "Ратмир-Соло"(що є правонаступником ПП "АДОНАТЄП") 3773642,40грн(2 515761,60грн.-основного боргу, 1257880,80грн.-пені) заборгованості за Договором поставки №2471 від 17.04.2009 року.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що в порушення умов Договору поставки №2471 від 17.04.2009 року, укладеного між Суб"єктом підприємницької діяльності-фізичною особою ОСОБА_1 та Приватним підприємством "АДОНАТЄП", останній за отриманий товар не розрахувався у повному обсязі.

Позовну заяву 11.12.2009 року прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 15/555.

Судові засідання неодноразово відкладалися через невиконання сторонами вимог ухвал суду.

Відповідач надав суду відзив на позоану заяву, відповідно до якого позов визнає частково, в частині стягнення основного боргу.

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розглВідповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

17 квітня 2009 року Суб"єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1 - Продавець(далі-Позивач) та Приватне підприємство "АДОНАТЄП"-Покупець (далі-Відповідач) уклали Договір поставки №2471 (далі-Договір (належним чином засвідчена копія наявна у справі)), відповідно до умов якого Позивач зобов"язується поставляти Відповідачу товар, на підставі замовлення Відповідача, а Відповідач зобов"язується прийняти та сплатит ціну Товару..

Відповідно до п.2.2 Договору Відповідач зобов"язується оплатити Товар не пізніше 15(п"ятнадцяти) календарних днів з дати отримання рахунку -фактури Позивача.

На виконання умов Договору Позивач поставив Відповідачу товар на загальну суму 2 515761,60грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-000005 від 20.04.2009 року (копія наявна у матеріалах справи).

В порушення умов Договору Відповідач не розрахувався за отриманий товар у повному обсязі.

Таким чином, станом на на день розгляду справи сума основного боргу Відповідача-склала 2 515761,60грн.

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобовязання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно з вимогами ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття у строк та на умовах, обумовлених договором. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

З урахуванням викладеного, суд дійшов до висновку, що Відповідачем було порушено умови Договору, а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності із п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 219 Господарського кодексу України встановлено, що за невиконання або неналежне виконання господарських зобов'язань правопорушник відповідає належним йому на праві власності або закріпленим за ним на праві господарського відання чи оперативного управління майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання..

Як вбачається із матеріалів справи правонаступником Приватного підприємства "АДОНАТЄП" являється Приватне підприємство "Ратмир-Соло"(в подальшому Відповідач).

Відповідно до ч.5 ст. 59 Господарського кодексу України у разі перетворення одного суб'єкта господарювання в інший до новоутвореного суб'єкта господарювання переходять усі майнові права і обов'язки попереднього суб'єкта господарювання

Таким чином, станом на день вирішення спору основна заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 2515761,60грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків за період з 17.04.2009-20.11.2009р.р., підписаного обома сторонами, і підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 230 Господарський Кодекс України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 549 Цивільного кодексу України передбачає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3. ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно п.8.2 Договору у випадку несвоєчасної сплати за поставлений Товар, Відповідач зобов"язаний додатково сплатити Позивачу пеню в розмірі 1% за кожен день затримкм оплати, але не більше 50% від вартості поставленого Товару. За несвоєчасне виконання грошових зобов"язань Позивач нарахував пеню у розмірі 1 257880,80грн.

Законом України від 22.11.96р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України.

Крім цього, при здійсненні цього розрахунку позивач не врахував вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

З урахуванням зазначених вимог кількість календарних днів прострочки буде складати 183 дні.

Таким чином, розрахунок пені необхідно здійснювати наступним чином:

за період з 06.05.2009-14.06.2009:

2 515761,60грн.*24%/365дн.*40дн.=66167.98 грн.;

за період з 15.06.2009-11.08.2009:

2515761,60*22%/365дн.*58дн.=87948.27грн.;

за період з 12.08.2009-04.11.2009:

2515761,60грн.*20,5%/365дн.*85дн.=120101.77грн.

Отже, сума пені, яка підлягає стягненню з Відповідача складає 274281,02грн.

Відповідно до ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів, що підтверджують відсутність його вини у порушенні зобовязання.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

За наведених обставин, сума заборгованості, яка підлягає стягненню з Відповідача, складає 2789979,62грн(2515761,60грн.-основний борг,274218,02грн.-пеня).

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, повязані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплату державного мита, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита в сумі 18 870,00 грн. та 174,64 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 610,611,614, 629, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193,230 Господарського кодексу України, ст.ст. 32, 33, 44,49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Ратмир-Соло"(03049, м. Київ, вул. Курська,10, код ЄДРПОУ 32420973), а у випадку відсутності коштів - з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 (03148, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) 2 515 761(два мільйони п"ятсот п"ятнаднадцять тисяч сімсот шістдесят одна) грн. 60 коп. - осоновного боргу, 274 218(двісті сімдесят чотири тисячі двісті вісімнадцять)грн, 02 коп -пені, 18 870(вісімнадцять вісімсот сімдесят) грн. 00 коп. - державне мито та 174(сто сімдесят чотири) грн. 64 коп. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позовних вимог Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 відмовити.

4.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя Хоменко М.Г.

Дата підписання рішення:21.06.2010