Ухвала суду № 101325563, 24.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про самовідвід

24 листопада 2021 року Київ № 320/13923/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіна О.Є., розглянувши заяву про відвід судді Лапія Сергія Миколайовича в межах адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправними та скасування рішень,

в с т а н о в и в:

в провадженні судді Лапія С.М. перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області про визнання протиправними та скасування рішень відповідача №68/2547 від 25.06.2020 "Про затвердження генерального плану міста Боярка Києво-Святошинського району Київської області" та №70/2706 від 16.10.2020 "Про затвердження плану зонування території міста Боярка Києво-Святошинського району Київської області".

18.11.2021, позивачами та представником позивача ОСОБА_3 судді Лапію С.М. було заявлено відвід з мотивів порушення ним таємниці нарадчої кімнати та допущення непроцесуальних відносин з представником відповідача - Боярської міської ради Київської області.

Дослідивши матеріали адміністративної справи та зміст заяв про відвід, суд приходить до висновку про необхідність заявлення самовідводу, ураховуючи таке:

пунктом 4 ч.1 ст.36 КАСУ передбачено, що суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає самовідводу за наявності обставин, які викликають сумнів у його об`єктивності та неупередженості.

За об`єктивним критерієм суддя є неупередженим, якщо він дотримався достатніх гарантій, які дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості. Зміст цього критерію передбачає встановлення існування фактів, крім поведінки самого судді, які можуть викликати сумнів у неупередженості.

За суб`єктивним критерієм встановлюються особисті переконання і поведінка судді, зокрема, чи має суддя особисту упередженість в конкретній справі.

При цьому, між суб`єктивною та об`єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об`єктивні побоювання щодо його безсторонності, з точки зору стороннього спостерігача, а також може бути пов`язана з питанням його або її особистих переконань (суб`єктивний критерій).

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя повинен заявити самовідвід, якщо для нього є неможливим винесення об`єктивного рішення у справі або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

У даному випадку суд вважає за необхідне заявити самовідвід з огляду на власне переконання щодо порядку вирішення відводу за наслідками надходження заяви про відвід судді (ст.40 КАСУ), а також з метою забезпечення достатніх гарантій для всіх осіб при розгляді заяви та виключення будь-якого обґрунтованого сумніву в безсторонності суду, який розглядає відвід, приймаючи до уваги той факт, що внаслідок дій та рішень судді Лапія С.М. в минулому, суддю, який розглядає відвід, було притягнуто до одного із найсуворішого виду дисциплінарної відповідальності.

За таких обставин, безсторонність та неупередженість судді може бути поставлена під сумнів не тільки з точки зору стороннього спостерігача, але і розумної людини.

Щодо порядку вирішення відводу:

ухвала про необґрунтованість відводу як різновид судового рішення має силу преюдиції при вирішенні заяви про відвід, що виключає об`єктивність розгляду відводу іншим суддею у подальшому.

Суддя, який вирішує відвід в порядку ст.31 КАСУ, в силу ч.4 ст.78 КАСУ, зобов`язаний урахувати обставини визнання необгрунтованості відводу, оскільки ці обставини, на момент прийняття рішення, вже встановлені іншим судовим рішенням, що набуло законної сили.

Неврахування їх має своїм наслідком наявність двох протилежних рішень: одним з яких відвід визнано необґрунтованим, другим обгрунтованим/ чи необгрунтованим. Якщо відвід буде визнано необгрутованим вдруге, це означатиме існування двох рішень з приводу однієї заяви про відвід. У такому випадку годі говорити про визначеність та зрозумілість судового рішення .

Ступінь зацікавленості судді у справі, тобто обґрунтованість відводу, не може визначатися безпосередньо самим суддею, у такому випадку порушується принцип безсторонності, адже за своєю сутністю інститут відводу - це спір між стороною у справі та суддею щодо можливої чи очевидної його упередженості, у зв`язку з цим процесуальні кодекси всіх видів судочинства зазнали суттєвих змін, виключивши суддю, якому заявлено відвід із кола осіб, які його розглядають та ухвалюють за результатом розгляду відповідне рішення (за виключенням випадку, коли суддя такий відвід задовольняє). Запровадженням положень ч.4 ст.40 КАСУ, змінюючи порядок розгляду відводу самим суддею, законодавець встановив демократичний стандарт судочинства, що власне і обумовило зміни кодексів.

У новій редакції КАСУ таке рішення повинно прийматися іншою особою- суддею, який міг би об`єктивно оцінити побоювання та сумніви учасника справи щодо об`єктивності

судді,- ч.4 ст.40 КАСУ.

При цьому, суд звертає увагу, що правила вирішення відводу (самовідводу), наведені у статтях 18,31,30,36,40 КАСУ є спеціальними нормами, а отже пріоритетними при застосуванні до інституту відводу порівняно з нормами ст.241 КАСУ.

Визнання відводу необґрунтованим як окрема процедура КАСУ не передбачена, а правова конструкція положень ч. 4 ст.40 КАСУ «якщо суд дійде висновку про необґрунтованість заявленого відводу» не означає, що такий висновок має своїм обов`язковим наслідком постановлення ухвали, оскільки незгода з обґрунтованістю відводу може виражатися судом у вчиненні конклюдентних дій, таких як ініціювання забезпечення вирішення відводу іншим складом суду.

Саме такий механізм застосування правил вирішення необґрунтованого відводу є дієвим, логічним та продуманим, з точки зору реалізації його на практиці, адже безсторонність означає неупереджене використання суддівських обов`язків, прийняття рішення без впливу інших відомостей, аніж отриманих в результаті судового процесу, в тому числі і правової позиції судді, який не згоден із заявою про відвід та вмотивовано обґрунтовує таке рішення ухвалою.

Таким чином, ухвалою суду від 19.11.2021 заява про відвід фактично вирішена, його визнано необгрунтованим і подальший розгляд такого відводу має здійснюватись у прив`язці до прийнятого вже рішення.

Щодо виключення будь-якої безсторонності судді:

концепція поза «тінню сумніву» у правозастосовчій діяльності використовується нарівні з розумним сумнівом, якщо вона не виходить за рамки останнього в тій мірі, що її не можна вважати можливим стандартом. "...Сумнів все ще може бути, але тільки в тій мірі, якщо це не вплине на переконання розумної людини щодо того, винен підсудний чи ні". Якщо ж сумнів все-таки впливає на переконання «розумної людини» щодо того, винен чи ні, судді не є переконаними поза розумним сумнівом.

Статтею 36 КАСУ перелічені випадки, за яких суддя не може брати участі у розгляді адміністративної справи та підлягає самовідводу, до яких належить, зокрема, наявність «інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об`єктивності судді», -п.4 ч. 1 ст.36 КАСУ.

Питання про неупередженість судді слід розглядати крізь призму його особистого ставлення до справи, сторін, чи певних обставин. Викриття судді в упередженості сторонніми особами є майже неможливим, допоки сам суддя не висловив зовні своє ставлення у будь-який спосіб.

Самостійне встановлення суддею неможливості розглядати певну справу може виходити від нього як особистості завдяки внутрішньому ставленню до морально-етичних норм, власних переконань та принципів, побудованих на життєвому та професійному досвіді, а також бажання бути взірцем бездоганності та законослухняності.

Заявляючи самовідвід у даній справі, суд діє за внутрішнім переконанням та власним ставленням до обставин, які ставлять під обгрунтований сумнів його безсторонність.

На підставі вищезазначеного та, керуючись статтями 2, 6, 7, 36-41, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

задовольнити самовідвід судді Брагіної Олександри Євгеніївни.

Ухвала суду набуває законної сили в момент її підписання та не підлягає окремому оскарженню.

Суддя Брагіна О.Є.