Рішення № 101312480, 24.11.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3382/20

РІШЕННЯ

Іменем України

24.11.2021 м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,

секретар Кострюкова Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки,

УСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 08.12.2017 о 12 годині на автодорозі сполученням Вінниця - Бар, 312 + 100 м в Вінницькому районі водій автомобіля «Опель Корса», д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , виконуючи маневр повороту ліворуч, допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Caddy», д.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Вказує, що 08.12.2017 слідчим відділом Вінницького РВП ВВП ГУНП України було відкрито кримінальне провадження № 12017020100001384 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. Зазначає, що під час досудового розслідування встановлено, що причиною виникнення дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження транспортних засобів є порушення водієм вимог ПДР України. 29.06.2019 кримінальне провадження було закрито, а копію постанови направлено до управління патрульної поліції для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 01.10.2019 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Позивач зазначає, що внаслідок неправомірних дій відповідача йому спричинено матеріальну шкоду, а саме був механічно пошкоджений належний позивачу автомобіль «Volkswagen Caddy», д.н. НОМЕР_2 , та відповідно до висновку експертного дослідження від 01.12.2020 розмір матеріального збитку в результаті його пошкодження складає 180 281, 46 грн. Вказує, що цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована в страховій компанії ПрАТ СК «ПЗУ Україна» відповідно до полісу АК/3056859 з лімітом відповідальності 100 000 гривень за шкоду, спричинену майну.

За вказаних обставин позивач звернувся до суду з даним позовом та просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 80 281, 46 гривень матеріальної шкоди та з ПрАТ СК «ПЗУ Україна» – 100 000 гривень матеріальної шкоди (а.с. 2 – 5).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 14.12.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження (а.с. 31).

Представник відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна» на підставі ст. 178 ЦПК України надав суду відзив на позовну заяву. Згідно поданого відзиву просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вказує, що відповідачем ПрАТ СК «ПЗУ Україна» в ході розслідування заявленого випадку було встановлено, що стосовно події, яка мала місце 08.12.2017, ОСОБА_1 звернувся до страховика із письмовою заявою про страхове відшкодування за шкоду, завдану майну, лише 11.12.2019, тобто з порушенням однорічного строку, передбаченого законом, який обліковується з моменту дорожньо-транспортної пригоди у разі завдання шкоди майну, та який є присічним і поновленню не підлягає. Відповідно до п. 37.1.4. ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди є підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування. Представник відповідача вказує, що оскільки ОСОБА_1 звернувся із заявою про страхове відшкодування до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» щодо події 08.12.2017 лише 11.12.2019, страховик, керуючись положеннями п. 37.1.4. ст. 37 зазначеного Закону прийняв рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування по заявленому випадку. Про прийняте рішення ОСОБА_1 було письмово повідомлено Листом № 9773-31 від 27.12.2019. Згідно поданого відзиву, представник відповідача також вказує, що наданий позивачем висновок експертного автотоварознавчого дослідження № 7051/2-21 не містить відомості, що документ підготовлений для подання до суду, не вказано щодо обізнаності експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Також зазначив, що вказаний висновок складений з порушенням, а саме зазначено дані автомобіля 2013 року, натомість автомобіль позивача 2010 року, внаслідок чого неправильно розраховано вартість транспортного засобу та розмір збитків в цілому. Також зазначає, що при визначені розміру збитку було розраховано розмір збитку станом на 21.10.2020, а не станом на дату його заподіяння 08.12.2017 (а.с. 65 – 69).

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 17.06.2021 закрито підготовче провадження в справі та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 90).

Позивач в судове засідання не з`явився, однак представник позивача адвокат Павленко І.С. попередньо подав до суду заяву, згідно якої просив розглянути справу за його відсутності та відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Частиною 3 ст. 211 ЦПК України визначено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Представник відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна» в судове засідання також не з`явився з невідомих суду причин, хоча про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За вказаних обставин суд вважає можливим провести судове засідання за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Так, судом встановлено наступні фактичні обставини справи.

Відповідно до копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 , власником автомобіля марки «Volkswagen Caddy», 2010 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , є ОСОБА_1 (а.с. 7).

Відповідно до копії постанови про закриття кримінального провадження від 29.06.2019, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017020100001384 від 08.12.2017, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, копію постанови та копії матеріалів направлено до Управління патрульної поліції у м. Вінниця для вирішення питання про притягнення водія ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності (а.с. 9 -10).

Відповідно до копії постанови Вінницького районного суду Вінницької області від 01.10.2019, встановлено, що 08.12.2017 о 12 год. 00 хв., на 312+100 м автодороги Вінниця – Бар, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Opel Corsa» /д.н.з. НОМЕР_1 /, виконуючи маневр повороту ліворуч, допустив зіткнення з автомобілем «Volkswagen Caddy» /д.н.з. НОМЕР_2 / під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку м. Бар та виконував маневр обгону; згідно висновку експерта, водій ОСОБА_2 не проінформував водія ОСОБА_1 про можливість виконання маневру, в результаті чого обидва транспортних засоби отримали механічні пошкодження (а.с. 11).

Вказаною постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 01.10.2019, яка набрала законної сили 15.10.2019, визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та закрито адміністративну справу № 128/1872/19 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП у зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення (а.с. 11).

Згідно з копією висновку експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 01.12.2020 № 7051/20-21, виконаного головним судовим експертом Вінницького відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження, складає на 21.10.2020 року 210 367, 39 грн., матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля автомобілем «Volkswagen Caddy», д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження складає з вирахуванням залишків автомобіля на 21.10.2020 року: 180 281, 46 грн. (а.с. 13 – 25).

Станом на 08.12.2017 цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Opel Corsa», реєстраційний номер НОМЕР_1 , яким керував відповідач ОСОБА_2 , була застрахована згідно полісу № АК3056859 в ПрАТ СК «ПЗУ Україна» (а.с. 8).

11.12.2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 08.12.2017 о 12 год. 00 хв., на 312+100 м автодороги Вінниця – Бар, в якому також пояснив, що за цією подією він не отримав відшкодування від іншої страхової компанії, а також не подавав заяв на відшкодування шкоди в іншу страхову компанію, про що свідчить копія повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду від 11.12.2019 (а.с. 71 – 72).

Відповідачем ПрАТ СК «ПЗУ Україна» відмовлено позивачу ОСОБА_1 у виплаті страхового відшкодування по випадку, що мав місце 08.12.2017 о 12 год. 00 хв. на 312+100 м автодороги Вінниця – Бар, на підставі пп. 37.1.4. п. 37.1 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з тих підстав, що стосовно події 08.12.2017 позивач звернувся лише 11.12.2019 (а.с. 73).

Оцінивши докази в їх сукупності, суд керується наступними нормами.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до роз`яснень п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 ЦК України.

Згідно з ч.ч. 2, 5 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно зі ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до статей 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми.

Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, проте обмежується страховою сумою.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц зроблено висновок, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05.11.2020 у справі №753/10416/17.

Також, у постанові від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) Велика Палата Верховного Суду фактично визначила два окремих (відмінних один від одного) випадки, за яких є можливим відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Це: 1) пропуск строків, передбачених статтею 37 Законом; 2) ситуація, коли розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика (стаття 1194 ЦК України).

Відповідно до п. 35.1. ст. 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (п. 36.1 ст.36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто – Холдинг» проти України», а також згідно рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь - якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки постановою Вінницького районного суду Вінницької області від 01.10.2019, яка набрала законної сили 15.10.2019, визнано винним ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, тому суд вважає доведеним пошкодження автомобіля, яким керував позивач, внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 .

Відповідно до п. 37.1.4 ст. 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»), підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

При цьому зазначений у пункті 37.1.4 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» строк є присічним і поновленню не підлягає.

Тому саме річний строк звернення із заявою про виплату страхового відшкодування є припинювальним і з його спливом у страховика настає право на відмову у виплаті страхового відшкодування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 465/4621/16-к (провадження № 13-24кс19) зазначено, що у системному зв`язку зі статтею 36 вимоги підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду.

Відтак, право отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів узятих на себе зобов`язань виникає виключно за умови подання потерпілим у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов`язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 вищевказаного Закону права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.

Так, судом встановлено, що дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 сталась 08.12.2017, натомість позивач ОСОБА_1 звернувся до страховика ОСОБА_2 – ПрАТ СК «ПЗУ Україна» із заявою про страхове відшкодування лише 11.12.2019, до суду із даним позовом позивач звернувся 07.12.2020, тобто після встановленого річного строку для звернення із заявою про виплату страхового відшкодування.

Позивач, як власник автомобіля, мав право на звернення до страхової компанії у визначений законом строк із відповідною заявою. Проте таких дій не вчинив. Таким чином ПрАТ СК «ПЗУ Україна» правомірно відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування.

Враховуючи вищевказане суд проходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, пред`явлених позивачем до ПрАТ СК «ПЗУ Україна» про стягнення з відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна» 100 000 гривень матеріальної шкоди, оскільки позивач звернувся із заявою про страхове відшкодування після пропуску строку на звернення з заявою про страхове відшкодування, встановленого пунктом 37.1.4. статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому в задоволенні таких позовних вимог слід відмовити.

Щодо заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог до ОСОБА_2 про стягнення 80 281, 46 гривень, суд зазначає наступне.

Дані позовні вимоги обґрунтовані стягненням зазначеної суми як різниці між завданою позивачу шкодою та лімітом відповідальності страховика, а тому, враховуючи правові позиції Верховного Суду, а також вимоги ст.ст. 1166, 1187 ЦК України, суд вважає, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_2 80 281, 46 гривень завданої матеріальної шкоди пошкодженням автомобіля підлягають задоволенню.

Зокрема, розмір завданої позивачу шкоди визначено на підставі наданого ним висновку експертного дослідження за результатами проведення автотоварознавчого дослідження від 01.12.2020 № 7051/20-21, який відповідачем не спростовано жодним іншим належним та допустимим доказом, зауваження відповідача ПрАТ СК «ПЗУ Україна» щодо даного доказу також не спростовано будь-яким іншим висновком щодо визначення розміру завданої шкоди та будь-якого іншого розміру завданої позивачу шкоди пошкодженням його транспортного засобу в ході судового розгляду сторонами не доводилося та не встановлювалося.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково, а саме стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 80 281, 46 грн. матеріальної шкоди.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача слід стягнути документально підтверджені витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 802, 81 грн. (80 281, 46 грн. ? 1 802, 81 грн. / 180 281, 46 грн. = 802, 81 грн.).

Також суд вважає за необхідне роз`яснити учасникам справи положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, що у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

З урахуванням вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 22, 1166, 1187, 1188, 1194 ЦК України, ст. ст. 141, 211, 247, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 80 281, 46 гривень (вісімдесят тисяч двісті вісімдесят одну гривню, 46 копійок) матеріальної шкоди.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства Страхова компанія «ПЗУ Україна» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 802, 81 гривні (вісімсот дві гривні, 81 копійка).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України НОМЕР_4 , виданий Старокостянтинівським РВ УДМС України в Хмельницькій області.

Відповідач: ОСОБА_2 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач:Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «ПЗУ Україна», місцезнаходження: вул. Дегтярівська, 62, м. Київ, поштовий індекс: 03062, код ЄДРПОУ 20782312.

Повний текст рішення складено 24.11.2021.

Суддя: