Рішення № 101307046, 22.11.2021, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22.11.2021 м. Івано-ФранківськСправа № 909/1039/21

Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Фанди О.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства "Райффайзен Банк",

до відповідача: Вальти Надії Степанівни ,

про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 111 235 грн 76 к.., з них: 82 324 грн 95 к. - заборгованість за кредитом, 28 910 грн 81 к. - заборгованість за відсотками

за участю:

від позивача: представники не з`явились

від відповідача: Вальта Надія Степанівна , паспорт № НОМЕР_1 від 19.05.2017

установив: Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Вальти Надії Степанівни (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 111 235 грн 76 к., з них: 82 324 грн 95 к. - заборгованість за кредитом, 28 910 грн 81 к. - заборгованість за відсотками.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням умов Кредитного договору №011/39308/00603750 від 24.07.19 з Додатковою угодою до неї №1 від 08.05.2020 в частині здійснення погашення кредиту та сплати відсотків за його користування, внаслідок чого виникла заборгованість.

Господарський суд Івано-Франківської області ухвалою від 29.10.2021 прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі та ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначив розгляд справи по суті на 22.11.2021 о 10:00 год.

Представник позивача в судове засідання повноваженого представника не направив, хоча про розгляд справи повідомлений належним чином, про що свідчать відмітка на зворотньому боці ухвали суду від 29.10.2021; поштові повідомлення про вручення (вх.№19164/21 від 09.11.2021 та вх.№19369/21 від 10.11.2021), які долучені до матеріалів справи, та відмітка на зворотньому боці ухвали суду від 16.11.2021.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення сторони, яка не з`явилась в судове засідання, про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі.

Відповідач в судовому засіданні щодо наявності боргу не заперечила.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.1 ст.76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог Господарського процесуального кодексу України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Отже, суд вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення сторін належним чином про розгляд судової справи для реалізації ними конституційного права на судовий захист своїх прав та інтересів, що дає підстави для висновку суду щодо розгляду справи за наявними матеріалами.

При розгляді даної справи суд також керується положеннями п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 р. про те, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, що кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення Європейського суду з прав людини від 07 липня 1989 р. у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши матеріали справи із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

Фізична особа-підприємець Вальта Надія Степанівна 18.07.2019 звернувся до акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" із заявою-анкетою на встановлення кредитного ліміту до поточного рахунку кредитної картки (для фізичної особи-підприємця), де в графі "Інформація щодо кредитної угоди" підтвердив намір отримати кредит, зазначивши суму кредитування.

24 липня 2019 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль", правонаступником якого за всіма правами та обов`язками, що підтверджується витягом зі Статуту акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", затвердженого загальними зборами акціонерів АТ "Райффайзен Банк Аваль" протоколом № Зб-62 від 23.04.2021, є Акціонерне товариство "Райффайзен Банк" (по договору - кредитор/по справі - позивач) та фізичною особою- підприємцемВальтою Надією Степанівною (по договору - кредитор/по справі - відповідач) укладено Кредитний договір №011/39308/00603750 відповідно до умов якого позивач по справі зобов`язався надати кредитору (відповідачу по справі) кредитні кошти в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 105 000 грн 00к. строком до 24.07.2021, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути банку суму отриманого кредиту , а також сплатити відсотки за користування кредитними коштами, а саме: в період з 24.07.2019 по 24.09.2019 в розмірі 0,01% річних, починаючи з 25.09.2019 в розмірі - 28,00% річних, комісії згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки , визначені Кредитним договором (п.1.1, 2.1. Договору).

Кінцевий термін погашення кредиту позичальником встановлено - 24.07.2021 (п.1.3. Договору).

Відповідно до п. 1.4 Договору кредит надається позичальнику на розвиток бізнесу.

Згідно п. 5.1. Договору позичальник взяв на себе зобов`язання здійснити погашення кредиту, сплатити проценти, комісії штрафи та інші платежі.

Пунктом 5.2 Кредитного договору сторонами погоджено, що позичальник здійснює повернення кредиту та сплату процентів щомісячно ануїтетними (однаковими) платежами кожного місяця до 24 числа в розмірі згідно з Графіком. Ануїтетний платіж включає в себе повернення частини основної суми кредиту та сплату процентів за його користування, який розраховується за відповідною формулою зазначеною у договорі.

Разом з тим, ст. 8 Кредитного договору сторони встановили, що у випадку невиконання або неналежного виконання кредитних зобов`язань, кредитор має право вимагати дострокового стягнення, а позичальник зобов`язався , на вимогу кредитора, здійснити повернення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафні санкції, відповідно до умов Кредитного договору та/або договорів застави, інших договорів, що забезпечують погашення кредиту.

Згідно п.12.1 Кредитний договір набуває чинності з часу його підписання сторонами та скріплення печатками та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань.

08 травня 2020 року між позивачем та відповідачем по справі укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, відповідно до якої, з метою зменшення фінансового навантаження на позичальника в умовах кризових явищ в економіці України кредитор та позичальник досягли згоди про зміну з 08.05.2020 року умов погашення кредиту, а саме : викладено у новій редакції графік погашення кредиту та інших платежів за Кредитним договором , а також розрахунок сукупності вартості кредиту у додатках до даної додаткової угоди.

На виконання умов Кредитного договору (із змінами та доповненнями згідно Додаткової угоди до неї) позивач виконав свої зобов`язання по договору, надавши відповідачу кредитний ліміт, яким останній скористався, однак не приступив до його виконання. Про вказане свідчить долучена до матеріалів справи банківська виписка та розрахунок заборгованості.

Однак, відповідач всупереч вимогам Кредитного договору не виконав взяті на себе договірні зобов`язання (не здійснював погашення кредитної заборгованості), вніслідок чого виникла заборгованість.

Претензійною вимогою № 114-43/3-189626 від 25.08.2021 позивач звернувся до відповідача, в якій повідомив останнього про наявність заборгованості на суму 111 235 грн 76 к., з них: заборгованість за кредитом в розмірі 82 324 грн 95 к. та 28 910 грн 81 к. У вказаній претензії позивач вимагав про погашення заборгованості протягом 30 календарних днів з дати цієї вимоги.

Вимога позивача залишена відповідачем без відповіді та виконання, що стало підставою для звернення за захистом свого порушеного права до господарського суду.

Разом з тим, суд зазначає, що відповідно до відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 21) станом 12.06.2020 відповідачем припинена господарська діяльність (номер запису 21210060002017213).

За наведених обставин та з урахуванням приписів п.1 ч.1 ст.20 ГПК України, позивач обгрунтовано визначив належність спору до господарської юрисдикції відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою статусу ФОП не припинилися.

Зазначена правова позиція також викладена у постановах Великої палати Верховного Суду: від 04 березня 2020 року у справі № 299/451/19, від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18.

З урахуванням наведеного суд виходить з наступного.

За змістом ст.ст. 11, 509, 627 Цивільного Кодексу України та ст. 179 Господарського кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема, з правочинів. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, що кореспондуються з положеннями ст. 193 Господарського кодексу України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як передбачено ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом ( пункт 1 ст. 612 ЦК України).

Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

В судовому засіданні відповідач щодо заявленого позову не заперечив (тобто позовні вимоги визнав).

Відповідно до статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.86 ГПК України).

Суд встановив факт порушення відповідачем свого зобов`язання щодо повернення суми кредиту та відсотків за користування кредитом, про що свідчить долучена до матеріалів справи банківська виписка та розрахунки заборгованості, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 111 235 грн 76 коп. заборгованості обґрунтовані та належать до задоволення.

За наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат по справі, то суд зазначає.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 2270 грн 00 к., що підтверджується платіжним дорученням №13446 від 08 жовтня 2021 року.

Разом з тим, у відповідності до приписів ч.1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено у разі визнання відповідачем позову повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору. Таке повернення здійснюється при умові якщо визнання відповідачем позову було здійснено до початку розгляду справи по суті.

В спірному випадку, справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з викликом представників сторін, особливості розгляду яких регулюються приписами ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження, зокрема з викликом представників сторін в судове засідання, починається з відкриття першого судового засідання.

В спірному випадку про визнання позову відповідач заявила в судовому засіданні 22.11.2021, тобто після відкриття судового засідання.

З урахуванням наведеного вище та обставин у справі, прийняття судом рішення про задоволення позову в повному обсязі, суд приходить до висновку про відшкодування позивачу за рахунок відповідача судового збору в повному обсязі, зокрема в сумі 2270 грн 00к.

Керуючись ст. 8, 124, 129 Конституції України, статтями 123, 129, 233, 236-238, 240, 241, 256 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

позов Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" до Вальти Надії Степанівни про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 111 235 грн 76 к.., з них: 82 324 грн 95 к. - заборгованість за кредитом, 28 910 грн 81 к. - заборгованість за відсотками - задовольнити.

Стягнути з Вальта Надії Степанівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства "Райффайзен Банк" ( вул. Лєскова, буд. 9, м. Київ, 01011, код 14305909) - 111 235 грн 76 к. (сто одинадцять тисяч двісті тридцять п`ять гривень) забргованості за кредитним договором, з них: 82 324 грн 95 к. (вісімдесят дві тисячі триста двадцять чотири гривні дев`яносто п`ять копійки)- заборгованість за кредитом, 28 910 грн 81 к. (двадцять вісім тисяч дев`ятсот десят гривень вісімдесят одна копійка) - заборгованість за відсотками та 2270 грн 00 к. (дві тисячі двісті сімдесят гривень) - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Західного апеляційного Господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 24.11.2021

Суддя О. М. Фанда