Рішення № 101306953, 15.11.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 5/116/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2021 Справа № 908/2640/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Ікар” (69600, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 3; код ЄДРПОУ 36535126)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗДР” (69039, м. Запоріжжя, вул. Волгодонська, буд. 13; код ЄДРПОУ 43041726)

про стягнення 560 832,18 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Фісун В.В., посвідчення ЗП002154 від 09.04.2019, ордер серії ЗП № 127641 від 09.09.2021, свідоцтво ЗП002154 від 09.04.2019, адвокат;

від відповідача: Шумейко І.П., ордер серії АР № 1064884 від 09.11.2021, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю ЗП 002116 від 09.04.2019, посвідчення ЗП002116 від 09.04.2019, адвокат;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

14.09.2021 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Ікар” № 13/09 від 13.09.2021 (вх. № 2822/08-07/21 від 14.09.2021) до Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗДР” про стягнення 560 832,18 грн.

14.09.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 17.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/2640/21 в порядку спрощеного позовного провадження, перше судове засідання з розгляду справи по суті у спрощеному позовному провадженні призначено на 18.10.2021 об 11 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

Ухвалою суду від 18.10.2021 № 908/2640/21 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 15.11.2021 о 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін, явку представників сторін визнано обов`язковою. Запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії.

12.11.2021 від ТОВ “ТД Ікар” до суду надійшла заява № 03/11 від 03.11.2021 (вх. № 23409/08-08/21 від 12.11.2021) про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Також, 12.11.2021 від ТОВ «ЗДР» до суду надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 12.11.2021 (вх. № 23412/08-08/21 від 12.11.2021), згідно якого відповідач частково заперечив проти позовних вимог, просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на 12 місяців шляхом сплати стягнутої рішенням суми рівними частинами щомісячно та зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 15.11.2021 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою ПАК “Акорд”.

У судовому засіданні 15.11.2021 головуючий суддя оголосив про надходження до суду відзиву на позовну заяву.

Представник відповідача просить суд поновити строк для подання відзиву на позовну заяву та прийняти вказаний відзив до розгляду.

Представник позивача зазначив про відсутність поважних причин неподання відповідачем до суду відзиву на позовну заяву у встановлений ГПК України строк.

Розглянувши усне клопотання представника відповідача та наявні в матеріалах справи документи суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Згідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2021 до господарського суду Запорізької області повернулась ухвала від 17.09.2021 № 908/2640/21 яка надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗДР” згідно Витягу з ЄДРПОУ: 69039, м. Запоріжжя, вул. Волгодонська, буд. 13 з поштовою відміткою: “адресат відсутній за вказаною адресою”.

Вказана адреса Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗДР” також зазначена у договорі поставки № 22/12.20 від 22.12.2020.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі №910/15442/17).

З урахуванням викладеного, Товариство з обмеженою відповідальністю “ЗДР” належним чином повідомлене про дату, час та місце розгляду справи,

У судовому засіданні 18.10.2021 за участю присутнього представника позивача судом було відкрито розгляд справи по суті у порядку спрощеного позовного провадження.

Станом на 15.11.2021 відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку для надання відзиву на позовну заяву, у зв`язку з чим суд не приймає до розгляду наданий ТОВ «ЗДР» відзив на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судове засідання 15.11.2021 здійснювалось із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу на комплексі “Акорд”.

Представник позивача підтримав доводи викладені у позовній заяві з урахуванням письмових пояснень. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 22.12.2020 між ТОВ «ТД Ікар» та ТОВ «ЗДР» укладено договір поставки №22/12.20, в рамках якого складені специфікації № 11 від 30.06.2021 на суму 627 200,06 грн. та № 12 від 16.07.2021 на суму 23 201,00 грн., з яких 22 701,00 грн. – вартість товару. Позивач виставив відповідачу рахунки на оплату за специфікацією № 11 від 30.06.2021 на загальну суму 583 884,04 грн. та за специфікацією № 12 від 16.07.2021 на суму 23 201,00 грн. Пунктом 1 специфікації № 11 від 30.06.2021 встановлено умови попередньої оплати у розмірі 200 000,00 грн. протягом 2-х днів з дати виписки рахунку на оплату, залишок до 20.07.2021. Відповідачем здійснено часткову оплату за специфікацією № 11 від 30.06.2021 у розмірі 150 000,00 грн. Пунктом 1 специфікації № 12 від 16.07.2021 встановлено умови оплати товару з відстрочкою платежу протягом 14 днів з дати поставки. Товар за вказаними специфікаціями прийнято відповідачем без будь-яких заперечень щодо кількості та/або якості товару. В порушення умов договору, відповідач оплату за отриманий товар у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого у ТОВ «ЗДР» наявна заборгованість на загальну суму 456 585,04 грн. Вказана заборгованість підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 30.08.2021. У зв`язку з простроченням відповідачем виконання свого зобов`язання щодо оплати за отриманий товар, позивач нарахував пеню за загальний період щ 21.07.2021 по 13.09.2021 включно у розмірі 10 884,79 грн., 3% річних за загальний період з 21.07.2021 по 13.09.2021 включно на суму 2 045,35 грн., та штраф у відповідності до умов специфікації у розмірі 20% на загальну суму 91 317,000 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 530, 611, 625, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 265 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на правову допомогу на загальну суму 7 000,00 грн.

Представник відповідача частково заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що причиною неповного розрахунку за поставлений товар заважає скрутне матеріальне становище ТОВ «ЗДР», яке виникло внаслідок затримки оплати за поставлений товар іншим контрагентом – Акціонерного товариства “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті” (Турецька республіка), що діє в Україні через представництво “Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті”. Як свідчить звіт про фінансові результати за 2020 рік, чистий прибуток ТОВ «ЗДР» за 2020 рік становить 243 800,00 грн., що є меншою ніж суми основного боргу перед позивачем. Станом на 15.11.2021 відповідачем вживаються заходи претензійно-позовної роботи з зазначеним вище контрагентом, наслідком яких очікується поліпшення фінансового стану ТОВ «ЗДР», що дасть можливість остаточно розрахуватись з ТОВ «ТД Ікар». З урахуванням викладеного, просить суд розстрочити виконання рішення суду строком на дванадцять місяців. Стосовно вимоги про стягнення штрафу у розмірі 20% вартості неоплаченого товару заперечив посилаючись на те, що штраф має застосовуватись у розмірі 10% від суми неоплаченого товару як зазначено у п. 8.2. договору, у зв`язку з чим розмірі штрафу складає 45 658,04 грн. Також, у разі стягнення штрафу в розмірі заявленому позивачем, просить суд застосувати положення ч. 1 ст. 233 ГК України та зменшити розмір штрафу до 45 658,00 грн. Крім цього, просить суд зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу.

Надані до матеріалів справи докази дозволяють розглянути справу по суті.

15.112021 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 22.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Ікар» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ЗДР” (покупець, відповідач) укладено договір поставки № 22/12.20 (договір).

Згідно п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар на умовах, викладених у договорі, товар, сортамент, кількість, якість і ціна якого вказані в рахунках-фактурах, які надаються постачальником покупцеві відповідно до умов цього договору і є його невід`ємною частиною.

Розділом 3 договору сторони визначили ціну товару і загальну суму договору.

Ціна товару є договірною ціною між постачальником і покупцем і вказується в

рахунку-фактурі та/або специфікаціях, що є невід`ємною частиною цього договору (п. 3.1).

Ціна може бути змінена за письмовим погодженням сторін до моменту відвантаження (передачі) товару покупцеві (п. 3.2).

Загальну суму цього договору складає Сіма всіх вартій товару, поставленого відповідно до цього договору протягом його терміну дії (п. 3.3).

Відповідно до п. 4.1. договору, базисні умови поставки товару визначаються відповідно до Міжнародних правил інтерпретації Комерційних термінів (ІНКОТЕРМС-2010): РСА - склад постачальника, самовивіз автомобільним транспортом покупця. За погодженням сторін умови поставки можуть бути змінені.

Пунктом 4.2. договору визначено, що строки оплати та поставки, базисні умови поставки і адреса складу відвантаження вказуються в рахунку-фактурі та/або специфікації.

Згідно п. 5.2. договору, приймання товару по кількості здійснюється відповідно до інструкції № П-6 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженої Постановою Держарбітражу від 15.06.1965, з доповненнями та змінами від 14.11.1974. І за якістю - інструкцією № П-7 «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю", затвердженої Постановою Держарбітражу від 25.04.1966, з доповненнями та змінами і документом, що підтверджує якість товару. У разі виявлення прихованих дефектів виклик представника постачальника повинен бути обґрунтований результатом лабораторних випробувань дефектного зразка незалежною лабораторією.

Відповідно до п. 5.4. договору, датою переходу права власності на товар вважається дата видаткової накладної.

Розділом 6 сторони визначили порядок розрахунків.

Сторони встановили, що ціна, сортамент, кількість товару вказуються в рахунку-фактурі та/або специфікаціях (п. 6.1).

Товар (його ціна, сортамент, кількість) включається постачальником в рахунок-фактуру на підставі усних або письмових (у тому числі й отриманих по факсу) заявок покупця. У відповідь на заявку покупця постачальник надає покупцеві рахунок-фактуру (п. 6.2).

Розрахунки за продукцію за даним договором здійснюються Покупцем згідно з рахунком-фактурою в національній валюті України (гривня) у безготівковій грошовій формі на розрахунковий рахунок постачальника (п. 6.3).

Термін оплати товару вказується у відповідних специфікаціях (п. 6.4).

Датою оплати всієї партії товару є дата зарахування коштів на поточний рахунок постачальника (п. 6.5).

Сторони залишають за собою право протягом 2-х (двох) тижнів місяця, наступного за звітним, провести звірку взаєморозрахунків дебіторської (кредиторської) заборгованості за результатами виконання даного договору (п. 6.6).

Відповідно до п. 7.1. договору, постачальник зобов`язаний відвантажити покупцю товар на умовах, викладених в даному договорі.

Згідно п. 7.2. договору, покупець зобов`язаний:

- здійснити оплату товару відповідно до п. 6.3., 6.4. даного договору (п.п. 7.2.1);

- прийняти товар за кількістю та якістю на умовах, викладених в даному договорі (п.п. 7.2.2).

Пунктом 8.2. договору сторони передбачили, що у разі відвантаження постачальником більшої кількості товару, ніж передбачено вставленими рахунками-фактурами, покупець зобов`язується доплатити різницю в сумі між сплаченим і фактично отриманим товаром згідно умов постачання даної партії товару, рахуючи від дати відвантаження. При порушенні термінів оплати покупець виплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення. У разі прострочення в оплаті більше ніж 7 (сім) днів додаткового сплачує штраф у розмірі 10% (десять) від суми неоплаченого у строк товару.

За невиконання або неналежне виконання умов за цим договором сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства України (п. 8.5. договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами та скріплення печатками сторін і діє протягом року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами. Якщо після закінчення року жодна з сторін договору не повідомила про його припинення, договір вважається продовженим на тих же умовах (п. 12.1 договору).

Доказів розірвання вказаного договору або визнання його недійсним сторонами суду не надано.

Додатком № 11 від 30.06.2021 до договору поставки № 22/12.20 від 22.12.2020 «Специфікація № 11» сторони визначили наступне:

- умови платежу: відстрочка, попередня оплата у розмірі 200 000,00 грн. протягом 2-х днів з дати виписки рахунку на оплату, залишок до 20.07.2021 (п.1).;

- умови поставки: FCA склад постачальника: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 242 (п. 2);

- за порушення термінів оплати поставленого товару по цій специфікації покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення. У разі прострочення в оплаті більш ніж на 20 днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% (двадцять) вартості неоплаченого товару (п. 4).

Додатком № 12 від 16.07.2021 до договору поставки № 22/12.20 від 22.12.2020 «Специфікація № 12» сторони визначили наступне:

- умови платежу: відстрочка платежу, оплата протягом 14-ти днів з дати поставки (п.1).;

- умови поставки: FCA склад постачальника: м. Запоріжжя, вул. Скворцова, буд. 242 (п. 2);

- за порушення термінів оплати поставленого товару по цій специфікації покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення. У разі прострочення в оплаті більш ніж на 20 днів покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 20% (двадцять) вартості неоплаченого товару (п. 4).

На виконання умов договору поставки № 22/12.20 від 22.12.2020 та специфікації № 11 від 30.06.2021, позивачем виписані рахунки на оплату № СФ-Зп006747 від 29.06.2021 на суму 243 932,02 грн. та № СФ-ЗП006830 від 01.07.2021 на суму 340 952,04 грн.

З матеріалів справи вбачається, що за специфікацією № 11 від 30.06.2021 позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 583 884,04 грн., що підтверджується підписаними та скріпленими печатками обох сторін видатковими накладними:

- № РН-Зп005436 від 02.07.2021 на суму 243 432,00 грн.;

- № РН-Зп005478 від 02.07.2021 на суму 340 452,04 грн. (а.с .20, 22).

Згідно наявного в матеріалах справи звіту по рахунку ТОВ «ТД Ікар» за 01.07.2021, платіжним дорученням № 772 від 01.07.2021 відповідач здійснив часткову оплату рахунку № СФ-Зп006747 від 29.06.2021 на суму 150 000,00 грн. (а.с. 18-19).

Враховуючи викладене, сума заборгованості відповідача за отриманий товар по специфікації № 11 від 30.06.2021 складає 433 884,04 грн.

На виконання умов договору поставки № 22/12.20 від 22.12.2020 та специфікації № 12 від 16.07.2021, позивачем виписаний рахунок на оплату № СФ-Зп007439 від 16.07.2021 на суму 23 201,00 грн. та поставлено, а відповідачем прийнято товар на суму 22 701,00 грн., що підтверджується підписаною та скріпленою печатками обох сторін видатковою накладною № РН-Зп005915 від 16.07.2021 на суму 22 701,00 грн. (а.с. 24).

Однак, в порушення умов договору поставки № 22/12.20 від 22.12.2020 відповідач оплату за отриманий товар у повному обсязі не здійснив, внаслідок чого станом 13.09.2021 заборгованість ТОВ «ЗДР» на користь ТОВ «ТД Ікар» складає 456 585,04 грн.

Крім цього, в матеріалах справи міститься підписаний та скріплений печатками обох сторін акт звірки взаєморозрахунків з 01.01.2021 по 30.08.2021, згідно якого станом на 30.08.2021 заборгованість ТОВ «ЗДР» перед ТОВ «ТД Ікар» становить 458 286,54 грн. (а.с. 26-27).

У зв`язку з порушенням строків оплати за отриманий товар, позивачем нараховано пеню за період з 21.07.2021 по 13.09.2021 включно у розмірі 10 436,99 грн., штраф на суму 86 776,80 грн. та 3 % річних за період з 21.07.2021 по 13.09.2021 включно у розмірі 2 045,35 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача – право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача – обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України – договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як встановлено судом, на виконання умов договору поставки, позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар на загальну суму 606 585,04 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями на отримання товару.

Позивач довів та документально підтвердив виконання ним умов договору щодо постачання відповідачеві товару на суму 606 585,04 грн. В той же час відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, здійснивши лише часткову оплату за отриманий товар у розмірі 150 000,00 грн.

Доказів сплати залишку заборгованості на суму 456 585,04 грн. суду не надано, отже, відповідач порушив умови договору у цій частині. Відповідач проти арифметичних розрахунків не заперечив, контррозрахунку як і доказів сплати суми основного боргу у повному обсязі суду не надав.

Отже, заборгованість відповідача за договором поставки № 22/12.20 від 22.12.2020 у розмірі 456 585,04 грн. підтверджується матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача.

У зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання позивачем заявлено до стягнення:

1) за специфікацією № 11 від 30.06.2021:

- пеню за період з 21.07.2021 по 13.09.2021 на суму 10 436,99 грн.;

- штраф у розмірі 20% на підставі п. 4 специфікації на суму 86 776,80 грн.;

- 3 % річних за період з 21.07.2021 по 13.09.2021 у розмірі 1 961,39 грн.

2) за специфікацією № 12 від 16.07.2021:

- пеню за період з 31.07.2021 по 13.09.2021 на суму 447,80 грн.;

- штраф у розмірі 20% на підставі п. 4 специфікації на суму 4 540,20 грн.;

- 3 % річних за період з 31.07.2021 по 13.09.2021 у розмірі 83,96 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивачем заявлена пеня на загальну суму 10 884,79 грн. з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ окремо за видатковими накладними № РН-005436 від 02.07.2021 та № РН-Зп005478 від 02.07.2021 за період з 21.07.2021 по 13.09.2021 включно на суму 10 436,99 грн. та окремо за видатковою накладною № РН-Зп005915 від 16.07.2021 за період з 31.07.2021 по 13.09.2021 включно на суму 447,80 грн.

Судом перевірено розрахунки пені на підставі п. 8.2. договору у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за допомогою інформаційно-пошукової системи «Законодавство». Відповідно до розрахунку суду, стягненню підлягає пеня за період з 21.07.2021 по 13.09.2021 включно у розмірі 8 499,37 грн. та пеня за період з 31.07.2021 по 13.09.2021 у розмірі 363,84 грн., а загалом – 8 863,21 грн. з відмовою у стягненні 2 021,58 грн.

Судом перевірено розрахунок штрафу в розмірі 20 % на підставі п. 4 специфікації № 11 та 12 від вартості неоплаченого товару на загальну суму 91 317,00 грн.

Статтею 549 ЦК України визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3).

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за окремі порушення господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

При цьому щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачити в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, передбаченою статтею 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України – видами штрафних санкцій, тобто є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.

Таким чином, одночасне стягнення штрафу (20 %) та пені – не суперечить вимогам законодавства.

Розрахунок штрафу є правильним, заявлена сума у розмірі 91 317,00 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом перевірено розрахунки позивача 3 % річних на загальну суму 2 045,35 грн., в т.ч. за період з 21.07.2021 по 13.09.2021 включно на суму 1 961,39 грн. та з 31.07.2021 по 13.09.2021 на суму 83,96 грн. Розрахунки позивача є правильними, заявлені суми підлягають стягненню з відповідача.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати на правничу (правову) допомогу 09.09.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД Ікар» (Клієнт) та Адвокатським об`єднанням «КФК» в особі керуючого партнера Фісун Володимира Володимировича (Адвокатське об`єднання) укладено договір № б/н про надання правничих послуг (договір), відповідно до п. 1.1. якого визначено, що клієнт доручає, а адвокатське об`єднання приймає на себе зобов`язання надати Клієнту правничі послуги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» заборгованості за поставлений товар по договору №22/12.20 від 22.12.2020р., з урахуванням штрафних санкцій.

Згідно п. 1.2. договору, до складу правничих послуг за цим договором входить:

- консультація та роз`яснення Клієнту змісту наданих ним документів для прийняття ним рішення щодо звернення із позовом до Господарського суду Запорізької області, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» заборгованості за поставлений товар по договору №22/12.20 від 22.12.2020;

- підготовка та подання позовної заяви (з додатками) до Господарського суду Запорізької області, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» заборгованості за поставлений товар по договору №22/12.20 від 22.12.2020;

- представництво інтересів Клієнта в суді першої інстанції у справі про стягнення з Товариства обмеженою відповідальністю «ЗДР» заборгованості за поставлений товар по договору №22/12.20 від 22.12.2020;

- підготовка процесуальних заяв та заяв по суті в ході розгляду справи в Господарському су, Запорізької області, про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» заборгованості поставлений товар по договору N922/12.20 від 22.12.2020;

- підготовка відповіді на відзив на позовну заяву у справі в Господарському суді Запорізької області, пр стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» заборгованості за поставлений товар по договору №22/12.20 від 22.12.2020;

- підготовка апеляційної скарги або відзиву на апеляційну скаргу, представництво інтересів Клієнта суді апеляційної інстанції, у справі про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР» заборгованості за поставлений товар по договору №22/12.20 від 22.12.2020.

Від імені адвокатського об`єднання правничі послуги Клієнту буде надавати адвокат цього об`єднання Фісун Володимир Володимирович, який має всі повноваження (без обмежень) на ведення справи в суді, здійснює від імені Клієнта його процесуальні права та обов`язки, підписує усі документи від імені та в інтересах Клієнта (п. 1.3 договору).

Згідно п. 3.4. та 3.5. договору, адвокатське об`єднання має право: отримувати оплату наданих послуг, в порядку та на умовах передбачених цим договором.

Відповідно до п.п. 4.3-4.5 договору, клієнт зобов`язаний: приймати та оплачувати надані адвокатським об`єднанням послуги, в порядку та на умовах визначених цим договором (п. 4.3); у разі необхідності оплачувати адвокатському об`єднанню додаткові витрати, необхідні виконання ним обов`язків за цим договором. При цьому розмір та порядок оплати таких витрат узгоджується сторонами завчасно та оформлюється додатковою угодою до цього договору (п. 4.4.); своєчасно, за власний рахунок, здійснювати обов`язкові платежі, в тому числі але не виключно: судовий збір, необхідні для виконання адвокатським об`єднанням своїх обов`язків за цим договором.

Згідно розділу 5 договору, адвокатське об`єднання зобов`язане: узгодити із Клієнтом форми та методи надання послуг за цим договором (п. 5.1); надати послуги згідно п.1.2. цього договору належним чином (п. 5.2).

Відповідно до п. 6.1. договору, за послуги, згідно п.1.2. цього договору клієнт сплачує адвокатському об`єднанню винагороду: (гонорар) розмір якої визначається пропорційно витраченому часу для надання правничої допомоги, з розрахунку 1000,00 гривень за одну годину. Оплата за участь у судовому засіданні в господарському Запорізької області є фіксованою і складає 1000,00 гривень за одне засідання, незалежно від його тривалості. Судове засідання, що призначене, але ще не відбулося, включається до акту прийому-передачі до його проведення, і в такому випадку акт приймання-передачі в цій частині набуває чинності за умови проведення цього судового засідання, та участі у ньому адвоката адвокатського об`єднання.

Згідно п. 6.2. договору, остаточна сума наданих послуг за цим договором розраховується згідно складених сторонами: прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Пунктом 6.3. договору передбачено, що прийом-передача наданих послуг за цим договором фіксується шляхом підписання сторонами відповідних актів.

Клієнт проводить оплату послуг адвокатського об`єднання наступним чином: передоплата в сумі 5000,00 гривень без ПДВ. Решта після набуття рішенням суду законної сили (п. 6.4. договору).

Клієнт сплачує обов`язкові платежі (судовий збір, авансування витрат виконавчого провадження та інше) самостійно, за власний рахунок, ї їх вартість не входить до суми винагороди адвокатського об`єднання (п. 6.5.).

Відповідно до п. 7.1. договору, за результатами наданих правничих послуг за цим договором, адвокатське об`єднання, складає та направляє клієнту для підписання акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг). Сторони домовились, що адвокатське об`єднання може включити в акт прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), правничу допомогу щодо участі в судовому засіданні, яке на час складання акту не відбулось, але вже призначене і має відбутися.

За невиконання або неналежне виконання умов цього договору, сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства (п. 8.1).

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобовязань (п. 9.1).

Відповідно до ч 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з Актом виконаних робіт (наданих послуг) від 02.11.2021 по договору від 09.09.2021 про надання правничих послуг сторони склали цей акт виконаних робіт (наданих послуг), про наступне:

1. Адвокатське об`єднання надало Клієнту по договору від 09.09.2021 наступні правничі послуги:

1. Консультація та роз`яснення клієнту змісту наданих ним документів, в тому числі:

- договір №22/12.20 від 22.12.2020;

- специфікація №11 від 30.06.2021 до договору №22/12.20 від 22.12.2020;

- специфікація №12 від 16.07.2021 до договору №22/12,20 від 22.12.2020;

- рахунок №СФ-Зп006747 від 29.06.2021;

- виписка банку із зазначенням п/д №772 від 01.07.2021;

- видаткова накладна №PH-3n005436 від 02.07.2021;

- рахунок №СФ-Зл-006830 від 01.07.2021;

- видаткова накладна №РН-Зп-005478 від 02.07.2021;

- рахунок №СФ-Зп007439 від 16.07.2021;

- видаткова накладна №РН-Зп005915 від 16.07,2021;

- довіреність №131 від 16.07.2021;

- акт звірки взаємних розрахунків станом на 30.08.2021, для прийняття Клієнтом рішення щодо звернення до господарського суду із позовом про стягнення з ТОВ «ЗДР» заборгованості за поставлений товар по договору №22/12.20 від 22.12.2020. – витрачений час – 1 година.

2. Підготовка та подання позовної заяви (з додатками) до Господарського суду Запорізької області, про стягнення з ТОВ «ЗДР» заборгованості за поставлений товар по договору № 22/12.20 від 22.12.2020 – витрачений час – 4 години.

3. Участь у судовому засіданні яке відбулось 18.10.2021 – 1 000,00 грн.

4. Судове засідання, що призначене на 15.11.2021. Це судове засідання ще не відбулось, але згідно п. 6.1. договору, воно включене в цей акт і в цій частині акт набуває чинності за умови проведення цього засідання та участі в ньому адвоката адвокатського об`єднання – 1 000,00 грн.

Всього: 5 годин + 2 000,00 грн.

У розділі 2 акту прийому-передачі зазначено, що послуги надані у справі №908/2640/21, що розглядається господарським судом Запорізької області.

3. Вартість наданих послуг (у відповідності до п.6.1. договору) становить: 5 год.*1000 грн./год + 2000 грн. = 7000 гривень.

4. Клієнт оплатив надані адвокатським об`єднанням правничі послуги, в сумі 5 000,00 гривень, без ПДВ (п/д № 6217 від 29.09.2021).

5. Клієнт немає претензій щодо наданих правничих послуг.

6. Цей акт складено у двох примірниках по одному для кожної із сторін.

7. Цей акт є невід`ємною частиною договору від 09.09.2021 про надання правничих послуг.

Згідно платіжного доручення № 6217 від 29.09.2021 ТОВ «ТД Ікар» перерахувало на користь АО «КФК» 5 000,00 грн. з призначенням платежу – оплата по договору від 09.09.2021 про надання правничих послуг, згідно рах. б/н від 13.09.2021.

Відповідно ч. 3 ст. 4 Закону України «Про адвокату та адвокатську діяльність» адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокату та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги -домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність”, договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Згідно зі ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи (ч. 3 ст. 124 ГПК України).

Частиною 4 ст. 124 ГПК України передбачено, що суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов`язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

На виконання вимог ст. 124 ГПК України, у позовній заяві позивачем зазначено, що у зв`язку з розглядом справи позивач очікує понести витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 9 000,00 грн.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду в абз. 3 п. 6.5. постанови від 03.10.2019 по справі № 922/445/19 зробила висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

З урахуванням того, що загальний розмір первинно заявлених позовних вимог у цій справі складає 560 832,18 грн., тому розмір понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу на загальну суму 7 000,00 грн. є співмірним з ознаками, вказаними у ч. 3 ст. 126 ГПК України., оскільки в тому числі в процентному відношенні складає лише 1,25% від розміру заявлених позовних вимог.

Згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Доводи відповідача щодо подвійного нарахування штрафу позивачем відповідно до п. 8.2. договору та умов специфікації № 11 від 30.06.2021 та № 12 від 16.07.2021, судом до уваги не приймаються, оскільки позивачем нараховувався штраф лише у розмірі 20% згідно умов п. 4 специфікацій № 11 та № 12, що випливає з п. 3.1. договору, згідно якого специфікація є невід`ємною частиною договору, та якими сторони змінили умови п. 8.2. договору щодо підстав та розміру нарахування штрафу.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Інші доводи сторін у відповідних частинах сум до уваги судом не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача – 8 382,16 грн. судового збору та витрат на правничу допомогу в розмірі 6 974,77 грн.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 130, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ЗДР” (69039, м. Запоріжжя, вул. Волгодонська, буд. 13; код ЄДРПОУ 43041726) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Ікар” (69600, м. Запоріжжя, вул. Базова, буд. 3; код ЄДРПОУ 36535126) основну заборгованість за договором поставки № 22/12.20 від 22.12.2020 у розмірі 456 585 (чотириста п`ятдесят шість тисяч п`ятсот вісімдесят п`ять) грн. 04 коп., пеню за загальний період з 23.07.2021 по 13.09.2021 включно на суму 8 863 (вісім тисяч вісімсот шістдесят три) грн. 21 коп., штраф у розмірі 20% на суму 91 317 (дев`яносто одна тисяча триста сімнадцять) грн. 00 коп., 3 % річних за загальний період з 21.07.2019 по 13.09.2021 включно у розмірі 2 045 (дві тисячі сорок п`ять) грн. 35 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 8 382 (вісім тисяч триста вісімдесят дві) грн. 16 коп. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката на суму 6 974 (шість тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) грн. 77 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення складено та підписано 22.11.2021.

Суддя К.В.Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.