Ухвала суду № 101301700, 23.11.2021, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1512/21

Провадження № 1-в/192/282/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2021 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Тітової О.О.,

за участю секретаря Біжко Ю.М.

прокурора Смирнова А.В.

представника СВК№21 Нікішенка В.М.,

засудженого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_1

захисника Снігура А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Солоне Дніпропетровської області в режимі відеоконференції під час трансляції з приміщення ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)», клопотання засудженого

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Олександрівка Солонянського району Дніпропетровської області, громадянина України, з середньою освітою, розлученого, засудженого 26.02.2010 Апеляційним судом Дніпропетровської області п.13 ч.2 ст.115, ч.1 ст. 289, ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України до 15 років позбавлення волі,

про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,

Початок строку: 23.06.2009 року

Кінець строку: 14.07.2023 року

ВСТАНОВИВ:

До Солонянського районного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, в якому він просить звільнити його умовно-достроково.

В судовому засіданні в режимі відеоконференції засуджений просив клопотання задовольнити та звільнити його від подальшого відбуття покарання умовно-достроково. Зазначив, що змінив спосіб життя. Попередні висновки комісії установи виконання покарань щодо того, що він не став на шлях виправлення зумовлені режимом таких установ. Так. В УВП з максимальним рівнем безпеки не може бути прийнято рішення про умовно-дострокове звільнення, а відмову у його застосуванні необхідно якось обґрунтовувати, тому адміністрації і посилалась на відсутність висновків про доведення його виправлення. Разом з тим, з висновками про відсутність виправлення та підстав для умовно-дострокового звільнення, адміністраціями установ в яких він відбуває покарання з 2011 року постійно виносили подяки за сумлінну працю. Тобто вважає, що заохочення які свідчать про його виправлення та сумлінне ставлення до праці та висновки адміністрацій є неузгодженими.

Захисник Снігур А.С. в судовому засіданні клопотання підтримав, зазначив що наявні всі підстави для умовно-дострокового звільнення ОСОБА_1 , оскільки з 2011 року він не має жодного стягнення, має лише заохочення та це свідчить про те, що ОСОБА_1 , який відбув 3/4 строку покарання сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення. Представником СВК№21 та прокурором не надано доказів зворотного.

Представник ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)» в судовому засіданні зазначив, що адміністрація установи не вбачає підстав для застосування умовно-дострокового звільнення та вважає, що ОСОБА_1 не довів свого виправлення.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання засудженого вважав, що наявні позитивні зміни в особі ОСОБА_1 , однак вони є незначними, посередніми, оскільки кількість заохочень, застосованих до ОСОБА_1 менша, ніж кількість років, проведених у місцях позбавлення волі. Відсутні беззаперечні докази виправлення ОСОБА_1 у зв`язку з чим проти задоволення клопотання заперечує та зазначає, що ОСОБА_1 сам не може зазначити, які конкретні факти свідчать про його виправлення.

Суд, вислухавши засудженого, його захисника, представника ДУ «Солонянська виправна колонія (№21)», думку прокурора, дослідивши матеріали справи, вивчивши матеріали особової справи засудженого, встановив таке.

Відповідно до ст. 81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин.

ОСОБА_1 відбуває покарання за вироком Апеляційного суду Дніпропетровської області від 26.02.20210, яким він засуджений за п.13 ч.2 ст.115, ч.1 ст. 289, ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України до 15 років позбавлення волі.

Згідно характеристики та довідки СВК (№21) по особовій справі, ОСОБА_1 в установах виконання покарань за останньою судимістю знаходиться з 13.07.2009 року. За період перебування в УВП №4 міста Дніпро та УВП №13 м.Київ характеризувався посередньо, допустив одне порушення режиму утримання, за що мав одне стягнення, яке погашено за плином часу, заохочень не мав. Під час відбування покарання в Єнакіївскій ВК №52, Селидівській ВК №82, Слов`яносербській ВК №60, Ладижинській ВК №39, Перевальській ВК №15, Софіївській ВК№45 характеризувався задовільно, порушень режиму утримання не допускав, стягнення відсутні, мав 11 заохочень.

В Солонянській виправній колонії № 21 знаходиться з 25.02.2021. Працевлаштований до ВГМ токарем, до праці ставиться задовільно. За час відбування покарання характеризується задовільно, порушень режиму утримання не допускав, стягнень та заохочень не має. У взаємовідносинах з іншими засудженими не конфліктний. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Виконує роботи із самообслуговування. Участі в організації виховних заходів, які проводяться в установі не бере. Бере участь у реалізації програм диференційованого виховного впливу «Професія», навчається в ПТУ установи за спеціальністю «токар», не бере участі у роботі самодіяльних організацій, не проявляє соціально корисну активність в організації їх роботи. Підтримує зв`язки з рідними.

30.12.2016 комісією Слов`яносербської ВК №60 відмовлено у застосуванні зміни умов і тримання відповідно статей 100, 101 Кримінально-виконавчого кодексу України як особі, що не стає на шлях виправлення.

27.06.2019 комісією Ладижинської ВК №39 відмовлено в застосуванні заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням відповідно до ст. 82 КК України, як особі, що не стала на шлях виправлення.

07.11.2019 комісією Ладижинської ВК №39 відмовлено в застосуванні умовно-дострокового звільнення від покарання, згідно ст. 81 Кримінального кодексу України, як особі, що не довела свого виправлення.

Судом встановлено, що 21.02.2010 ОСОБА_1 було оголошено догану у зв`язку із порушенням розпорядку дня, дане стягнення відповідно ч.14 до ст. 134 КВК України погашено у передбаченому законом порядку.

ОСОБА_1 має одинадцять заохочень у вигляді подяк, застосовані до нього 15.04.2011, 15.07.2011, 15.01.2012, 20.04.2012, 14.07.2014, 05.10.2017, 06.04.2018, 05.10.2018, 18.11.2019, 06.03.2020, 05.08.2020 за підсумками роботи за відповідній квартал року.

Дійсно, ОСОБА_1 відбув 3/4 строку покарання, призначеного Апеляційним судом Дніпропетровської області за вчинення злочинів, передбачених п.13 ч.2 ст.115, ч.1 ст. 289, ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України.

Згідно ч.2 ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м`яким» умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення (ч. 2 ст. 81 КК України).

Висновок про можливість застосування умовно-дострокового звільнення засудженого повинен ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь час відбуття покарання, в тому числі й даних, що характеризують ступінь тяжкості вчиненого злочину і особу засудженого в цілому. При цьому основним, вирішальним є не факт відбуття певної частини покарання, а виправлення засудженого.

Відповідно ст.9 КВК України, неухильне додержання правил поведінки, які передбачені для засуджених, є обов`язком засудженого, і виконання своїх обов`язків є лише одним з критеріїв, які в своїй сукупності дають підстави вважати, що засуджений довів своє виправлення.

Аналізуючи поведінку засудженого за весь період відбування покарання, суд враховує, що ОСОБА_1 має одинадцять заохочень, одне погашене стягнення. Разом з тим, суд вважає, що застосовані до ОСОБА_1 заохочення не мають системного характеру, оскільки застосовані із плином значного часу: останнє заохочення застосовано більше року тому, ще 05.08.2020. суд враховує, що деякі заохочення застосовані за підсумками роботи у відповідному кварталі року з метою ресоціалізації засудженого.

Суд погоджується, що робота токарем, участь в реалізації програми диференційованого виховного впливу «Професія» та навчання в ПТУ установи є позитивними обставинами в житті засудженого ОСОБА_1 суд приймає до уваги також і те, що за час відбування покарання в СВК №21 він характеризується задовільно та порушень режиму утримання не допускав.

Разом з цим, за час знаходження в СІЗО ОСОБА_1 характеризувався посередньо, допустив одне порушення режиму утримання, заохочень не мав.

Суд також приймає до уваги характеристики ОСОБА_1 під час вирішення питання про умовно-дострокового звільнення від покарання комісією Ладижинської ВК №39, якою відмовлено в направленні відповідного подання, як особі, що не довела свого виправлення. Так, згідно цієї характеристики станом на листопад 2019 року ОСОБА_1 є суспільно небезпечною особою, не готовий до правослухняної поведінки.

Суд вважає, що посилання ОСОБА_1 та його захисника про доведеність його виправлення у зв`язку із застосованими 11 заохоченнями є неспроможними. Заохочення застосовані до засудженого враховані під час вирішення питання відповідними органами виконання покарань щодо зміни умов відбування покарання ОСОБА_1 , зміни рівня безпеки установи в якій він його відбуває та відповідають тим позитивним змінам, яких досяг ОСОБА_1 під час відбування покарання.

Суд приймає до уваги, що комісією установи виконання покарань ОСОБА_1 було відмовлено у застосуванні зміни умов тримання, заміни невідбутої частини покарання більш м`яким, як особі, що не стає на шлях виправлення, а в застосуванні умовно-дострокового звільнення від покарання, як особі, що не довела свого виправлення.

Вивченням даних про особу засудженого ОСОБА_1 встановлено, що він раніше судимий Солонянським районним судом Дніпропетровської області 14.02.2001 року за ст.94 КК України, 05.12.2006 року був звільнений умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 21 день.

Злочини, за які він засуджений Апеляційним судом Дніпропетровської області 26.02.2010 та за які в даний час відбуває покарання, вчинені ОСОБА_1 в 2009 році до погашення попередньої судимості у передбаченому законом порядку.

Суд враховує особу засудженого ОСОБА_1 в цілому та аналізуючи його схильність до вчинення злочинів проти життя людини, яке є найбільшою соціальною цінністю що закріплено ст.3 Конституції України, вважає, що основна мета призначеного судом покарання на цьому етапі не досягнута.

Суд наголошує, що при вирішенні доведеності виправлення особи, яка вчинила особливо тяжкий злочин проти життя людини, та можливості застосування умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, він повинен забезпечити не тільки права засудженого, який звернувся з клопотанням до суду, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Враховуючи відсутність беззаперечних доказів виправлення ОСОБА_1 суд приходить до висновку про відмову в задоволенні клопотання засудженого.

На підставі викладеного, ст. 81 КК України та керуючись ст.ст. 537, 539 КПК України, суд

постановив:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом семи днів з дня її проголошення, а сторонами, які не були присутні у судовому засіданні у той же строк з дня отримання копії ухвали суду.

Повний текст ухвали складено та підписано 23.11.2021.

Суддя О.О. Тітова