Рішення № 101298829, 22.11.2021, Південноукраїнський міський суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Южноукраїнський міський суд Миколаївської області)

Справа № 486/804/20

Провадження № 2/486/43/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року м.Южноукраїнськ

Южноукраїнський міський суд Миколаївської області

у складі: головуючого судді Далматової Г.А.,

при секретарі Деменко К.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Южноукраїнськ Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся ОСОБА_2 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування державної реєстрації права власності,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , представник позивача ОСОБА_2 , відповідачі ТОВ «Кредитні ініціативи», ПАТ «АКБ Промінвестбанк», Радсадівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, АТ «Альфа-банк»,

ВСТАНОВИВ:

09 червня 2020 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» (далі - ТОВ «Кредитні ініціативи») звернувся з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , малолітньої ОСОБА_5 , в інтересах якої діє ОСОБА_4 , третя особа служба у справах дітей Южноукраїнської міської ради про зняття з реєстраційного обліку та визнання такими, що втратили право користування майном та звільнення приміщення від особистих речей.

Свою позицію обґрунтовує тим, що 30 січня 2020 року за ТОВ «Кредитні ініціативи» на підставі договору іпотеки від 20 вересня 2007 року перереєстровано право власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . У зазначеній квартирі зареєстровані та проживають відповідачі. Позивач неодноразово звертався до відповідачів із вимогою про звільнення житлового приміщення, намагався вирішити питання у досудовому порядку, проте колишній власник та члени його сім`ї відмовляються виселятися та продовжують проживати у квартирі.

Посилаючись на зазначені обставини, які на думку позивача свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів, позивач просив позов задовольнити та стягнути з відповідача судові витрати в сумі 6306 грн.

16 листопада 2020 року відповідач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гайдаржий А.В., звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ «Кредитні ініціативи», публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - ПАТ «АКБ Промінвестбанк»), Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі- АТ «Альфа-банк») про визнання недійсними договору про відступлення прав вимоги, договору про передачу прав вимоги та скасування державної реєстрації права власності.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 зазначає наступне. Між ним та ЗАТ «АК Промінвестбанк» 20 вересня 2007 року був укладений договір іпотечного боргу №1106-04/07. Згідно умов договору ОСОБА_1 отримав валютний кредит у сумі 75000 доларів США на умовах сплати відсотків у розмірі 13% річних з кінцевим терміном повернення до 17 вересня 2027 року. Згідно п.4 договору виконання зобов`язань позичальника забезпечується іпотекою, предметом якої є квартира АДРЕСА_1 , умови іпотеки визначаються іпотечним договором.

17 грудня 2012 року між ПАТ «АК Промінвестбанк» та АТ «Альфа-банк» був укладений договір відступлення права вимоги за кредитним договором, у цей же день між ПАТ «АК Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір про відступлення прав за іпотечним договором. Позивач посилається на те, що відступлення прав вимоги за цими договорами взаємопов`язане і передача прав за ними різним кредиторам суперечить вимогам Закону України «Про іпотеку», що є підставою для визнання договорів про відступлення прав недійсним. Окрім того ОСОБА_1 зазначає, що рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 жовтня 2009 року з нього достроково стягнута заборгованість за кредитним договором у повному обсязі, яка у гривневому еквіваленті складала 587838,99 грн. і є меншою, ніж зазначено у договорі про відступлення права вимоги.

Також ОСОБА_2 посилається на те, що державним реєстратором порушені вимоги Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та порушено порядок звернення стягнення на предмет іпотеки, зазначає, що спірна квартира є єдиним житлом його та його сім`ї, там проживає малолітня дитина, позивач не отримував від стягувача жодних повідомлень про усунення порушень, оцінка вартості спірної квартири не проводилася, державним реєстратором не перевірені усі відомості, необхідні для перереєстрації права власності і визначені Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015 року.

Ухвалою суду від 16 листопада 2020 року задоволено самовідвід судді Волкової О.І., справа передана для проведення автоматизованого розподілу та визначення складу суду.

Ухвалою суду від 01 грудня 2020 року справу прийнято до провадження іншим складом суду та залишено зустрічну позовну заяву без руху.

Ухвалою суду від 24 грудня 2020 року зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду та об`єднано в одне провадження із первісним позовом.

Ухвалою суду від 04 червня 2021 року прийнята відмова представника відповідача ОСОБА_2 від частини зустрічних позовних вимог, а саме, в частині визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги від 17 грудня 2012 року, укладеного між ПАТ «Промінвестбанк» та АТ «Альфа банк» у частині відступлення прав вимоги до позивача та визнання недійсним договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17 грудня 2012 року, укладеного між ПАТ «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи», відступлення прав вимоги до позивача.

28 вересня 2021 року позов ТОВ «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , малолітньої ОСОБА_5 , третя особа орган опіки та піклування Южноукраїнської міської ради про зняття з реєстраційного обліку та визнання такими, що втратили право користування майном, а також звільнення приміщення від особистих речей ухвалою суду було залишено без розгляду.

Представник позивача направив до суду заяву з проханням розглядати справу без його участі та участі позивача, позов підтримав.

Відповідачі в судове засідання не з`явились, причини неявки не повідомили

Судове засідання проведено без участі сторін та їх представників з урахуванням положень ст.223 ЦПК України, оскільки всі учасники справи повідомлені про час, дату та місце розгляду справи належним чином.

Дослідивши докази в сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що між ЗАТ «АК Промінвестбанк» та ОСОБА_1 20 вересня 2007 року був укладений договір іпотечного боргу №1106-04/07. Згідно умов договору ОСОБА_1 отримав кредит у сумі 75000 доларів США на умовах сплати відсотків у розмірі 13% річних з кінцевим терміном повернення до 17 вересня 2027 року /т.1 а.с.148-151/. Згідно п.4 договору виконання зобов`язань позичальника забезпечується іпотекою, предметом якої є квартира АДРЕСА_1 , умови іпотеки визначаються іпотечним договором.

Розпорядженням міського голови від 18 січня 2016 року №19-р «Про перейменування вулиць та проспектів у місті Южноукраїнську» пр. Комуністичний перейменовано в пр. Соборності.

Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 06 жовтня 2009 року №2-911/2009 з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «АК Промінвестбанк» достроково була стягнута заборгованість за кредитним договором, що складається із суми боргу, процентів, а також штрафні санкції усього в еквіваленті грошової одиниці України на суму 587838,99 грн. /т.1 а.с.165/.

17 грудня 2012 року між ПАТ АК «Промінвестбанк» та ПАТ «Альфа-банк» укладений договір відступлення прав вимоги на підставі кредитних договорів та договорів забезпечення /т.1 а.с.152-157/. Із додатку до договору, наданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу в порядку витребування доказів вбачається, що зазначеним договором право вимоги за кредитним договором ОСОБА_1 не передавалося /т.2 а.с.138-186/.

17 грудня 2012 року між ПАТ АК «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір про передачу прав за договорами забезпечення / т.1 а.с.158-161/. Згідно додатку до договору до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право вимоги за іпотечним договором від 20 вересня 2007 року /т.2 а.с.212 зв./.

17 грудня 2012 року між ПАТ АК «Промінвестбанк» та ТОВ «Кредитні ініціативи» був укладений договір про передачу відступлення прав вимоги на підставі кредитних договорів /т.2 а.с.14-25/.

Згідно зі статтею 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом.

У статті 12 Закону України «Про іпотеку» вказано, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 цього Закону передбачає, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Тобто, законом передбачено чітко визначені способи звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання чи неналежного виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Згідно зі статтею 36 Закону України «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем та іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до цієї статті іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржене іпотекодавцем у суді.

Можна констатувати, що чинним законодавством передбачене право оспорити в суді державну реєстрацію права власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем, набутого в позасудовому порядку.

Можливість реалізації іпотекодержателем права на звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки передбачена у статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у якій визначено, що загальними засадами державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень(далі - державна реєстрація прав) є:

1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження;

2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

3) публічність державної реєстрації прав;

4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;

5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Статтею 18 вказаного Закону передбачений порядок проведення державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та процедура державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

Згідно з пунктами 6, 9, 12, 18, 19, 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком.

Разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідних для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який установлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

За результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються:

1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя в разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі;

3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови в державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Тому, обов`язок з надіслання вимоги може вважатися виконаним Іпотекодержателем лише у разі, якщо така вимога отримана іпотекодавцем і строк її виконання обчислюється з моменту отримання цієї вимоги. Доказів отримання відповідачами будь-яких повідомлень про усунення порушень та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги суду не надано.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав (абзац перший частини першої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Саме скасування такого запису є належним способом захисту прав та інтересів позивача. Рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 04 вересня 2018 року у справі № 915/127/18, від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а).

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 520/17304/15-ц).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що у подібних з цією справах за позовом іпотекодавця до державного реєстратора спірні правовідносини виникають здебільшого саме між позивачем та іпотекодержателем через невиконання договірних зобов`язань і реалізацію прав іпотекодержателя щодо предмета іпотеки - нерухомого майна позивача (постанови від 17 квітня 2018 року у справі № 815/6956/15, від 24 квітня 2018 року у справі № 825/478/17, від 29 травня 2018 року у справі № 826/19487/14, від 30 травня 2018 року у справі № 826/9417/16, від 06 червня 2018 року у справі № 804/3509/17, від 16 жовтня 2018 року у справі № 804/14296/15, від 14 листопада 2018 року № 826/1656/18, від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц). Спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно треба розглядати як спір, пов`язаний із порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16).

Таким чином, враховуючи обов`язковість рішень Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за зустрічним позовом до Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Стосовно порушення вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», так як на момент відчуження предмета іпотеки іпотекодавці проживали у ньому як в єдиному житлі, суд вважає необхідним зазначити наступне.

У пункті 1 Закону України від 03 червня 2014 року № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Суд звертає увагу, що представник позивача посилається на норми Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а також надає суду належні докази того, що спірна квартира є єдиним житлом його та її сім`ї та місцем постійного проживання, а саме відомості з державних реєстрів /т.3 а.с.127-129/.

Мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє його примусово стягувати (відчужувати без згоди власника).

Згідно п.4.1-4.4 договору іпотеки сторони обумовили, що одним із способів задоволення вимог іпотекодержателя є добровільна передача предмета іпотеки у власність іпотекодержателя, а саме у випадку порушення іпотекодавцем своїх обов`язків перед іпотекодержателем за кредитним договором та/або цим договором іпотеки, предмет іпотеки переходить у власність іпотекодержателя, правовою підставою для реєстрації права іпотекодержателя є іпотечний договір (п.4.5.3). Зазначені погоджені сторонами умови договору є угодою про перехід права власності, що набуває чинності з моменту, передбаченого в пункті 4.5.3. Перехід права власності не потребує додаткового оформлення і сторони погоджуються про те, що застереження про добровільну передачу відображає усі питання по переходу права власності від іпотекодавців до іпотекодержателя, щодо яких сторони мали намір домовитись.

Разом з тим Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 не знайшла підстав для відступу від правової позиції, висловленої у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а про те, що квартира, яка використовується позивачем як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за банком як забезпечення виконання умов кредитного договору, укладеного в іноземній валюті.

Судом також встановлено, що постійним зареєстрованим місцем проживання малолітньої ОСОБА_5 2015 року народження є спірна квартира.

Згідно ст..12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо жилих приміщень. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування.

Однак, органом опіки та піклування дозвіл на вчинення нотаріусом державної реєстрації передачі права власності на дану квартиру не надавалась та інтереси малолітнього при цьому враховані не були.

Таким чином, розглядаючи докази, надані сторонами до первісного та зустрічного позовів в сукупності, суд дійшов висновку, що представником позивача ОСОБА_2 надані переконливі аргументи на підтвердження своєї позиції, а тому позов підлягає задоволенню.

Оскільки позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, судовий збір стягується з відповідача на користь держави пропорційно до суми задоволених позовних вимог. Так, з відповідача за зустрічним позовом на користь держави необхідно стягнути судовий збір за одну вимогу немайнового характеру відповідно.

Також, за правилами ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як вбачається з розрахунку витрат та квитанції від 24.08.2020, 05.07.2020 року /а.с.139-141 т.3/, позивачем сплачено за правничу допомогу адвоката кошти в сумі 26500 грн. Зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,81,141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 , в інтересах якого звернувся ОСОБА_2 , до товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», Радсадівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, акціонерного товариства «Альфа-Банк» про скасування державної реєстрації права власності.

Скасувати запис про право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на квартиру АДРЕСА_1 , внесений до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором Радсадівської сільської ради Миколаївського району Прасоловою Людмилою Михайлівною за №35253589.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь ОСОБА_1 судові витрати в сумі 26500 (двадцять шість тисяч п`ятсот) гривень.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» на користь держави судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Повне ім`я позивача: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродж. смт Арбузинка Миколаївської області, РНОКПП НОМЕР_1 ,зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 .

Повне ім`я представника позивача: Гайдаржий Андрій Валерійович, адвокат, вул.Соборна, 12-б, оф218, м.Миколаїв, 54017.

Повне найменування відповідача: товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи», ЄДРПОУ 35326253, місцезнаходження: вул. Вікентія Хвойки, б.21, м.Київ, 04080.

Повне найменування відповідача: публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», ЄДРПОУ 00039002, місцезнаходження: пров. Шевченка, б.12, м.Київ, 01001.

Повне найменування відповідача: Радсадівська сільська рада Миколаївського району Миколаївської області, ЄДРПОУ 04375636, місцезнаходження:вул.Миру, б.5, с.Радісний Сад, миколаївського району, Миколаївської області, 57160.

Повне найменування відповідача: акціонерне товариство «Альфа-Банк», ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, б.100, м.Київ, 03150.

Суддя Южноукраїнського

міського суду Г.А. Далматова