Рішення № 101298332, 22.11.2021, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/4979/21

Провадження №2-а/944/106/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.11.2021 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Колтуна Ю.М.,

за участі секретаря судового засідання Булавки Н.Я.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №153763 від 22.08.2021 року, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №153763 від 22.08.2021 року.

В обґрунтування заявленого позову позивач ОСОБА_1 посилається на те, що він не порушував п.30.2 Правил дорожнього руху України, оскільки номерний знак не був закритий жодними предметами, а навкруги нього встановлена спеціальна рамка із сіткою, яка утримує такий під час руху та дозволяє чітко прочитати номерні символи з відстані 20 метрів. Відтак, на думку позивача, притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП є безпідставним. Окрім цього, позивач наголошує, що інспектор почав вимагати у нього посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу. Однак він – ОСОБА_1 із вимогою інспектора не погодився, бо не бачив законної підстави, так як йому не було повідомлено згідно якої статті і пункту розглядається справа про адміністративне правопорушення. Акцентує увагу на тому, що постанова винесена з грубими порушеннями вимог ст.ст. 278, 279 КУпАП, а тому вважає оскаржувану постанову незаконною, необґрунтованою та такою, що підлягає скасуванню. Щодо строків звернення до суду вказує, що в день винесення оскаржуваної постанови копія такої йому не надавалася, а була надіслана поштовим відправленням.

Представник відповідача надав суду відзив на позов, в якому посилається на те, що позивач 22.08.2021 року близько 18 год. 40 хв. керував транспортним засобом марки «БМВ», р/н НОМЕР_1 , в якого номерні знаки були закриті сторонніми предметами у вигляді сітки чорного кольору та на законну вимогу поліцейського не пред`явив посвідчення водія відповідної категорії та реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив пп.30.2, 2.1«а», 2.4«а» Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.6 ст. 121, ч.1 ст. 126 КУпАП. Також зазначає, що в адміністративному позові позивачем підтверджується факт скоєння ним адміністративного правопорушення, а саме, що державний номерний знак транспортного засобу був закритий рамкою з сіткою та те, що на вимогу працівника поліції він не надав посвідчення водія та реєстраційні документи на транспортний засіб. Просить відмовити позивачу у задоволенні позову у повному обсязі.

Ухвалою судді від 13.09.2021 року відкрито провадження у справі і призначено судовий розгляд справи.

Позивач в судове засідання не з`явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутності, позов просить задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

За таких обставин, суд вбачає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі ч.9 ст.205 КАС України.

Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з`явилися, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до положень ч.4 ст. 229 КАС України.

Оскільки в судове засідання 16.11.2021 року не з`явилися всі учасники справи, датою ухвалення судового рішенняв порядку письмового провадження, як передбачено ч.5 ст.250 КАС України, є дата складення повного судового рішення.

Перш ніж визначитись з суттю позовних вимог, суд надає оцінку пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Так, зокрема, відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст.122 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого зазначеним Кодексом або іншими законами. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 2 ст.286 КАС України визначено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно з ч.1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа "Bellet v. France" від 04 грудня 1995 року).

Як вбачається з Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Іліан проти Туреччини», правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

За таких обставин, враховуючи те, що позивач копію оскаржуваної постанови отримав поштовим відправленням та звернувся до суду з дотриманням десятиденного строку з моменту отримання копії, суд вважає, що позивачем строк звернення до суду з відповідним позовом пропущений з поважних причин, а тому такий підлягає поновленню.

Дослідивши та перевіривши матеріали справи, оцінивши в сукупності зібрані у справі докази, суд встановив наступне.

Постановою Управління патрульної поліції в Тернопільській області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №153763 від 22.08.2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.6 ст.121, ч.1 ст.126 КУпАП і на підставі ч.2 ст.36 КУпАП накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 грн.

Згідно з оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 22 серпня 2021 року о 18 год. 40 хв. в м.Чортків Тернопільська область керував транспортним засобом BMW Х3, р/н НОМЕР_1 , у якого номерний знак закритий стороннім предметом у вигляді сітки чорного кольору. Спілкуючись з водієм, водій не пред`явив для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, також реєстраційний документ на транспортний засіб, чим порушив вимоги пп. 30.2, 2.1«а», 2.4«а» ПДР України.

Непогодившись із вищенаведеною постановою, позивач звернувся до адміністративного суду із позовом про її скасування.

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В ст.288 КУпАП зазначено порядок оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, зокрема п.3 ч.1 даної статті визначено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1-4 ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Ст. 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст.280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, окрім іншого, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року№580-VIII, з наступними змінами та доповненнями, визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року №3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Згідно п.1.3 ПДР України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Частиною 1 ст. 72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частпною 2 даної статті визначено, окрім іншого, що ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу, а згідно ч.2 цієї статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно положень ч.1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Що стосується притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.6 ст. 121 КУпАП, то суд виходить з наступного.

Як передбачено підп. "в" п.2.9 Правил дорожнього руху України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що, зокрема, закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м.

Відповідно до абз.3 п.30.2 Правил дорожнього руху України, забороняється змінювати розміри, форму, позначення, колір і розміщення номерних знаків, крім випадку закріплення заднього номерного знака на додатковому обладнанні, що призначене для тимчасового перевезення багажу або вантажу, наносити на них додаткові позначення або закривати їх, вони повинні бути чисті і достатньо освітлені.

Частиною 6 ст.121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим.

З фотографій, доданих до позовної заяви та відзиву вбачається, що номерні знаки на автомобілі позивача марки «BMW Х3», р/н НОМЕР_1 , чітко визначені та дозволяють розспізнати нанесені на них символи. При цьому, інспектор поліції при встановленні інкримінованого правопорушення не користувався технічними засобами, які б давали змогу встановити відстань, з якої символи на номерному знаку не визначалися.

Відтак, на думку суду, працівник поліції повинен був би зробити відповідні заміри з відстані 20 метрів технічними засобами та залучити свідків, яким запропоновано ідентифікувати символи номерного знаку з такої відстані або в інший спосіб встановити можливість чи неможливість визначення символів номерного знаку на транспортному засобі.

Отже, суд вважає, що інспектор поліції жодним чином не встановив факт порушення позивачем п.30.2 Правил дорожнього руху України.

Оцінюючи викладене, суд дійшов висновку, що долучені до матеріалів справи фотографії є належними й достовірними доказами в розумінні ст.ст. 73, 75 КАС України, а інших доказів на спростування тверджень позивача, відповідач суду не надав.

Разом з тим, стосовно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, то суд зазначає наступне.

Згідно з підп.«а» п.2.1 Правил дорожнього руху України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.

Відповідно до «а» п.2.4 Правил дорожнього руху України, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1.

В позові позивач погоджується з тим, що не пред`явив посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортний засіб транспортного засобу на вимогу інспектора поліції.

Відеозаписом, долученим до матеріалів справи самим позивачем ОСОБА_1 , зафіксовано як останній відмовився виконувати вимогу інспектора поліції надати посвідчення водія.

Право інспектора поліції перевіряти наявність посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб не пов`язується з обов`язком доводити, що зупинка транспортного засобу була законною – правова позиція Верховного Суду (справа №127/19283/17 від 25.09.2019 року).

Відповідальність за ч.1 ст. 126 КУпАП настає за керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред`явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов`язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.

Таким чином, суд вважає, що під час встановлення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 126 КУпАП, відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, ст.286 КАС України, яка регламентує розгляд адміністративних справ даної категорії, не передбачає для суду можливості часткового скасування рішення суб`єкта владних повноважень (постанови по справі про адміністративне правопорушення) та постановлення нового судового рішення.

Отже, з врахуванням наведеного, суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст. 121 КУпАП не доведена у встановленому законом порядку, а тому оскаржувана постанова як протиправна підлягає скасуванню, а провадження у справі в цій частині – закриттю. Разом з тим, справу в частині притягнення ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП слід надіслати на новий розгляд до компетентного органу – Управління патрульної поліції в Тернопільській області.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню.

Щодо судового збору, то ч.3 ст. 139 КАС України визначено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 підлягає частковому задовольненню, з дотриманням вимог ч.3 ст. 139 КАС України, суд вирішує стягнути з відповідача на користь позивача 227 грн. 00 коп.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 288 КУпАП, ч.1 ст. 121, ст.ст. 139, 241-246, 286 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №153763 від 22.08.2021 року - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Управління патрульної поліції в Тернопільській області про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАА №153763 від 22.08.2021 року.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.6 ст.121 КУпАП – закрити.

Справу стосовно ОСОБА_1 за ч.1 ст.126 КУпАП надіслати на новий розгляд до компетентного органу – Управління патрульної поліції в Тернопільській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Тернопільській області (ЄДРПОУ 40108646, м. Тернопіль, вул. Котляревського,24) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого: АДРЕСА_1 ) судовий збір в розмірі 227 (двісті двадцять сім) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення виготовлене і підписане 22 листопада 2021 року.

Суддя Ю.М.Колтун