Рішення № 101292167, 22.11.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року справа № 580/6577/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Білоноженко М.А. в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

31.08.2021р. до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якій просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області №232250001393 про не зарахування періодів роботи до пільгового стажу при призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи на Антрацитовському ремонтно-механічному заводі Антрацитовського виробничого обєднання по видобуванню антрациту «Антрацит» з 08.01.1987 по 29.04.1993 котельником до його пільгового стажу, та здійснити нарахування пенсії за віком на пільгових умовах згідно заяви від 28.01.2021р.

В обгрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що відповідачем неправомірно незараховано до пільгового стажу позивача спірного періоду роботи та відмовлено в призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки його трудова книжка містить відповідні записи, якими підтверджується його робота на посаді згідно Списку №2 протягом періоду з 08.01.1987р. по 29.04.1993р., та дає право на призначення йому пенсії на пільгових умовах. Зазначено, що вказаний період його роботи за посадою згідно Списку №2 також підтверджується довідкою Державного унітарного підприємства Луганської народної республіки "Антрацит". Позивач вказав, що трудовий стаж набув у період, коли населені пункти, на території яких підприємства здійснюють господарську діяльність, перебували під контролем української влади, і зазначене підприємство також утворено відповідно до законодавства України. Всі первинні документи, на підставі яких позивач отримав право на призначення пенсії, були сформовані до проведення антитерористичної операції і не можуть піддаватися сумніву та позбавляти позивача права на отримання пенсії, обрахованої із заробітку, який він отримував на законних підставах, тільки з тих міркувань, що Україна тимчасово не здійснює контроль на території, де позивач набув пільговий стаж роботи. Вказав, що з приводу окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 06.09.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

07.10.2021р., в межах строку встановленого судом, до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що для призначення пенсії позивачем подано довідку про пільговий характер робіт, видану Державним унітарним підприємством Луганської народної республіки "Антрацит". Звернуто увагу, що будь-який документ виданий органами на тимчасово окупованій території є недійсними у відповідності до Закону України №1207-VII та не створює правових наслідків. Відтак з огляду на не підтвердженість первинними документами пільгового стажу позивача, підстави для призначення пільгової пенсії у відповідності до вимог ст. 114 Закону №1058 позивачу відсутні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Відповідно до паспорта громадянина України № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно відомостей Трудової книжки від 26.07.1980р. (записи №№13-17) позивач прийнятий на роботу до Антранитовського РМЗ Антрацитовського виробничого об`єднання по видобуванню антрациту «Антрацит»:

- з 08.01.1987р. на дільницю котельного і ливарного виробництва в якості котельника 2 розряду, згідно наказу №8 від 07.01.1987 року;

- згідно наказу №157 від 27.11.1987 р., у зв`язку з переходом на нові умови оплати праці позивачу присвоєний 1 розряд котельника на цій же дільниці;

- згідно наказу №13 від 21.01.1988 р. позивачу присвоєний 2 розряд котельника на цій же дільниці;

- згідно наказу №17 від 01.02.1992р. позивачу присвоєний 4 розряд котельника на цій же дільниці;

- згідно наказу №34 від 29.04.1993 року, з 29.04.1993р. позивач звільнений за власним бажанням згідно статті 38 КЗПП України.

Згідно історичної довідки №32 від 10.02.2017 року філіалу "Антранитовського РМЗ" Державного унітарного підприємства Луганської народної республіки "Антрацит":

- Антрацитовський РМЗ п/о «Антрацит» перейменовано в ГОАО «АРМЗ» згідно наказу Минуглепрома №304 от 28.06.1996 г.;

- ГОАО «АРМЗ» перейменовано в ГОАО «АРМЗ» ГХК «Антрацит» згідно наказу Минтоэнерго №312 от 06.07.2001 г.

- ГОАО «АРМЗ» ГХК «Антрацит» перейменовано в ОП «АРМЗ» ГП «Антрацит» згідно наказу Минтопэнерго № 168 от 02.04.2003 г. На виконання наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 25.11.2014 року №841 наказом по підприємству ГП «Антрацит`від 21.05.2015г. №31 припинено діяльність підпирємства з 22.05.2015р. Згідно постанови Ради Міністрів Луганскої Народної Республики від 09.08.2016р. №408 «Об утверждении Порядка формирования Архивного фонда Луганской Народной Республики, выявления, приема на государственное хранение архивных документов и организации их использования» та у зв`язку із припиненям діяльності ГП «Антрацит» ГУП ЛНР «Антрацит» и його филиали являются розпорядниками документів тривалого зберінання, як підприємство з аналогічними функціями.

Відповідно до Довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 10.02.2017р. №31, виданої філіалом "Антранитовського РМЗ" Державного унітарного підприємства Луганської народної республіки "Антрацит", позивач працював повний робочий день у Антрацитовському ремонтно-механичному заводі і за період з 08.01.1987р. по 29.04.1993р. виконував металообробку за професією, посадою - котельщик, що передбачена Списком №2 Постанови КМУ №10 від 26.01.1991р. за період з 08.01.1987р. по 29.04.1993р. Вказану довідку видано на підставі особової картки ф.Т-2, особових рахунків за1988-1993 роки.

28.01.2021р. позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області рішенням від 04.02.2021р. №232250001393 відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п.2 ч.2 статті 114 Закону №1058, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вказано, що за результатами розгляду наданих заявником документів встановлено, що його страховий стаж становить 34 роки 5 місяців, роботу за списком № 2 не підтверджено. Період роботи на Антрацитовському ремонтно-механічному заводі із 1987 року до 1993 року до пільгового стажу не зараховано, оскільки відсутня Пільгова довідка.

Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України гарантоване право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються зокрема Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058).

Відповідно до ч. 1 статті 114 Закону №1058-IV, право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Згідно п 2, ч.2 статті 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону (60 років): чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У пунктах 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок №637) зазначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

При вирішенні даного спору по суті, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом із оскаржуваного рішення, відповідачем підтверджується наявний у позивача страховий стаж у обсязі 34 років 5 місяців. При цьому, відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.

Таким чином, при перевірці правомірності дій відповідача, в ході розгляду даної справи належить встановити чи підлягає включенню до пільгового стажу позивача період його роботи у Антранитовському РМЗ Антрацитовського виробничого об`єднання по видобуванню антрациту «Антрацит» у період з 08.01.1987р. по 29.04.1993р.

Суд зазначає, що відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Зазначене кореспондується із Пунктом 1 Порядку Порядок №637, відповідно до якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Як вже встановлено судом, згідно відомостей Трудової книжки від 26.07.1980р. (записи №№13-17) позивач прийнятий на роботу до Антранитовського РМЗ Антрацитовського виробничого об`єднання по видобуванню антрациту «Антрацит»:

- з 08.01.1987р. на дільницю котельного і ливарного виробництва в якості котельника 2 розряду, згідно наказу №8 від 07.01.1987 року;

- згідно наказу №157 від 27.11.1987 р., у зв`язку з переходом на нові умови оплати праці позивачу присвоєний 1 розряд котельника на цій же дільниці;

- згідно наказу №13 від 21.01.1988 р. позивачу присвоєний 2 розряд котельника на цій же дільниці;

- згідно наказу №17 від 01.02.1992р. позивачу присвоєний 4 розряд котельника на цій же дільниці;

- згідно наказу №34 від 29.04.1993 року, з 29.04.1993р. позивач звільнений за власним бажанням згідно статті 38 КЗПП України.

Згідно з приписів Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993р. №58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.

Пунктом 20 Порядку №637, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.

Суд зазначає, що трудова книжка позивача містить належні записи, що засвідчують період його роботи у Антранитовському РМЗ Антрацитовського виробничого об`єднання по видобуванню антрациту «Антрацит» у період з 08.01.1987р. по 29.04.1993р.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постановах від 13.06.2019р. в справі №195/443/17 та від 22.05.2018р. в справі №683/977/17, право на зарахування до стажу для призначення особі пільгової пенсії підтверджується зокрема відомостями трудової книжки.

Суд також враховує правові висновки Верховного Суду у постановах від 20.02.2018р. у справі №234/13910/17 та від 07.03.2018р. у справі №233/2084/17 відповідно до яких надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Суд також звертає увагу, що позивачем, при зверненні із заявою про призначення пенсії надано довідку філіалу "Антранитовського РМЗ" Державного унітарного підприємства Луганської народної республіки "Антрацит" від 10.02.2017р. №31, відомості якої також підтверджують відомості трудової книжки про період та характер роботи позивача у Антранитовському РМЗ Антрацитовського виробничого об`єднання по видобуванню антрациту «Антрацит». У вказаній довідці вказано, що позивач працював повний робочий день у Антрацитовському ремонтно-механичному заводі і за період з 08.01.1987р. по 29.04.1993р. виконував металообробку за професією, посадою - котельщик, що передбачена Списком №2 Постанови КМУ №10 від 26.01.1991р. за період з 08.01.1987р. Підставою для надання довідки стали: особова картки ф.Т-2, особові рахунки за 1988-1993 роки. Також надано історичну довідку №32 від 10.02.2017 року філіалу "Антранитовського РМЗ" Державного унітарного підприємства Луганської народної республіки "Антрацит" яка містить відомості щодо реорганізації підприємства, де працював позивач та підстави зберігання саме філіалом "Антранитовського РМЗ" Державного унітарного підприємства Луганської народної республіки "Антрацит".

Таким чином, судом вбачається, що наявними матеріалами справи підтверджується наявність пільгового стажу роботи позивача за роботами за Списком №2 у період з 08.01.1987р. по 29.04.1993р. у Антранитовському РМЗ Антрацитовського виробничого об`єднання по видобуванню антрациту «Антрацит», реорганізованого в подальшому в ОП «АРМЗ» ГП «Антрацит», у зв`язку із чим зазначений період підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача.

Відтак, з огляду на подання позивачем до відповідача трудової книжки, із належними записами у ній, а також довідок філіалу "Антранитовського РМЗ" Державного унітарного підприємства Луганської народної республіки "Антрацит" від 10.02.2017р. №31, 32, що підтверджують роботу позивача у період з 08.01.1987р. по 29.04.1993р. у Антранитовському РМЗ Антрацитовського виробничого об`єднання по видобуванню антрациту «Антрацит», відповідач мав надати оцінку її відомостям за зазначений період в контексті наявності права на зарахування зазначеного періоду до пільгового стажу позивача. Суд звертає увагу, що відмова у призначенні пільгової пенсії із посиланням на не надання необхідних документів, які б підтверджували роботу, що дає право на пенсію на пільгових умовах могла бути обґрунтована в разі відсутності у трудовій книжці позивача необхідних записів, що визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Разом з тим, як встановлено судом із оскаржуваного рішення про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідачем не надано жодної оцінки щодо періоду та характеру роботи позивача у Антранитовському РМЗ Антрацитовського виробничого об`єднання по видобуванню антрациту «Антрацит» у період з 08.01.1987р. по 29.04.1993р., підтверджених відомостями трудової книжки та вищевказаної довідки.

Що стосується доводів відповідача у відзиві на позов про те, що довідки, видані на тимчасово окупованій території, не можуть бути взяті до уваги, суд врахувує висновки Верховного Суду у постанові від 22.10.2018 у справі №235/2357/17 щодо призначення пенсії.

Верховний Суд у вказаному рішенні підтвердив обґрунтованість врахування судами першої та апеляційної інстанцій довідок, які видані на тимчасово окупованій території, та зазначив, що до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані "намібійські винятки" Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). "Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать».

На думку Верховного Суду у вказаному рішенні, у виняткових випадках визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій жодним чином не легітимізує таку владу.

Тому не обґрунтованими є доводи відповідача, що довідка філіалу "Антранитовського РМЗ" Державного унітарного підприємства Луганської народної республіки "Антрацит не підтверджує наявності пільгового стажу роботи позивача за списком №2 у період з 08.01.1987р. по 29.04.1993р. та не підлягає розгляду, оскільки видана підприємством, що знаходиться на тимчасово окупованій території (Луганська область).

Таким чином, пільговий стаж роботи позивача за роботами за Списком №2 становить 6 років 3 місяці 20 днів, у зв`язку із чим на підставі положень п.2 ч.2 ст.114 Закону №1058, позивач має право на зменшення пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону (60 років) на 2 роки 6 місяців. Беручи до уваги, що позивач - 07.06.1963 р.н. та має достатній страховий стаж, на переконання суду, позивач набув право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, за Списком №2, відповідно до п. 2 ч.2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та як наслідок про протиправність дій відповідача щодо відмови позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах, без урахування пільгового стажу, у зв`язку із чим оскаржуване рішення від 04.02.2021р. №232250001393 належить визнати протиправним та скасувати.

З приводу позовної вимоги про зобов`язання відповідача дійснити нарахування пенсії за віком на пільгових умовах згідно заяви від 28.01.2021р., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014р. № 28-2, відповідач є територіальними органами Пенсійного фонду України, а згідно із п. 4.3 цього Положення організовує роботу управлінь Фонду, зокрема щодо призначення (перерахунку) і виплати пенсій.

Таким чином питання призначення (перерахунку) і виплати пенсій належить до виключної компетенції відповідача.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи.

У випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання прийняти рішення.

Однак, як і будь-який інших спосіб захисту, зобов`язання відповідача прийняти рішення може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

Адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У постанові від 05.09.2018р. у справі №826/9727/16 Верховний Суд аналізував застосування п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України і дійшов висновку, що суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, за сукупності наступних умов: 1) судом встановлено порушення прав, свобод чи інтересів позивача; 2) на час вирішення спору прийняття рішення належить до повноважень відповідача; 3) виконано усі умови, визначені законом для прийняття такого рішення, зокрема подано усі належні документи, сплачено необхідні платежі і між сторонами немає спору щодо форми, змісту, повноти та достовірності наданих документів; 4) прийняття рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Аналогічний правовий висновок висвітлено й у постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №2340/2921/18.

Суд зазначає, що наявність та відповідність сукупності всіх необхідних критеріїв для призначення пенсії на пільгових умовах належить до виключної компетенції відповідача.

Підсумовуючи наведене та враховуючи встановлену протиправність спірної відмови, а також беручи до уваги дискреційність повноважень органів Пенсійного фонду з питань призначення громадянам пенсійних виплат, суд вважає, що для відновлення порушених прав позивача слід зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву позивача від 28.01.2021р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до Закону №1058 з доданими документами та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно частин 1,2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини суд доходить висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог з огляду на що позов належить задовольнити частково.

Згідно частин 1,3 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов належить задовольнити частково, а позивачем понесено судові витрати із сплати судового збору у сумі 908 грн, що підтверджується оригіналом квитанції від 16.06.2021р. №0.0.2163228304.1, наявної у матеріалах справи, суд дійшов висновку про стягнення частини понесених позивачем судових витрат пропорційно частині задоволених позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у сумі 454,00 грн.

Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 04.02.2021р. №232250001393 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ - 21366538) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку, відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» період роботи з 08.01.1987р. по 29.04.1993р. на Антрацитовському ремонтно-механічному заводі Антрацитовського виробничого об`єднання по видобуванню антрациту «Антрацит».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ - 21366538) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 28.01.2021р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до ч.2 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині судового рішення.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ - 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.

Суддя Марина БІЛОНОЖЕНКО