Рішення № 101291219, 22.11.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

22 листопада 2021 р. № 520/17493/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Полях Н.А., розглянувши в приміщенні суду в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення № 1547 від 18.03.2021 відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити позивачеві пенсію згідно заяви від 11.03.2021 зарахувавши до загального стажу період проходження військової строкової служби та періоди роботи згідно трудової книжки НОМЕР_2 .

В обґрунтування позову зазначила, що зазначені у рішенні № 1547 від 18.03.2021 підстави відмови врахування до загального стажу періоду проходження служби позивачем та періодів роботи у з 01.09.1995 по 09.06.2000 є необґрунтованими та безпідставними. Стверджує, що набув право на пенсію на пільгових умовах.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Сторони були належним чином повідомлені про відкриття провадження у справі (позивач - 30.09.2021, а відповідач - 12.10.2021), що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Відповідач відзив на позов, разом із усіма документами, які були покладені у спірне рішення, не подав.

Керуючись приписами ст.ст. 171, 257, 262 КАС України, суд зазначає, що розгляд позовної заяви здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до приписів ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст. 258 КАС України, то фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся 11.03.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Рішенням № 1547 від 18.03.2021 відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах (робота за Списком № 1).

Вказане рішення містить посилання на норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо призначення на пільгових умовах пенсії жінкам. У вказаному рішенні відповідач зарахував до загального стажу позивача 25 років 8 місяців 2 дні, в тому числі пільговий стаж роботи по списку № 1 на день звернення склав 05 років 06 місяців 16 днів. При цьому орган ПФУ не зарахував до загального стажу роботи позивача період роботи з 01.09.1995 по 09.06.2000 згідно трудової книжки (крім періоду з 01.09.1999 по 30.06.1999 та з 01.06.2000 по 09.06.2000), оскільки в трудовій книжці міститься виправлення номеру наказу про звільнення, незавірене належним чином, а також не зарахував до загального стажу роботи позивача період проходження військової служби, оскільки не змогла ідентифікувати дату народження позивача.

Не погоджуючись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень та вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася за захистом своїх прав до Харківського окружного адміністративного суду.

Суд з приводу спірних відносин зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Щодо позовних вимог про незарахування позивачу періоду проходження військової служби в рядах Радянської Армії, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України. її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю. а також до стажу державної служби.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ, час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Пунктом 6 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній визначено, що для підтвердження військової служби приймаються військові квитки.

Відповідно до військового квитка НОМЕР_3 ОСОБА_1 призвано до лав Радянської Армії в період з 11.12.1984 по 19.12.1986.

Згідно записів трудової книжки позивач 05.12.1984 його звільнено з шахти у зв`язку із призовом до армії, а також в трудовій книжці наявний запис про проходження військової служби у вказаний період.

Суд вказує відповідачу на те, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні документів про стаж. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів у військовому квитку можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах/військової служби, а не правильність записів у трудовій книжці/військовому квитку.

До вказаного висновку також дійшов Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року у справі №234/13910/17, від 26.06.2020 по справі №520/6481/2020, від 30.09.2019 по справі №638/18467/15-а, від 25.04.2019 по справі №593/283/17, від 03.09.2019 по справі №495/10175/16-а.

Таким чином, суд доходить висновку, що відмова органу ПФУ у зарахуванні до загального стажу періоду проходження військової служби є очевидно протиправним та необґрунтованим, а неспроможність комісії перевірити рік народження позивача у військовому квитку не є належною підставою для прийняття цього рішення.

Щодо відмови у зарахуванні до загального стажу роботи позивача періоду роботи з 01.09.1995 по 09.06.2000 (крім періоду з 01.09.1999 по 30.06.1999 та з 01.06.2000 по 09.06.2000) через наявність у трудовій книжці останнього виправлення номеру наказу про звільнення, незавірене належним чином, суд вважає також необґрунтованим з огляду на таке.

Трудова книжка позивача містить, зокрема, такі записи:

- № 5 від 02.02.1987 про прийняття за професією учня оператора поста управління до Антрацитівського заводу теплиць;

- № 8 від 01.07.1988 про встановлення позивачеві професії профілегібочного агрегату;

- № 9 від 09.60.2020 про звільнення позивача на підставі наказу 51ок від 13.06.2020;

- № 10 від 01.09.1995 про те, що запис під номером 9 вважати недійсною;

- № 11 від 05.10.1993 та № 12 від 09.06.1995 про реорганізації Антрацитівського заводу збірних теплиць у орендне підприємство та відкрите акціонерне товариство;

- № 13 від 01.09.1995 про переведення по професії ВОХР в охорону праці;

- № 14 від 09.06.2000 про звільнення позивача на підставі наказу 51ок від 13.06.2020.

Так, трудова книжка, на думку суду, велась працедавцем позивача несвоєчасно та з порушеннями вимог законодавства, проте такі обставини не можуть позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Відповідальність за неналежне ведення трудових книжок покладається на власника підприємства, а не працівника. Контроль за додержанням підприємствами правил ведення трудових книжок покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.

За таких обставин, трудовий стаж позивача з 01.09.1995 по 09.06.2000 має бути врахованим органом ПФУ до загального стажу роботи позивача.

Одночасно суд зазначає, що згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а згідно з частиною другою статті 77 вказаного Кодексу - в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до частини шостої статті 162 названого Кодексу у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд враховує, що копію ухвали від 20 вересня 2021 року про відкриття провадження в цій адміністративній справі відповідачем отримано 23 вересня 2021 року, проте у встановлений судом строк відзив на позов відповідач не надав, із заявою (клопотанням) про поновлення строку для подання відзиву на позов до суду не звертався, доказів правомірності винесених податкових повідомлень-рішень, а також розрахунків сум податкових зобов`язань, які визначені у цих податкових повідомленнях-рішеннях до суду не надав, а тому не довів суду відповідно до частини другої статті 77 КАС України правомірності своїх податкових повідомлень-рішень.

Ненадання відповідачем доказів в обґрунтування правомірності своїх рішень унеможливлює їх перевірку в судовому порядку.

Разом з цим, суд враховує положення ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на наведене позовні вимоги про визнання незаконним та скасування рішення № 1547 від 18.03.2021 відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо вимог про призначення позивачеві пенсії, суд зазначає таке.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Відповідно до ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (п.п.2, 3, 10 ч.2 ст.245 КАС України).

Відповідно до ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (ч.4 ст.245 КАС України).

При цьому, суд зазначає, що у спірному рішенні наведені норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» щодо особливостей призначення пенсії на пільгових умовах жінкам, при тому, що до відповідача звертався позивач чоловічої статті.

Також суд зауважує, що спірне рішення не містить жодного обґрунтування періодів стажу позивача, які віднесені до пільгового стажу, а які не віднесені з посиланням на підстави такого віднесення.

Відповідно до ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону. На пільгових умовах пенсія за віком призначається:

1) працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу:

з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 20 років 6 місяців у чоловіків і не менше 15 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 21 року у чоловіків і не менше 16 років у жінок;

з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 21 року 6 місяців у чоловіків і не менше 16 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 22 років у чоловіків і не менше 17 років у жінок;

з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 22 років 6 місяців у чоловіків і не менше 17 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 23 років у чоловіків і не менше 18 років у жінок;

з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 23 років 6 місяців у чоловіків і не менше 18 років 6 місяців у жінок;

з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 24 років у чоловіків і не менше 19 років у жінок;

з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 24 років 6 місяців у чоловіків і не менше 19 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем належним чином не розглянуто заяву позивача про призначення пенсії, оскільки, крім іншого, ГУПФУ в Харківській області не вказані періоди роботи стажу позивача, які зараховані до пільгового стажу, а які - ні, що унеможливлює їх перевірку в судовому порядку. Також відсутнє обґрунтування неможливості застосування до позивача процедури зменшення пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.

Враховуючи викладене, беручи до уваги неналежний виконання ГУПФУ в Харківській області своїх обов`язків щодо розгляду заяви позивача, та неможливістю судом самостійно обчислити загальний та пільговий стаж позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та задовольнити позовні вимоги шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути питання щодо призначення позивачу пенсії на пільгових умовах, з урахуванням висновків суду у цій справі.

За таких обставин, позовна вимога про зобов`язання відповідача призначити позивачеві пенсію задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та висновків суду у цій справі, суд вважає, що з урахуванням визнання позову відповідачем, встановленням протиправності рішення відповідача та виходу за межі позовних вимог, справедливим є стягнення з відповідача на користь позивача понесений судовий збір у повному обсязі, тобто у сумі 908,00 грн.

На підставі викладеного та, керуючись приписами ст.ст. 8, 9, 10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 257, 258, 262 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 14099344, майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення № 1547 від 18.03.2021 відділу призначення пенсій управління пенсійного забезпечення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) від 11.03.2021 щодо призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ 14099344) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму судового збору у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 22 листопада 2021 року.

Суддя Н.А. Полях