Рішення № 101288882, 19.11.2021, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/13/21

Провадження № 2/635/1632/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючий суддя О.М. Пілюгіна

секретар судового засідання Зуєнко В.В.

розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

ВСТАНОВИВ:

позивач подав до суду позовну заяву та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг б/н від 15 лютого 2006 року в розмірі 28260,69 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що 15 лютого 2006 року ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 15 лютого 2006 року. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява від 15 лютого 2006 року разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами» складає між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг б/н від 15 лютого 2006 року. Згідно умов договору про надання банківських послуг б/н від 15 лютого 2006 року відповідачу відкрито картковий рахунок із початковим кредитним лімітом в розмірі, що визначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку та надано кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшено до 22000,00 гривень. Відповідач зобов`язалася повернути витрачену частину кредитного ліміту та сплатити проценти відповідно до умов договору, а саме щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений договором; у разі порушення зобов`язань за кредитним договором б/н від 15 лютого 2006 року, починаючи з 181-го дня порушення відповідач зобов`язалася сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які за домовленістю сторін встановлено у процентах від простроченої суми заборгованості. Позивач повністю виконав свої зобов`язання за договором кредиту б/н від 15 лютого 2006 року та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, відповідач кредит отримала, але свої зобов`язання щодо повернення коштів не виконала, в результаті чого, станом на 15 листопада 2020 року утворилась заборгованість у розмірі 28260,69 гривень, що змусило позивача звернутися до суду з позовом.

Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 28 січня 2021 року відкрито провадження по справі.

19 липня 2021 року відповідач подала відзив на позовну заяву, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором від 15 лютого 2006 року в розмірі 28260,69 гривень, зважаючи на наступне. Щодо правової природи договору, укладеного між сторонами він є змішаним договором банківського рахунка та кредитного договору; укладання договору між сторонами відбулося шляхом приєднання відповідачем до запропонованих банком умов та тарифів. Умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку з чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, оскільки другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до таких умов, з якими він ознайомлений. У заяві позичальника від 15 лютого 2006 року не зазначена процентна ставка. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача крім тіла кредиту (фактично отримана сума боргу позичальник), також суму процентів за користування кредитними коштами. Обґрунтовуючи позовні вимоги, банк посилається на витяг з Тарифів та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. В даному випадку спір виник з приводу кредитних зобов`язань на підстави анкети-заяви, умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами. Проте додатки до позовної заяви не містять підтверджень, що саме з наданим позивачем до суду витягом з Умов та правил надання банківських послуг відповідач була ознайомлена та погодилася з ними, підписуючи заяву про відкриття рахунку, а також те, що вказані Умови на момент отримання кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період: з часу виникнення спірних правовідносин та до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Відповідач не визнає Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, який доданий до позовної заяви, оскільки він не містить її підпису, його умови не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 15 лютого 2006 року. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані умови відповідачу та правила, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, комісії, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного договору з ОСОБА_1 , оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафи) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства. На думку відповідача, наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру заборгованості, оскільки банком не доведено укладання кредитного договору з дотриманням передбаченої законом форми.

10 серпня 2021 року представник Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» подав суду відповідь на відзив, в якій повністю підтримав заявлені позовні вимоги та пояснив наступне. ОСОБА_1 звернулася до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є позивач, з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву б/н від 15 лютого 2006 року. Відповідач ознайомлена з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами та підтвердила що підписана заява, Умовами та Правила, Тарифи банку, складає між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк» договір про надання банківських послуг. Укладання договору здійснювалось за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовами та Тарифами. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Таким чином, між Банком та позичальником укладено договір у письмовій формі; укладення кредитного договору таким чином не суперечить чинному законодавству України; між сторонами здійснені всі необхідні дії задля придбання, припинення або зміни цивільних прав та обов`язків, що вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заяви, Умови, Правила та Тарифи, з якими відповідач ознайомлена, про що свідчить її підпису заяві. Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку, є невід`ємною частиною договору. Перелік може змінюватися і доповнюватися, про що власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил надання банківських послуг. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 14 років, позичальник в банк не зверталася за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що вона знала про розмір процентних ставок і повністю з ним погодилася, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення які він здійснював. Крім того, при укладенні кредитного договору між сторонами обговорені усі істотні умови; Умови та Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. У анкеті-заяві від 15 лютого 2006 року відповідачем особисто вказана наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація необхідна для отримання кредитної картки. Також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_1 встановлено поточну процентну ставку у розмірі 3,00% (36,00% на рік), тощо. Також представник позивача надав суду виписку з карткового рахунку відповідача на підтвердження отримання останньою кредитної картки «Універсальна», відповідно до вказаної виписки відповідачу встановлено кредитний ліміт та проведені наступні операції: отримані кошти через банкомат, здійснені розрахунки через термінал в касах магазинів, при цьому проведення вказаних операцій за відсутності картки є неможливим. Також за даними виписки, відповідач частково сплачувала заборгованість за договором. Отже виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом. При цьому, відповідач розрахунок заборгованості не спростувала, контррозрахунок не надала, судово-економічні експертизи по справі не призначалися, при цьому банк надав відповідачу кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, між сторонами укладено договір, який ніким не оспорений, а отже є всі законі підстави для стягнення заборгованості з відповідача. В якості доказів позивачем надано суду: наказ про затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, що підтверджує надання до позовної заяви в редакції, що була чинна на момент підписання заяви позичальника; довідка щодо виданих кредитних карток відповідачу, що підтверджує строки дії кредитних карток та їх цільове призначення; довідка про зміну кредитного ліміту, що підтверджує встановлення розміру кредитного ліміту та його подальшу зміну; виписка по рахунку, що підтверджує використання кредитного карткового рахунку відповідачем, погашення кредитного ліміту та сплату відсотків, тобто вчинення дій що підтверджують усвідомлення відповідачем обов`язків щодо повернення кредиту та внесення плати за його використання. Вказані документи підтверджують чинність редакції умов та правил надання банківських послуг, що додані до позовної заяви, а також укладення саме кредитного договору та його подальше виконання, а не лише звернення відповідача до банку з метою подальшого укладення договору. На думку позивача, правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Крім того, позивачем не заявлено вимог про стягнення неустойки, а тому заперечення відповідача з цього приводу не повинні прийматися судом до уваги. Також згідно виписки по рахунку, ОСОБА_1 до певного часу належним чином виконувала свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що остання знала про умови кредитування та визнала свої зобов`язання за договором, тому посилання відповідача на те, що вона не була ознайомлена з умовами кредитування не мають прийматись до уваги.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, подав суду клопотання, в якому позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив розглянути справу без його участі.

Відповідач в судовому засіданні вимоги позивача визнала частково та не заперечувала проти стягнення з неї суми заборгованості за тілом кредиту в розмірі 22729,71 гривень; проти стягнення відсотків за користування кредитом в розмірі 5530,98 гривень заперечувала, оскільки анкета-заява від 15 лютого 2006 року не містить умов про сплату процентів за користування кредитом. Також просила врахувати обставини викладені у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши докази по справі встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 15 лютого 2006 року, відповідач надала згоду на те, що вказана заява разом з надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою Тарифами банку, складає між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем договір про надання банківських послуг, відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у виді встановленого кредитного ліміту в розмірі 2400,00 гривень на картковий рахунок, строком дії кредитного ліміту, що відповідає строку дії картки, з базовою процентною ставкою 3% в місця із розрахунку 360 днів у році; порядок погашення заборгованості: щомісячними платежами в розмірі 7% від суми заборгованості.

Відповідно до умов кредитного договору б/н від 15 лютого 2006 року відповідачу відкрито картковий рахунок, встановлено кредитний ліміт та видано платіжну картку, яка дійсна до останнього календарного дня місяця, що вказаний на її лицевій стороні.

За даними довідки, наданої АТ Комерційний банк «ПриватБанк» вбачається, що за договором б/н ОСОБА_1 надано 4 кредитні картки, які неодноразово перевипускалися, остання № НОМЕР_1 , відкрита 12 липня 2018 року з терміном дії - червень 2022 року.

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість відповідача за кредитним договором б/н від 15 лютого 2006 року станом на 15 листопада 2020 року складає 28260,69 гривень з яких:

- заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 22729,71 гривень;

- заборгованість за простроченими відсотками в розмірі 5530,98 гривень.

Також судом встановлено, що згідно з рішенням Єдиного акціонера АТ КБ «ПриватБанк» від 21 травня 2018 року № 519 змінено тип банку з публічного на приватне акціонерне товариство та змінено найменування банку на Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», про що свідчать Загальні положення Статуту Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» в новій редакції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 594 від 05 червня 2019 року в редакції постановим КМУ № 712 від 14 серпня 2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинний на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів; встановлений договором розмір процентів не може бути збільшений банком, іншою фінансовою установою в односторонньому порядку; умова договору щодо права банку, іншої фінансової установи змінювати розмір процентів в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Враховуючи, що відповідач не виконала свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг б/н від 15 лютого 2006 року, тому суд вважає що сума заборгованості в загальному розмірі 28260,69 гривень підлягає стягненню з відповідача у примусовому порядку, а позов підлягає задоволенню в повному обсязі, при цьому виходить з того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, відповідачем не надано даних, що свідчать про погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором б/н від 15 лютого 2006 року у добровільному порядку, розмір базової процентної ставки визначений у заяві від 15 лютого 2006 року, яка підписана відповідачем, а беззаперечних доказів, які свідчать про наявність підстав звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання, відповідно до ст. 617 ЦК України, суду не надано, при цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо стягнення з неї на користь АТ КБ «ПриватБанк» суми заборгованості за відсотками за їх недоведеністю, оскільки вказані обставини спростовуються даними заяви підписаної особисто ОСОБА_1 15 лютого 2006 року, відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що вищевказаний договір кредиту було розірвано між сторонами, припинено або визнано недійсним у встановленому законом порядку. Крім того відповідач не заперечувала, що зверталась до позивача про перевипуск платіжної карти за вказаним договором, отримана картка дійсна до червня 2022 року.

За викладених обставин суд повністю задовольняє вимоги позивача.

Відповідно до платіжного доручення № РROM3В9Н17 від 23 листопада 2020 року при пред`явленні позову до суду позивачем понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102,00 гривень.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме - судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 207, 509, 526, 530, 610, 612, 625-626, 628, 633-634, ст. 1048 - ст. 1050, ч. 1 ст. 1054, 1056-1 ЦК України, суд,

УХВАЛИВ:

позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму заборгованості за кредитним договором б/н від 15 лютого 2006 року в розмірі 28260 (двадцять вісім тисяч двісті шістдесят) гривень 69 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» суму судового збору в розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», код ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Грушевського, 1-Д; поштова адреса: 49094, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, 50.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_3 , виданий 28 жовтня 1998 року Московським МВ ХМУ УМВС України в Харківській області, місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 23 листопада 2021 року.

Суддя О.М. Пілюгіна