Рішення № 101288728, 17.11.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

17.11.2021

Справа № 644/5691/21

н/п 2/644/2231/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2021 року м. Харків

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Сітало А.К.,

за участю секретаря - Трач М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Хрустовська О.П. звернулася до суду з позовною заявою в інтересах позивача, в якій просила визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю в три місяці для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини за заповітом, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 .

Позивач в обґрунтування вимоги за позовом вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 . Лише у березні 2021 року, вона дізналася, що ОСОБА_2 склала заповіт на її ім`я, яким заповіла їй все належне майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалося, та все те, що могло би їй належати на день смерті за законом або за заповітом, все рухоме та нерухоме майно.

29 березня 2021 року звернувшись до державного нотаріуса П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори Заїки І.М. з відповідною заявою, їй було роз`яснено, що пропущено строк для подання заяви про прийняття спадщини, тому видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом не є можливим, оскільки спадщина не є прийнятою і вона постійно не проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Нотаріусом було видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 29.03.2021 року № за 1205/02-31.

Також позивач зазначила, що у 2013 році вона познайомилась з сином заповідача - ОСОБА_3 . У них зав`язались тісні стосунки, але шлюб не був офіційно зареєстрований. Невдовзі вона познайомилась з ОСОБА_2 . Відносини між ними не були тісними, загалом вони спілкувалися лише при спільних зустрічах з ОСОБА_3 . Від стосунків з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у них народився син - ОСОБА_4 . Однак у подальшому, майже одразу після народження сина, стосунки у них розладились і поступово зовсім припинилися. З початку 2016 року вона взагалі перестала спілкуватися з ним. Відповідно спілкування з ОСОБА_2 стало рідшим та зводилося лише до обговорення життя її онука ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Однак за життя ОСОБА_2 не повідомила їй про складання заповіту на неї. Подією, через яку вона дізналася про наявність заповіту стала несподівана смерть ОСОБА_3 . Про смерть ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 , їй повідомив 09 березня 2021 року роботодавець ОСОБА_3 , який знаходиться у Польщі. З`ясувалося, що вона була єдиною контактною особою ОСОБА_3 .

Усвідомлюючи свій моральний обов`язок щодо оформлення документів у зв`язку зі смертю ОСОБА_3 та розпорядженням майном до вступу у спадщину його спадкоємців, вона намагалася відшукати відповідні документи, наприклад, заповіт ОСОБА_3 .

Крім того, за останньою інформацією, яка їй була відома, ОСОБА_3 був зареєстрований зі своєю матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 , та періодично проживав з нею й відповідно зберігав там власні особисті речі, документи тощо.

Оскільки у неї залишилися ключі від даної квартири ще з часів спілкування з ОСОБА_3 , вона оглянула її та серед інших документів знайшла: свідоцтво про смерть ОСОБА_2 від 18 квітня 2016 року; заповіт ОСОБА_2 від 05 травня 2015 року на її ім`я; витяг про реєстрацію в спадковому реєстрі від 05.05.2015 року та документи на зазначену квартиру.

ОСОБА_2 при складанні розпорядження на випадок своєї смерті - заповіту, була вільна як у виборі спадкоємця, визначення обсягу спадкової маси тощо, так і у своєму рішенні не повідомляти будь-кого, у тому числі ОСОБА_1 , про складання заповіту або у подальшому скласти новий заповіт. Тобто, ОСОБА_2 не була зобов`язана повідомляти потенційного спадкоємця, у даному випадку - ОСОБА_1 , про наявність заповіту на її користь.

За здійсненим запитом у Спадковому реєстрі знайдено інформацію, що свій перший заповіт (№5794532 (номер у Спадковому реєстрі)) ОСОБА_2 склала ще 13.10.2000 року, який був скасований заповітом №8210106 від 29.03.2002 року, який у свою чергу був скасований заповітом №8408802 від 21.05.2003 року. У подальшому дійсний заповіт від 05 травня 2015 року серія НАМ №674550 (номер у спадковому реєстрі 57409752) змінив заповіт №8408802 від 21.05.2003 року.

Відповідно до положень ст. 1254 ЦК України заповідач має право на скасування та зміну заповіту, що передбачає те, що заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт; заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін проводяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Так, відповідно до сформованого та наданого нотаріусом Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/ спадкові договори) №64122370 від 29.03.2021 року чинним заповітом є саме Заповіт від 05 травня 2015 року серія НАМ №674550 на користь ОСОБА_1 ). складений ОСОБА_6 , державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори, один з примірників зберігається за адресою: АДРЕСА_2 .

Крім того, відповідно до положень ст. 63 Закону України «Про нотаріат» від 02.09.1993 року № 3425-ХІІ нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов`язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме. Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.

Однак нотаріусом, що посвідчувала заповіт ОСОБА_2 , не було вчинено жодних активних дій для повідомлення позивача про відкриття спадщини, не здійснено її виклик, як спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі.

Позивач посилаючись на те, що вона не була обізнана про наявність заповіту ОСОБА_2 до березня 2021 року, просила позовну вимогу задовольнити.

Представником відповідача - ОСОБА_7 , у встановлений судом строк подано відзив на позовну заяву, у якому представник просить в задоволенні позову відмовити з тих підстав, що міська рада вважає їх безпідставними, необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відсутні обставини які підтверджували б поважні причини пропуску строку для прийняття спадщини.

У відповіді на відзив представник позивача наполягала на задоволенні позову з підстав зазначених у позовній заяві.

В судове засідання позивач та представник позивача не з`явилися, представником надана заява з проханням розглянути справу за їх відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, вважає позовну вимогу обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть Серії НОМЕР_1 від 18 квітня 2016 року виданим Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову Харківського міського управління юстиції

На час смерті спадкодавець була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 разом з сином ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 на території Республіки Польщі.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді квартири АДРЕСА_1 . Вказана квартира належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 26 липня 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Гібадуловою Л.А. за №3097.

Довідавшись у березні 2021 року про наявність заповіту складеного ОСОБА_2 на ім`я позивача, остання 29 березня 2021 року звернулась до П`ятої Харківської міської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори 05 травня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі за № 4-582. Проте, постановою державного нотаріуса Заїка І.М. від 29 березня 2021 року у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_1 було відмовлено, у зв`язку з пропуском встановленого законодавством строку на прийняття спадщини.

Подати у визначений законом строк заяву про прийняття спадщини позивач не змогла з тієї підстави, що не була обізнана про наявність заповіту ОСОБА_2 до березня 2021 року.

Відповідно до статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповіт є одностороннім правочином, оскільки залежить виключно від волі заповідача. Заповіт лише спрямовується на виникнення у спадкоємця прав та обов`язків, але до моменту смерті не створює їх у нього. Розпорядження, яке міститься у заповіті, набирає чинності лише у разі смерті заповідача.

Призначення спадкоємцем є правом заповідача, визначеним частиною першою статті 1235 ЦК України.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини (частина перша статті 1269 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України.

Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Зазначене узгоджується з правовими висновками викладеними Верховним Судом України у постанові від 23 серпня 2017 року у справі № 6-1320цс17, у постановах Верховного Суду від 01 квітня 2019 року у справі №643/3049/16-ц, від 11 листопада 2020 року у справі № 750/262/20, від 03 березня 2020 року у справі № 145/148/20.

Необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини.

У вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права.

Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка міститься у постанові Верховного Суду України від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Про свободу заповіту, як фундаментальний принцип спадкового права та поважність причин пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини у випадку доведеності факту необізнаності спадкоємця про існування заповіту вказано також у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 642/2539/18-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17, від 28 жовтня 2019 року у справі № 761/42165/17, від 06 червня 2018 року у справі № 315/765/14-ц, від 26 липня 2021 року у справі № 405/7058/19, що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.

Необхідність нотаріусом вчинити дії для повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, здійснити виклик спадкоємця за заповітом, у тому числі шляхом публічного оголошення або повідомлення про це у пресі відповідає правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 06 вересня 2017 року у справі № 6-496цс17.

Згідно інформаційної довідки зі спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) та Інформаційної довідки зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) наданої П`ятою Харківською міською державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкові справи не заводилися, із заявами про прийняття або відмову від спадщини в установлений законом термін ніхто не звертався. Заповіт ОСОБА_2 на ім`я ОСОБА_1 , посвідчений державним нотаріусом Четвертої Харківської державної нотаріальної контори від 05 травня 2015 року, зареєстрований в реєстрі за № 4-582 є чинним.

Суд вважає, що позивач підтвердила належними доказами обставини поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини та дійшов до висновку про наявність у неї об`єктивних труднощів для своєчасного прийняття спадщини за заповітом після смерті ОСОБА_2 , оскільки вона не є родичкою спадкодавця, не проживала з останньою, про існування заповіту дізналась лише у березні 2021 року, коли після смерті батька її сина та сина спадкодавця потрапила до квартири останньої, тобто вже після спливу шестимісячного строку, встановленого для подання заяви про прийняття спадщини.

З урахуванням вказаного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки позивач довела наявність об`єктивних перешкод, які впливали на своєчасність подання заяви до нотаріальної контори щодо прийняття спадщини за заповітом.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 95, 141, 247, 258-259, 263-265, 354, 430 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Харківської міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини - задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 додатковий строк - три місяці з моменту набрання рішенням законної сили, для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася ІНФОРМАЦІЯ_1 після смерті ОСОБА_2 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено - 22.11.2021 року.

Суддя: А. К. Сітало