Вирок № 101284078, 23.11.2021, Верховинський районний суд Івано-Франківської області

Справа№ 938/628/21

Судове провадження № 1-кп/938/121/21

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2021 року селище Верховина

Верховинський районний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді - Чекан Н.М.,

з участю: секретаря судового засідання - Івасюк Г.Ю.,

прокурора - Гнип`юка Д.Д.

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження №12021091130000052 від 03.08.2021 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженеця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, одруженого, з повною загальною середньою освітою, депутатом не обирався, раніше судимого вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01.04.2021 року за ст.246 ч.1, ст. 185 ч.1 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 18700 грн.,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 вчинив таємне викрадення чужого майна (крадіжку) повторно, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

ОСОБА_1 ,будучи засудженим вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01.04.2021 року за ст. 246 ч.1, ст.185 ч.1 КК України до покарання у вигляді штрафу в розмірі 18700 грн. та маючи непогашену і не зняту судимість, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, вчинив таємне викрадення чужого майна повторно.

Кримінальне правопорушення вчинено за таких обставин.

ОСОБА_1 , знаходячись 30.07.2021 року в центральній частині с. Голови Верховинської селищної ради Верховинського району Івано-Франківської області, прийшов біля 22.00 год. до місця стоянки рейсового автобуса сполученням «Косів - Голови» марки «ПАЗ - 32054» реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , навпроти будинку культури с. Голови, з метою заночувати в салоні даного автобуса, зайшов до нього шляхом розжиму незамкнутих пасажирських дверей діафрагмового типу.

Знаходячись в салоні вказаного автобуса, ОСОБА_1 помітив на кришці моторного відсіку текстильне покривало, якого підняв з метою накритися ним, та виявив під ним грошові кошти трьома купюрами з номіналом по 500 грн. в загальній сумі 1500 грн., які належали водію даного автобуса ОСОБА_2 .

Далі, діючи із раптово виниклого умислу на таємне викрадення чужого майна з корисливих мотивів, ОСОБА_1 ,усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, таємно викрав вищевказані грошові кошти в сумі 1500 грн. з автобуса, який, заночувавши в ньому, покинув ранком 31.07.2021 року о 06.07 год., забравши зі собою викрадені грошові кошти, маючи в результаті цього можливість розпоряджатися ними на власний розсуд, чим заподіяв потерпілому ОСОБА_2 майнової шкоди в розмірі 1500 грн.

Таким чином своїми умисними діями, які виразилися в таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненого повторно, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненому визнав повністю, вказавши, що дійсно 30.07.2021 року дійсно проник до салону автобуса шляхом розжиму незамкнутих пасажирських дверей з метою загрітися. Там взяв коцик, щоб ним накритися і знайшов під ним 1500 грн, які забрав із собою вранці. Обвинувачений зазначив, що повністю визнає усі обставини кримінальних правопорушень, які зазначені в обвинувальному акті. Розкаюється у вчиненому, повністю відшкодував збитки, завдані потерпілому, вчиненим ним злочином, просить його суворо не карати, бо на його утриманні батько, 1937 року народження та двоє неповнолітніх синів, один з яких інвалід по зору.

Потерпілий ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій вказує, що розглядати дану справу у його відсутності, претензій до обвинуваченого морального або майнового характеру немає, просить суворо не карати (а.с.23). З обвинувального акта вбачається, що завдані злочином збитки на суму 1500 грн. відшкодовано в ході досудового розслідування (а.с.4).

Обвинувачений ОСОБА_1 , у судовому засіданні визнав свою вину повністю, а також просив суд не допитувати свідків по даній справі, не досліджувати письмові докази. Він зазначив, що його позиція є добровільною та істинною, розуміє, що в разі оскарження вироку він буде позбавлений права оспорювати ціфактичні обставини в апеляційному порядку (а.с.32).

Враховуючи показання обвинуваченого, а також те, що він не оскаржує фактичні обставини справи, які вказані в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, не наполягає на дослідженні інших доказів у справі, розуміє неможливість у подальшому оскаржити дані фактичні обставини в апеляційному порядку, у суду немає сумнівів в добровільності та правдивості його позиції, тому відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України дослідження доказів відносно фактичних обставин справи визнано судом недоцільним, суд обмежив їх дослідження допитом обвинуваченого, потерпілого в частині з`ясування його позиції щодо покарання та відшкодування йому збитків, матеріалів, які характеризують особу обвинуваченого та стосуються речових доказів, накладення арешту на майно, судових витрат, а також, дослідженням досудової доповіді, складеної працівником Верховинського РС філії державної установи «Центр пробації» в Івано-Франківській області.

Аналізуючи здобуті та перевірені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 органом досудового розслідування правильно кваліфіковано за ч.2 ст.185 КК України, оскільки він раніше судимий за ч.1 ст. 185 КК України (вирок Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 01.04.2021 року).

При призначенні покарання суд враховує, що у ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» закріплено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Ізмайлов протии Росії» (рішення від 16.10.2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи». Також у справах «Бакланов протии Росії» (рішення від 09.06.2005 року) та «Фрізен протии Росії» (рішення від 24.02.2005 року) Європейський Суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним».

Крім того, загальні засади призначення покарання визначені в ст. 65 КК України, відповідно до якої покарання призначається 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу, 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненного кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. А згідно з ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

До обставин, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 , суд відносить те, що він щиро розкаявся у вчиненному, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно відшкодував завдані збитки.

Обставини, які обтяжують покарання відповідно до ст. 67 КК України та обвинувального акта, є рецидив злочину.

Суд також враховує особу винного ОСОБА_1 . Зокрема, вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 36), раніше судимий вироком Верховинського районного суду від 01.04.2021 року за ч.1 ст.246, ч.1 ст.185 КК України (а.с.34-35, 40-41), на психіатричному обліку не знаходиться, на наркологічному обліку перебуває (а.с.37), виховує 4 дітей (а.с.38 ), троє з яких неповнолітні, 2004,2007, 2010 року народження, у тому числі одна дитина-інвалід, а повнолітня дитина, 2001 року народження, навчається у Вашковецькому медичному коледжі (а.с.39).

Зі досудової доповіді начальника Верховинського РС філії ДУ «Центр пробації в Івано-Франківській області» від 10.11.2021 року вбачається (а.с25-28), що ОСОБА_1 :

- проживає у будинку його батька, спільно з батьком та двома неповнолітніми дітьми, дружина на даний час перебуває за кордоном; на життя заробляє веденням сільського господарства, з якого отримує матеріальний дохід, який є нестабільним, однак для задоволення базових потреб вистачає;

- будь-яких психічних розладів та захворювань немає, контроль над емоціями та поведінкою не втрачає; будь-яку агресію у відношенні до оточуючих не проявляє; у вирішенні проблем неадекватних стратегій, які несуть загрозу чи шкоду для оточуючих не проявляє, здатен мислити чітко та раціонально, за винятком перебування у стані алкогольного сп`яніння; інколи зловживає алкогольними напоями, під впливом алкоголю агресію не проявляє;

-не підтримує кримінальних зв`язків та зв`язків з особами антисоціальної поведінки; конфліктів з односельчанами та сусідами не виникає; з родичами та друзями має стабільні зв`язки, має від них позитивну підтримку, особливо від батька;

-01.04.2021 року засуджений за ст.246 ч.1, ст. 185 ч. 1 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 18700 грн., у зв`язку з чим на даний час перебуває на обліку в органі пробації, оскільки на підставі ухвали Верховинського районного суду від 28.07.2021 року йому розстрочено штраф на 6 місяців шляхом сплати рівними платежами по 3116, 66 грн, станом на 10.11.2021 року сплачено частину зазначеного штрафу в сумі 3089,10 грн.;

-схильний до вчинення правопорушень, але слід врахувати, що він не вчиняв правопорушень, пов`язаних з насильством та ризиком шкоди життю і здоров`ю оточуючих

-ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий

-ризик небезпеки для суспільства - високий

-виправлення обвинуваченого без позбавлення волі або обмеження волі може становити ймовірну небезпеку для суспільства

-виконання покарання у громаді можливе у винятковому порядку за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень

-у разі, якщо суд дійде висновку про можливість звільнення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, орган пробації вважає доцільним накладення на обвинуваченого обов`язків: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

У ч. 2 ст. 4 КК України закріплено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Відповідно до ч.2 ст.185 КК України ( в редакції закону, що діяв на час вчинення крадіжки повторно, тобто станом на 12.08.2021 року) крадіжка вчинена повторно карається арештом на строк від трьох до шести місяців або обмеженням волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк.

Впродовж періоду з часу вчинення ОСОБА_1 інкримінованого йому злочину та по час ухвалення судом вироку щодо нього не набирав чинності закон про кримінальну відповідальність, яким скасовувалася б кримінальна протиправність діяння, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, пом`якшувалася б кримінальна відповідальність за вчинення цього злочину або іншим чином поліпшувалося становище обвинуваченого.

Таким чином, санкцією ч. 2 ст. 185 КК України встановлено три альтернативні покарання, усі з яких пов`язані з ізоляцією винної особи від суспільства.

Однак, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення (нетяжкий злочин), обставини, що пом`якшують його покарання (щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування завданого збитку), особу винного (на утриманні 4-ро дітей, одна з яких повнолітня, але навчається в медичному коледжі, а троє з яких є неповнолітніми, в тому числі одна - дитина-інвалід; раніше судимий за нетяжкі злочини, які не пов`язані з насильством та не посягали на життя та здоров`я осіб), інші обставини справи (не підтримує кримінальних зв`язків та зв`язків з особами антисоціальної поведінки, фактично проживає з перестарілим батьком та 2 неповнолітніми дітьми, а дружина за кордоном, потерпілий просить його суворо не карати), суд дійшов висновку про можливість його виправлення без відбування покарання, у зв`язку з чим слід обвинуваченого звільнити від відбування покарання з випробуванням,застосувавши ст.ст.75,76 КК України.

Слід зазначити, що в ст. 75 КК України не міститься положення відносно заборони щодо її застосування при наявності обставин, що обтяжують покарання. З огляду на викладене, ст. 75 КК України підлягає застосуванню й у випадках наявності, як обставин, що пом`якшують покарання, так і обставин, що його обтяжують.

Також суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому одного з альтернативних видів покарань, а саме покарання у виді обмеження волі. ОСОБА_1 не відноситься до категорій осіб, яким відповідно до ч. 3 ст. 61 КК України, не може призначатися такий вид кримінального покарання, як обмеження волі. При цьому суд враховує те, що санкцією ч. 2 ст. 185 КК України передбачено найменш суворе покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців, але ст. 75 КК України застосовується при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, тобто не застосовується до такого виду покарання, як арешт.

Враховуючи положення ч. 3 ст.72 КК України, відповідно до якого основне покарання у виді штрафу за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає і виконується самостійно, то суд вважає, що цей вирок та вирок Верховинського районного суду від 01.04.2021 року, яким ОСОБА_1 засуджено до покарання в виді штрафу, який сплачено частково, слід виконувати самостійно.

Запобіжний захід ОСОБА_1 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.

Цивільний позов не заявлено.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Також відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, суд зобов`язаний вирішити питання про скасування арешту майна та про долю речових доказів у порядку ч. 9 ст. 100 КПК України.

Зокрема, постановою від 11.08.2021 року (а.с.43) визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12021091130000052 від 03.08.2021року відеофайл із камери відеоспостереження, яка розміщена на фасаді будівлі сільської ради в с.Голови Верховинської територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, що записані на оптичний диск, який зберігається у матеріалах вищевказаного кримінального провадження.

Постановою від 12.08.2021 року (а.с.42) визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12021091130000052 від 03.08.2021 року добровільно видані ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1500 грн. з номіналами купюр: три купюри номіналом п`ятсот гривень із серійними номерами: ВД5338270, БД9300048, ВЕ4028476, які було ним викрадено із салону рейсового автобуса марки ПАЗ, реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , та належні водію автобуса ОСОБА_2 , які йому передано для зберігання.

Ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду від 13.08.2021 року (а.с.45-46) накладено арешт на майно, а саме на оптичний диск «CD-R» №07041814 з відеозаписом з камери спостереження, яка розміщена на фасаді будівлі сільської ради в с.Голови Верховинської територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області.

У п.5 та п.4 ч. 9 ст. 100 КПК України передбачено, що майно, яке було предметом кримінального правопорушення, або зберегли на собі сліди кримінального правопорушення конфіскується, крім того, яке повертається власнику.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 349, 368-371, 373, 374,469,471,474-475 КПК України,-

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк - 1 (один) рік.

Відповідно до вимог ч. 1, ч.3 ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цей вирок та вирок Верховинського районного суду від 01.04.2021 року, яким ОСОБА_1 засуджено до покарання в виді штрафу, який сплачено частково, виконувати самостійно.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Верховинського районного суду від 13.08.2021 року, на майно, а саме: на оптичний диск «CD-R» №07041814 з відеозаписом з камери спостереження, яка розміщена на фасаді будівлі сільської ради в с.Голови Верховинської територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області.

Речові докази по справі після набрання вироком законної сили :

-відеофайл із камери відеоспостереження, яка розміщена на фасаді будівлі сільської ради в с.Голови Верховинської територіальної громади Верховинського району Івано-Франківської області, що записані на оптичний диск, - зберігати при матеріалах кримінального провадження №12021091130000052 від 03.08.2021 року

-грошові кошти в сумі одна тисяча п`ятсот грн. з номіналами купюр: три купюри номіналом п`ятсот гривень із серійними номерами: ВД5338270, БД9300048, ВЕ4028476, - повернути власнику ОСОБА_2 .

На вирок суду може бути подана апеляція до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду відповідно до вимог ч.2 ст. 394 КПК України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до ч. 3 ст.349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, потерпілому.

Суддя Наталія ЧЕКАН