Вирок № 101283499, 18.11.2021, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/6843/19

Провадження № 1-кп/0182/122/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.11.2021 м. Нікополь

Колегія суддів Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі

головуючого -судді: Клименко І. В.,

суддів Багрової А. Г. Кобеляцької-Шаховал І. О.,

секретар судового засідання Степанова О. Ю.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Нікополі кримінальне провадження, відомості про вчинене кримінальне правопорушення за яким внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.03.2016 за № 12016040340000941 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у м. Орджонікідзе Дніпропетровської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , не працює, із освітою середньою-спеціальною, не одружений, на утриманні нікого не має, раніше судимий:

- 07.05.2015 Орджонікідзевським міським судом Дніпропетровської області за ч. 1 ст. 190 КК України до 1 року обмеження волі. На підставі ст. 75, 76 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строк 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України

за участю сторін судового провадження:

прокурора Кахути І. Ю.,

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Чуприни Т. Ю.,

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним

11.03.2016 у ОСОБА_2 , який по даному факту засуджений вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.11.2019, виник злочинний умисел, спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу.

Після чого, 11.03.2016 з метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_2 , вступив в злочинну змову з ОСОБА_1 , направлену на напад, з метою заволодіння майном ОСОБА_3 , поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу.

З цією метою ОСОБА_2 з ОСОБА_1 12.03.2016 близько о 23.00 год., діючи по заздалегідь розробленому злочинному плану, прийшли до другого під`їзду будинку АДРЕСА_2 до місця проживання ОСОБА_3 , де, розпиваючи спиртні напої, чекали останнього.

В цей час до них підійшов ОСОБА_3 , який проживає у вказаному будинку та приєднався до них. Реалізуючи свій злочинний намір, щоб не бути поміченими та з метою подавлення супротиву потерпілого, ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 піти разом з ним та ОСОБА_1 до Олександрівського кар`єру під приводом таємного викрадення металевих виробів.

12.03.2016 близько о 23.45 год. ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 направились до території «Олександрівського кар`єру».

Приблизно о 00.10 год. 13.03.2016 ОСОБА_2 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись на території «Олександрівського кар`єру» поблизу м. Покров (колишній м. Орджонікідзе) Дніпропетровської обл., приступив до реалізації їх з ОСОБА_1 злочинного умислу, направленого на напад з метою заволодіння майном ОСОБА_3 .

Реалізуючи спільний злочинний намір, ОСОБА_2 напав на ОСОБА_3 та молотком, який заздалегідь заготовив та переносив у сумці, умисно наніс один удар в область голови потерпілого, тобто, життєво важливий орган. В свою чергу ОСОБА_3 , усвідомлюючи реальну загрозу своєму життю та здоров`ю, яка виходила від співучасників злочину ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , після отриманого удару почав втікати. Розуміючи, що в разі втечі потерпілого із місця вчинення кримінального правопорушення їх злочинні дії будуть розкритті, ОСОБА_2 почав наздоганяти ОСОБА_3 .

В цей час у ОСОБА_2 , в ході вчинення розбійного нападу, виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство та заволодіння майном ОСОБА_3 , тобто на умисне противоправне заподіяння смерті ОСОБА_3 із корисливих мотивів.

Після цього, ОСОБА_2 наздогнав ОСОБА_3 та повалив його на землю та реалізовуючи свій злочинний умисел, виходячи за рамки попередньої домовленості із ОСОБА_1 , якого він не поставив до відома про свій злочинний намір та який не перебував із ним у змові, спрямованій на позбавлення життя потерпілого та який не знав про намір останнього, ОСОБА_2 , продовжуючи застосовувати насильство небезпечне для життя та здоров`я потерпілого, молотком, який тримав у правій руці, наніс множинні удари в область голови ОСОБА_3 , чим спричинив потерпілому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 161 від 14.04.2016 тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми, а саме: 27 забитих та забито-рваних ран потиличної, тім`яної, лівої скроневої областей волосяної частини голови, лобної і лівої виличної областей обличчя, носу, верхньої губи і підборіддя; садна перенісся і лівої виличної області; переломи кісток носу, лівої виличної кістки, альвеолярного відростку верхньої щелепи зліва; крововиливів у м`яких тканинах голови в потиличній, тім`яній, лівій скроневій і в лобній областях; багато уламкового перелому (розтрощення) кісток склепіння та основи черепу в лівій скронево-потиличній області, багато-уламкового перелому (розтрощення) потиличної кістки по серединній лінії, втисненого перелому лобної кістки справа; множинних розривів твердої мозкової оболонки; крововиливів під тверду і м`які мозкові оболонки головного мозку, крововиливів у речовину та шлуночки головного мозку, розтрощення скроневої частки лівої півкулі головного мозку. Закритої травми шиї, а саме: забито-рваної рани на передній поверхні шиї у верхній третині, осадження на передній поверхні шиї у середній третині, крововиливів у м`які тканини шиї справа, перелому правого великого рогу під`язичної кістки, перелому правої половини щитовидного хряща, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. Множинних синців на зовнішній поверхні лівого передпліччя, правого і лівого зап`ястних суглобів, тильних поверхнях правої і лівої кистей, саден на передній поверхні грудей в проекції нижньої третини грудини, на тильній поверхні правого зап`ястного суглобу і правої кисті, по ліктьовому краю лівого передпліччя у верхній третині, по променевому краю лівого передпліччя у нижній третині, на тильній поверхні лівої кисті, множинних саден в лівій підлопатковій області та поперековій області спини зліва, забито-рваних ран у 1-му між пальцевому проміжку лівої кисті, закритого перелому 4-ї п`ясної кістки лівої кисті. Закритий перелом 4-ї п`ясної кістки лівої кисті має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Інші з вказаних тілесних ушкоджень мають ознаки легких тілесних ушкоджень. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_3 помер на місці.

Смерть ОСОБА_3 наступила від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді множинних забитих ран волосяної частини голови і обличчя, множинних переломів кісток основи і склепіння черепу та кісток обличчя, множинних ушкоджень твердої і м`якої мозкових оболонок та руйнування речовини головного мозку, що слід вважати безпосередньою причиною смерті.

Ввесь цей час ОСОБА_1 , знаходився неподалік від них, однак ніяких активних дій не приймав, оскільки не був обізнаний про злочинний намір ОСОБА_2 , направлений на умисне вбивство ОСОБА_3 .

Після чого, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння та продовжуючи реалізацію свого злочинного наміру, спрямованого на напад з метою заволодіння майном потерпілого, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, із кишені куртки ОСОБА_3 дістали ключі від квартири потерпілого та його мобільний телефон марки «Майкрософт», вартістю 1 000 грн., в якому знаходилася сім-карта мобільного оператора «МТС» вартістю 10 грн., які забрали з собою та, продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, направились до квартири ОСОБА_3 , розташованої по АДРЕСА_2 , де шляхом підбору ключа відчинили вхідні двері до квартири, проникли до житла, звідки 13.03.2016 приблизно о 01.00 год. таємно, умисно, із корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб заволоділи ноутбуком марки «Леново», вартістю 4 500 грн. та грошовими коштами в сумі 1 600 грн., чим спричинили потерпілому ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 7 110 грн., після чого з місця злочину зникли, викраденим майном розпорядилися на власний розсуд.

Дії ОСОБА_1 органами досудового розслідування кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Позиція сторони захисту

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винуватим себе визнав частково за ч. 4 ст. 187 КК України та показав суду, що ОСОБА_3 він раніше не знав. ОСОБА_2 знав, відносини були нормальні. У березні 2016 року ОСОБА_2 запропонував йому піти до ОСОБА_3 , щоб щось забрати. Що саме, не говорив. Як вони все це будуть робити, вони не обговорювали. ОСОБА_2 мешкав з ОСОБА_3 поряд, а він мешкав в іншому місці. Ввечері до нього прийшов ОСОБА_2 і від нього вони пішли до будинку, де мешкав ОСОБА_3 , це було близько 23.00 год. До будинку ОСОБА_3 привів його ОСОБА_2 . Зі слів ОСОБА_2 знав, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 між собою хороші знайомі. ОСОБА_2 запросив його за компанію. Що саме ОСОБА_2 хотів забрати в ОСОБА_3 , він не цікавився. У ОСОБА_2 з собою була сумка-рюкзак, що саме було у рюкзаку він не знав і не запитував. ОСОБА_3 вони чекали поблизу його будинку, на 36-му мікрорайоні в м. Покров, стояли на вулиці. Чекали ОСОБА_3 хвилин 15-20, вони стояли і пили пиво. Через деякий час до них підійшов ОСОБА_3 і почав говорити з ОСОБА_2 про щось своє. Потім ОСОБА_2 запропонував ОСОБА_3 піти до кар`єру, щоб там відшукати металеві вироби і потім їх здати на пункт прийому металобрухту. ОСОБА_3 погодився і вони всі разом пішли. Спочатку йшов він, потім ОСОБА_3 , а за ним позаду йшов ОСОБА_2 . Він йшов від ОСОБА_3 і ОСОБА_4 на великій відстані, так як говорити з ними йому не було про що. Там лише одна стежка і вони всі йшли по ній один за одним, бо вона вузька. Потім він почув позаду звуки ударів та крики. Спочатку почув крики та матерні слова, які говорили обоє: ОСОБА_3 і ОСОБА_2 . Потім почув звук удару. Тоді він повернувся і підійшов до них. Йшов до них приблизно 2 хвилини, не біг, але йшов швиденько. Коли він їх побачив, то ОСОБА_2 стяв поряд з ОСОБА_3 , який лежав на землі. В руках у ОСОБА_2 був молоток. Ніби ще і у його присутності ОСОБА_2 наносив удари в область голови потерпілого ОСОБА_3 . Він почав кричати на ОСОБА_2 , щоб той перестав бити ОСОБА_3 . І ОСОБА_2 припинив наносити удари. Йому в цей час стало погано, його вирвало. Освітлення там не було. Але було видно відносно силуети. Бачив, що ОСОБА_3 вже мертвий, бачив калюжу крові. Запитав у ОСОБА_2 , що сталося. І той відповів йому, що стався конфлікт між ним і ОСОБА_3 , і що вони почали битися. Коли зрозумів, що ОСОБА_3 мертвий, це його шокувало. Він запитав у ОСОБА_2 , «що ти зробив?». Останній йому нічого не відповів. ОСОБА_2 в цей час лазив біля потерпілого. Він відійшов від ОСОБА_3 , який лежав, тоді як ОСОБА_4 продовжував біля нього залишатися, що саме він робив, він не бачив. Як потім він зрозумів, ОСОБА_2 у потерпілого з кишені дістав ключі і мобільний телефон. ОСОБА_3 відтягував в яр зі стежки ОСОБА_2 сам. Він особисто потерпілого взагалі не чіпав, не бив його. Потім вони з ОСОБА_2 пішли в сторону будинку ОСОБА_2 . Він особисто пішов першим після того, як трохи відійшов від побаченого. ОСОБА_2 йшов за ним. Йшли мовчки. У будь якому випадку, щоб вийти з кар`єру, потрібно було пройти мимо будинку ОСОБА_2 і ОСОБА_3 . Коли вони підійшли до будинку ОСОБА_3 , ОСОБА_2 показав йому мобільний телефон і ключі. ОСОБА_2 почав телефонувати кудись з телефону потерпілого. Він знав, що у ОСОБА_2 немає мобільного телефону, а тому зрозумів, що той телефонує з мобільного телефону ОСОБА_3 . ОСОБА_2 запропонував йому зайти до ОСОБА_3 в квартиру, коли вони знаходилися біля під`їзду будинку. В той момент він не дуже розумів, що робив, так як перебував у шоковому стані. Вони зайшли в будинок, піднялися на 2-й поверх. ОСОБА_2 , дістав ключі, відчинив двері і вони зайшли до квартири. ОСОБА_2 сказав, що в квартирі немає нічого. Він особисто зайшов до кімнати і присів на кріслі. ОСОБА_2 в цей час заглядав до тумбочок, знайшов там якісь гроші, ще щось. А він в цей час просто сидів і приходив до тями. За ОСОБА_2 він не спостерігав. ОСОБА_2 бігав по квартирі, а він сидів, похиливши голову. Про те, що ОСОБА_2 знайшов гроші, він сам сказав йому. На журнальному столику він побачив ноутбук, взяв його, більше він нічого не брав. Після цього вони пішли з квартири. Особисто він по квартирі не ходив. Мобільний телефон і ноутбук залишились у ОСОБА_2 , а гроші вони відразу ж поділили. Після всього він пішов додому. Думає, що і ОСОБА_2 теж пішов додому. Зустрілися наступного дня, ОСОБА_2 прийшов до нього і сказав, що необхідно поїхати і продати викрадене. Вони поїхали у м. Дніпро, де продали мобільний телефон і ноутбук за допомогою племінника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 , разом з яким заклали ноутбук до ломбарду, а мобільний телефон продали на вокзалі. Гроші поділили. Слідчий експеримент з ним проводився приблизно через місяць після того, що сталося. Думає, що тобі він обставини скоєного пам`ятав краще. Тиск на нього тоді здійснювався. Їх били. Він не повідомляв нікого з приводу того, що його били, так як своєчасно не звертався і не знімав побої. Також він нікуди не звертався з приводу побиття, так як йому пообіцяли, що відпустять під домашній арешт. Прізвище, ім`я та по батькові співробітників поліції він не знає. Приносили йому пояснення і він їх підписував.

До представника потерпілої він підходив, так як хотів вибачитися за те, що сталося, і домовитися за поховання потерпілого та відшкодування спричиненого збитку, але вона почала на нього кричати У скоєному, а саме в тому, що він брав участь у викраденні речей потерпілого він щиро кається, дуже жалкує, що так сталося. Однак будь-яких ударів він потерпілому не наносив, наміру вбивати останнього не мав. Просить врахувати його щире каяття, його молодий вік. Має намір після відбуття покарання чесно працювати та більше ніколи не вчиняти злочини.

Захисник обвинуваченого - адвокат Чуприниа Т. Ю. вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно вірно кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України, оскільки ОСОБА_1 безпосередньо участі в нанесенні тілесних ушкоджень ОСОБА_3 не брав, брав участь лише у таємному викраденні його майна. Просила при визначенні міри покарання врахувати, що обвинувачений має постійне місце проживання, щиро кається у вчиненому та зробив для себе належні висновки. Просить призначити йому мінімальне покарання.

Позиція потерпілої та її представника

Потерпіла Усачова Н. Е. та її представник Шаврова Н. М. в судове засідання не з`явилися, про місце і час розгляду справи були сповіщені належним чином, про причину неявки до суду не повідомили, заяв про відкладення справи не поступало, тому суд вважає можливим розглянути справу за їх відсутності.

Досліджені в судовому засіданні докази

У судовому засіданні досліджено письмові докази, законність, належність та достовірність яких учасниками судового провадження не оспорювалася та визнані судом допустимими, які знаходяться в матеріалах кримінального провадження № 12016040340000941:

Том № 1

- протоколом огляду місця події від 13.03.2016 - ділянки місцевості, яка розташована у південному напрямку від залізобетонної опори з маркуванням ОЛ6 22 16 № 10. Оглядувана ділянка являє собою відкриту місцевість з глиняним покриттям. Має характерні рельєфні нерівності (підвищення, впадини), що зумовлено проведенням в минулому земельних робіт. Дана ділянка знаходиться на території Олександрівського кар`єру. Приблизно на відстані 400 м. від вищевказаної опори в ямі виявлено труп невідомого чоловіка. На відстані 15 м. від трупа, вверх на стежці, що знаходиться на відстані 50 м. від огорожі «Прогресінвест» ПП «Юхименко» виявлено 2 сліди протектору шини велосипеду. Сліди об`ємні, статичні. З даних слідів будо знято копії за допомого гіпсу. На стежці, яка розташована у північно-східному напрямку від місця розташування трупа було виявлено на відстані 20 м. плями речовини бурого кольору, розмірами 30 см х 100 см., які частково присипано ґрунтом. Дані плями в напрямку трупа. Виявлено сліди волочіння, які простягаються приблизно на 4 м. З даної речовини було взято зразок ґрунту з РБК. На відстані 4 м. у північно-західному напрямку на невеликому пагорбі виявлено порушення ґрунту з якого було вилучено зразки ґрунту. На відстані приблизно від плями речовини бурого кольору 20 м. виявлено чоловічу шапку зі слідами речовини бурого кольору. Шапку поміщено до поліетиленового пакету з маркування «АТБ». Вниз від даної шапки на відстані 40 м. виявлено 2 пляшки з полімерних матеріалів з маркуванням «Чернігівське» об`ємом 2,5 л., пляшка з маркуванням «Львівське» об`ємом 2 л., скляна пляшка з маркуванням «Моренго» об`ємом 0,5 л. Вказані пляшки упаковані до поліетиленового пакету та скріплено пояснювальною біркою. Виявлені під час огляду: 2 зліпки, 3 пляшки, 1 шапка, зразки ґрунту з РБК, зразок ґрунту, вилучено. Огляд проводився на відкритій місцевості при природному освітленні. До протоколу огляду долучено фото-таблицю. (а.п. 17-26);

- протоколом огляду трупу від 13.06.2016, згідно якого в проміжок часу між 16.00 та 18.23 год. було оглянуто труп невстановленого чоловіка, який знаходиться на території Олександрівського кар`єру та зафіксовано тілесні пошкодження, їх розташування. До протоколу огляду долучено фото-таблицю. Під час огляду виявлено та вилучено: змиви з рук, зрізи нігтьових пластин, кофту, куртку синього кольору, штани, та взуття. Огляд проводився на відкритій місцевості при природному освітленні. (а.п. 27-36);

- заявою ОСОБА_6 про надання дозволу працівникам поліції на проведення огляду квартири АДРЕСА_2 . (а.п. 73);

- протоколом огляду від 15.03.2016 - приміщення квартири АДРЕСА_2 . На момент огляду квартира закрита. З дозволу ОСОБА_6 , яка є близьким родичем покійного власника квартири, у зв`язку з неможливістю потрапити до приміщення квартири було пошкоджено скло вікна на кухні та відчинено вхідні двері, які були зачинені на верхній замок. Вхід до квартири здійснюється через металеві одностворчаті двері, оснащені двома врізними замками та одним внутрішнім. При огляді замків, видимих ушкоджень механізмів не виявлено. Під час огляду виявлено та вилучено: сліди пальців рук, молоток, спортивну сумку, два фрагменти пластикових пляшок. Огляд проводився при штучному освітленні. До протоколу огляду додано фото-таблицю. (а.п. 74-90);

- розпискою ОСОБА_6 , про отримання від співробітників поліції приміщення квартири АДРЕСА_2 . (а.п. 91);

- ксерокопією Договору про надання фінансового кредиту під заставу № ДОН1600000883 від 13.03.2016, згідно якої позичальник ОСОБА_7 заклав до ПТ «ЛОМБАРД ДОНКРЕДИТ ТОВ «ІНТЕР-РІЕЛТІ» і КОМПАНІЯ» предмет: ноутбук Lenovo. Фінансовий кредит 3 145,53 грн. (а.п. 106);

- протоколом огляду від 24.05.2016 - DVD-диску «Arena». На вказаному дику наявний відеозапис з камер спостереження від 13.03.2016 час 16.00 год., до приміщення заходять три чоловіки, які підходять до вікна. Один з них вдягнений в темну куртку з капюшоном дістає паспорт, інший вдягнений у сіро-буру куртку з рюкзака дістав ноутбук з зарядним пристроєм та документами та передав його продавцю, третій чоловік в це час стоїть позаду них. Далі перший чоловік в капюшоні дає свій паспорт. Вказані чоловіки чекають на протязі 17 хв., після чого, другий чоловік у біло-сірій куртці забирає гроші та всі троє виходять з приміщення. Після чого вказаний відеозапис припиняється на 16.17.57 год. (а.п. 107-108);

-Висновком судово-медичного експерта № 161 від 14.04.2016, згідно якого при дослідженні трупа ОСОБА_3 , 1978 року народження, виявлено тілесні ушкодження:

1. Відкрита черепно-мозкова травма, а саме: 27 (двадцять сім) забитих та забито-рваних ран потиличної, тім`яної, лівої скроневої областей волосяної частини голови, лобної і лівої виличної областей обличчя, носу, верхньої губи і підборіддя; садна перенісся лівої виличної області; переломи кісток носу, лівої виличної кістки, альвеолярного відростку верхньої щелепи зліва; крововиливи у м`яких тканинах голови в потиличній тім`яній, лівій скроневій і в лобній областях; багатоуламковий перелом (розтрощення) кісток склепіння та основи черепу в лівій скронево-потиличній області, багато-уламковий перелом (розтрощення) потиличної кістки по серединній лінії, втиснений перелом лобної кістки справа; множинні розриви твердої мозкової оболонки; крововиливи під тверду і м`які мозкові оболонки головного мозку, крововиливи у речовину та шлуночки головного мозку, розтрощення скроневої частки лівої півкулі головного мозку. Вказані ушкодження прижиттєві, спричинені незадовго до настання смерті за короткий проміжок часу. Відкрита черепно-мозкова травма утворилася від спричинення в різні області волосяної частини голови і обличчя потерпілого множинних (близько 30) ударів зі значною силою (швидкістю) дії тупим предметом (предметами) чи його частинами з обмеженою контактуючою поверхнею. Згідно медико-криміналістичного дослідження травмуючий предмет мав значну масу і жорстку конструкцію, конструктивними елементами травмуючого предмету були прямолінійні, кутоподібні чи закруглені ребра, сплощено-випукла близька до прямокутної форми поверхня. Відкрита черепно-мозкова травма у вигляді множинних забитих ран і саден волосяної частини голови і обличчя, множинних переломів кісток мозкового і лицевого черепу, крововиливів під оболонки, у речовину і шлуночки головного мозку, стосовно живих осіб, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. (підстава - пп. 2.1.3. а, б, в, г Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Відкрита черепно-мозкова травма перебуває у прямому причинному зв`язку з настанням смерті ОСОБА_3 .

2. Закрита травма шиї, а саме: забито-рвана рана на передній поверхні шиї у верхній третині, осадження на передній поверхні шиї у середній третині, крововиливи у м`які тканини шиї справа, перелом правого великого рогу під`язичної кістки, перелом правої половини щитовидного хряща. Вказані ушкодження прижиттєві, спричинені незадовго до настання смерті за короткий проміжок часу. Закрита травма шиї утворилася від спричинення в область передньої поверхні шиї потерпілого кількох ударів тупим предметом (предметами) чи його частинами з обмеженою контактуючою поверхнею, який мав жорстку конструкцію і діяв зі значною силою (швидкістю). Закрита травма шиї у вигляді забито-рваної рани і саден шиї, крововиливів у м`які тканини шиї, переломів під`язичної кістки і щитовидного хряща, стосовно живих осіб, відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя. (підстава - пп. 2.1.3. і, ї Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень). Закрита травма шиї у прямому причинному зв`язку з настанням смерті не перебуває, проте опосередковано прискорила настання смерті потерпілого.

3. Множинні синці на зовнішній поверхні лівого передпліччя, правого і лівого зап`ястних суглобів, тильних поверхнях правої і лівої кистей, садна на передній поверхні грудей в проекції нижньої третини грудини, на тильній поверхні правого зап`ястного суглобу і правої кисті, по ліктьовому краю лівого передпліччя у верхній третині, по променевому краю лівого передпліччя у нижній третині, на тильній поверхні лівої кисті, множинні садна в лівій підлопатковій області та поперековій області спини зліва, забито-рвані рани у 1-му міжпальцевому проміжку лівої кисті, закритий перелом 4-ої п`ясної кістки лівої кисті. Вказані ушкодження прижиттєві, спричинені незадовго до настання смерті за короткий проміжок часу. Вказані ушкодження утворилися від дії тупих предметів чи їх частин або при ударах об такі предмети. Множинні садна спини утворилися від дотичної дії тупих предметів, що вірогідно мало місце при ковзанні тіла потерпілого спиною по негладкій поверхні. Забито-рвані рани лівої кисті і закритий перелом 4-ої п`ясної кістки лівої кисті утворилися від ударів тупим предметом (предметами) чи його частинами з обмеженою контактуючою поверхнею, який мав жорстку конструкцію і діяв зі значною силою (швидкістю). Ушкодження верхніх кінцівок можуть свідчити про спробу захисту потерпілого від ударів нападника. Вказані ушкодження у причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_3 не перебувають. Закритий перелом 4-ої п`ясної кістки лівої кисті, стосовно живих осіб, має ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості. Інші з вказаних ушкоджень, стосовно живих осіб, мають ознаки легких тілесних ушкоджень.

Смерть ОСОБА_3 наступила від відкритої черепно-мозкової травми у вигляді множинних забитих ран волосяної частини голови і обличчя, множинних переломів кісток основи і склепіння черепу та кісток обличчя, множинних ушкоджень твердої і м`якої мозкових оболонок та руйнування речовини головного мозку, що слід вважати безпосередньою причиною смерті. Вказаний висновок ґрунтується на наявності і характері виявлених тілесних ушкоджень, підтверджується результатами додаткових методів досліджень.

З огляду на стан розвитку трупних явищ та враховуючи безпосередню причину смерті вважаю, що смерть ОСОБА_3 настала за 12-16 годин до огляду трупа на місці виявлення, що може відповідати проміжку часу 01-05 год. 13.03.2016.

При судово-токсикологічному дослідженні крові з трупа етиловий, метиловий, ізопропіловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти не виявлені.

При дослідженні трупа ОСОБА_3 виявлено ознаки захворювань - артеріолосклерозу серця, персистуючого гепатиту, дифузного ліпоматозу підшлункової залози, вказані захворювання у причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_3 не перебувають. (а.п. 118-124);

- висновком судово-цитологічної експертизи № 401 від 18.04.2016, згідно якого:

На металевій частині молотка, в слідах позначених для дослідження об`єктом № 1, встановлена наявність крові та визначений білок людини. Мікрочастки тканин людини не знайдені.

На іншій поверхні металевої частини молотка (об`єкт № 2) та на рукоятці молотка (об`єкти №№ 3, 4) наявність крові не встановлено, клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдені.

Статева належність крові в слідах на металевій частині в об`єкті № 1 не встановлена через відсутність формених елементів крові, а їх групова належність не визначена, через не виявлення антигенів А, В та Н ізосерологічної системи АВ0.

Оскільки, групова та статева належність крові в слідах на металевій частині молотка (об`єкт № 1) не визначена, то відповісти про походження її від осіб, що проходять про даному кримінальному провадженню не представилось можливим. (а.п. 160-163);

-висновком судово-цитологічної експертизи № 402 від 18.04.2016, згідно якого:

В цитологічних препаратах, виготовлених із об`єктів №№ 1-16 на шкіряних печатках, вилучених в ході огляду місця події та наданих на дослідження, клітини з ядрами не знайдені.

В цитологічних препаратах, виготовлених з рукавичок, в об`єкті № 11 - виявлено три епітеліальних клітин з ядрами та пласт, що вміщує більш 20-ти епітеліальних клітин з ядрами; в цитологічних препаратах з інших об`єктів, №№ 1-10, 12-16 - клітини з ядрами не виявлені. (а.п. 168-170);

- висновком медико-криміналістичної експертизи № 437 МК від 20.05.2016, згідно якого: пошкодження, умовно позначені №№ 1-3, на шматку шкіри з потиличної області голови ліворуч, пошкодження, умовно позначені №№ 4-6, на шматку шкіри з потиличної області голови по серединній лінії та пошкодження на фрагменті лобної кістки склепіння черепа від трупа ОСОБА_3 могли бути заподіяні представленим на експертизу молотком. (а.п. 174-181).

Том № 2

- висновком судово-медичної експертизи № 161 - д1 (додатковий) від 01.06.2016, відповідно до якого:

1.Під час слідчого експерименту 18.03.2016 підозрюваний ОСОБА_2 показав, що в ніч 12-13.03.2016 він спричинив загалом 8-9 ударів молотком в потиличну область голови ОСОБА_3 , а ОСОБА_1 спричинив 2-3 удари молотком в ліву скроневу область голови ОСОБА_3 . Також ОСОБА_2 і ОСОБА_1 кожний спричинили по кілька ударів ногами в голову і грудну клітину ОСОБА_3 . Після спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 і ОСОБА_1 відтягнули потерпілого та скинули його до яру.

2.Свідчення ОСОБА_2 надані під час слідчого експерименту 18.03.2016 частково відображають механізм спричинення відкритої черепно-мозкової травми, ушкоджень верхніх кінцівок і спини, виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_3 .

3.Свідчення ОСОБА_2 надані під час слідчого експерименту 18.03.2016 не відображають механізм спричинення потерпілому закритої травми шиї. (а.п. 51-52);

- протоколом проведення слідчого експерименту 24.05.2016, згідно якого було проведено слідчий експеримент за участю ОСОБА_1 , в присутності захисника, понятих. Як вбачається із протоколу ОСОБА_1 розповів про обставини вчиненого ним злочину. (а.п.114-116); В ході проведення вказаної слідчої дії здійснювалося відео-фіксування, у судовому засіданні було оглянуто відеозапис вказаної слідчої дії;

-висновком судово-медичної експертизи № 161 - д2 (додатковий) від 31.05.2016, відповідно до якого:

1. Під час слідчого експерименту 24.05.2016 підозрюваний ОСОБА_1 показав, що в період 16 - 18 березня 2016 року він бачив, як ОСОБА_2 спричинив множинні (більше 10) удари молотком в потиличну обдасть голови ОСОБА_3 , при цьому потерпілий знаходився в положенні лежачи на землі обличчям вниз.

2. Свідчення ОСОБА_1 є малоінформативними, можуть частково відображати механізм спричинення відкритої черепно-мозкової травми, яка була виявлена при дослідження трупа ОСОБА_3 .

3. Механізм спричинення інших тілесних ушкоджень, виявлених при дослідженні трупа ОСОБА_3 , підозрюваним ОСОБА_1 піл час слідчого експерименту 24.05.2016 не пояснений. (а.п. 120-121);

- вироком Нікопольського міськрайонного суду від 21.11.2019, яким ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 4 ст. 187, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.

Оцінка доказів судом

Одним із завдань кримінального провадження є повний та неупереджений судовий розгляд з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений (ст. 2 КПК України).

Судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею (ч. 1 ст. 337 КПК України).

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч. 3 ст. 337 КПК України).

Згідно обвинувального акту, який надійшов до суду, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 4 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень.

Як пояснив у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 , у них з ОСОБА_2 була домовленість піти до ОСОБА_3 , щоб щось забрати. Що саме, ОСОБА_2 йому не говорив. Як вони все це будуть робити, вони не обговорювали. Домовленості на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 у них не було. Особисто він тілесних ушкоджень ОСОБА_3 не спричиняв, до нього навіть не торкався.

Однак, суд враховує, що побачивши, що ОСОБА_2 наносив удари ОСОБА_3 молотком в область голови, ОСОБА_1 не лише не завадив такому нападу, а й скористався цим, внаслідок чого вони з ОСОБА_2 заволоділи в подальшому майном потерпілого, проникнувши у його житло.

Пояснення обвинуваченого ОСОБА_1 узгоджуються з поясненнями, які він надавав в ході досудового розслідування та показами, що були надані у судовому засідання засудженим вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.11.2019 - ОСОБА_2 , згідно яких останній показав, що удари ОСОБА_3 наносив лише він.

Разом з тим, вчинені обвинуваченим ОСОБА_1 дії не можуть кваліфікуватися як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло (ч. 3 ст. 185 КК України), так як дані посилання є такими, що не заслуговують на увагу, враховуючи наступне.

У ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була домовленість на вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, з метою вчинення якого вони заманили потерпілого ОСОБА_3 у безлюдне місце - на територію «Олександрівського кар`єру» поблизу м. Покров. ОСОБА_2 заподіяв потерпілому ОСОБА_3 тілесні ушкодження, наслідки якого ОСОБА_1 бачив і усвідомлював. Більш того, після того, як ОСОБА_1 усвідомив, що потерпілий ОСОБА_3 мертвий, він пішов разом з ОСОБА_2 до житла потерпілого, де вони заволоділи його речами - ноутбуком, грошовими коштами, на наступний день разом збували майно потерпілого, а отримані кошти поділили.

Намір протиправно вилучити чуже майно й обраний спосіб його досягнення, який зазвичай включає в себе сукупність цілеспрямованих дій, становлять нерозривне ціле як елементи складу одного злочину. Якщо ж кілька послідових дій, об`єднаних єдиним умислом, містять ознаки різних злочинів, передбачених конкуруючими кримінально правовими нормами, вчинене підлягає єдиній кваліфікації за ознаками більш тяжкого з них. Виходячи з наведеного діяння, спрямоване на заволодіння чужим майном, яке було розпочато як грабіж, однак під час розвитку подій переросло у розбій, підлягає кваліфікації за ст. 187 КК України.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи обвинуваченого ОСОБА_1 та його захисника в частині перекваліфікації дій обвинуваченого на ч. 3 ст. 185 КК України не спроможні, і не знайшли свого підтвердження в ході судового слідства, а визнання своєї вини обвинуваченими в частині вчинення тільки заволодіння майном потерпілого без нападу на потерпілого, є способом захисту від пред`явленого тяжкого обвинувачення та бажанням пом`якшити покарання.

Дослідженні докази свідчать про існування домовленості між співучасниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на здійснення нападу з метою заволодіння майном, поєднаного з проникненням у житло.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 не спричиняв тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_3 і попередньої домовленості між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень потерпілому не було. Доведеним є той факт, що тяжкі тілесні ушкодження були заподіяні ОСОБА_2 в процесі вчинення злочину, тобто вийшли за межі існуючого умислу співучасників, а тому мав місце ексцес виконавця. А тому, колегія суддів з урахуванням досліджених у судовому засіданні доказів вважає необхідним перекваліфікувати дії ОСОБА_1 з ч. 4 ст. 187 КК України на ч. 3 ст. 187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Таким чином, аналізуючи всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 187 КК України повністю доведена сукупністю належних, допустимих та достовірних доказів, безпосередньо досліджених судом у судовому засіданні, які були отримані у рамках діючого законодавства без істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Досліджені докази є взаємозв`язаними між собою і суд вважає їх достатніми для визнання обвинуваченого винним у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, за якими він обвинувачується.

Стандарт доведення винуватості поза розумним сумнівом в контексті рішень ЄСПЛ означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння, як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.

З урахуванням того, що під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свої визнавальні покази під час досудового слідства пояснив тим, що на нього здійснювався фізичний тиск з боку працівників поліції, судом було винесено ухвалу, якою Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань у м. Полтаві було доручено провести досудове розслідування зазначених ОСОБА_1 фактів тортур щодо нього. Згідно постанови про закриття кримінального провадження, внесеного до ЄРДР № 62020170000000420 від 25.03.2020 кримінальне провадження було закрите в зв`язку з відсутністю в діях службових осіб СКП Нікопольського ВП ГУНП в Дніпропетровській області складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України. Таким чином, заявлені обставини, на які посилався обвинувачений, не знайшли свого підтвердження. Постанова про закриття кримінального провадження ніким не оскаржена. Як пояснив сам обвинувачений, наміру оскаржити зазначену постанову він не має. Крім того, суд звертає увагу, що обвинувачений ОСОБА_1 , з яким слідчі дії проводилися за участю захисника та якому на досудовому розслідуванні обирався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, а потім він взагалі перебував без запобіжного заходу, про факт застосування щодо нього насильства заявив вже під час утримання під вартою, хоча до цього він, будучи без запобіжного заходу, допитувався у судовому засіданні, однак про будь-яке насильство стосовно нього не заявляв ні своєму захиснику, ні суду.

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 мають правильну правову кваліфікацію за ч. 3 ст. 187 КК України, як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Вина ОСОБА_1 у скоєному доведена у повному обсязі.

Призначення покарання

При визначенні виду та міри покарання суд враховує вимоги ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого, має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті КК, відповідно до положень Загальної частини Кодексу, ураховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , суд ураховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким злочином (ч. 3 ст. 187 КК України).

Також суд враховує фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, характер дій ОСОБА_1 при його вчиненні, його більш пасивну роль, ніж дії засудженого ОСОБА_2 , але які свідчать про його суспільну небезпечність; особу винного.

Так, ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисного, корисливого кримінального правопорушення (том № 2 а.п. 152), на підставі ст. 75, 76 КК України був звільнений від відбування покарання з іспитовим строк 1 рік, але це не призвело до позитивних змін у його особистості та не створило у нього готовності до самокерованої право-слухняної поведінки в суспільстві, він не зробив належних висновків для себе, на шлях виправлення не став і в період іспитового строку вчинив новий умисний, корисливий злочин. ОСОБА_1 не одружений, але перебував у цивільному шлюбі, на утриманні нікого не має, є працездатною особою, однак офіційно ніде не працює. Має постійне місце проживання, однак під час судового розгляду змінив місце проживання, перестав з`являтися в суд, тому був оголошений у розшук.

Обставинами, що пом`якшують покарання, суд вважає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину (п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України) та визнання вини (ч. 2 ст. 66 КК України).

Обставиною, що обтяжує покарання, суд вважає вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння (п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України).

Також судом ураховується те, що ОСОБА_1 вчинив нове кримінальне правопорушення /злочин/ в період звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначення покарання за сукупністю вироків застосовується у випадках, коли засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення. У цьому разі суд відповідно до ч. 1 ст. 71 КК до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком. При складанні покарань у порядку ч. 1 ст. 71 КК остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії, у виді позбавлення волі із застосуванням додаткового покарання у виді конфіскації усього належного йому майна. Також, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України суд вважає необхідним частково приєднати до покарання за даним вироком, невідбуте покарання за вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 7 травня 2015 року.

Підстав для застосування ст. 69, 75 КК України стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає, оскільки особливо тяжкий злочин було вчинено у стані алкогольного сп`яніння.

Приходячи до такого висновку, суд враховує свої дискреційні повноваження (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, які охоплюють повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо. Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема справа «Довженко проти України»), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів і меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи із відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права.

Вирішення питання про запобіжний захід

Запобіжний захід стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 необхідно залишити тримання під вартою.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Стосовно ОСОБА_1 ухвалою слідчого судді Нікопольського міськрайонного суду було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. 18.11.2019 ОСОБА_1 було затримано за ухвалою суду від 16.10.2019 про дозвіл на затримання з метою приводу обвинуваченого для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та ухвалою Нікопольського міськрайонного суду від 19.11.2019 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який у подальшому продовжувався.

Що стосується порядку зарахування обвинуваченому ОСОБА_1 строку попереднього ув`язнення у строк призначеного покарання, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі № 663/537/17 (провадження № 13-31кс18) щодо застосування норми права, передбаченої ч. 5 ст. 72 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання), згідно якої, якщо особа вчинила злочин в період з 24 грудня 2015 року до 20 червня 2017 року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII (пряма дія Закону № 838-VIII). Якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом № 2046-VIII, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону № 838-VIII. В такому разі Закон № 838-VIII має переважуючу (ультраактивну) дію. Застосування до таких випадків Закону № 2046-VIII є неправильним, оскільки зворотна дія Закону № 2046-VIII як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ч. 2 ст. 5 КК України не допускається.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 вчинив злочин 13.03.2016, затриманий - 18 листопада 2019 р. Згідно ухвали Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2019 року щодо ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою. ОСОБА_1 утримується під вартою і на даний час. Враховуючи зазначені обставини, а також положення ч. ч. 1, 4 ст. 5 КК України, суд вважає за необхідне зарахувати ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дня позбавлення волі, відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838-VIII).

Вирішення цивільного позову

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 вирішено вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.11.2019.

Вирішення питання про долю речових доказів

Питання про речові докази вирішено вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.11.2019.

Вирішення питання про процесуальні витрати

Також суд вважає необхідним стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експерта при проведенні трасологічної експертизи, яка згідно довідки становить 879 грн. 60 коп. в сумі 439 грн. 80 коп., оскільки відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України у разі винесення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а половина процесуальних витрат на залучення експерта при проведенні цієї експертизи вже стягнута з засудженого ОСОБА_2 .

На підставі наведеного, керуючись ст. 370, 371, 374 КПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

ОСОБА_1 визнати винуватим за ч. 3 ст. 187 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років із конфіскацією усього належного йому майна.

На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати невідбуте покарання за вироком Орджонікідзевського міського суду Дніпропетровської області від 7 травня 2015 року і остаточно призначити покарання ОСОБА_1 у виді позбавлення волі на строк 8 (вісім) років 10 днів із конфіскацією усього належного йому майна.

Строк покарання рахувати з моменту проголошення вироку.

Запобіжний захід стосовно ОСОБА_1 залишити тримання під вартою.

Зарахувати у строк відбування покарання час досудового тримання ОСОБА_1 під вартою по цьому провадженню з 18.11.2019 до дня проголошення вироку.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України № 838 - VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення зарахування судом строку попереднього ув`язнення у строк покарання» від 26.11.2015) зарахувати ОСОБА_1 у строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі - з 18.11.2019 до дня набуття вироком законної сили.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 вирішено вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.11.2019.

Питання про речові докази вирішено вироком Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 21.11.2019.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави у відшкодування процесуальних витрат на залучення експерта 439 (чотириста тридцять дев`ять) грн. 80 коп.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення з подачею апеляції через Нікопольський міськрайонний суд.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку у суді.

Головуючий суддя І. В. Клименко

Судді І. О. Кобеляцька-Шаховал

А. Г. Багрова