Рішення № 101278463, 23.11.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

23.11.2021Справа № 910/14413/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМБІЛДІНГ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРШИЛ КОНСТРАКШН"

про стягнення 297 379, 88 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТАЙМБІЛДІНГ" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРШИЛ КОНСТРАКШН" про стягнення 297 379, 88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за угодою про погашення боргу від 04.02.2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.09.2021 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали.

09.09.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про усунення недоліків, допущених при поданні до суду даного позову.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 14.09.2021 прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі №910/14413/21, постановив розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

14.09.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості у розмірі 147 379,98 грн.

У відповідності до ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

У розумінні процесуального законодавства, під збільшенням/зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти збільшення/зменшення суми позову за тією ж вимогою, яку було заявлено у позовній заяві.

Звертаючись до суду з заявою про зменшення розміру позовних вимог, позивач заявив вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 147 379,98 грн, оскільки відповідачем частково сплачено борг у розмірі 150 000,00 грн. В обґрунтування заяви про зменшення позовних вимог позивач посилався на ст. 534 ЦК України та вказав, що угодою про погашення боргу не передбачено особливого порядку погашення вимог, а тому позивач зарахував кошти сплачені відповідачем у розмірі 150 000,00 грн на погашення 3% річних у сумі 2219,18 грн, штрафу в сумі 140 000,00 грн, інфляційних втрат у сумі 5160,70 грн та частини основного боргу в сумі 2620,12 грн.

Судом досліджено зазначені в заяві позивачем обставини щодо зарахування сплаченої суми в рахунок погашення заявлених у даному позові 3% річних, штрафу, інфляційних втрат та встановлено наступне.

Відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом:

1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання;

2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка;

3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

Можливість застосування ст. 534 Цивільного кодексу України ставиться в залежність від змісту реквізиту «Призначення платежу» платіжного доручення, яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів з чітким призначення платежу щодо погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст. 534 Цивільного кодексу України застосовуватися не може.

У випадку, якщо стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отриманий без реквізиту «Призначення платежу» чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості, розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до ст. 534 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №904/12527/16.

Оскільки платіжне доручення №2464 від 13.09.2021, відповідно до якого відповідачем було сплачено борг у сумі 150 000,00 грн, містить призначення платежу: «оплата за угодою про погашення боргу від 04.02.2021 (згідно дог. №06/02-20, №23/19», а тому відсутні підстави для зарахування вказаної суми не в рахунок погашення існуючої основної заборгованості.

З огляду на викладене, суд відмовляє у прийнятті заяви позивача про зменшення розміру позовних вимог та подальший розгляд справи здійснюється згідно первісно заявлених вимог.

22.10.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду та відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки сплатив заборгованість у повному обсязі, у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі. Також, відповідач стверджує про відсутність у позивача права самостійно визначати призначення грошових коштів, які перераховані для оплати боргу. Окрім того, відповідач заперечував проти розміру винагороди адвоката позивача.

02.11.2021 від позивача надійшло клопотання про прискорення розгляду справи.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.11.2021 на підставі частини 11 статті 176 Господарського процесуального кодексу України залишив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМБІЛДІНГ" без руху та встановив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення ухвали, а саме для надання доказів повноваження адвоката Жукова Д.О. діяти від імені ТОВ "ТАЙМБІЛДІНГ".

08.11.2021 від позивача надійшли докази на виконання вимог ухвали суду від 08.11.2021.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 16.11.2021 продовжив розгляд справи №910/14413/21 в порядку (за правилами) спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, судом встановлено наступне.

У своєму клопотанні про залишення позову без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України, відповідач посилається на те, що позовна заява підписана не уповноваженою особою, оскільки на підтвердження повноважень адвоката Жукова Д.О. надано ордер надання правової допомоги серії АІ №1147618, який виданий 30.08.2020 на підставі договору про надання правової допомоги №40 від 20.07.2021, тобто дата видачі ордеру передує даті договору на підставі якого виданий ордер.

У відповідності до пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позовну заяву не підписано або підписано особою, яка не має права підписувати її, або особою, посадове становище якої не вказано.

Як вбачається з матеріалів справи 08.11.2021 на виконання ухвали суду від 08.11.2021 позивачем надано докази на підтвердження повноважень адвоката, а саме копію ордеру серії АІ №1169919 від 30.08.2021, який виданий на підставі договору про надання правової допомоги №40 від 20.07.2021.

З урахуванням наведеного, позовна заява підписана від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМБІЛДІНГ" уповноваженою особою та у суду відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду з причин, зазначених відповідачем у своєму клопотанні.

Враховуючи наведене, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТАЙМБІЛДІНГ" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "КОМЕРШИЛ КОНСТРАКШН" (відповідач) укладено угоду про погашення боргу (надалі - угода), відповідно до умов якої сторони визнають, що між ними було укладено ряд договорів, а саме: договір про виконання підрядних робіт № 06/02-20 від 19.02.2020 року, договір про виконання підрядних робіт №23/19 від 23.12.2019 року та договір про виконання підрядних робіт № 04/01-20 від 17.01.2020 року, та погоджують, що за даними договорами існує заборгованість на загальну суму 700 000,00 (сімсот тисяч), включаючи ПДВ - відповідно Актів звірки взаєморозрахунків та Актів прийому-передачі виконаних робіт.

За змістом пункту 2 угоди з метою погашення боргу ТОВ «ТАЙМБІЛДІНГ» пропонує стягнути за даними Актами звірки та договорами суму боргу в розмірі 700 000,00 (сімсот тисяч) грн., включаючи ПДВ.

Водночас, пунктом 3 угоди зазначено, що ТОВ «Комершил Констракшн» зобов`язується протягом 7 (семи) днів з моменту підписання даної Угоди перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ «ТАЙМБІЛДІНГ» - р/р НОМЕР_1 в АТ «ПриватБанк», МФО 305299, іпн: 431842326563, 50% (п`ятдесят відсотків) суми боргу, вказаної в п. 1 цієї Угоди, що становить 350 000,00 (триста п`ятдесят тисяч) грн., включаючи ПДВ, про що повідомити останнього.

Другу частину боргу в розмірі 350 000,00 (триста п`ятдесят тисяч) грн. ТОВ «Комершил Констракшн» зобов`язується сплатити протягом 90 (дев`яносто) днів з моменту підписання даної Угоди частинами відповідно до Графіку погашення заборгованості, що додається до даної Угоди та є його невід`ємною частиною (п. 3.1. угоди).

Графіком погашення заборгованості, що є Додатком до угоди, сторони погодили кінцеві дати сплати заборгованості, а саме:

-до 28.02.2021 включно 50 000,00 грн;

- до 30.03.2021 включно 150 000,00 грн;

- до 30.04.2021 включно 150 000,00 грн.

Сторони погоджують, що суми та дати оплати ТОВ «Комершил Констракшн» боргу є обов`язковими та прострочення графіку оплати, кінцевої дати будь-якого пункту оплати більш ніж на 7 (сім) днів, може нести негативні наслідки, передбачені умовами Угоди.

Відповідно до п. 4 угоди, за умови виконання умов, передбачених п. 3 даної Угоди, протягом 3 (трьох) днів з моменту отримання оплати суми боргу в розмірі 350 000,00 (триста п`ятдесят тисяч) грн., та підписання Графіку погашення заборгованості, а також гарантійного листа щодо оплати другої частини боргу в сумі 350 000,00 (триста п`ятдесят тисяч) грн., включаючи ПДВ, - ТОВ «ТАЙМБІЛДІНГ» зобов`язується:

4.1. відмовитися від позовів, що були подані ТОВ «ТАЙМБІЛДІНГ» до ТОВ «Комершил Констракшн» через Господарський суд м. Києва, та подати клопотання про закриття проваджень у справах:

- №910/16883/20 за позовом ТОВ «ТАЙМБІЛДІНГ» до ТОВ «Комершил Констракшн» про стягнення за договором про виконання підрядних робіт від 17.01.2020 № 04/01-20 заборгованості за виконані роботи у розмірі 206 211,36 грн. (суддя Маринченко Я.В.);

- №910/19500/20 за позовом ТОВ «ТАЙМБІЛДІНГ» до ТОВ «Комершил Констракшн» про стягнення за договором про виконання підрядних робіт від 19.02.2020 № 06/02-20 заборгованості за виконані роботи у розмірі 361 179,89 грн. (Суддя Полякова К.В.);

- №910/17730/20 за позовом ТОВ «ТАЙМБІЛДІНГ» до ТОВ «Комершил Констракшн» про стягнення за договором про виконання підрядних робіт від 23.12.2019 № 23/19 заборгованості за виконані роботи у розмірі 341 309,73 грн. (суддя Лиськов М.О.)

Відповідно до п. 4.3. угоди якщо ТОВ «Комершил Констракшн» порушить умови даної Угоди, а також якщо останній порушить затверджений Графік погашення заборгованості більш ніж на 7 (сім) робочих днів з останньої затвердженої дати платежу, то ТОВ «ТАЙМБІЛДІНГ» має право на стягнення штрафних санкцій за порушення умов даної Угоди в розмірі 10 % (десяти відсотків) від загальної суми боргу, затвердженої в п.1 даної Угоди. Стягнення штрафних санкцій не позбавляє обов`язку ТОВ «Комершил Констракшн» на оплату боргу перед ТОВ «ТАЙМБІЛДІНГ».

В обґрунтування позову, позивач посилається на те, що відповідач всупереч умовам угоди про погашення заборгованості, у повному обсязі не здійснив оплати боргу у сумі 150 000,00 грн відповідно до Графіку погашення заборгованості, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості у сумі 150 000,00 грн.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані: 3% річних у сумі 2 219,18 грн., інфляційні втрати у сумі 5 160,70 грн, штраф у сумі 140 000,00 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про частково задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, сторонами не заперечувались обставини щодо укладення між позивачем та відповідачем договору про виконання підрядних робіт № 06/02-20 від 19.02.2020 року, договору про виконання підрядних робіт №23/19 від 23.12.2019 року та договору про виконання підрядних робіт № 04/01-20 від 17.01.2020 року.

Матеріалами справи підтверджено, що між позивачем та відповідачем укладено угоду про погашення боргу від 04.02.2021, відповідно до умов якої сторонами визнано, що між ними було укладено ряд договорів, а саме: договір про виконання підрядних робіт № 06/02-20 від 19.02.2020 року, договір про виконання підрядних робіт №23/19 від 23.12.2019 року та договір про виконання підрядних робіт № 04/01-20 від 17.01.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до умов угоди про погашення боргу від 04.02.2021 сторони погодили, що за вище вказаними договорами існує заборгованість на загальну суму 700 000,00 грн.

Згідно п. 3 угоди відповідач зобов`язався протягом 7 днів з моменту підписання угоди перерахувати на розрахунковий рахунок позивача 50% суми боргу, вказаної в п. 1 цієї угоди, що становить 350 000,00 грн. Другу частину боргу в розмірі 350 000,00 грн. відповідач зобов`язався сплатити протягом 90 днів з моменту підписання угоди частинами, а саме: до 28.02.2021 включно 50 000,00 грн; до 30.03.2021 включно 150 000,00 грн; до 30.04.2021 включно 150 000,00 грн.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов угоди відповідач сплатив на користь позивача борг у сумі 550 000,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку позивача.

Відповідно до виписки з рахунку позивача про надходження грошових коштів відповідачем здійснені наступні оплати: 21.05.2021 - 50 000,00 грн., 30.04.2021 - 50 000,00 грн, 16.04.2021 - 50 000,00 грн, 26.02.2021 - 50 000,00 грн, 04.02.2021 - 350 000,00 грн).

Згідно розрахунку позивача, борг по угоді, який залишився непогашеним відповідачем становить 150 000,00 грн.

Відповідно до платіжного доручення №2464 від 13.09.2021 відповідачем здійснено оплату боргу у розмірі 150 000,00 грн. з призначенням платежу: : «оплата за угодою про погашення боргу від 04.02.2021 (згідно дог. №06/02-20, №23/19)».

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі в частині позовних вимог у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Враховуючи, що предмет спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 150 000,00 грн припинив своє існування після звернення позивача з цим позовом (02.09.2021), то суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в цій частині.

У зв`язку із простроченням відповідачем грошового зобов`язання позивачем нараховані 3% річних у сумі 2 219,18 грн., інфляційні втрати у сумі 5 160,70 грн, штраф у сумі 140 000,00 грн.

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних, інфляційні втрати та штрафу.

Частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України передбачено, що за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Згідно з розрахунку позивача, нарахування 3% річних позивач здійснює за періоди з 30.03.2021 по 16.04.2021, з 30.03.2021 по 30.04.2021, з 30.03.2021 по 21.05.2021, з 30.04.2021 по 30.08.2021.

Однак, судом встановлено, що при здійсненні розрахунку позивач припустився помилки, а також не вірно визначено дату настання строку оплати за договором.

Враховуючи, строки оплати погоджені сторонами (до 28.02.2021 включно 50 000,00 грн; до 30.03.2021 включно 150 000,00 грн; до 30.04.2021 включно 150 000,00 грн) та дати оплати, судом встановлено, що нарахування 3% річних необхідно здійснювати з 01.04.2021 по 15.04.2021 - 150 000,00 грн, з 16.04.2021 по 29.04.2021 - 100 000,00 грн, з 01.05.2021 по 20.05.2021 - 50 000,00 грн, з 01.05.2021 по 30.08.2021 - 150 000,00 грн.

Здійснивши перерахунок 3% річних, судом встановлено, що сума 3% річних становить 1 890,41 грн, а тому вимоги у даній частині суд задовольняє частково.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція). При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 року у справі № 924/312/18 та від 05.07.2019 року у справі № 905/600/18.

Однак, позивачем при розрахунку інфляційних втрат не враховано вищевикладеного, та здійснено нарахуванням інфляційних втрат за 30.03.2021 по 16.04.2021, з 30.03.2021 по 30.04.2021, з 30.03.2021 по 21.05.2021, з 30.04.2021 по 30.08.2021.

Оскільки, позивачем невірно визначено періоди нарахування інфляційних втрат, за розрахунком суду сума інфляційних втрат становить 1882,20 грн, у зв`язку із чим суд вимоги у даній частині задовольняє частково.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 4.3 угод передбачено, якщо відповідач порушить умови даної угоди, а також якщо останній порушить затверджений Графік погашення заборгованості більш ніж на 7 (сім) робочих днів з останньої затвердженої дати платежу, то позивач має право на стягнення штрафних санкцій за порушення умов даної угоди в розмірі 10 % (десяти відсотків) від загальної суми боргу, затвердженої в п.1 даної угоди.

Суд зазначає, що позивачем нараховано штраф за несвоєчасну сплату за березень 2021 року у розмірі 70 000,00 грн (10% від загальної суми боргу) та штраф за прострочення платежу за квітень 2021 року у розмірі 70 000,00 грн (10% від загальної суми боргу).

Однак, за змістом пункту 4.3. угоди випливає, що сторони, реалізуючи при укладенні угоди своє законодавчо визначене право забезпечення виконання грошових зобов`язань встановленням відповідальності у вигляді штрафу, узгодили нарахування штрафу в розмірі 10 % від загальної суми боргу лише за порушення Графіку погашення заборгованості більш ніж на 7 робочих днів з останньої затвердженої дати платежу, тобто з 30.04.2021.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу за несвоєчасну сплату за березень 2021 року у сумі 70 000,00 грн, у зв`язку із чим, у задоволенні позовних вимог у цій частині суд відмовляє та задовольняє вимоги про стягнення штрафу у розмірі 70 000,00 грн за прострочення погашення заборгованості на підставі п. 4.3. угоди.

Щодо заяви відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій до розміру пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, а саме до 9 049,32 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 ГК України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Отже, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Обґрунтовуючи заяву про зменшення розміру штрафу відповідач посилається на запровадження карантинних обмежень «червоного» рівня епідеміологічної небезпеки та особливий режим роботи громадського транспорту у м. Києві у період часу з 23.03.2021 по 30.04.2021, а тому діяльність відповідача фактично було заблоковано, що виключило можливість одержувати прибуток.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази та доводи відповідача, суд не приймає до уваги вказані твердження відповідача, оскільки відповідачем в обґрунтування свого клопотання не надано суду жодних належних доказів щодо блокування діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРШИЛ КОНСТРАКШН" на час карантинних обмежень та переведення працівників товариства на дистанційний режим роботи.

Підсумовуючи наведене, враховуючи, що відповідачем не обґрунтовано та не доведено належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості випадку, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафу, а тому клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій суд залишає без задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи наведене, суд закриває провадження у справі №910/14413/21 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 150 000,00 грн, та частково задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМБІЛДІНГ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРШИЛ КОНСТРАКШН" в частині стягнення 3 % річних у сумі 1 890,41 грн, інфляційних втрат у сумі 1882,20 грн, штрафу у сумі 70 000,00 грн.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки на даний час позивачем не заявлено клопотання про повернення судового збору, то питання про повернення суми судового збору на підставі п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", наразі не вирішується судом.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу у сумі 20 000,00 грн, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, згідно із приписами ч. 5 ст. 126 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

На підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги №40 від 20.07.2021, укладеного Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМБІЛДІНГ" з адвокатом Жуковим Д.О., звіт №2 про надану правничу допомогу на підставі договору №40 від 20.07.2021, копію виписки з рахунку Жукова Д.О. щодо руху коштів від 02.09.2021 щодо оплати гонорару адвоката у розмірі 20 000,00 грн, копію ордеру серії АІ №1169919 від 30.08.2021.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ч. ч. 5, 6 ст. 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач просив зменшити розмір витрат на правову допомогу до 5000,00 грн з огляду на те, що обсяг складених адвокатом документів є незначним, справа є малозначною, а також позивачу було повернуто борг.

Суд відзначає, що пояснення відповідача щодо не співмірності витрат позивача на оплату правничої допомоги не спростовують факту понесення позивачем витрат у розмірі 20 000,00 грн та співмірності заявленої суми витрат на правничу допомогу у даній справі.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З врахуванням наявних у матеріалах справи документів, суд дійшов висновку, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б доводили неспівмірність витрат позивача на правову допомогу, а тому відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру витрат.

Разом з тим, суд звертає увагу на приписи ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (у даному випадку - витрати на правничу допомогу), у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням наведеного, оскільки позовні вимоги у даній справі задоволено частково, то суд дійшов висновку про те, що з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРШИЛ КОНСТРАКШН" підлягають стягненню витрати позивача на оплату правничої допомоги пропорційно розміру задоволених вимог, а саме у сумі 15 049,61 грн.

Щодо заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи у розмірі 25 000,00 грн.

В обґрунтування поданої заяви та понесених витрат, відповідач зазначив, що останнім було добровільно сплачено борг у повному обсязі до моменту повідомлення відповідача про наявність судового спору та відкриття провадження у справі.

Водночас, суд відзначає, що відповідно до платіжного доручення №2464 відповідачем здійснено оплату боргу у розмірі 150 000,00 грн - 13.09.2021. Позивач звернувся до суду з позов - 02.09.2021 (згідно відмітки про формування документу в системі «Електронний суд»). Отже, як було встановлено судом предмет спору в частині позовних вимог про стягнення суми основного боргу у розмірі 150 000,00 грн припинив своє існування після звернення позивача з позовом до суду, а тому суд не приймає до уваги доводи відповідача в цій частині.

Частиною 5 статті 130 ГПК України визначено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

З огляду на викладене, судом за результатами розгляду справи не встановлено необґрунтованих дій позивача, які б могли бути підставою для стягнення витрат на користь відповідача відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України.

Таким чином, враховуючи положення ч. 4 ст. 129 ГПК України, оцінивши матеріали справи, з огляду на те, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМБІЛДІНГ" були задоволені частково, а також було закрито провадження у справі з підстав оплати відповідачем боргу після звернення позивача з позовом до суду, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на правову допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Закрити провадження у справі №910/14413/21 в частині позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 150 000,00 грн.

В іншій частині позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМЕРШИЛ КОНСТРАКШН" (03061, місто Київ, вулиця ПОСТ-ВОЛИНСЬКА, будинок 3, офіс 35, ідентифікаційний код 42968240) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМБІЛДІНГ" (04074, місто Київ, вул. Новомостицька, будинок 25, офіс 5, ідентифікаційний код 43184232) 3 % річних у сумі 1 890,41 грн, інфляційні втрати у сумі 1882,20 грн, штраф у сумі 70 000,00 грн, витрати на правову допомогу у сумі 15 049,61 грн та судовий збір у розмірі 1106,59 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 23.11.2021.

Суддя О.В. Гулевець