Ухвала суду № 101267084, 16.11.2021, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/1796/21

№ 1-кп/183/1054/21

16 листопада 2021 року м. Новомосковськ

Колегія суддів Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Гузоватого О.І.,

суддів Березюк В.В., Лили В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Тен І.О.,

перекладача Борисової Н.М.,

прокурора Балаклейця П.П.,

захисників Гулакова А.І., Радільчук Н.І., Чоса Т.І., Опари С.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області кримінальне провадження № 12020040000000714 відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Армавір Республіка Вірменія, громадянина Вірменії, проживаючого в Республіці Вірменія,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Чадир-Лунга Республіки Молдова, громадянина Молдови, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця сел. Таромське Дніпропетровської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , уродженця м. Суми, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 5 ст. 185 КК України.

Відносно обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 обрано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою, які було продовжено ухвалою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 вересня 2021 року до 20 листопада 2021 року.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 строку раніше обраних запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, кожному окремо на 60 діб, мотивуючи свою позицію тим, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були враховані судом при обранні та продовженні обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою не змінилися, нових обставин для зміни запобіжних заходів стосовно обвинувачених не з`явилося, тому продовження строку тримання під вартою обвинувачених необхідне для забезпечення розгляду кримінального провадження.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 - адвокат Радільчук Н.І. просила суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість цього клопотання, зазначивши, що прокурором не надано жодного доказу чи даних, які би свідчили про існування ризиків, на які посилається прокурор. У зв`язку з цим просила змінити своєму підзахисному ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ч. 1 ст. 176 КПК України або визначити йому розмір застави.

Обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі підтримав позицію свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Гулаков А.І. просив суд відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаючи клопотання необґрунтованими та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки, на його думку, жодних об`єктивних даних, які би свідчили про існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор в своєму клопотанні, не надано. Вважає доводи, на які посилається прокурор, виключно припущеннями. Крім того, захисник посилався на невідповідність даного клопотання вимогам КПК України. Так, обвинуваченому було вручено копію клопотання прокурора у перекладі на мову, якою він володіє, без засвідчення такого перекладу належним чином. Крім цього, захисник звернув увагу суду на неповний переклад клопотання прокурора на російську мову, де в екземплярі на російській мові відсутній абзац про посилання на ухвалу Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28.07.2021 року про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, хоча в екземплярі на державній мові такий абзац міститься. Перелічені в клопотання докази, які на думку прокурора доводять вину обвинуваченого, жодним чином не доводять його винуватість у пред`явленому обвинуваченні. Також, прокурор не долучив до клопотання додатків, якими він обґрунтовує свою позицію. Анкетні дані обвинуваченого викладені неповно, а саме відсутні дані, які характеризують особу обвинуваченого. Крім того, клопотання не містить посилання на можливість застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави. У зв`язку з цим захисник просить встановити обвинуваченому ОСОБА_2 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, але в меншому розмірі, ніж встановленому слідчим суддею при обранні обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме у розмірі 100 000,00 грн.

Обвинувачений ОСОБА_2 у повному обсязі підтримав позицію свого захисника.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Чос Т.І. просив суд відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість цього клопотання, оскільки, на його думку, прокурором не надано жодного доказу чи даних, які би свідчили про існування обґрунтованої підозри чи існування ризиків, на які він посилається. Просив застосувати до обвинуваченому ОСОБА_3 більш м`який запобіжний захід, а саме домашній арешт, з покладенням на нього відповідних обов`язків, та встановити йому альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Обвинувачений ОСОБА_3 підтримав позицію свого захисника. Одночасно заявив клопотання про зміну йому раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт, посилаючись на необґрунтованість клопотання прокурора, оскільки останнім не надано жодного доказу чи даних, які би свідчили про існування ризиків, на які він посилається. Водночас, прокурор в обґрунтування ризиків посилається переважно на тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченому. З приводу цього обвинувачений ОСОБА_3 , посилаючись на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, прецедентну практику Європейського суду з прав людини, згідно з якою суворість передбаченого покарання, без врахування інших обставин, не може бути вирішальним елементом при оцінюванні ризиків переховування, просить змінити йому запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат Опара С.В. погодився і підтримав у повному обсязі заперечення і клопотання своїх колег. Просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку раніше обраних запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, посилаючись на необґрунтованість цих клопотань, оскільки прокурором не надано жодного доказу чи даних, які би свідчили про існування ризиків, на які посилається прокурор. У зв`язку з чим захисник просив змінити обвинуваченим запобіжні заходи на домашній арешт, та встановити їм альтернативний запобіжний захід у вигляді застави.

Колегія суддів, вислухавши думку учасників судового провадження, вирішуючи заявлені сторонами кримінального провадження клопотання, дійшла такого висновку.

Надаючи оцінку клопотанню прокурора про продовження запобіжних заходів обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Посилання захисників на неналежність та недопустимість доказів колегія суддів вважає передчасними, оскільки на даний час судовий розгляд не розпочато, а відтак вирішення питань щодо доведеності вини обвинуваченого, належності й допустимості доказів на даній стадії судового провадження є неприпустимим.

Водночас, слушними є доводи захисників щодо невручення обвинуваченим ОСОБА_1 , ОСОБА_2 належним чином засвідченої копії клопотання в перекладі на мову, якою вони володіють, та неповного перекладу даного клопотання, що свідчить про недотримання прокурором вимог п. 18 ч. 3 ст. 42 КПК України, згідно з якою обвинувачений має право отримувати копії процесуальних документів рідною або іншою мовою, якою він володіє.

Крім того, судом знайшов підтвердження той факт, що прокурором не було додержано вимог ч. 3 ст. 184 КПК України, оскільки прокурор не додав до клопотання матеріалів, на які він посилався у клопотанні, і якими він обґрунтував, зокрема, наявність ризиків.

Приймає суд до уваги і доводи захисників з приводу того, що прокурор у своєму клопотанні посилався на встановлення і доведеність вини обвинувачених конкретними доказами, зазначаючи в клопотанні, що обвинувачені, кожен окремо, «вчинили особливо тяжкий злочин».

Відповідно до ч. ч. 1, 5 ст. 17 КПК України, особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. Поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.

За таких обставин, формулювання «вчинив особливо тяжкий злочин», що міститься в тексті клопотання про продовження строків тримання під ватою стосовно обвинувачених, є неприпустимим до винесення обвинувального вироку суду та набрання ним чинності у встановленому законом порядку.

За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку раніше обраних запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою містять істотні порушення вимог кримінального процесуального законодавства, тому не можуть бути враховані судом при вирішенні питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою.

Однак, відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та направляється уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Відповідно до ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках та за встановленою процедурою.

За положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання доцільності продовження обвинуваченим раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує вимоги ч. 2 ст. 177 КПК України, відповідно до якої підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснювати дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, колегія суддів виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, тобто умисного корисливого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_1 винуватим, останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду провадження, ОСОБА_1 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

У зв`язку з цим суд враховує прецедентну практику Європейського суду з прав людини, який у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001 року зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування».

Крім того, у конвенційній судовій практиці вироблено чотири основні прийнятні причини для тримання особи під вартою до винесення вироку: ризик того, що особа не з`явиться до суду, ризик того, що обвинувачений, у разі звільнення, вчинить дії, які перешкоджатимуть відправленню правосуддя, або вчинить нові злочини, або порушить громадський порядок (п. 94. Рішення ЄСПЛ «Пірузян проти Вірменії», п. 119. Рішення ЄСПЛ «Трипедуш проти Республіки Молдова»).

За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_1 у разі визнання останнього винуватим у пред`явленому обвинувачені, та ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки останній обвинувачується у вчиненні умисного корисливого особливо тяжкого злочину і є особою, яка офіційно не працевлаштована, що свідчить про відсутність постійного й достатнього законного джерела доходу.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Суд, при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що ОСОБА_1 є громадянином Республіки Вірменія, проживає на території Республіки Вірменія та не має постійного місця мешкання на території України. Доказів протилежного суду не надано. Підтверджень наявності на його утриманні будь-яких осіб та наявності у нього захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано. За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_1 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд бере до уваги відомості, які зазначені в обвинувальному акті про наявність у ОСОБА_1 соціальних зв`язків, оскільки останній одружений. Однак, дані обставини з урахуванням вищевикладеного не можуть слугувати достатньою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_1 раніше обраного запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ч. 1 ст. 176 КПК України.

Захисником Радільчук Н.І. будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано, що є і підставою для відмови у задоволенні клопотання захисника Радільчук Н.І.про зміну раніше обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_1 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_1 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Вирішуючи клопотання захисника Радільчук Н.І.про зменшення обвинуваченому ОСОБА_1 розміру застави, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання обґрунтоване, тому підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

У відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , майновий та сімейний стан обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які було проаналізовано раніше, колегія суддів вважає, що розмір застави у вигляді 150 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб повинний достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього обов`язків.

У разі внесення обвинуваченим застави, колегія суддів вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_1 повинні бути покладені обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою, колегія суддів виходить з того, що останній обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, тобто умисного корисливого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_2 винуватим останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна. Тому розуміючи наслідки завершення судового розгляду, ОСОБА_2 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявними ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: ризик переховування обвинуваченого від суду, враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_2 у разі визнання останнього винуватим у пред`явленому обвинувачені, та вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, оскільки останній обвинувачується у вчиненні умисного корисливого особливо тяжкого злочину та є особою, яка офіційно не працевлаштована, що свідчить про відсутність постійного й достатнього законного джерела доходу.

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

Суд, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризиків, зазначених вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що ОСОБА_2 є громадянином Республіки Молдова, підтверджень наявності у нього захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано. За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_2 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження ОСОБА_2 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд бере до уваги відомості, які зазначені в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_2 має місце реєстрації та проживання, а також наявності у нього соціальних зв`язків, оскільки останній одружений та має на утриманні малолітню дитину. Однак, дані обставини з урахуванням вищевикладеного не можуть слугувати достатньою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_2 раніше обраного запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід.

Захисником Гулаковим А.І. будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_2 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_2 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_2 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Вирішуючи клопотання захисника Гулакова А.І.про зменшення обвинуваченому ОСОБА_2 розміру застави, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання обґрунтоване, але підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

У відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , майновий та сімейний стан обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які було проаналізовано раніше, колегія суддів вважає, що розмір застави у вигляді 150 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб повинний достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_2 покладених на нього обов`язків.

У разі внесення обвинуваченим застави, колегія суддів вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_2 повинні бути покладені обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

Вирішуючи питання доцільності продовження тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий, на момент затримання був працевлаштований, відомості про наявність інших кримінальних проваджень відносно ОСОБА_3 у суду відсутні, а тому наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України (вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень), не знайшла свого підтвердження в судовому засіданні.

Однак, ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України є особливо тяжким, за вчинення якого у разі визнання обвинуваченого ОСОБА_3 винуватим останньому загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від 7 до 12 років з конфіскацією майна, та кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке в силу вимог ст. 12 КК України віднесено до тяжкого злочину, і за вчинення якого передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 7 років. Тому, розуміючи наслідки завершення судового розгляду, ОСОБА_3 може переховуватися від суду з метою ухилення від можливого покарання у виді позбавлення волі.

За таких обставин суд вважає, що на цей час є наявним ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_3 від суду (оскільки враховуючи ймовірну тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_3 у разі визнання останнього винуватими у пред`явленому обвинувачені).

Ці обставини можуть зашкодити вирішенню завдань кримінального судочинства.

При цьому, колегія суддів при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім наявності ризику, зазначеного вище, на підставі матеріалів справи, оцінив у сукупності інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме, що підтверджень наявності на утриманні ОСОБА_3 будь-яких осіб, наявності у нього захворювань, які перешкоджають йому утримуватися під вартою суду не надано. За таких обставин, суд доходить переконання, що будь-який інший, з передбачених законом більш м`яких запобіжних заходів станом на дату розгляду вказаного питання не зможе забезпечити належний розгляд провадження, а перебування ОСОБА_3 на волі буде суперечити інтересам суспільства, що і є підставою для продовження ОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Суд бере до уваги відомості, які зазначені в обвинувальному акті та матеріалах кримінального провадження, які підтверджені доказами, про те, що ОСОБА_3 має місце реєстрації та проживання, постійне місце роботи, наявність у нього соціальних зв`язків, оскільки останній одружений. Однак, дані обставини з урахуванням вищевикладеного не можуть слугувати достатньою підставою для зміни обвинуваченому ОСОБА_3 раніше обраного запобіжного заходу на інший більш м`який запобіжний захід.

Суд також бере до уваги медичні документи та посилання обвинуваченого на незадовільний стан здоров`я, проте суду не надано доказів того, що ОСОБА_3 має захворювання, які перешкоджають йому утримуватися під вартою.

Ні обвинуваченим ОСОБА_3 , ні його захисником Чосом Т.І. будь-яких об`єктивних даних, які би безумовно вказували на зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання та продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суду не надано, що є підставою для відмови у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну раніше обраного йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт.

Тому, на думку суду, оскільки на цей час продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, продовження обвинуваченому ОСОБА_3 строку тримання під вартою в повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці ЄСПЛ і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в рішеннях ЄСПЛ у справах «Летельє проти Франції», «Лабіта проти Італії».

Отже, враховуючи всі обставини по справі, суд вважає за необхідне запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований обвинуваченому ОСОБА_3 продовжити в межах строків, визначених КПК України, а саме на 60 днів.

Вирішуючи клопотання захисника Чоса Т.І.про зменшення обвинуваченому ОСОБА_3 розміру застави, колегія суддів вважає, що заявлене клопотання обґрунтоване, тому підлягає задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених КПК України.

У відповідності до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, визначається у розмірі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Отже, враховуючи обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 , майновий та сімейний стан обвинуваченого, наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які було проаналізовано раніше, колегія суддів вважає, що розмір застави у вигляді 150 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб повинний достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього обов`язків.

У разі внесення обвинуваченим застави, колегія суддів вважає, що на обвинуваченого ОСОБА_3 повинні бути покладені обов`язки, передбачені п. п. 1, 2, 3, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 331, 371, 376 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а :

Обвинуваченому у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14 січня 2022 року.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Радільчук Наталії Іванівни про зміну раніше обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший більш м`який запобіжний захід, передбачений ч. 1 ст. 176 КПК України та зменшення розміру застави - задовольнити частково.

Встановити обвинуваченому ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 356 850 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

В іншій частині клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 - адвоката Радільчук Наталії Іванівни - відмовити.

У випадку внесення встановленої застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 356 850 гривень, вважати, що до ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді застави та зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_1 виконувати наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з м. Дніпра без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосування застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Обвинуваченому у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14 січня 2022 року.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_2 - адвоката Гулакова Андрія Івановича про зменшення розміру застави - задовольнити.

Встановити обвинуваченому ОСОБА_2 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 356 850 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

У випадку внесення встановленої застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 356 850 гривень, вважати, що до ОСОБА_2 обрано запобіжний захід у вигляді застави та зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_2 виконувати наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з м. Дніпра без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосування застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

Обвинуваченому у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 185, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , продовжити строк раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 14 січня 2022 року.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Чоса Тараса Івановича про зміну раніше обраного ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт та зменшення розміру застави - задовольнити частково.

Встановити обвинуваченому ОСОБА_3 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 356 850 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем).

В іншій частині клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката Чоса Тараса Івановича - відмовити.

У випадку внесення встановленої застави у розмірі 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 356 850 гривень, вважати, що до ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у вигляді застави та зобов`язати обвинуваченого ОСОБА_3 виконувати наступні обов`язки:

- прибувати за кожною вимогою до суду;

- не відлучатися з м. Дніпра без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в`їзд в Україну.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений ОСОБА_3 , будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосування застави обов`язки, застава звертається в дохід держави.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Повний текст ухвали складено і оголошено 19 листопада 2021 року о 12 годині 45 хвилин.

Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про продовження строку тримання під вартою, зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання та не зупиняє судовий розгляд кримінального провадження.

Головуючий суддя О.І. Гузоватий

Судді В.В. Березюк

В.М. Лила