Ухвала суду № 101259493, 16.11.2021, Франківський районний суд м. Львова

465/10739/13-ц

4-с/465/16/21

У Х В А Л А

судового засідання

16.11.2021 року м.Львів

Франківський районний суд міста Львова в складі :

головуючого судді - Мартинишин М.О.

з участю секретаря - Оверко Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові справу за скаргою ОСОБА_1 , з участю: Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича на постанову від 16.11.2020 року приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича про арешт коштів боржника –

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з даною скаргою, в якій просить: зняти арешт з грошових коштів, які містяться на розрахунковому в АТ КБ «Приватбанк» номер картки НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , накладений 16 листопада 2020 року на підставі постанови приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем в межах виконавчого провадження ВП №61953133; визнати дії приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича щодо визначення результатів вартості майна боржника ОСОБА_1 неправомірними та зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича усунути порушення шляхом зняття з реалізації на прилюдних торгах земельної ділянки, кадастровий номер 4622710200:01:016:0053, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , площею 0, 0901 га. та в подальшому визначити результати вартості зазначеного майна у чіткій відповідальності до вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування скарги покликаються на те, що в процесі примусового виконання виконавчого листа виданого 19.07.2016 року Франківським районним судом м. Львова по справі №465/10739/13-ц приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Пиць Андрієм Андрійовичем 16.11.2020 року винесено постанову про арешт коштів божника, які знаходяться на рахунку АТ КБ «Приватбанк», в тому числі на розрахунковий рахунок в АТ КБ «Приватбанк» номер картки НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 , на якій вона отримує від держави пенсію. Таким чином, внаслідок винесення приватним виконавцем постанови про накладення арешту на кошти, які знаходяться на рахунку, призначеному для зарахування державної соціальної допомоги у вигляді пенсії відбулось із порушенням законом, а тому вважає, що підлягає до зняття накладений арешт з грошових коштів, які містяться на розрахунковому в АТ КБ «Приватбанк» номер картки НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_1 .

Разом з тим, 10.11.2020 року суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було виготовлено звіт про незалежну оцінку майна, а саме про вартість земельної ділянки з кадастровим номером: 4622710200:01:016:0053, площею 0, 0901 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складає 282 000 гривень. Однак вона не погоджується з оцінкою земельної ділянки, яку вважає є не об`єктивною, суттєво заниженою та такою, що здійснена всупереч нормам чинного законодавства.

Крім цього, не зазначено, що оцінювач обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Вказаний висновок про оцінку майна не зареєстрований в Єдиній базі даних звітів про оцінку з присвоєнням йому унікального номера.

На веб-сайті ДП «СЕТАМ» опубліковано лот №330296 щодо реалізації предмета іпотеки, земельної ділянки, кад. ном. 4622710200:01:016:0053, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , площа - 0,0901 га, де зберігачем є якась невідома людина ОСОБА_3 .

Таким чином вважає, що оцінювачем не було проведено належного огляду предмету оцінки в порушення згаданих вимог закону, а також взяття до уваги об`єкти до уваги об`єкти порівняння, ясі суттєво відрізняються місцем знаходження, площею, пішохідною доступністю, місцезнаходженням, що не могло не вплинути на визначення ринкової вартості об`єкту оцінки та підтверджується зокрема проведеним за заявою боржника оцінювачем висновком про оцінку ринкової вартості об`єкту майна, за яким вартість об`єкту становить значно більшу від визначеної в рамках виконавчого провадження. Відтак визначену вартість слід вважати такою, що не може бути врахована при проведенні виконавчих дій, а тому дії приватного виконавця щодо визначення результатів вартості майна боржника є неправомірними.

З метою усунення порушень, допущених приватним виконавцем, вважає можливе шляхом зняття з реалізації на прилюдних торгах арештованого майна, а не її зупинення, з подальшим визначенням результатів вартості зазначеного майна у чіткій відповідальності до вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження».

У зв`язку з чим просить скаргу задовольнити у повному обсязі.

Під час розгляду даної скарги, дану справу відправлено до Львівського апеляційного суду у зв`язку подання боржником апеляційної скарги на ухвалу суду від 01 вересня 2020 року по даній справі.

21.09.2021 року справу було повернуто до суду та продовжено розгляду даної скарги.

Боржник ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про день,час та місце слухання скарги повідомлялися належним чином.

09.11.2021 року представник стягувача подав до суду клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи «EasyCon», однак ухвалою суду від 10.11.2021 року відмовлено у задоволенні даного клопотання

Разом з тим, представник стягувача у клопотанні просив, що у випадку неможливості забезпечити його участі у судовому засіданні в режимі відеконференції або його неявки у судове засідання то провести розгляд справи без участі представника стягувача за наявними у справі матеріалами.

16.11.2021 року представник приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_4 – адвокат Репак В.В. подав через канцелярію суду письмову заяву про заслухання даної скарги у його відсутності та відсутності приватного виконавця. Просив відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

На підставі ч.2 ст.450 ЦПК України, суд вважає за можливим розглянути скаргу у їх відсутності, оскільки їх неявка не є перешкодою для її розгляду.

У зв`язку з цим, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та доводи скарги, вважає, що скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення з наступних підстав.

За умовами ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст.448 ЦПК України).

Судом встановлено, що на примусовому виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць А.А. перебуває:

-виконавче провадження №61953133 з примусового виконання виконавчого листа №465/10739/13-ц, виданого 19.07.2016 року Франківським районним судом м. Львова, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11117363000 від 14.02.2007 року в розмірі 71 741, 98 шв.фр., 139 421, 50 грн. пені, та 1218, 00 грн. судового збору.

-виконавче провадження №61952802 з примусового виконання виконавчого листа №465/3541/13-ц, виданого 12.12.2014 року Жоківським районним судом Львівської області, про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором №11208273000 від 03.09.2007 року в розмірі 95 720, 82 грн. судових витрат в розмірі 957, 21 грн.

Звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на земельну ділянку площею 0, 0901 га, кадастровий номер №4622710200:01:016:0053, що знаходиться за адресою – АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №11117363000 від 14.02.2007 року в розмірі 11 975, 58 дол. США.

30 квітня 2020 року приватним виконавцем Пиць А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61953133.

30 квітня 2020 року приватним виконавцем Пиць А.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №61952802.

Постановою приватного виконавця Пиць А.А. від 61953133 від 30.04.2020 року об`єднано виконавчі провадження №61952802, №61953133 у зведене виконавче провадження №61956223.

В рамках вищевказаних виконавчих проваджень 13.05.2020 р. приватним виконавцем Пиць А.А. було проведено опис та арешт земельної ділянки з кадастровим номером: 4622710200:01:016:0053, 0, 0901 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

27.05.2020 року приватним виконавцем Пиць А.А. було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні - ОСОБА_2 . Постановлено суб`єкту оціночної діяльності – суб`єкту господарювання - ОСОБА_2 провести та визначити в процесі примусового виконання рішення суду вартість майна боржника, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером: 4622710200:01:016:0053, площею 0, 0901 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

10.11.2020 року суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 було виготовлено звіт про незалежну оцінку майна, а саме про вартість земельної ділянки з кадастровим номером: 4622710200:01:016:0053, площею 0, 0901 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складає 282 000, 00 (двісті вісімдесят дві тисячі) грн.

На адресу боржника та стягувача приватним виконавцем скеровано повідомлення про визначення вартості майна від 16.11.2020 року за вих. №11132.

В подальшому приватним виконавцем у відповідності до вимог ст. ст. 18, 61 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 26 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5, скеровано на адресу Львівської філії ДП «СЕТАМ» пакет документів разом із заявкою на реалізацію арештованого майна з метою здійснення заходів щодо організації електронних торгів та реалізації майна боржника – ОСОБА_1 , а саме: земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, за кадастровим номером: 4622710200:01:016:0053, площею 0, 0901 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з протоколу проведення електронних торгів №524154, виданого організатором торгів – Державним підприємством «СЕТАМ» (01001, м. Київ, вул. Стрілецька, буд. №4-6), 01.02.2021 р. відбулися електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, з кадастровим номером: 4622710200:01:016:0053, площею 0, 0901 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Переможцем електронних торгів визнано ОСОБА_5 та цього ж дня організатором торгів на веб-сайті ДП «СЕТАМ» опубліковано інформацію про проведення прилюдних торгів.

24.02.2021 року приватним виконавцем Пиць А.А. складено акт про реалізацію предмета іпотеки, а саме: земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, з кадастровим номером: 4622710200:01:016:0053, площею 0, 0901 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та в акті зазначено, що стартова ціна продажу земельної ділянки складала – 225 600 грн. грн., ціна продажу – 280 000, 00 грн.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Частиною першою статті 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з роз`яснень, що містяться в п.3 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07.02.2014 року, суд при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов`язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Статтею 2 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

У частині першій статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є , в тому числі, звернення стягнення на кошти боржника.

Частиною першою статті 18 Закону «Про виконавче провадження» встановлено, що на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною третьою статті 18 Закону «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закону «Про виконавче провадження»).

Частиною 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

При цьому стаття 48 Закону України «Про виконавче провадження» встановлює невичерпний перелік рахунків, на кошти на яких накладати арешт заборонено, зазначаючи, що законом можуть бути визначені й інші кошти на рахунках боржника, звернення стягнення або накладення арешту на які заборонено.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України «Про електроенергетику», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання», на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України «Про теплопостачання», статті 18-1 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення», на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України «Про впорядкування питань, пов`язаних із забезпеченням ядерної безпеки», на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом (частина друга ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до частини першої - четвертої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Статтею 52 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено заборону для виконавця накладати арешт на кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

16.11.2020 року приватним виконавцем Пиць А.А. було винесено постанову про арешт коштів боржника та скеровано банкам, в тому числі АТ КБ «Приватбанк» на виконання. У даній оскаржуваній постанові виконавцем зазначено про необхідність накладення арешту на грошові кошти боржника, що містяться на відкритих рахунках у банках, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належить боржнику ОСОБА_1 .

Так, здійснюючи виконання постанови приватного виконавця від 16.11.2020 року листом від 24.11.2020 року АТ «Приватбанк» повідомило про накладення арешту в сумі 2696452,48 грн. та зазначили, що на рахунках недостатньо коштів для виконання даної постанови. Тобто АТ «Приватбанк», визначивши статус рахунку боржника ОСОБА_1 , вважало за можливе накласти арешт на грошові кошти, розміщені на ньому.

Отже, АТ «Приватбанк» при прийнятті оскаржуваної постанови до виконання не було повідомлено приватного виконавця Пиць А.А. про спеціальний режим рахунку, відкритого на ім`я ОСОБА_1 , а також про заборону законом звернення стягнення на такий рахунок.

Також з матеріалів провадження не вбачається, що скаржник зверталася до приватного виконавця із заявою про неможливість накладення арешту на його рахунок у зв`язку з отриманням заробітної плати, а також з проханням зняти такий арешт у зв`язку з цим.

Відповідно до частин другої – четвертої ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом (п.1 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження»). Таким чином, виконавець може самостійно зняти арешт з усіх або частини коштів на рахунку боржника у банківській установі в разі отримання документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження 12-28гс20), а також постановах Верховного Суду від 03 лютого 2021 року у справі № 756/1927/16-ц(провадження № 61-10611св20) та від 24 лютого 2021 року у справі № 756/1927/15-ц (провадження № 61-14725св20).

Документальне підтвердження що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом приватному виконавцеві не було надано, а тому відсутні підстави для зняття арешту з рахунку боржника.

Саме такі висновки щодо правомірності накладення арешту на рахунки боржника на який надходить заробітна плата та який не має спеціального режиму викладені в постанові Верховного Суду від 10.06.2021 року в справі №520/4794/2020, постанові від 03.02.2021 року в справі № 756/1927/16-ц, постанові від 02.08.2021 року в справі №711/841/14-ц.

З наведеного вбачається, що виконавець накладає арешт на всі рахунки боржника, що ним виявлені в ході примусового виконання рішення, а банк в свою чергу самостійно визначає режим рахунку та приймає рішення про накладення арешту на такий рахунок. Більше того, приписами законодавства передбачено можливість зняття арешту з рахунку боржника у разі, якщо з`ясується, що такий рахунок має спеціальний режим.

Це пояснюється тим, що при накладенні арешту на рахунок боржника приватний виконавець не володіє інформацією про спеціальний режим такого рахунку, а тому вказує про це в постанові про арешт коштів боржника.

Відтак, зняття арешту здійснюється виконавцем відповідно до частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі поданих боржником документів, підтверджуючих, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону. Також арешт може бути знятий судом у порядку оскарження відмови виконавця зняти арешт з коштів, призначених для виплати заробітної плати.

Таких же висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 905/361/19 (провадження № 12-28гс20).

На підставі вищевикладеного вбачається, що приватний виконавець діяв у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», правомірно 16.11.2020 року ним було винесено постанову про арешт коштів божника, які знаходяться на рахунку АТ КБ «Приватбанк» та здійснюючи необхідні заходи щодо своєчасного, повного і неупередженого виконання виконавчого документа.

Згідно з звітом про експертну грошову оцінку земельної ділянки, виготовленим оцінювачем ФОП ОСОБА_2 , вартість майна – земельна ділянка для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, з кадастровим номером: 4622710200:01:016:0053, площею 0, 0901 га., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 станом на 10.11.2020 року становить 282 000, 00 грн. Метою оцінки є визначення ринкової вартості об`єкта оцінки для примусової реалізації в процесі виконавчого провадження.

Згідно з протоколом торгів від 01.02.2021 року № 524154 майно придбане фізичною особою ОСОБА_5 за 280 000,00 грн., що фактично відповідає вартості, що була визначена оцінювачем в рамках виконавчого провадження.

Частиною 5 та 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом із тим, позиція щодо заниження вартості арештованого майна спростовується як суттю і порядком проведення торгів так і позицією висловленою у постанові ВС від 25.09.2018 року в справі № 5010/1127/2012-Б-25/25, а саме: метою аукціону як способу реалізації є, передусім, відчуження майна за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції, тому початкову чи оціночну вартість майна можна розглядати лише як стартову ціну, яка із першим кроком аукціону втрачає своє значення. При цьому, початкова вартість майна на аукціоні ніяк не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки під час торгів вона може бути як зменшена, так і збільшена. Тобто, ціна майна формується виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції.

Окрім того, що метою електронних торгів, як способу реалізації є, передусім, відчуження майна боржника за максимальною ціною, яку визначає ринок за умови прозорості та вільної конкуренції, тому початкову чи оціночну вартість майна можна розглядати лише як стартову ціну, яка із першим кроком аукціону втрачає своє значення. При цьому, початкова вартість майна на торгах ніяк не впливає на кінцеву ціну реалізації майна, оскільки під час торгів вона може бути як зменшена, так і збільшена. Тобто, ціна арештованого майна боржника формується виходячи зі стану майна, попиту та пропозиції, на які ні приватний виконавець, ні організатор торгів не має жодного впливу.

З наведеного вбачається, що початкова вартість не впливає на ціну реалізації майна, оскільки в межах процедури реалізації майна його вартість може бути як знижена, та і збільшена в залежності від стану майна, попиту, пропозиції.

Відтак, суд вважає, що безпідставними є посилання боржника ОСОБА_1 про те, що ціна об`єкта нерухомого майна є нижчою від реальної вартості, є лише припущеннями та не відповідає дійсності.

Крім цього, у відповідності до приписів ст.ст. 77-78 ЦПК України боржником не спростовано належними та допустимими доказами недостовірність оцінки та неможливість її використання в рамках виконавчого провадження.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 березня 2021 року в справі №755/6875/18 (провадження №61-8091св20), зроблено висновок про те, що: «вартість переданого на реалізацію майна перевищувала суму боргу, є необґрунтованими, оскільки за умови доведеності факту, що вартість реалізованого майна на час звернення стягнення перевищувала суму боргу, права боржника підлягають захисту шляхом компенсації різниці у вартості майна, а не шляхом визнання дій неправомірними та скасування звіту оцінки».

Згідно ст. 4 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) полягає в їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, в порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Частиною 1 ст. 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб`єкта оціночної діяльності.

Рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) може виконувати оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 цього Закону.

Вказаною статтею встановлено спеціальні вимоги щодо особи, яка здійснює рецензування звіту про оцінку майна, яке здійснюється з метою його критичного розгляду щодо повноти, правильності виконання та відповідності застосовуваних процедур.

Тобто, вищезазначеним Законом передбачено, що однією із форм оцінки майна є рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна), яке полягає у їх критичному розгляді та наданні висновків щодо їх повноти, правильності виконання та відповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцінки майна.

Отже, рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки, який в межах виконавчого провадження дозволяв швидко та ефективно захистити права боржника.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд в постанові від 27.08.2020 року по справі № 295/11078/14-ц, в постанові від 29.04.2020 року по справі №826/6706/18.

В постанові від 06.12.2018 року в справі №710/1281/17 та від 28.08.2019 року в справі №916/801/18 Верховний Суд зазначив, що скаржник не вчиняв визначених чинних законодавством дій на спростування оцінки майна в оспорюваному висновку про вартість майна, а саме не подавав його рецензування, оскільки у разі незгоди із результатами оцінки майна, боржник мав право звернутися за призначенням саме рецензування звіту про оцінку майна.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постановах від 07 жовтня 2020 року по справі №2-2661/10; від 01 липня 2020 року по справі №2-1160/11 (провадження №61-36951св18); від 06 грудня 2018 року в справі № 710/1281/17 та від 28 серпня 2019 року по справі № 916/801/18.

В постанові від 03.02.2021 року по справі №442/6491/17 (провадження № 61-14766св20) Верховний Суд зазначив, що: «боржник був достовірно обізнаний про арешт належного йому майна з метою його примусової реалізації для погашення боргу перед ОСОБА_1, однак не запропонував свою вартість арештованого майна та не спрямував зусиль на досягнення згоди зі стягувачем щодо вартості арештованого майна. При цьому заявник, отримавши повідомлення від приватного виконавця про результати оцінки описаного та арештованого майна, не скористався законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки - рецензування звіту з оцінки належної ПАТ «Українська інноваційна компанія» нерухомості».

В постанові Верховного Суду від 11.03.2021 року в справі №755/6875/18 (провадження №61-8091св20) зазначено, що рецензування звіту з оцінки є законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.

Законом чітко встановлено, що для визначення неналежності, необ`єктивності, невірності виконання висновку експертом законодавцем передбачено спеціальний інструмент – рецензування висновку експерта, який проводиться спеціальний суб`єктом, який має спеціальні знання та кваліфікацію.

Отже, невідповідність звіту про оцінку майна встановлюється спеціальним суб`єктом (оцінювач, який має не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна, експертні ради, що спеціально створені саморегулівними організаціями оцінювачів з метою контролю за якістю оцінки майна, яка проводиться оцінювачами - членами саморегулівної організації, оцінювачі, які мають не менш ніж дворічний досвід практичної діяльності з оцінки майна та працюють у Фонді державного майна України, а також інших органах, зазначених у статті 5 вищевказаного Закону). Результати критичного розгляду звіту про оцінку майна об`єктивовуються в виготовленому таким суб`єктом звіті (рецензуванні).

Відтак, саме рецензія на звіт про визначення вартості майна є належним та допустимим доказом неповноти, неправильності виконання та невідповідності застосованих процедур оцінки майна вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

Таким чином, з метою доведення своїх тверджень скаржником щодо невідповідності висновку, виготовленого суб`єктом оціночної діяльності оцінювачем ФОП ОСОБА_2 не надано рецензування звіту.

Крім цього, є безпідставними є й посилання боржника щодо зобов`язання приватного виконавця усунути порушення шляхом зняття з реалізації на прилюдних торгах земельної ділянки, кадастровий номер 4622710200:01:016:0053, місцезнаходження: АДРЕСА_1 , площею 0, 0901 га. та в подальшому визначити результати вартості зазначеного майна у чіткій відповідальності до вимог ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки завершились електронні торги з реалізації вищевказаного майна та по яких складено акт приватного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 24.02.2021 року.

Інших доводів незаконності вказаних дій приватного виконавця в самій скарзі боржником не зазначено.

А посилання скаржника на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 26 березня 2020 року у справі №520/1745/18-ц, суд відхиляє, оскільки цей висновок зроблений за інших фактичних обставин.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Європейський суд з прав людини також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати.

Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 №11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013).

З огляду на наведене, констатуємо, що принцип обов`язковості судового рішення та визначений процесуальним законодавством обов`язок суду із здійснення судового контролю за виконанням судового рішення зобов`язує суди, здійснюючи оцінку тих чи інших обставин, враховувати чи сприяє вчинення будь-якої процесуальної дії (в тому числі судом) виконанню остаточного судового рішення чи навпаки – перешкоджає такому виконанню.

При цьому, слід зауважити на тому, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відтак, за наявності будь-яких сумнівів з приводу правомірності чи неправомірності вчинення виконавцем певних дій, останні підлягають оцінці з точки зору їх спрямованості на забезпечення виконання остаточного судового рішення.

Саме до цього зводяться висновки Верховного Суду викладені в постанові від 28.05.2019 року по Справа №905/2458/16.

Відповідно до ч.3 ст.451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи вищевикладене та на підставі наданих суду доказів, суд прийшов до висновку, що дії приватного виконавця відповідають вимогам Закону України "Про виконавче провадження", а тому слід відмовити у задоволенні скарги.

Керуючись ст.ст. 247, 258-261, 450, 451, 452 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження» -

п о с т а н о в и в :

У задоволенні скарги ОСОБА_1 , з участю: приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича на постанову від 27.05.2020 року приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Пиць Андрія Андрійовича про призначення експерта - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України п. п. 15., 15.5 до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно телекомунікаційної системи апеляційна скарга на ухвалу суду подається через Франківський районний суд м.Львова.

Повний текст ухвали складено 22.11.2021 року.

Суддя Мартинишин М.О.