Рішення № 101255613, 22.11.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року справа № 580/7604/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) у залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УМАНСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ про визнання протиправними дій і зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

27.09.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УМАНСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиця М. Залізняка, будинок 2А; код ЄДРПОУ 03195903) (далі - відповідач) про:

визнання протиправними дій щодо відмови в установленні статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видачі їй відповідного посвідчення;

зобов`язання відповідача встановити позивачу статус члена сім`ї померлого ветерана війни та видати посвідчення члена сім`ї померлого ветерана війни.

Позов мотивовано тим, що її померлий чоловік брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, отримав 1 групу інвалідності та мав статус інваліда війни. Вказані обставини відповідно до вимог чинного законодавства дають право на отримання позивачу статусу члена сім`ї померлого ветерана війни. У зв`язку з цим відповідач незаконно відмовив у встановленні статусу члена сім`ї померлого ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.

Ухвалою суду від 04.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, встановлено відповідачу строк тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву. Вказану ухвалу відповідач отримав 03.11.2021, що підтверджується рекомендованим повідомленням про поштове вручення.

11.11.2021 відповідач подав суду заперечення на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обгрунтування зазначив, що позивачу рішенням відмовлено в наданні статусу члена сім`ї загиблого відповідно до п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», оскільки їй встановлено статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС (потерпілих) категорії 1. До заперечення додав протокол від 18.08.2021 №15 та лист Міністерства соціальної політики України від 01.03.2016 №2936/01/14-16/172.

Оскільки сторони у встановлений строк не заявили обгрунтованих клопотань щодо розгляду справи у відкритому судовому засіданні з їх повідомленням і викликом, з огляду на відсутність доцільності допитати свідків чи призначити експертизу, суд вирішив справу розглянути на підставі наявних письмових доказів у письмовому провадженні.

Оцінивши заявлені доводи сторін, дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Суд встановив, що відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу з 03.12.2019 позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується даними копії лікарського свідоцтва про смерть від 26.12.2020 №515 та свідоцтва про смерть від 29.12.2020 № НОМЕР_2 .

Даними довідки від 21.01.2000 №51/1/854 підтверджується участь ОСОБА_2 у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС з 10.10.1987 до 29.12.1987.

Посвідченням від20.09.2006 серії НОМЕР_3 підтверджується, що ОСОБА_2 був інвалідом 3 групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Згідно з даними експертного висновку Вінницької регіональної міжвідомчої експертної комісії від 08.07.2006 встановлено, що причинний зв`язок захворювання ОСОБА_2 пов`язаний з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААА №877354 ОСОБА_2 20.02.2018 встановлена 2 група інвалідності. Причиною зазначено, що захворювання пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ЛНА на ЧАЕС.

Відповідно до експертного висновку Центральної Міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 29.03.2021 №5129 захворювання, що призвело до смерті ОСОБА_2 пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Посвідченням від 12.07.2021 №005890 підтверджується, що позивачка є дружиною померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (померлих) категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою або участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, опікун дітей померлого громадянина, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою. Відповідно до вказаного посвідчення позивач має право на пільги та компенсації, передбачені ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Довідкою Виконавчого комітету Монастирищенської міської ради від 27.07.2021 №371 підтверджується, що позивач постійно проживала з чоловіком гр. ОСОБА_2 за вказаною адресою, на день смерті вела спільне господарство.

За наслідками розгляду звернення позивача від 06.08.2021 про встановлення статусу члена сім`ї померлого ветерана війни листом від 18.08.2021 №1989/01-06 Управління праці та соціального захисту населення Уманської районної державної адміністрації повідомило позивача, що рішенням Комісії їй відмовлено у наданні статусу члена сім`ї загиблого відповідно до п.1 ст.10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки їй встановлено статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС (потерпілих) категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Відповідно до протоколу від 18.08.2021 №15 засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» позивачу відмовлено у наданні вказаного вище статусу відповідно до п.1 ст.10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», так як їй встановлено статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації аварії на ЧАЕС (потерпілих) категорії 1,смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, відповідно до експертного висновку Центральної Міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України від 29.03.2021 №5129, в якому вказано, що захворювання, що призвело до смерті пов`язане з виконанням обов`язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з видачею посвідчення встановленого зразка від 12.07.2021 №005890 Черкаською облдержадміністрацією, яке дає право на користування пільгами, передбаченими ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Надаючи правову оцінку спірним діям та правовим позиціям учасників справи, суд врахував таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення визначає Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XІІ).

Відповідно до ч.ч.1-2 ст.4 Закону №3551-XІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

Згідно з п.1 ч.2 ст.7 Закону №3551-XІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов`язків військової служби, пов`язаних з перебуванням на фронті в інші періоди,з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Пунктом 3 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 №302 (далі - Положення), передбачено, що: учасникам бойових дій (стаття 6 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника бойових дій" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник бойових дій"; інвалідам війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення інваліда війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - інвалід"; учасникам війни (стаття 9 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення учасника війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - учасник війни".

ОСОБА_2 видано посвідчення серії НОМЕР_3 інваліда 3 групи, який має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. Відтак, ОСОБА_2 мав статус ветерана війни відповідно до ст.7 Закону №3551-XІІ, як особа з інвалідністю з числа військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, одержаного під час виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону №3551-XІІ чинність цього Закону поширюється на: сім`ї військовослужбовців, партизанів, підпільників, учасників бойових дій на території інших держав, прирівняних до них осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), а також внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби чи на території інших держав під час воєнних дій та конфліктів.

Отже, чинність Закону №3551-XІІ поширюється також і на членів сім`ї військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, одержаного в період проходження військової служби, пов`язаних з ліквідацією наслідків на Чорнобильській АЕС, та мали статус ветерана війни.

На підставі абз.16 п.1 ч.1 ст.10 Закону №3551-XІІ до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать, зокрема: один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.

Оскільки позивач перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який мав статус інваліда війни відповідно до ст.7 Закону №3551-XІІ, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача права на встановлення їй статусу члена сім`ї померлого інваліда війни. Отже, відповідач неправомірно відмовив у встановленні такого статусу.

Посилання відповідача у протоколі від 18.08.2021 №15 на лист-роз`яснення Міністерства соціальної політики України від 01.03.2016 №2936/01/14-16/172 суд не врахував, оскільки листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовим актами і не можуть встановлювати нові правові норми, мають інформаційний, рекомендаційний характер.

Щодо посилань відповідача на встановлення позивачу статусу дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації аварії на ЧЕАС (потерпілих) категорії 1, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою, та видачі відповідного посвідчення суд врахував.

Процедуру видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та передбачає видачу посвідчень громадянам, які брали участь у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, громадянам, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих визначає Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2018 р. №551 (далі - Прядок).

Позивачу встановлено статус і видане відповідне посвідчення відповідно до вказаного порядку.

Згідно з п.10 Порядку дружині (чоловіку) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, віднесеного (віднесеної) до категорії 1 або 2, або з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеного (віднесеної) до категорії 3, смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою, а також дружині (чоловіку), якщо та (той) не одружилася (одружився) вдруге, померлого (померлої) громадянина (громадянки), віднесеного (віднесеної) до категорії 1, 2 або 3, смерть якого (якої) пов`язана з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, або опікуну дітей (на час опікунства) померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою, видається посвідчення "Дружина (чоловік) померлого (померлої) громадянина (громадянки) з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих) категорії ___, смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою або з участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та проведенні на них регламентних робіт, опікуна дітей померлого (померлої) громадянина (громадянки), смерть якого (якої) пов`язана з Чорнобильською катастрофою" темно-бордового кольору.

Відповідно до п.11 Порядку посвідчення видаються уповноваженими органами за зареєстрованим або фактичним місцем проживання особи на підставі рішень комісій з визначення статусу осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та інших категорій громадян, утворених уповноваженими органами (далі - регіональні комісії).

У разі встановлення регіональними комісіями факту необґрунтованої видачі посвідчення відповідної категорії таке посвідчення на підставі рішення цієї комісії підлягає вилученню уповноваженими органами.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний строк з дня надходження необхідних документів до уповноважених органів.

Під час заміни посвідчення з однієї категорії на іншу попереднє посвідчення підлягає вилученню уповноваженим органом для подальшого зберігання в особовій справі постраждалої особи.

Відповідно до п.12-1 Положення особам, які мають право на отримання кількох посвідчень відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видається лише одне посвідчення за їх вибором.

Згідно з п.13-1 Положення у разі виникнення підстав, за якими особа втрачає право на статус, визначений Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", видане їй раніше посвідчення вилучається уповноваженим на видачу посвідчень органом, з повідомленням органу, який видав таке посвідчення.

Суд врахував, що позивачці встановлено статус дружини померлого громадянина з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (потерпілих) категорії 1 на підставі Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Доказів наявності підстав щодо відсутності у неї права на встановлення статусу члена сім`ї померлого ветерана війни, визначеного Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", не надано.

Зважаючи, що відповідач розглянув заяву позивача щодо встановлення їй статусу члена сім`ї померлого ветерана та вчинив спірні дії щодо відмови шляхом прийняття протокольного рішення на засіданні від 18.08.2021 №15 про відмову у наданні такого статусу позивачу, і таке рішення чинне, саме воно безпосередньо порушує права позивача. Тому суд на виконання ч.2 ст.9 КАС України вирішив вийти за межі позовних вимог, визнавши вказане рішення відповідача протиправним і скасувавши його.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача встановити позивачу статус члена сім`ї померлого ветерана війни та видати відповідне посвідчення.

Відповідно до пункту 4 Положення особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII (стаття 10 зазначеного Закону), видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім`ї загиблого".

Отже, позивач, як член сім`ї померлого ветерана війни, має право на отримання відповідного посвідчення.

Згідно зі ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 (далі - Конвенція), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, треба зважати й на його ефективність в контексті вимог ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Отже, зміст таких вимог стосуються надання заявникові таких заходів правового захисту на національному рівні, які би дозволили компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, ЄСПЛ указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб спосіб захисту повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Відповідно до положень Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями треба розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суд не може підміняти державний орган рішення, а саме виконати конкретні владні повноваженння та зобов`язати прийняти конкретне рішення.

Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями, оскільки вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним.

Відповідно до абз.1 ч. 4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зважаючи, що право позивача на отримання статусу члена сім`ї померлого ветерана війни підтверджується матеріалами справи, суд дійшов висновку зобов`язати відповідача встановити позивачу вищевказаний статус у встановленому законом порядку з видачею відповідного посвідчення.

Тому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на відсутність доказів понесення судових витрат, відсутні підстави для їх розподілу відповідно до ст.ст.132-139КАС України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-20, 73-77, 139, 242 - 246, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) задовольнити частково.

Визнати протиправним і скасувати протокольне рішення від 18.08.2021 №15 Комісії з розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» про відмову в установленні ОСОБА_1 статусу члена сім`ї померлого ветерана війни з видачею їй відповідного посвідчення.

Зобов`язати УПРАВЛІННЯ ПРАЦІ ТА СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ УМАНСЬКОЇ РАЙОННОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ (20300, Черкаська обл., місто Умань, вулиця М. Залізняка, будинок 2А; код ЄДРПОУ 03195903) встановити у визначеному законом порядку ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) статус члена сім`ї померлого ветерана війни з видачею посвідчення відповідного зразка.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Анжеліка БАБИЧ

Рішення ухвалене, складене у повному обсязі та підписане 22.11.2021.