Рішення № 101248116, 14.04.2021, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/21878/20

провадження № 2/753/2260/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" квітня 2021 р. суддя Дарницького районного суду м. Києва Котвицький В.Л., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу без повідомленням (виклику) сторін за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2020 року ПАТ «АК «Київводоканал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору, оскільки після розміщення повідомлення та договору у газеті «Хрещатик» № 110 (4510), на адресу ПАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору від відповідача не надходило. Зобов`язання по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, відсутність оформленого між сторонами письмового договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати таких послуг. Отже, відповідач в порушення умов договору та вимог, що передбачені законодавством, зобов`язання щодо повної та своєчасної оплати спожитих за період з 01.07.2014 по 31.10.2020 послуг з водопостачання та водовідведення не виконав належним чином, внаслідок чого у останньої виникла заборгованість у сумі 7845,76 грн. Також, у зв`язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, відповідач зобов`язана сплатити на користь ПАТ «АК «Київводоканал» 3% річних у сумі 843,76 грн та інфляційні втрати у сумі 2739,55 грн.

Ухвалою судді Дарницького районного суду м. Києва від 29.12.2020 відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив.

До суду 08.02.2021 від відповідача надійшов відзив, відповідно до якого відповідач заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки до березня 2019 року вона власником спірної квартири не була. Зазначила, що лише після укладення договору із відповідачем 26.03.2019 за №2202029218 вона є власником особового рахунку та споживачем послуг з постачання холодної води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 та з вказаного періоду вчасно сплачує рахунки і боргів не має. Крім того, просила суд застосувати строки позовної давності.

До суду 19.02.2021 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач зазначив, що рішенням Дарницького районного суду м.Києва від 20.06.2013 визнано за відповідачем право на 1/6 частки спадщини за законом та визнано право власності у порядку спадкування за законом на 1/6 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності відповідач ОСОБА_1 з березня 2014 року є власником 1/6 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 . А тому, на підставі ч. 4 ст. 319, ст. 322 ЦК України як власник зобов`язана утримувати майно, що їй належить. Також, позивач заперечував проти застосування строків позовної давності.

До суду 24.02.2021 від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, відповідно до яких відповідач заперечувала проти задоволення позовних вимог, наголошуючи на тому, що станом на серпень 2014 року вона була лише власником вказаної квартири в розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги", але не була споживачем комунальних послу. А тому вона є неналежним відповідачем, оскільки відповідачем має бути ОСОБА_2 , яка є власником іншої частини даної квартири і зареєстрована в ній з травня 2000 року.

До суду 03.03.2021 від позивача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких позивач підтримав позицію викладену у позові та відповіді на відзив та зауважив, щодо ненележного відповідача той факт, що відповідач ОСОБА_1 до позивача про розділення особових рахунків не зверталась, а тому як співвласник спірної квартири повинна утримувати належне їй майно.

До суду 10.03.2021 від відповідача надійшли письмові пояснення у справі, відповідно до яких відповідач підтримала позицію викладену у відзиві та у письмових запереченнях, відповідно до яких заперечувала проти позовних вимог та просила суд відмовити у задоволенні позову з урахуванням вимоги про застосування строків позовної давності.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін за наявними у справі матеріалами.

Повно і всебічно вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В газеті «Хрещатик» 05.08.2014 року № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до рішення Дарницького районного суду м.Києва та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності з березня 2014 року є власником 1/6 частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем послуг з центрального постачання холодної води та водовідведення за вказаною адресою.

Крім того, 26.03.2019 між сторонами укладено договір №2202029218 про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем).

Так, ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» було доповнено п. 5, яким визначено, що виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення.

У підпунктах 1, 10 п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дається визначення житлово-комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил та визначення комунальних послуг як результату господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

За приписами ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пунктів 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

З огляду на те, що зобов`язання по оплаті вартості житлово-комунальних послуг покладається на споживача законом, відсутність оформленого між сторонами письмового договору на надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживачів від оплати таких послуг.

Встановлено, що відповідач отримувала послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 , за якою зареєстровано її місце проживання, на підставі договору, опублікованого в газеті «Хрещатик» № 110 (4510), оскільки після розміщення повідомлення та договору, на адресу позивача - ПрАТ «АК «Київводоканал» жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг від відповідача не надходило.

Водночас, відповідач усупереч взятих на себе зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати спожитих в період з 01.07.2014 по 31.10.2020 послуг з водопостачання та водовідведення не виконує належним чином, внаслідок чого виникла заборгованість у сумі 7845,76 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за вказаний період.

Частиною 4 ст. 319 ЦК України встановлено, що власність зобов`язує.

Зміст положення ч. 4 ст. 319 ЦК України про те, що власність зобов`язує, яке має більш загальний характер, фактично розкривається через закріплений у наступній частині цієї статті принцип, що забороняє власникові використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Стаття 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 року №1875-IV та Законом України "Про житлово-комунальні послуги" (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до переліку житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема послуги централізованого водопостачання, централізованого водовідведення.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

Згідно із ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги.

Відповідно до ст. 179 ЖК України визначено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями житлових будинків, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених Постановою КМУ № 45 від 24.01.2006 року, визначено, що власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги.

Незважаючи на те, що ч. 1 ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-IV передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Вказані положення знайшли своє відображення у ч.1 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII, відповідно до якої надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах та п.1ч.1 ст. 7 вказаного Закону, з якого вбачається, що споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

При цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №1875-IV обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" від 09.11.2017 №2189-VIII споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Отже, згідно з наведеними законодавчими нормами споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг саме по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, сформульованій у постановах від 14.11.2018 у справі №461/12597/15-ц, від 09.08.2019 №459/3958/15-ц).

У ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач звернулась до суду із заявою про застосування строків позовної давності до позовних вимог.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності визначається ст. 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України), а за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. 5 цієї статті).

Оскільки договір встановлює окремі зобов`язання, які деталізують обов`язок відповідача - сплату коштів частинами та передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то право позивача вважається порушеним з моменту порушення відповідачем терміну внесення чергового місячного платежу. А відтак, перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу.

У разі порушення позичальником терміну внесення чергового платежу, передбаченого договором про надання послуг з центрального постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, виконавець в свою чергу має право вимагати сплату прострочених щомісячних платежів у межах позовної давності щодо кожного із цих платежів. Невнесені до моменту звернення кредитора до суду щомісячні платежі підлягають стягненню у межах позовної давності, перебіг якої визначається за кожним з платежів окремо залежно від настання терміну сплати кожного з цих платежів.

Правовий висновок щодо застосування строків позовної давності до щомісячних платежів викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12 (провадження 14-10цс18).

Також у п.п. 83-85 постанови від 07.07.2020 у справі № 712/8916/17 Велика Палата Верховного Суду прийшла до наступних висновків застосування норм права.

Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (пункт 5 частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004). Плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно (частина перша статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004). Споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (частина перша статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017).

Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, у первинній редакції). Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк (пункт 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 18.08.2017 № 633, чинної з 30.08.2017).

Якщо договором не встановлений інший термін, то з 21 числа кожного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, а отже, і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин, враховуючи, що позивач звернувся до суду з позовом 21.12.2020, доказів на підтвердження переривання перебігу позовної давності по кожному щомісячному платежу суду не надав, вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з липня 2014 по жовтень 2017 не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, заборгованість ОСОБА_1 перед ПрАТ «Київводоканал» за надані послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) за період з березня 2019 по листопад 2020 відсутня.

Разом с тим, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем за період з листопада 2017 року по березень 2019 року, що становить 2912,63 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення, який відповідачем не спростований, з відповідача на користь позивача, у межах строку позовної давності, тобто за період з листопада 2017 року по березень 2019 року, підлягають стягненню три проценти річних у розмірі 195,12 грн. та інфляційні втрати у розмірі 320,49 грн.

Повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги частково ґрунтуються на вимогах закону, обставини справи частково підтверджені певними засобами доказування, а тому позовну заяву необхідно задовольнити частково.

Позовні вимоги підлягають задоволенню частково (3428,24 грн.), а саме у розмірі 30% (3428,24 х 100 : 11429,07). А тому судовий збір за розгляд справи у пропорційному розмірі - 630,60 грн. слід покласти на відповідача (2102,00:100 х 30%).

Таким чином, з відповідача слід стягнути судовий збір, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 630,60 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст. 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (код ЄДРПОУ 03327664) заборгованість за спожиті житлово комунальні послуги за піріод з листопада 2017 року по березень 2019 року у сумі 2912,63 грн., три відсотки річних у сумі 195,12 грн. та інфляційні втрати у сумі 320,49 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 630,60 грн.

У задоволенні решти вимог позовної заяви відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного тексту судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя В.Л. Котвицький