Рішення № 101240216, 11.11.2021, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

11 листопада 2021 року м. Чернігівсправа № 927/964/21

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Дубини О.М.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор Плант",

код ЄДРПОУ 41866298, вул. Івана Мазепи, 53, офіс 1, м. Чернігів, 14017

Відповідач: Приватне підприємство "Промінь К",

код ЄДРПОУ 38049090, вул. Космонавтів, 36, с. Савин, Козелецький район, Чернігівська область, 16600

Предмет спору: про стягнення 2 174 398,76 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

від позивача: не з`явився; ;

від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Новатор Плант" звернулось до суду з позовом до Приватного підприємства "Промінь К", у якому позивач просить суд стягнути з відповідача 2 174 398,76 грн заборгованості, з яких 1 397 927,04 грн основного боргу, 179 087,86 грн пені, 419 378,11 грн штрафу, 138 394,78 грн інфляційних втрат, 39 610,97 грн - 3% річних.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 15.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання на 07.10.2021 о 10:00 та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії вказаної вище ухвали були направлені 15.09.2021 на електронну адресу позивача та відповідача.

З електронної адреси позивача на електронну адресу суду 17.09.2021 надійшло повідомлення про отримання вказаної ухвали суду.

17.09.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача адвоката Онопко О.О. від 17.09.2021 про надіслання копії ухвали про відкриття провадження у справі № 927/764/21, в якому просить в зв`язку з ненадходженням ухвали суду на адресу відповідача надіслати копію ухвали про відкриття провадження у справі на електронну адресу представника відповідача viktoriia.lawyer@gmail.com.

Судом 20.09.2021 було здійснено направлення ухвали суду від 15.09.2021 на електронну адресу представника відповідача.

З електронної адреси представника відповідача на електронну адресу суду 20.09.2021 надійшло повідомлення про отримання вказаної ухвали суду.

06.10.2021 представником відповідача надіслано на електронну адресу суду відзив на позов з доказами направлення суду та відповідачу 05.10.2021. У відзиві відповідачем також зазначено, що орієнтовний розрахунок судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести в зв`язку з розглядом справи, становить 20 000,00 грн на правову допомогу.

Відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується доказами отримання копії ухвали суду від 15.09.2021, але у підготовче засідання 07.10.2021 не з`явився.

До початку судового засідання від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, в якій повідомлено, що зважаючи на те, що відповідачем було подано відзив на позов 05.10.2021, а тому враховуючи час його отримання та ознайомлення, необхідний суду та позивачу, стає неможливе виконання всіх завдань підготовчого провадження. Також враховуючи значний розмір позовних вимог, пред`явлених до відповідача, необхідною умовою для встановлення об`єктивної істини є участь представника відповідача у судовому засіданні. Однак, станом на день звернення до суду з даним клопотання, щодо відповідача відкрито виконавчі провадження, в межах яких накладено арешт на всі рахунки відповідача. Зазначені обставини не дають змоги представнику відповідача Онопко В.О. прийняти участь у судовому засіданні через відсутність можливості профінансувати відповідне відрядження. В заяві представник відповідача просить визнати причини неявки представника відповідача у судове засідання, яке призначено на 07.10.2021 поважними та відкласти розгляд справи на іншу дату.

Суд зазначив, що відзив на позов отримано 05.10.2021 і суду не потрібно часу для ознайомлення настільки, щоб відкладати підготовче засідання. Доказів всіх зазначених представником відповідача обставин виконавчих проваджень, накладення арешту суду не надано, проте зазначено, що відомості наявні в автоматизованій системі виконавчих проваджень. Суд зазначив, що суд не зобов`язаний самостійно збирати докази, а обов`язком учасника справи є подання доказів навіть якщо вони є у вільному доступі. А тому суд вважає неприпустимою таку поведінку представника відповідача щодо подання доказів. Будь-яких інших доказів щодо відсутності фінансування, коштів на відрядження, неможливості участі представника відповідача у судовому засіданні у режимі відеоконференції не надано.

Судом з`ясовано думку представника позивача щодо можливості (неможливості) виконання всіх завдань підготовчого провадження, з огляду на подання відповідачем відзиву лише 05.10.2021.

Представник позивача відповіла на питання суду та, зокрема, зазначила, що відзив не отримували на даний час.

Судом зазначено, що відомості про офіційну електронну адресу відповідача у матеріалах справи відсутні, підтвердження про отримання ухвали суду про відкриття провадження з електронної адреси відповідача не надійшло, натомість представник відповідача звернувся з клопотанням про направлення ухвали суду про відкриття провадження на її електронну адресу. Зважаючи на наведене, суд вважає за необхідне прийняти доводи представника відповідача про отримання ухвали суду про відкриття провадження у справі 20.09.2021 і строк на подання відзиву обраховувати з цієї дати. Таким чином, відзив подано у встановлені судом та ГПК України строк та порядку, спір вирішується з його урахуванням.

Представник позивача зазначив про можливість проведення підготовчого засідання за відсутності представника відповідача, повідомила про відсутність необхідності додаткового часу позивачу для виконання усіх завдань підготовчого провадження, окрім того, який було встановлено судом в ухвалі про відкриття провадження у справі (строку для подання відповіді на відзив).

З огляду на зазначені висновки та думку представника позивача, суд не вбачає підстав для відкладення підготовчого засідання. Як вбачається з відзиву, заперечення відповідача стосуються суті спору, необхідності вирішення будь-яких процесуальних питань підготовчого провадження відзив не містить.

Суд у підготовчому засіданні 07.10.2021 відмовив у задоволенні клопотання про відкладення підготовчого засідання .

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, підготовче засідання 07.10.2021 проводилось за відсутності відповідача (його представника).

У підготовчому засіданні 07.10.2021 суд постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 26.10.2021 на 10:00.

Ухвалою суду від 07.10.2021 повідомлено сторін про час та місце проведення судового засідання з розгляду справи по суті 26.10.2021.

У зв`язку з відсутністю фінансування на оплату поштових послуг, копії вказаної вище ухвали суду учасникам справи в паперовій формі засобами поштового зв`язку не направлялись.

08.10.2021 копія ухвали від 07.10.2021 була направлена відповідачу та його представнику на їх електронні адреси agro.invest@ukr.net, viktoriia.lawyer@gmail.com.

08.10.2021 від відповідача надійшов поштовим зв`язком відзив на позов, який було направлено 06.10.2021 на електронну адресу суду, аналогічного змісту.

08.10.2021 відповідачем до суду подано заяву про намір подання доказів щодо судових витрат, в якій повідомляє про намір подати докази щодо судових витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Ухвалою суду 13.10.2021, у зв`язку з перебуванням судді Шморгуна В. В. у відпустці, повідомлено сторін, що судове засідання, призначене на 26.10.2021 о 10:00, не відбудеться та судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 11.11.2021 о 11:00.

Позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення, але у судове засідання з розгляду справи по суті не з`явились. Відповідач про причини неявки не повідомив.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи, призначеної на 11.11.2021 на 11:00, без участі представника позивача.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, судове засідання по розгляду справи по суті 11.11.2021 проводилось за відсутності проводилось за відсутності сторін (їх представників).

У зв`язку з неявкою усіх учасників справи у судове засідання, на підставі ч. 6 ст. 233 та ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України вступна та резолютивна частини рішення була підписана судом 11.11.2021 у нарадчій кімнаті без їх проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 14-03-20 купівлі-продажу товару від 04.03.2020 в частині своєчасної оплати за отриманий товар, у зв`язку з чим позивач нарахував пеню, штраф, 3% річних та інфляційні втрати.

У відзиві на позов відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити у їх задоволенні. Вказав, що умовами договору передбачено, що факт приймання-передачі партії товару засвідчується сторонами шляхом передачі оригіналу доручення та підписання первинних документів, які є юридичним доказом здійснення господарської операції по Договору. Позивачем не надано доказу передачі оригіналу доручення відповідачу. Зазначає, що позивач лише частково виконав свої зобов`язання з передачі товару відповідачу, не надав останньому оригінал доручення та інших супровідних документів, про що свідчать товарно-транспортні накладні (графа «супровідні документи на вантаж» не містить відомостей). Отже неналежне виконання позивачем зобов`язань по Договору спричинило неможливість здійснення відповідачем оплати за товар, що призвело до зупинення виконання відповідачем своїх обов`язків за Договором.

Відповідач посилається на норми ст. 613 Цивільного кодексу України, якою визначено якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Зазначає, що позивач міг звернутися до відповідача з вимогою про повернення товару, однак такого не відбулося. Претензія, що додана до позовної заяви, отримана Дем`янчуком В. В. і яке відношення має до відповідача зазначена особа невідомо.

Відповідач зазначив, що позивачем заявлено до стягнення пеню на підставі п. 7.3 Договору, яким погоджено що у випадку порушення покупцем строків оплати товару згідно п. 4.1 Договору покупець сплачує пеню, однак п. 4.1 Договору не містить строків оплати.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

04.03.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Новатор Плант» (далі - Продавець) та Приватним підприємством «Промінь К» (далі - Покупець) укладено договір поставки № 14-03-20 купівлі-продажу товару(далі - Договір) (а.с. 9-11).

Відповідно до п. 1.1 Договору Продавець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених Договором передавати у власність покупця мікродобрива «Силач», «Новатор» та регулятор росту рослин «Лідер Пульс» (далі - Товар), а Покупець зобов`язується прийняти цей Товар та оплатити його на умовах даного Договору.

Сторони домовилися про те, що найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, вартість Товару та термін його оплати, термін поставки Покупцю та базис поставки Товару, а також інші умови, будуть встановлені за згодою Сторін в додатках (Специфікаціях), які є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.2 Договору).

Поставка Товару здійснюється партіями. Партією Товару вважається кількість Товару, що вказана в конкретній Специфікації (п. 1.3. Договору).

Згідно з п. 3.1 Договору ціна Товару та його загальна вартість погоджується Сторонами та вказується в відповідних Специфікаціях. Після підписання сторонами відповідних Специфікацій, ціна на Товар вважається погодженою та змінюватися не може, окрім випадків коли Сторони підписали відповідну додаткову угоду про зміну ціни на Товар.

Відповідно до п. 4.1 - 4.4. Договору оплата за Товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника. Оплата кожної партії Товару проводиться за цінами, вказаними у відповідних Додатках до цього Договору. Умови та термін оплати за кожну партію Товару встановлюється Сторонами в відповідних Додатках, платіжні реквізити Постачальника - в кінці тексту Договору. Умови оплати за Товар визначаються в Специфікаціях на поставку до даного Договору.

Умови поставки визначені сторонами в Розділі 5 Договору. Так, умови та строк поставки згідно з правилами ІНКОТЕРМС-2010 та місце поставки партії Товару визначається Сторонами в конкретній Специфікації (п. 5.1. Договору).

Відповідно до п. 5.4 Договору перехід права власності на Товар, ризик випадкового знищення або пошкодження Товару від Продавця до Покупця відбувається в момент отримання ним Товару і супровідних документів, якщо інше не передбачено Специфікацією.

Згідно п. 5.5. Договору датою поставки Товару є дата його фактичного приймання Покупцем. Факт приймання-передачі партії Товару засвідчується Сторонами шляхом передачі оригіналу доручення та підписання первинних документів (видаткової накладної та/або товаро-транспортної накладної), які є юридичним доказом здійснення господарської операції згідно цього Договору.

Пунктом 5.7. Договору визначено, що в момент поставки Товару Продавець зобов`язаний надати Покупцю наступні документи: - рахунок-фактуру; - накладну на передачу Товару; - товарно-транспортну накладну; - сертифікат якості заводу-виробника;специфікацію на кожну партію Товару.

Згідно п. 7.1. Договору Сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за цим договором, включаючи відшкодування збитків, понесених невинною стороною і сплату штрафних санкцій.

У випадку порушення Покупцем строків оплати Товару згідно п. 4.1 цього Договору Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення оплати. За затримку оплати Товару більше ніж на 7 (сім) календарних днів, Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 30% від суми несплаченого боргу (п. 7.3. Договору).

Договір набирає сили з моменту підписання вповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін і діє до 31.12.2020 року, а в частині виконання Сторонами своїх зобов`язань по Договору - до повного їх виконання (п. 10.1 Договору).

На виконання умов вказаного Договору, між сторонами були підписані та скріплені печатками сторін наступні специфікації, які є додатками до договору поставки № 14-03-20від 04.03.2020, а саме: специфікація №1 від 04.03.2020 на суму 220 041,48 грн., специфікація №2 від 10.03.2020 на суму 136 442,88 грн., специфікація №3 від 21.05.2020 на суму 916 895,88 грн., специфікація№4 від 13.07.2020 на суму 124 546,80 грн (а.с. 12, 15, 18, 21).

У вищевказаних специфікаціях сторони визначили найменування, асортимент, кількість та загальну вартість товару, що постачається, а також місце поставки та умови оплати.

Також, на виконання умов Договору позивач поставив, відповідач отримав товар на загальну суму 1 397 927,04 грн, що підтверджується видатковими накладними: №12 від 05.03.2020 на суму 220 041,48 грн, №21 від 10.03.2020 на суму 136 442,88 грн, №71 від 22.05.2020 на суму 916 895,88 грн, №131 від 13.07.2020 на суму 124 546,80 грн, а також товарно-транспортними накладними: №Р12 від 05.03.2020 на суму 220 041,48 грн, №Р21 від 10.03.2020 на суму 136 442,88 грн, №Р71 від 22.05.2020 на суму 916 895,88 грн, №Р131 від 13.07.2020 на суму 124 546,80 грн (а.с. 13,14, 16, 17, 19, 20, 22, 23).

Вказані накладні підписані та скріплені печатками сторін.

Згідно специфікацій № 1 від 04.03.2020 та № 2 від 10.03.2020 оплата товару, визначеного даними специфікаціями, здійснюється 30 % на 70 % до 30.09.2020 з моменту отримання рахунку або поставки товару; згідно специфікацій № 3 від 21.05.2020 та № 4 від 13.07.2020 оплата товару, визначеного даними специфікаціями, здійснюється 30 % протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку або поставки товару 70 % до 30.09.2020.

Проте відповідач своїх зобов`язань не виконав, за отриманий товар не сплатив.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором становить 1 397 927,04грн.

Позивач звернувся до відповідача з претензією №02 від 09.06.2021, у якій пропонував негайно сплатити суму заборгованості за Договором у розмірі 1 397 927,04грн (а.с. 24-25).

Доказів сплати коштів у розмірі 1 397 927,04грн відповідач суду не надав.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилався на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість у розмірі 1 397 927,04 грн, а тому позивачем також нараховано та заявлено до стягнення 179 087,86 грн пені, 419 378,11 грн штрафу, 138 394,78 грн інфляційних втрат, 39 610,97 грн - 3% річних.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (ч. 1 ст. 656 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 397 927,04 грн, що підтверджується видатковими накладними: №12 від 05.03.2020 на суму 220 041,48 грн, №21 від 10.03.2020 на суму 136 442,88 грн, №71 від 22.05.2020 на суму 916 895,88 грн, №131 від 13.07.2020 на суму 124 546,80 грн, а також товарно-транспортними накладними: №Р12 від 05.03.2020 на суму 220 041,48 грн, №Р21 від 10.03.2020 на суму 136 442,88 грн, №Р71 від 22.05.2020 на суму 916 895,88 грн, №Р131 від 13.07.2020 на суму 124 546,80 грн.

Отримання відповідачем товару підтверджується підписом Тищенко В. В. та печаткою підприємства на видаткових накладних.

За умовами п. 4.4 Договору умови оплати за товар визначаються в Специфікаціях на поставку до даного Договору.

Як вбачається з наданих Специфікацій сторонами погоджено оплату за товар в наступному порядку: специфікація № 1 від 04.03.2020 та специфікація № 2 від 10.03.2020 - оплата товару здійснюється 30 % на 70 % до 30.09.2020 з моменту отримання рахунку або поставки товару; згідно специфікацій № 3 від 21.05.2020 та № 4 від 13.07.2020 - оплата товару здійснюється 30 % протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання рахунку або поставки товару, 70 % до 30.09.2020.

Отже, сторонами у Специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору, визначена кінцева дата оплати товару 30.09.2020. Прострочення виконання відповідачем зобов`язань по оплаті отриманого товару починається з 01.10.2020.

Суд відхиляє заперечення відповідача щодо неотримання ним від позивача оригіналу доручення, що призвело до зупинення виконання відповідачем своїх обов`язків по договору, з огляду на наступне.

В п. 5.5 Договору сторонами обумовлено, що факт приймання-передачі товару від продавця до покупця засвідчується сторонами шляхом передачі оригіналу доручення та підписання первинних документів (видаткової накладної та/або товаро-транспортної накладної), які є юридичним доказом здійснення господарської операції згідно цього Договору.

Крім того, згідно п. 5.7 Договору в момент поставки товару продавець зобов`язаний надати покупцю наступні документи, а саме: рахунок-фактуру; накладну на передачу Товару; товарно-транспортну накладну; сертифікат якості заводу-виробника; специфікацію на кожну партію Товару.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з п. 1.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення), встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об`єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

Пунктом 2.1 Положення визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.2 Положення первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Відповідно до п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, Довіреність не є первинним документом в розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та не фіксує факт здійснення господарських операцій.

Інструкція про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей була затверджена наказом Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 р. № 99, дія якої поширювалася на підприємства, установи та

організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб`єктів господарської діяльності. З 01.01.2015 наказ Міністерства фінансів України від 16 травня 1996 року № 99 «Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей» втратив чинність на підставі наказу Міністерства фінансів України № 987 від 30.09.2014.

Довіреність на отримання ТМЦ на даний час не є бланком суворої звітності, вимоги до неї не встановлено чинним законодавством.

Довіреність на отримання цінностей є документом, що підтверджує право довіреної особи отримати товарно-матеріальні цінності від імені суб`єкта господарювання (покупця). Для постачальника довіреність є підставою для відпуску ТМЦ одержувачу. Тобто саме покупець надає постачальнику довіреність на отримання ТМЦ для видачі йому товару.

В даному випадку товар отримано безпосередньо директором Тищенко В.В. та засвідчено печаткою підприємства, оформлення довіреності на керівника підприємства непотрібно, адже він і без довіреності є представником підприємства в силу ч. 5 ст. 65 Господарського кодексу України, відповідно до якої керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Отже, посилання відповідача на неотримання від позивача оригіналу доручення, що спричинило неможливість виконання останнім обов`язку щодо оплати отриманого товару є безпідставним, оскільки вказаний документ може надаватися не позивачем, а відповідачем, не фіксує факту здійснення господарської операції та не звільняє відповідача від виконання обов`язку щодо оплати отриманого товару в обумовлений строк, факт отримання товару не заперечується відповідачем та підтверджується підписанням останнім первинних документів.

Згідно з частиною другою статті 662 ЦК України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Докази того, що при підписанні видаткових накладних відповідач не отримав товаросупровідної документації документи в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ст. 666 Цивільного кодексу України якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Таким чином, у разі ненадання позивачем товаросупровідної документації, положення наведеного законодавства передбачають право відповідача встановити позивачу розумний строк для надання такої документації, після спливу якого (у разі ненадання документації) відмовитися від договору та повернути товар, або відмовитися від приймання товару.

Враховуючи, що відповідачем не надано доказів відмови від прийняття товару, відмови від Договору, складання акту щодо ненадання позивачем разом з товаром товаросупровідної документації, а приймання відповідачем товару підтверджується підписом його представника та печаткою підприємства у відповідних накладних, суд дійшов висновку, що позивач свої зобов`язання щодо передачі товару за Договором виконав належним чином, а відтак відповідач не звільняється від обов`язку сплатити вартість отриманого товару.

Відповідач за поставлений товар в обумовлені Специфікаціями строки не розрахувався.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив кошти за отриманий ним товар у визначений у Специфікаціях до Договору термін, суд доходить висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у розмірі 1 397 927,04 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення пені та штрафу.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував та заявив до стягнення 179 087,86 грн пені за період з 01.10.2020 по 10.09.2021, 419 378,11 грн штрафу - 30 % від суми несплаченого боргу.

Частина 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно зі ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Зі ст. 230 Господарського кодексу України випливає, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У п. 7.3 Договору сторони погодили, що у випадку порушення Покупцем строків оплати Товару згідно п. 4.1 цього Договору Покупець сплачує Продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого Товару за кожний день прострочення оплати. За затримку оплати Товару більше ніж на 7 (сім) календарних днів, Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 30% від суми несплаченого боргу (п. 7.3. Договору).

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо відсутності визначення сторонами строків оплати товару у п. 4.1 Договору та безпідставності нарахування позивачем пені на підставі п. 7.3 Договору за порушення відповідачем строків оплати з огляду на наступне.

Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата за товар здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника.

Згідно п. 4.3, 4.4 Договору умови та термін оплати за кожну партію товару встановлюються сторонами в відповідних додатках. Умови оплати за товар визначаються в специфікаціях на поставку до даного Договору.

Крім того, у п. 1.2 Договору сторони обумовили, що найменування Товару, його кількість, ціна за одиницю виміру, вартість Товару та термін його оплати, термін поставки Покупцю та базис поставки Товару, а також інші умови, будуть встановлені за згодою Сторін в додатках (Специфікаціях), які є невід`ємною частиною даного Договору.

Отже, сторонами обумовлено строк оплати товару у підписаних ними Специфікаціях, які є невід`ємними частинами договору.

Враховуючи, вищевикладені висновки суду щодо прострочення виконання відповідачем зобов`язань по Договору по оплаті отриманого товару, позивачем обґрунтовано заявлено до стягнення пеню за порушення відповідачем строків оплати товару.

За затримку оплати Товару більше ніж на 7 (сім) календарних днів, Покупець сплачує на користь Продавця штраф у розмірі 30% від суми несплаченого боргу (п. 7.3. Договору).

Суд, здійснивши перевірку розрахунку штрафу, дійшов висновку про правомірне його нарахування.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, здійснив перевірку розрахунку пені, дійшов висновку про неправомірне її нарахування.

Позивачем при нарахуванні пені не взято до уваги вимоги ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, здійснено нарахування більш ніж за шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано, отже судом визначається строк нарахування пені з 01.10.2020 по 01.04.2021 з урахуванням обмеження шестимісячним строком нарахування.

За перерахунком суду, розмір пені складає 85 062,28 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у зазначеному судом розмірі.

Щодо заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Позивач також просить стягнути з відповідача 39610,97 грн - 3 % річних за період з 01.10.2020 по 10.09.2021 та 138 394,78 грн інфляційних втрат за період з жовтня 2020 року по липень 2021 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку 3 % річних, дійшов висновку про неправильне їх нарахування, з огляду на наступне.

Позивачем при нарахуванні 3 % річних кінцевою датою розрахунку зазначено 10.09.2021, однак фактично позов складено позивачем 09.09.2021, оскільки направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів було здійснено 09.09.2021, тобто останнім днем розрахунку є 08.09.2021, замість визначеного позивачем 10.09.2021.

За перерахунком суду, розмір 3 % річних, з урахуванням визначеного судом періоду, становить 39 381,17 грн, а отже є меншим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, відтак позовні вимоги у частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню у зазначеному судом розмірі.

Перерахований судом розмір інфляційних втрат є більшим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

За приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог та не може самостійно змінювати предмет позову в частині ціни позову, позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, тобто у розмірі 138 394,78 грн.

Позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат підлягають задоволенню у розмірі 138 394,78 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясуванні усіх питань, винесених на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням часткового задоволення позову, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача становить 31 202,15 грн.

Керуючись ст. 13, 14, 42, 73-80, 86, 129, 165, 221, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Промінь К" (код ЄДРПОУ 38049090, вул. Космонавтів, 36, с. Савин, Козелецький район, Чернігівська область, 16600) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Новатор Плант" (код ЄДРПОУ 41866298, вул. Івана Мазепи, 53, офіс 1, м. Чернігів, 14017) 1 397 927,04 грн заборгованості за поставлений товар, 85 062,28 грн пені, 419 378,11 грн штрафу, 39 381,17 грн - 3 % річних, 138 394,78 грн інфляційних втрат та 31 202,15 грн витрат зі сплати судового збору.

3. У решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду, у строки, визначені ст. 256 цього Кодексу.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 22.11.2021.

Суддя В. В. Шморгун