Рішення № 101237384, 10.11.2021, Стрийський міськрайонний суд Львівської області

Справа № 456/4772/21

Провадження № 2/456/1336/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 листопада 2021 року місто Стрий

Стрийський міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Гули Л. В. ,

з участю секретаря Петренко Н.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в місті Стрию цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», треті особи: державний виконавець Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чорній Тарас Іванович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позицій сторін.

Позивачка ОСОБА_1 подала до суду позовну заяву, в якій просить визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис № 244780 від 28.06.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, про стягнення з неї на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 30375,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачка покликалася на те, що у вересні 2021 року їй стало відомо, що відповідно до виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. № 244780 від 28.06.2021 з неї в користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» стягнуто 30375,32 грнборгу, про існування якого їй невідомо. Вважає, що виконавчий напис було вчинено з грубим порушенням норм діючого законодавства,оскільки при вчиненні виконавчого напису нотаріус не витребував від стягувача та боржника первинні документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення, тому в нотаріуса були відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості позивача перед відповідачем, а також суми штрафних санкцій та процентів, зазначені у виконавчому написі, є безспірними. Розрахунок боргу, здійснений стягувачем, не може вважатися документом, який підтверджує безспірність його вимог до боржника. Вчиняючи виконавчий напис, нотаріус не врахував та не перевірив факту наявності чи відсутності спору щодо заборгованості, чим порушив вказану норму закону. Розрахунок розміру невиконаних зобов`язань за кредитним договором, суми боргу за тілом кредиту, відсотків за користування кредитом та пені у виконавчому напису зроблено стягувачем одноособово без урахування думки і позиції боржника та не відповідає дійсній сумі заборгованості. Виконавчий напис було вчинено на підставі розрахунку заборгованості, наданого стягувачем, який є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків стягувача і не може бути доказом безспірності грошових вимог. Безспірність заборгованості підтверджується документами, передбаченими Переліком документів, а нотаріус під час вчинення виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а лише перевіряє наявність необхідних документів.

Відповідач ТОВ «Фінансова компанія управління активами» не скористався правом на подання відзиву.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. правом подачі пояснень щодо позову не скористався.

Третя особа державний виконавець Стрийського відділу ДВС у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чорній Т.І. правом подачі пояснень щодо позову не скористався.

Інших заяв по суті справи, виключно в яких у силу вимог ч. 1 ст. 174 ЦПК України викладаються вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, не надходило.

Заяви та клопотання сторін, узагальнення їх доводів та інші процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 20 вересня 2021 року головуючим суддею у справі визначено суддю Гулу Л.В. /а.с. 13/

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 24.09.2021 позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Фінансова компанія управління активами», треті особи: державний виконавець Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чорній Т.І., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання на 19.10.2021. Роз`яснено сторонам їх процесуальні права щодо подачі відзиву, пояснень та доказів у справі /а.с. 27/.

Одночасно з позовом ОСОБА_1 подала заяву про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документу /а.с. 15-18/.

Ухвалою Стрийського міськрайонного суду Львівської області про забезпечення позову від 24.09.2021 зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 244780 від 28.06.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» 30375,32 грн за виконавчим провадженням ВП № 66706933, яке відкрито державним виконавцем Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чорній Т.І. /а.с. 25-26/.

Розгляд справи по суті відбувся 10.11.2021 у підготовчому судовому засіданні за участі представника позивачки ОСОБА_1 , адвоката Волоховського О.І.

Позивачка ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилася, її інтереси в суді представляв адвокат Волоховський О.І., який позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві, просив їх задовольнити.

Представник відповідача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Подав заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису, вчиненого 28.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М., зареєстрованого за № 244780, таким, що не підлягає виконанню, та стягнення з ТОВ «Фінансова компанія управління активами» на користь позивачки у зв`язку з визнанням позову судового збору за подання позовної заяви в розмірі 454 грн та 227 грн – за подання заяви про забезпечення позову.

З урахуванням визнання позову відповідачем представник позивачки адвокат Волоховський О.І. наполягав на розгляді справи по суті в підготовчому судовому засіданні.

Треті особи: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. та державний виконавець Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чорній Т.І. у судове засідання не прибули.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 3 ст. 13, ч. 2 ст. 49, ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків, вважає, що справу слід вирішити в межах тих доказів, які були отримані в ході судового розгляду, а також на підставі наявних письмових доказів, які містяться у матеріалах справи. Дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності судового процесу, оцінивши докази з точки зору належності, допустимості та достатності, суд дійшов висновку, що визнання позову відповідачем слід прийняти, позов задовольнити з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 28.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. вчинено виконавчий напис, зареєстрований у реєстрі за № 244780, яким запропоновано стягнути з ОСОБА_1 невиплачені в строк грошові кошти на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами», якому ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» на підставі договору факторингу № 2106 від 21.06.2021 відступлено право вимоги за кредитним договором № 3911256 від 30.12.2020, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , у сумі 30375,32 грн за період з 20.06.2021 по 27.06.2021, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9500,00 грн, заборгованості за нарахованими та несплаченими процентами в розмірі 20850,32 грн та плати за вчинення виконавчого напису в розмірі 25,00 грн /а.с. 10/.

Як вбачається з виконавчого напису, що приватний нотаріус при його вчиненні керувався ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 (в редакції від 10.12.2014, котра діяла на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»).

Судом встановлено, що постановою державного виконавця Стрийського відділу державної виконавчої служби у Стрийському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Чорній Т.І. від 06.09.2021 відкрито виконавче провадження ВП № 66706933 /а.с. 9/.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із вчиненням приватним нотаріусом виконавчого напису про стягнення з позивачки заборгованості за кредитним договором та оспорюванням нею таких дій.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України «Про нотаріат» (далі - Закон № 3425-XII), Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 (далі - Порядок) та Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік).

Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 39 Закону України «Про нотаріат» порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом та іншими актами законодавства України.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів, відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19 статті 34 Закону України «Про нотаріат»).

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акту має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти (стаття 50 Закону України «Про нотаріат»).

За результатами аналізу вищенаведених норм суд дійшов висновку, що з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури його вчинення, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами у повному обсязі чи в їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 27 березня 2019 року в справі № 137/1666/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Правове регулювання процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів визначено главою 14 Закону України «Про нотаріат» та главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5.

Підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Згідно з пунктом 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченої угоди; б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Крім того, в абзаці 3 пункту 284 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5, вказано, що заборгованість або інша відповідальність боржника визнається безспірною і не потребує додаткового доказування у випадках, якщо подані для вчинення виконавчого напису документи передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно з відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

Відповідно до пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису щодо стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин, додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Судом встановлено, що виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Київської області Остапенка Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором № 3911256 від 30.12.2020, укладеним з ТОВ «1 Безпечне агенство необхідних кредитів», у сумі 30375,32 грн за період з 20.06.2021 по 27.06.2021 вчинено на підставі п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26 листопада 2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» внесено зміни до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, зокрема, в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин».

Частиною першою статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав та свобод людини та практику суду як джерело права. У преамбулі та статті 6 параграфа 1 Конвенції, у рішенні Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року в справі «Совтрансавто-Холдінг» проти України» (заява № 48553/99), а також у рішенні Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року в справі «Брумареску проти Румунії» (заява № 28342/95) встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

З аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14 визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у тому числі: «п. 2 змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.»

Оскільки вищезазначена постанова Київського апеляційного адміністративного суду відповідно до п. 4 ст. 254 КАС України набула законної сили з моменту проголошення, тобто з 22 лютого 2017 року, то з цієї дати чинне законодавство не передбачало можливості вчинення виконавчого напису щодо заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин.

З матеріалів справи встановлено, що оспорюваний виконавчий напис вчинено нотаріусом 28.06.2021, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року в справі № 826/20084/14. Укладений між ТОВ «1 Безпечне Агентство Необхідних Кредитів» та позивачкою кредитний договір не був посвідчений нотаріально (відомості про нотаріальне посвідчення договору № 3911256 від 30.12.2020 в оскаржуваному виконавчому написі відсутні), а тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

Таким чином, оскільки на момент вчинення виконавчого напису 28.06.2021 були відсутні правові підстави для його вчинення, то такий виконавчий напис не підлягає виконанню.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року в справі № 158/2157/17.

Висновки суду за результатами розгляду позовної заяви.

З урахуванням положень статей 15-16, 18 ЦК України, статей 50, 87-88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача, з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87-88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Саме такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 05.07.2017 у справі № 6-887цс17, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 320/8269/15-ц (провадження № 14-83цс18), від 21.09.2021 у справі №910/10374/17, постановах Верховного Суду від 14.03.2019 у справі № 201/13708/16-ц (провадження № 61-25811св18), від 31.01.2018 у справі № 285/2975/16 (провадження № 61-31641св18), які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України повинні враховуватись при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Судом встановлено, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус не переконався у безспірності вимог щодо стягнення з позивачки боргу за кредитним договором, не повідомив останню про вчинення ним оспорюваного виконавчого напису, відтак у нотаріуса були відсутні підстави вважати, що заборгованість перед стягувачем є безспірною.

Надані позивачкою докази суд визнає належними та допустимими, достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які спростовують безспірність заборгованості, зазначеної у виконавчому написі нотаріуса, що оскаржується. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. не з`ясував питання щодо безспірності заборгованості з боржником, не переконався щодо належного повідомлення боржника про суму заборгованості, в зв`язку з чим останній був позбавлений об`єктивної можливості висловити свої заперечення щодо суми нарахованого боргу, яку він не визнає.

Разом з тим, відповідачем не подано жодного доказу на спростування обставин, які викладені позивачкою, натомість подано заяву про визнання ним позову.

Крім того, станом на дату вчинення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Є.М. виконавчого напису, зареєстрованого в реєстрі за №244780, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 30375,32 гривень законодавча підстава для його вчинення, а саме: пункт 2 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», втратила чинність, а відтак зазначена нотаріальна дія щодо вчинення вказаного вище виконавчого напису є незаконною.

На підставі вищенаведеного суд дійшов переконливого висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, яким надано правову оцінку в ході розгляду справи, а тому визнання позву відповідачем слід прийняти, позов задовольнити з урахуванням встановлених судом обставин, визнавши таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 28.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем та зареєстрований у реєстрі за № 244780, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості в розмірі 30375,32 гривень.

Щодо судових витрат.

Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Аналогічна норма міститься в ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Відтак понесені позивачкою документально підтверджені судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 681,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а 50 відсотків сплаченої відповідно до квитанції №ПН5015244 від 20.09.2021 та квитанції № ПН5015242 від 20.09.2021 суми судового збору в розмірі 681,00 грн підлягають поверненню позивачці з Державного бюджету відповідно до вимог ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» та ч. 1 ст. 142 ЦПК України.

Доказів понесення учасниками справи інших судових витрат, пов`язаних з її розглядом, окрім як сплати судового збору за пред`явлення позовної заяви до суду та сплати судового збору за подання заяви про забезпечення позову, матеріали справи не містять.

Керуючись ст. 4, 5, 12, 13, 81, 142, 206, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис, вчинений 28.06.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем та зареєстрований у реєстрі за № 244780, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ; паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , виданий 25.02.2021; РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (ЄДРПОУ 35017877, місцезнаходження: 08200, Київська область, місто Ірпінь, вул. Стельмаха, будинок 9А. офіс 203) суми в розмірі 30375,32 гривень (тридцять тисяч триста сімдесят п`ять гривень 32 коп.)

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 681,00 (шістсот вісімдесят одну гривню 00 копійок) сплаченого судового збору.

Повернути ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 50 відсотків сплаченої відповідно до квитанції № ПН5015244 від 20.09.2021 та квитанції № ПН5015242 від 20.09.2021 суми судового збору в розмірі 681,00 (шістсот вісімдесят одна гривня 00 копійок).

Виконання рішення в частині повернення судового збору доручити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Львівській області (код ЄДРПОУ 38008294).

Роз`яснити учасникам справи, що заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали від 24.09.2021 у даній цивільній справі, у вигляді зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання цим рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 19.11.2021.

Суддя Л.В.Гула