Ухвала суду № 101234460, 16.11.2021, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/919/21

Провадження № 1-в/368/124/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" листопада 2021 р. Кагарлицький районний суд Київської області

В складі:

Головуючий суддя: Закаблук О.В.

При секретарі: Балацька В.В.

З участю інших сторін провадження:

Прокурор: Квашенко І.М.

представник ВК : Рогозовець Ю.Я.

Засуджений: ОСОБА_1

- розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кагарлик Київської області в залі суду кримінальне провадження за поданням Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внутрішньої служби В. Тарана, погоджене з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації в Київській області Я. Сваричевським, про застосування до засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прилуки Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 10 листопада 2017 року Прилуцьким районним судом Чернігівської області за скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки;

- згідно ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 16 лютого 2018 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання - скасовано, ухвалено новий вирок, та вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк на 7 (сім) років, - в іншій частині вирок залишено без змін;

- який з 13.03.2018 року утримувався в ДУ «Чернігівський СІЗО», який з 12.04.2018 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, суд, -

В С Т А Н О В И В :

30.09.2021 року на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надішло подання Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внутрішньої служби В. Тарана, погоджене з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації в Київській області Я. Сваричевським, про застосування до засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прилуки Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 10 листопада 2017 року Прилуцьким районним судом Чернігівської області за скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки;

- згідно ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 16 лютого 2018 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання - скасовано, ухвалено новий вирок, та вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк на 7 (сім) років, - в іншій частині вирок залишено без змін;

- який з 13.03.2018 року утримувався в ДУ «Чернігівський СІЗО», який з 12.04.2018 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі.

У вищевказаному поданні:

- адміністрація Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» та спостережна комісія при Обухівській райдержадміністрації Київської області клопочуться перед Кагарлицьким районним судом Київської області про умовно - дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, без скасування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

30.09.2021 року автоматизованою системою документообігу суду на підставі ч. 3 ст. 35 КПК України для розгляду даного провадження був визначений суддя Кагарлицького районного суду Закаблук О.В., та призначено № справи 368/919/21, провадження № 1 - в/368/124/21.

05.10.2021 року Кагарлицьким районним судом винесено ухвалу, на підставі якої:

1. Відкрито провадження у справі.

2. Судове засідання по справі № 368/919/21, провадження № 1 - в/368/124/21, за поданням Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внутрішньої служби В. Тарана, погоджене з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації в Київській області Я. Сваричевським, про застосування до засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прилуки Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 10 листопада 2017 року Прилуцьким районним судом Чернігівської області за скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки;

- згідно ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 16 лютого 2018 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання - скасовано, ухвалено новий вирок, та вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк на 7 (сім) років, - в іншій частині вирок залишено без змін;

- який з 13.03.2018 року утримувався в ДУ «Чернігівський СІЗО», який з 12.04.2018 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, -

- призначено до слухання на 09 год. 00 хв. 28.10.2021 року, та провести дистанційно в режимі відеоконференції з Державною установою ВК - 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.

3. Зобов`язано державну установу ВК - 115 забезпечити відеоконференцзв`язок з Кагарлицьким районним судом 28.10.2021 року о 09 годині 00 хвилин.

4. Виконання ухвали суду в частині забезпечення відеозв`язку з Кагарлицьким районним судом Київської області доручено спеціалісту з інформаційних технологій Державної установи ВК - 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі.

Застосовувані в дистанційному судовому провадженні технічні засоби і технології мають забезпечувати належну якість зображення і звуку, дотримання принципу гласності та відкритості судового провадження, а також інформаційну безпеку. Учасникам кримінального провадження має бути забезпечена можливість чути та бачити хід судового провадження, ставити запитання і отримувати відповіді, реалізовувати інші надані їм процесуальні права та виконувати процесуальні обов`язки, передбачені КПК України.

Хід і результати процесуальних дій, проведених у режимі відеоконференції, фіксувати за допомогою технічних засобів відеозапису.

5. Зобов`язано Державну установу ВК - 115, 09214, Київська область, Кагарлицький район, с. Зікрачі, в строк до 09 год. 00 хв. 28.10.2021 року надати на адресу Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3, особову справу засудженого ОСОБА_1 , - для її огляду в судовому засіданні.

6. В судове засідання викликано учасників процесу:

- засудженого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції з ДУ Кагарлицька ВК № 115, - в спецкімнаті);

- представника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (115)», (в режимі відеоконференції з ДУ Кагарлицька ВК № 115, - в спецкімнаті);

- прокурора Кагарлицького районного відділу Обухівської коружної прокуратури Київської області, (в приміщенні Кагарлицького районного суду Київської області, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3);

- представника спостережної комісії при Обухівській РДА, ( в приміщенні Кагарлицького районного суду, адреса: 09201, Київська область, м. Кагарлик, вул. Володимира Великого, будинок 3);

28.10.2021 року в судовому засіданні оголошено перерву до 13 год. 00 хв. 16.11.2021 року, - в зв`язку з клопотанням прокурора про необхідність витребування та долучення до матеріалів справи доказів, які характеризують особу засудженого.

В судовому засіданні, яке відбулося 16.11.2021 року, представник Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» Рогозовець Ю.Я. подання установи виконання покарань про умовно - дострокове звільнення від призначеного судом покарання у виді позбавлення волі у відношенні засудженого ОСОБА_2 , - підтримав, обгрунтовував свою позицію обставинами, які викладені в поданні.

В судовому засіданні, яке відбулося 16.11.2021 року, засуджений ОСОБА_1 подання установи підтримав в повному обсязі, зазначив, що за час відбування покарання він довів своєю зразковою поведінкою та ставленням до праці, що він остаточно став на шлях виправлення та перевиховання, а тому до нього можливо застосувати пільгу, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокове звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі.

На запитання суду засуджений ОСОБА_1 відповів наступне:

- потерпілій стороні він кошти не відшкодовував, так як згідно вироку суду судом на нього не покладено такий обов`язок.

Коти потерпілій стороні відшкодовує його роботодавець, якому належав автомобіль, на якому він скоїв злочин.

З потерпілою стороною він не спілкується взагалі, так як потерпілі категорично налаштовані проти нього.

В судовому засіданні, яке відбулося 16.11.2021 року, прокурор Кагарлицького відділу Обухівської окружної прокуратури Київської області Квашенко І.М. заперечував проти задоволення подання установи виконання покарань щодо застосування до засудженого ОСОБА_1 пільги, яка передбачена положенням ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі.

Свою правову позицію прокурор обгрунтовував тим, що засуджений ОСОБА_1 в свій час вже був засуджений за скоєння злочину, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, проте, - потрібних висновків для себе не зробив, і знову скоїв аналогічний злочин, що потягнув за собою настання тяжких наслідків, - смерть двох потерпілих від злочину.

Також наголосив на тій обставині, що у засудженого ОСОБА_1 залишився досить значний строк невідбутого покарання, яке становить 3 (три) роки 117 днів позбавлення волі, а тому вважає, що такий невідбутий строк покарання невідповідатиме обставинам скоєного злочину, не відповідатиме особі засудженого, та відбутий термін покарання не відповідатиме тяжкості скоєного злочину, та його наслідкам.

В судове засідання, яке відбулося 16.11.2021 року, представник спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації в Київській області не з`явився, проте, на адресу Кагарлицького районного суду Київської області надійшло клопотання спостережної комісії, в якій комісія просить суд слухати кримінальне провадження без участі її представника, щодо вирішення питання по суті, - покладається на розсуд суду.

Відповідно, судом проведено судове засідання по даному кримінальному провадженні без участі представника спостережної комісії, так як він повідомлявся судом належним чином про день, час та місце слухання справи, надіслав на адресу суду письмове клопотання проо слухзання справи без його участі, окрім цього, - проти цього не заперечували інші учасники судового провадження (представник установи виконання покарань, засуджений, прокурор), окрім цього, - неявка представника спостережної комісії в справи даної категорії (при його належному повідомленні) не є перешкодою для слухання справи по суті.

Суд, розглянувши подання установи виконання покарань, вислухавши думку представника установи виконання покарань, засудженого, які підтримали подання, установи виконання покарань, заслухавши думку прокурора, який заперечував проти задоволення подання установи виконання покарань, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висовку щодо відмови в задоволенні подання установи виконань покарань щодо умовно - дострокового звільнення засудженого ОСОБА_2 від призначеного йому судом основного покарання у виді позбавлення волі, обгрунтовуючи своє рішення наступним.

Фактині обставини справи, в становлені в судовому засіданні, та застосування до них норм матеріального та процесуального права.

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Прилуки Чернігівської області, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , засуджений:

- 10 листопада 2017 року Прилуцьким районним судом Чернігівської області за скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки;

- згідно ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 16 лютого 2018 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання - скасовано, ухвалено новий вирок, та вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк на 7 (сім) років, - в іншій частині вирок залишено без змін;

- який з 13.03.2018 року утримувався в ДУ «Чернігівський СІЗО», який з 12.04.2018 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі,

Початок строку покарання: «13» березня 2018 року.

Кінець строку покарання: «13» березня 2025 року.

1\2 строку покарання: «13» вересня 2021 року.

Станом на 16.11.2021 року невідбутий термін основного покарання у виді позбавлення волі становить 3 (три) роки 117 (сто сімнадцять) днів.

Дійсно, суд вважає, за час відбування покарання засуджений ОСОБА_1 загалом мав поведінку, яка дає підстави для застосування судом до нього пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового покарання від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі.

Так, з самого початку відбування покарання засуджений ОСОБА_1 мав позитивну поведінку, - з самого початку був працевлаштований в добровільному порядку на підприємстві установи виконання покарань, мав одне дисциплінарне стягнення, яке знято в установленому Законом порядку ще 01.07.2019 року.

Що стосується отримання засудженим ОСОБА_1 12 (дванадцяти) заохочень, то суд не вважає сам факт отримання таких заохочень як єдину та достатню підставу для застосування до засудженого пільги, яка передбачена положеннями ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення, так як суд вважає, що дану пільгу засуджений повинен отримати лише після того, як своїми діями та поведінкою доведе остаточно, що визнав свою вину, щиро кається, став на шлях виправлення та перевиховання, чого в даному випадку немає.

Суд вважає, що на даному етапі відбування покарання, - з огляду на матеріали кримінального провадження, досліджені в судовому засіданні, та з отриманих показань учасників процесу, - суд вважає, що за час відбування покарання засуджений ОСОБА_1 не мав поведінки, яка б достеменно свідчила б про можливість застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного покарання, так як суд вважає, що можливість застосування даної пільги слід визначати не з кількості отриманих засудженим заохочень, а з усього комплексу обставин, які стосуються скоєного злочину, а саме, - обставини скоєння злочину (кількість потерпілих), поведінка засудженого після скоєння злочину, тощо.

Відповідно, суд вважає, що засуджений ОСОБА_1 намагається отримати застосування пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, - лише шляхом отримання заохочень за добросовісне відношення до праці, - без наявності інших чинників, - як - то, - активна участь в житті установи виконання покарань, без щирого каяття, тощо.

Так, за час перебування в місцях позбавлення волі засуджений ОСОБА_1 має:

стягнення:

1. 18.01.2019 р. Виявлено заборонений предмет, а саме: мобільний Догана Нач . ВК

телефон, та сім - карту. (знято 01.07.2019 р.)

Суд звертає увагу на ту обставину, що порушення у виді зберігання заборонених предметів відносяться до злісних порушень встановленого порядку відбування покарання на підставі ст. 13 КВК України

заохочення:

1. 04.10.2018 р. За добросовісне відношення до праці на МТФ Подяка Нач. ВК

2. 10.01.2019 р. За добросовісне відношення до праці на МТФ Подяка Нач. ВК

3. 01.07.2019 р. За добросовісне відношення до праці на МТФ Знято стягнення Нач. ВК

від 18.01.2019 р.

4. 03.10.2019 р. За добросовісне відношення до праці на МТФ Подяка Нач. ВК

5. 09.01.2020 р. За добросовісне відношення до праці на МТФ Подяка Нач. ВК

6. 02.04.2020 р. За добросовісне відношення до праці на МТФ Подяка Нач. ВК

7. 01.07.2020 р. За добросовісне відношення до праці на МТФ Подяка Нач. ВК

8. 08.10.2020 р. За добросовісне відношення до праці на МТФ Подяка Нач. ВК

9. 05.01.2021 р. За добросовісне відношення до праці на МТФ Подяка Нач. ВК

10. 01.04.2021 р. За добросовісне відношення до праці на МТФ Подяка Нач. ВК

11. 01.07.2021 р. За добросовісне відношення до праці на МТФ Подяка Нач. ВК

12. 07.10.2021 р. За виконання покладених на нього обов`язків Подяка Нач . ВК

та за дотримання правил трудового розпорядку

і вимог безпеки праці.

Суд ще раз звертає увагу на ту обставину, що засуджений ОСОБА_1 отримував заохочення лише за добросовісне відношення до праці, та не мав ні одного заохочення за активну участь в суспільному житті установи виконання покарань.

Відповідно, зглядаючись на вищевказані обставини справи, суд приходить до висновку, що поведінка засудженого ОСОБА_1 направлена лише на отримання заохочень за добросовісне відношення до праці, проте, в його діях відсутні інші чинники, які слугують в комплексі для застосування до засудженого пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільненні від відбування призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, що судом буде обгрунтовано нижче, а тому суд вважає, що у відношенні засудженого ОСОБА_1 немає достатього обсягу правових підстав (зокрема, - оціночних) для застосування положень ст.. 81 КК України умовно - дострокового звільнення від відбування основного покарання.

Що стосується норм матеріального права, то суд керувався наступним.

Так, згідно ст. 81 КК України (станом на 16.11.2021 року, - на час розгляду даного клопотання):

1. До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за корупційний нетяжкий злочин, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона засуджена до позбавлення волі;

3) не менше трьох чвертей строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і знову вчинила умисне кримінальне правопорушення протягом невідбутої частини покарання.

4. У разі вчинення особою, до якої було застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, протягом невідбутої частини покарання нового кримінального правопорушення суд призначає їй покарання за правилами, передбаченими статтями 71 і 72цього Кодексу.

Проте, до засудженого ОСОБА_1 при вирішенні питання про його умовно - дострокового звільнення слід використовувати положення ст. 81 КК України, яка діяла до 17.03.2021 року, так як обвинувачений ОСОБА_1 скоїв злочин до 17.03.2021 року, - до вступу в законну силу змін та доповнень до ст. 81 КК України, - з огляду на положення ч. 2 ст. 4, ч. 2 ст. 5 КК України.

Згідно ч. 2 ст. 4 КК України кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально - правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно ч. 2 ст. 5 КК України Закон про кримінальну відповідальність, що встановлює кримінальну протиправність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотньої дії в часі.

Отже, до обвинуваченого ОСОБА_1 слід застосувати положення ст. 81 КК України, яка діяла до 17.03.2021 року, згідно якої:

1. До осіб, що відбувають покарання у виді виправних робіт, службових обмежень для військовослужбовців, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або позбавлення волі, може бути застосоване умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Особу може бути умовно-достроково звільнено повністю або частково і від відбування додаткового покарання.

2. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Як встановлено судом з показань представника установи виконання покарань, з матеріалів кримінального провадження, з матеріалів особової справи засудженого, засуджений ОСОБА_5 за час відбування покарання своєю поведінкою не довів ту обставину, що він остаточно став на шлях виправлення та перевиховання.

Отже, що стосується добросовісного відношення до праці, то, на думку суду, такі критерії позитивної поведінки засудженого, та які є однією із підстав для застосування положень ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного основного покарання у виді позбавлення волі, - наявні в поведінці засудженого ОСОБА_5 , так як засуджений має 5 (п`ять) заохочень за добросовісне відношення до праці, проте, має негативну поведінку, яка має вираз в тому, що, - не маючи ні одного заохочення за зразкову поведінку, - має діюче дисциплінарне стягнення за порушення умов відбування покарання.

3. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше половини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, а також за необережний тяжкий злочин.

При вирішенні питання щодо умовно - дострокового звільнення від покарання засудженого ОСОБА_1 судом було враховано формально-юридичні та оціночні підстави.

Формально - юридичні підстави передбачені ч. 3 ст. 81 КК України і пов`язуються з фактичним відбуттям засудженим ОСОБА_1 1\2 строку покарання.

Строк фактичного відбуття засудженим ОСОБА_1 певної частини призначеного йому покарання як формально-юридична підстава умовно-дострокового звільнення від відбування покарання залежить від кількох чинників.

Таким чинниками відповідно до ч. 3 ст. 81 КК України є:

а) вид (категорія) вчиненого особою злочину, визначений відповідно до ст.12 КК України;

Так, ОСОБА_1 засуджений за скоєння злочину, який передбачено ч. 3 ст. 286 КК України.

Санкція ч. 3 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк до трьох років.

Відповідно, згідно з положеннями ч. 5 ст. 12 КК України, засуджений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин.

Відповідно до положень ст. 25 КК України засуджений ОСОБА_1 скоїв злочин з необережності.

Отже, зглядаючись на положення ч. 5 ст. 12, ст. 25 КК України засуджений ОСОБА_1 скоїв тяжкий злочин з необережності, станом на час слухання кримінального провадження відбув більше половини строку основного покарання у виді позбавлення волі, що дає підстави для суду на час слухання даного кримінального провадження, а саме, - станом на 16.11.2021 року розглянути питання про застосування до засудженого ОСОБА_1 положення ст. 81 КК України.

З урахуванням окремих із зазначених чинників та поєднання деяких з них між собою обставин, відносно засудженого ОСОБА_1 законом встановлений загальний, (п.1 ч. 3 ст. 81 КК України), строк покарання, після фактичного відбуття якого особа може бути умовно-достроково звільнена від відбування покарання.

Отже, що стосується формально - юридичних підстав щодо застосування до засудженого ОСОБА_1 положень ст. 81 КК України, то такі є в наявності.

Що ж стосується оціночних підстав умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, які передбачені ч. 2 ст. 81 КК України, то суд вважає, що їх недостатньо на даному етапі відбування покарання засудженим призначеного йому покарання.

Суд на обґрунтування своєї позиції враховує ту обставину, що засуджений ОСОБА_1 своєю поведінкою за переважний період відбування покарання в повній мірі не довів своє виправлення та перевиховання.

Встановлюючи ці підстави застосування ст. 81 КК України, суд, зокрема, наголошує на наступному:

Висновки про те, чи став засуджений на шлях виправлення, можливо зробити врахувавши увесь комплекс даних:

- які характеризують засудженого;

- його поведінку;

- відношення до праці;

- відношення до вчиненого злочину та його наслідків;

- наявність заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявність чи відсутність стягнень, тощо.

Так, що стосується даних, які характеризують особу засудженого ОСОБА_1 , його поведінку, то суд констатує той факт, що під час відбування покарання засуджений за час відбування покарання мав лише одне стягнення, яке знято в установленому Законом порядку, поруч з цим, - має 12 заохочень за добросовісне відношення до праці.

Суд зазначає при цьому, що наявність у засудженого заохочень за добросовісне відношення до праці ще не є необхідною та достатньою підставою для застосування до засудженого пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від відбування призначеного судом покарання, так як поруч з цим повинні враховуватися такі обставини, - як участь в суспільному житті установи виконання покарання, щире каяття, - чого, на думку суду, - в діях засудженого немає.

Що стосується відношення до праці, наявності заохочень, їх кількість та регулярність отримання, наявності чи відсутності стягнень, то суд зазначає, що, дійсно, засуджений ОСОБА_1 за час відбування покарання добросовісно відноситься до праці, в зв`язку з чим має 12 (дванадцять) заохочень за добросовісне відношення до праці, проте, поруч з цим, - мав одне стягнення за порушення умов відбування покарання, причому, - такі стягнення згідно положень КВК України, - відносяться до злісних порушень, які характеризуються підвищеною небезпекою.

Так, суд в даному випадку застосовує також положення п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 р. умовно - дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при умовно - достроковому звільненні від відбування основного покарання, - того, що засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення.

При цьому, головною умовою прийняття такого рішення є доведеність того, що засуджений став на шлях виправлення.

На противагу отримання заохочень за добросовісне відношення до праці, в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості щодо участі засудженого ОСОБА_1 у вирішенні питань відпочинку, побуту, впливу на інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв`язків, відповідно, суд вважає, що засуджений своєю поведінкою під час відбування покарання повинен показувати приклад іншим засудженим щодо поведінки саме в установі виконання покарань, в даному ж випадку взагалі відсутні критерії та відомості, з яких можна було б встановити поведінку засудженого в установі виконання покарань.

Що стосується відношення засудженого ОСОБА_1 до вчиненого злочину та його наслідків, то суд зазначає наступне:

- так, засуджений ОСОБА_1 свою вину у скоєнні злочину визнав повністю, але подальшого процесу розкаювання та щирого каяття в даному випадку не має мсісце, адже засуджений ОСОБА_1 не відшкодував та не відшкодовує в добровільному порядку шкоду потерпілій стороні, навіть, - хоча б частково, - що негативно впливає на вирішення питання про застосування до засудженого ОСОБА_1 пільги, яка передбачена положеннями ст. 81 КК України.

Так, як вбачається з вироку, на підставі якого засуджено ОСОБА_1 , - позовні заяви потерпілих залишено судом без розгляду.

Така обставина обумовлена тим, що засуджений ОСОБА_1 на час скоєння злочину керував транспортним засобом, який йому не належав, а належав іншій особі, яка і була роботодавцем засудженого, а тому, звісно, - де - юре, - за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки відповідає володілець такого джерела підвищеної небезпеки, - транспортного засобу, яким керував засуджений ОСОБА_1 на час вчинення злочину, - що і послугувало подачі потерпілими заяв про залишення позовів, які розглядалися в одному провадженні з кримінальним провадженням, - без розгляду.

Проте, суд вважає, - що де - факто ОСОБА_1 також повинен був відшкодовувати шкоду потерілій стороні, окрім того, - поросити щире вибачення за скоєний злочин, - адже загинули двоє молодих людей, фактично сім`я, але засудженим ОСОБА_1 ніяких дій по відшкодуванню шкоди потерпілим, - не здійснено, не мав факт вибачення за скоєжний злочин.

Також суд звертає увагу на ту обставину, - що засуджений ОСОБА_1 в судовому засіданні на запитання щодо відкодування шкоди зазначив, що шкоду відшкодовує його роботодавець, а він не має відшкодовувати таку шкоду, - що на думку суду, - не може свідчити про щзире каяття засудженого ОСОБА_1 , а при відсутності такого поняття, як щире каяття, - застосування положень ст. 81 КК України, - умовно - дострокового зваільнення від призначеного судом покарання, - неможливе.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що до засудженого ОСОБА_1 за час відбування ним покарання в установі відбування покарання в якості заохочення застосувалися такі заходи, як надання довзолу на короткочасний виїзд за межі установи по місцю проживання, але, як вбачається з відповіді засудженогог ОСОБА_1 , - за ці два рази перебування по місцю проживання, - засуджений не робив спроб до зустрічей з потерпілою стороною, не робив намагання якимось чином попросити вибачення в потерпілої сторони, не робив спроб допомогти потерпілій стороні матиеріально - в якості відшкодування шкоди за скоєний злочин.

Відповідно, суд вважає, що для наявності поняття щирого каяття необхідно, щоб засуджений просив вибачення в потерпілої сторони, відшкодував шкоду, заподіяну злочином, (як матеріальну, так і моральну), - чого в даному випадку в діях засудженого ОСОБА_1 немає.

Суд вважає, що наявність негативного відношення потерпілих до особи засудженого ще не свідчить про непереборну неможливість відшкодування шкоди потерпілим, адже засудженому з матеріалів кримінального провадження достеменно відомо про адреси проживання потерпілих, а тому він міг би шляхом поштового переводу перераховувати кошти потерпілим.

Навіть як би потерпілі відмовлялися б отримувати кошти, - факт надіслання коштів потерпілим міг бути розцінений судом як намагання в добровільному порядку відшкодувати шкоду, проте, - засуджений будь - яких дій по відшкодування шкоди з моменту скоєння злочину по даний час - не вчиняв, - що не може свідчити про щире каяття.

Суд вважає, що інтереси потерпілої повинні бути, хоча б опосередковано враховуватися при вирішенні справ даної категорії, з огляду на наступне.

Так, дійсно, згідно ч. 1 ст. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановленихї Законом.

Потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та інші особи мають право звертатися до суду з клопотанням про вирішення питань, які безпосередньо стосуються їх прав, обов`язків чи законних інтересів.

Згідно ч. 3 ст. 539 КПК України клопотання (подання) про вирішення питання, пов`язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченого статтями 318 - 380 КПК України, з урахуванням положень цього розділу.

Згідно ч. 5 ст. 539 КПК України у судове засідання викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого; лікарська комісія, що дала висновок стосовно питань застосування до засудженого примусового лікування або його припинення, у випадку розгляду відповідних питань; спостережна комісія, служба у справах дітей, якщо розглядається погоджене з ними клопотання; цивільний позивач і цивільний відповідач, якщо питання стосується виконання вироку в частині цивільного позову, інші особи у разі необхідності.

Отже, здійснивши системний аналіз положень ч.ч. 1, 3, 5 ст. 539 КПК України, суд зазначає, що учасниками процесу в категоріях справ, які стосуються умовно - дострокового звільнення засудженого є представник установи виконання покарань, представник спостережної комісії, прокурор, засуджений, його законний представник чи захисник.

Відповідно, як вбачається з вищевказаних норм процесуального права, потерпілий у кримінальному провадженні, в рамках якого засуджена особа, - практично не наділений правосуб`єктністю, тобто, - його виклик не є обов`язковим, та, відповідно, - думка потерпілого при вирішення справ даної категорії не враховується.

Суд вважає, що дана позиція щодо правового статусу потерпілого в справах даної категорії (вирішення питання щодо умовно - дострокового звільнення від призначеного судом покарання), згідно з якою потерпілий фактично позбавлений права приймати участь в судових засіданнях та висловлювати свою думку щодо умовно - дострокового звільнення засудженого від відбування покарання, - є прогалиною в кримінальному процесуальному законодавстві, адже суд вважає, що в справах даної категорії, особливо якщо внаслідок скоєного злочину настала смерть людини, - позиція потерпілої сторони повинна бути врахована при вирішенні питання по суті, адже безпідставне умовно - дострокове звільнення засуджених від відбування покарання у виді позбавлення волі безумовно підриває авторитет правоохоронної системи в цілому, в тому числі судової гілки влади перед громадянами України.

Відповідно, суд вважає, що при вирішенні справ даної категорії суду необхідно звертати увагу на позицію потерпілої сторони, яка була нею висловлена в судовому засіданні, та яка міститься в мотивувальній частині вироків, якими засуджено осіб до позбавлення волі.

Так, як вбачається з мотивувальної частини вироку Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10.11.2017 року, потерпілі, а їх 6 (що не дивно, - адже загинула сім`я), - категорично наполягали на призначенні ОСОБА_1 суворого покарання.

Також суд звертає увагу, що вищевказаний вирок суду першої інстанції у відношенні ОСОБА_1 в частині призначення покарання було скасовано судом апеляційної інстанції в зв`язку з невідповідністю обставин скоєного злочину - призначеного судом покарання.

Так, ОСОБА_1 судом першої інстанції було призначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років 6 місяців, а судом апеляційної інстанції по результатам апеляційного розгляду по апеляційним скаргам потерпілих, - призначено ОСОБА_1 бульш суворе покарання в частині його тривалості, - а саме, - призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

Окрім того, суд наголошує на тій обставині, що, починаючи з моменту скоєння злочину, та по даний час, а пройшло вже більше 5 років, - засуджений ОСОБА_1 не відшкодував потерпілій стороні ні гривін шкоди, не попросив вибачення в потерпілої сторони, переклавши цей обов`язок на свого роботодавця, - власника автомобіля, на якому засудженим було скоєно злочин.

Враховуючи вищевказані обставини, що стосуються розкаювання засудженого ОСОБА_1 , його поведінки, суд непереборно переконаний, що поведінка засудженого не може слугувати прикладом для поведінки для інших засуджених, адже, зглядаючись на поведінку засудженогоОСОБА_1 , - для настання підстав для умовно - дострокового звільнення не обов`язково відшкодовувати шкоду, заподіяну злочином, - що, на думку суду, - є неприпустимим, так як таке відшкодування повинно бути хоча б частковим, виходячи з об`єктивних можливостей засудженого, тобто, - судом повинно враховуватися, чи були наявні факти намагання відшкодування обвинуваченим в добровільному порядку такої шкоди, причому, - відшкодування шкоди не перед настанням пільги, а, по можливості, - на протязі найкоротшого строку після вчинення злочину.

Що ж до наявності заохочень у засудженого ОСОБА_1 , то суд вважає, що то така обставина сама по собі не може свідчити про виправлення засудженого, оскільки сумлінна поведінка засудженого передбачає не тільки наявність у останнього заохочень, застосованих у порядку, визначеними статтями 67, 130 КВК України, але й те, що засуджений подає позитивний приклад для поведінки інших засуджених, проте, на думку суду, - поведінка засудженого ОСОБА_1 не може слугувати, як позитивний приклад для інших засуджених.

При цьому, під сумлінною поведінкою слід розуміти зразкове додержання засудженим вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях, безперечне виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисну ініціативу, соціальну активність, участь у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв`язків, відсутність порушень дисципліни.

В даному ж випадку з вищевказаного переліку обставин, які є підставою для застосування положень ст. 81 КК України до засуджених, в діях засудженого ОСОБА_1 є в наявності лише отримання заохочень за відношення до праці, проте, - ідсутні будь - які дані щодо участі засудженого ОСОБА_1 в суспільно - корисному житті установи виконання покарань.

Так, що стосується участі у самодіяльних організаціях, безперечного виконання законних вказівок та розпоряджень адміністрації установи виконання покарань, корисної ініціативи, соціальної активності, участі у вирішенні питань організації навчання, відпочинку, побуту, вплив на виправлення інших засуджених, розвиток корисних соціальних зв`язків, - то таких даних у відношенні засудженого ОСОБА_1 в матеріалах справи немає.

Суд також зазначає, що дотримання порядку та умов відбування покарання, а також добросовісна поведінка засудженого під час відбування покарання відповідно до ст. 9 КВК України є обов`язком засудженого, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Відповідно, суд вважає, що дії засудженого ОСОБА_1 не відповідають вимогам щодо застосування положень, які передбачені ст.. 81 КК України та невідповідають положенням ст.. 9 КВК України.

Обставини справи свідчать лише про наявність позитивних чинників у виді лише добросовісного відношення до праці, інших же позитивних чинників, на які вказано судом вище, - в діях засудженого ОСОБА_1 - немає, більше того, суд вважає, що позиція засудженого ОСОБА_1 в частині ніби - то його щирого каяття є не щира, що не може свідчити про визнання вини, так як визнання вини повинно бути щирим, яке підтверджується поведінкою засудженого, яка, зокрема, повинна мати прояв у добровільному відшкодування шкоди потерпілій стороні, чи хоча б її частини, та намагання попросити вибачення в потерпілої сторони.

Крім того, щодо свого висновку щодо відсутності в повному обсязі підстав для застосування до засудженого ОСОБА_1 пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від відбування покарання суд застосовував положення ст. 6 КВК України.

Так, згідно ст. 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Відповідно, зглядаючись на вищевказані норми права, суд вважає, що для застосування пільги, яка передбачена ст. 81 КК України необхідно, щоб в діях засудженого, який відбуває покарання, однозначно були в наявності ознаки ресоціалізації.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив, відношення до скоєного злочину, та його наслідків.

Отже, обставини справи, які судом зазначені вище, не свідчать, на думку суду, про щире розкаювання засудженого ОСОБА_1 , які спрямовані на його виправлення та перевиховання, про наявність дійсного (а не про очі) процесу ресоціалізації.

Поведінка засудженого ОСОБА_1 під час відбування основного покарання у виді позбавлення волі свідчить лише про його правослухняну поведінку в частині добросовісного відношення до праці, проте, суд ще раз наголошує на тій обставині, що суд вважає, що засуджений ОСОБА_1 ще не готовий до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Окрім того, суд звертає увагу на наступні обставини справи, що стосуються тяжкості скоєного злочину, обставин його вчинення, його наслідків, наслідків скоєного злочину, відношення засудженого ОСОБА_1 до скоєного злочину, його наслідків:

- так, згідно резолютивної частини вироку суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 засуджено до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років.

З вищевказаного розміру призначеного покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років у засудженого ОСОБА_1 станом на час слухання даного подання залишилося невідбутим покарання у виді позбавлення волі строком 3 (три) роки 117 днів (майже три з половиною роки), а тому, на думку суду, - умовно - дострокове звільнення засудженого ОСОБА_1 , який не відшкодував в добровільному порядку шкоду, заподіяну злочином, не попросив реального вибачення в потерпілих, - не буде неспіврозмірним тяжкості вчиненого злочину, буде неспіврозмірним невідбутій частині покарання та не відповідатиме особі засудженого, його поведінці під час відбування покарання.

Відповідно, суд вважає, що у разі щирого каяття та визнання вини винна особа апріорі буде намагатися відшкодувати шкоду, заподіяну злочином, буде намагатися каятися, просити вибачення у потерпілої сторони, чолого в діях засудженого ОСОБА_1 не вбачається.

- Окрім того, суд звертає особливу увагу на ту обставину, що засуджений ОСОБА_1 скоїв злочин, який передбачено ст. 286 КК України - не вперше.

Так, за клопотанням прокурора витребувано та приєднано до матеріалів кримінального провадження довідку - вимогу щодо судимості у відношенні засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно такої довідки № 99 - 05112021/32012, станом на 05.11.2021 року у відношенні засудженого є наступна інформація про судимості та притягнення до кримінальної відповідальності.

- так, ОСОБА_1 був засуджений 22.02.2008 року Деснянським районним судом міста Києва за скоєння злочину, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України до основного покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років, та додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортним засобом строком на 2 роки, було застосовано положення ст. 75 КК України, - звільнено від відбування покарання умовно з іспитовим строком 2 роки.

11.03.2010 року знятий з обліку в органах пробації в зв`язку з закінченням іспитового строку.

Дійсно, в діях засудженого ОСОБА_1 відсутня повторність вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, проте, суд вважає, що таку обставину слід враховувати при вирішенні питання про можливість застосування пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - адже ОСОБА_1 вже скоював злочин, який передбачено ст. 286 КК України, - зокрема, - скоював злочин, який передбачено ч. 2 ст. 286 КК України, проте, - належних висновків для себе по життю не зробив, та знову вчинив аналогічний злочин, проте, - в суттєво тяжчій формі, адже внаслідок скоєння ОСОБА_1 нового злочину загинуло вже двоє осіб, - що не може вказувати на ту обставину, що ОСОБА_1 після першого засудження зробив правильні висновки, став правослухняним, зокрема, - в частині дотримання норм ПДР України.

Відповідно, суд вважає, що:

- застосування до засудженого ОСОБА_1 пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно дострокового звільнення на даному етапі відбування покарання, (при залишку невідбутого покарання у виді позбавлення волі строком 3 роки 117 днів), - є неспіврозмірним з наслідками, які заподіяні злочином (загинуло двоє осіб, - сім`я), не відповідатиме тяжкості вчиненого злочину, та обставинам його вчинення, поведінці засудженого під час відбування покарання в частині щирого каяття, - відсутність добровільного відкодування шкоди, відсутність реального вибачення за загибель сім`ї, тощо;

- поведінка засудженого ОСОБА_1 в частині щирого каяття та поведінки під час відбування покарання не може бути прикладом для поведінки інших засуджених;

- засуджений ОСОБА_1 отримував заохочення лише за добросовісне відношення до праці, проте, зовсім не має заохочень за належну поведінку в установі виконання покарань, відповідно, - не приймав активної участі в суспільному житті колонії;

- суд, з огляду на вищевказані обставини справи, - позитивно відноситься до позиції прокурора щодо того, що засуджений ОСОБА_1 на даному етапі відбування покарання не заслуговує на застосування до нього пільги, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі.

Отже, вищевказані обставини не дають можливості суду застосувати до засудженого ОСОБА_1 пільгу, яка передбачена ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від відбування основного покарання у виді позбавлення волі.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність лише формально-юридичних, проте, відсутність в достатньому обсязі оціночних підстав для умовно-дострокового звільнення засудженого ОСОБА_1 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі, тому суд приймає рішення про відмову в задоволенні подання установи виконання покарань щодо умовно - дострокового звільнення засудженого ОСОБА_1 від призначеного покарання у вигляді позбавлення волі.

При вирішенні даного питання судом було застосовано положення ППВСУ від 26.04.2002 року № 2 «Про умовно дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.»

Суд вважає, що застосування до засудженого ОСОБА_1 положення ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного покарання у виді позбавлення волі на даній стадії відбування покарання буде суперечити реалізації принципу невідворотності покарання особи за вчинений злочин, даним рішенням суду не буде виконана мета кримінального покарання - як її каральної так і виправної складової, тобто, на думку суду, застосування положень ст. 81 КК України до засудженого ОСОБА_1 є необґрунтованим, та є передчасним на даному етапі відбування покарання, та не відповідатиме обставинам скоєного злочину, - матиме неспіврозмірність відбутого терміну покарання суспільно - шкідливим наслідкам скоєного злочину.

Що стосується застосування норм процесуального права, то в даному випадку суд застосував ст..ст. 537, 539 КПК України.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд, визначений ч. 2 ст. 539 КПК України має право вирішувати питання про умовно - дострокове звільнення від відбування покарання.

Згідно ст.. 539 КПК України питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням ( поданням ) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом.

Відповідно, суд при винесенні даної ухвали враховував ті обставини, що у діях засудженого ОСОБА_1 відсутні достатні ознаки ресоціалізації, засуджений ОСОБА_1 , як вбачається з матеріалів провадження та його поведінки в судовому засіданні, - щиро не розкаявся у скоєному злочині, умовно - дострокове звільнення на даному етапі не відповідатиме тяжкості вчиненого злочину, обставинам його вчинення, наслідкам вчиненого злочину, засуджений своєю поведінкою не довів, що він остаточно став на шлях виправлення та перевиховання, - що, на думку суду, - є безумовною підставою для відмови в задоволенні клопотання установи виконання покарань.

Отже, при винесені ухвали щодо засудженого ОСОБА_1 суд керувався Конституцією України, нормами діючого КПК України, КК України, КВК України.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 6, 9 КВК України, ч. 2 ст. 369, 370 - 372, 537, 539 КПК України, ст.ст. 12, 81 КК України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні подання Начальника Державної установи «Кагарлицька виправна колонія (№115)» підполковника внутрішньої служби В. Тарана, погоджене з головою спостережної комісії при Обухівській райдержадміністрації в Київській області Я. Сваричевським, про застосування до засудженого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Прилуки Чернігівської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , засудженого:

- 10 листопада 2017 року Прилуцьким районним судом Чернігівської області за скоєння злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286 КК України, та призначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років та додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 3 (три) роки;

- згідно ухвали Апеляційного суду Чернігівської області від 16 лютого 2018 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 10 листопада 2017 року щодо ОСОБА_1 в частині призначеного покарання - скасовано, ухвалено новий вирок, та вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк на 7 (сім) років, - в іншій частині вирок залишено без змін;

- який з 13.03.2018 року утримувався в ДУ «Чернігівський СІЗО», який з 12.04.2018 року відбуває основне покарання у виді позбавлення волі у Державній установі «Кагарлицька виправна колонія (№115)», положення ст. 81 КК України, - умовно - дострокового звільнення від призначеного судом основного покарання у виді позбавлення волі, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Кагарлицький районний суд Київської області протягом 7 діб, а засудженим, - протягом 7 діб з моменту отримання повного тексту ухвали.

Суддя О.В.Закаблук