Ухвала суду № 101233160, 17.11.2021, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17.11.2021 Справа №607/21033/21

провадження № 1-кс/607/6873/2021

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Кунець Н.Р., з участю секретаря судового засідання Крупи О.А. прокурора Дуця О.П. підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Корпало В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Кореня А.В. погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Мігерою Д.М., в рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудового розслідування за №42021000000001778 від 25 серпня 2021 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, працюючого заступником директора ТОВ « ЮЗС Альянс», раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий СУ ГУНП в Тернопільській області Корінь А.В., за погодженням із прокурором Тернопільської окружної прокуратури Мігерою Д.М. звернувся до слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, в рамках кримінального провадження №42021000000001778 від 25 серпня 2021 року, із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_1 , терміном 60 діб.

Клопотання обґрунтоване тим, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Тернопільській області поводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 25 серпня 2021 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021000000001778, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України.

Як зазначає слідчий, ОСОБА_1 , спільно з ОСОБА_2 , організував протиправне набуття (шляхом здійснення незаконної реєстрації) ОСОБА_3 та ОСОБА_4 права власності на земельні ділянки, які на праві приватної власності належали ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , з метою подальшого їх продажу.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений період часу, однак не пізніше березня 2019 року ОСОБА_1 отримав доступ до інформації щодо наявності на території Вінницького району земельних ділянок із кадастровими номерами № 0520681000:01:004:0128, що належала ОСОБА_5 (державний акт серії ЯК 178784) та № 0520681000:01:004:0129, що належала ОСОБА_6 (державний акт ЯК 178758), державні акти на які видавалися до січня 2013 року і не були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного земельного кадастру.

За вказаних обставин у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння вказаними земельними ділянками шляхом обману із використанням завідомо підроблених документів.

З метою реалізації свого злочинного умислу ОСОБА_1 залучив ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 та розподілив ролі між останніми, відповідно до яких ОСОБА_2 мав подати до відділу надання адміністративних послуг № 1 департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради для проведення державної реєстрації документи нібито втрачені копії підроблених державних актів на право власності на земельні ділянки № 0520681000:01:004:0128 та № 0520681000:01:004:0129, які нібито належать ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 мали нотаріально оформити доручення на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 для реалізації цих земельних ділянок, а ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у подальшому мали продати ці ділянки третім особам.

Реалізуючи спільний злочинний умисел, ОСОБА_2 , усвідомлюючи, що земельні ділянки № 0520681000:01:004:0128 та № 0520681000:01:004:0129 йому, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не належать та будь яких прав щодо продажу їх у нього та вказаних осіб немає, з метою заволодіння зазначеними ділянками шляхом обману, з корисливих мотивів, отримав заздалегідь виготовлені за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, однак не пізніше 19 квітня 2019 року, копії державних актів на право власності на земельні ділянки, відомості в яких не відповідали дійсності, а саме копію державного акту серії ЯЛ № 510387 виданого на ОСОБА_3 на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером № 0520681000:01:004:0128, копію державного акту серії ЯЛ № 510387 виданого на ОСОБА_4 на право власності на земельну ділянку із кадастровим номером, № 0520681000:01:004:0129, копії паспортів та довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та 19 квітня 2019 року орієнтовно о 15 годині 20 хвилин звернувся до адміністратора відділу надання адміністративних послуг № 1 департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради ОСОБА_7 за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 59, із заявою про здійснення державної реєстрації вказаних земельних ділянок на підставі копій нібито втрачених державних актів.

У свою чергу ОСОБА_7 , яка не була обізнана про злочинний умисел ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , обіймаючи посаду адміністратора відділу надання адміністративних послуг № 1 департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, 19 квітня 2019 року орієнтовно о 15 годині 20 хвилин, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , отримала як адміністратор реєстраційної служби разом із заявами від ОСОБА_2 копію державного акту ЯЛ № 510387 на право власності на земельну ділянку, виданого на ОСОБА_3 та копію державного акту за цими же серією та номером на право власності на земельну ділянку, виданого на ОСОБА_4 , копії паспортів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , їх довідок про присвоєння ідентифікаційного номера та інших документів, які є необхідними для здійснення державної реєстрації, які зареєструвала та передала для вирішення питання щодо проведення державної реєстрації у цьому ж приміщенні державному реєстратору відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради ОСОБА_8 .

В свою чергу, ОСОБА_8 , обіймаючи посаду державного реєстратора відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради за невстановлених досудовим розслідуванням, однак не пізніше 23 квітня 2019 року прийняла від ОСОБА_7 надані ОСОБА_2 копії документів, відомості в яких не відповідали дійсності, для здійснення реєстрації права власності на земельну ділянку із кадастровим номером № 0520681000:01:004:0128 за ОСОБА_3 та на земельну ділянку із кадастровим номером № 0520681000:01:004:0129 за ОСОБА_4 , відсканувала їх та долучила до електронних реєстраційних справ вищевказаних осіб.

У подальшому, державний реєстратор ОСОБА_8 23 квітня 2019 року о 09 годині 35 хвилин, перебуваючи на першому поверсі службового приміщення відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 59, використовуючи ключ реєстратора від системи «Державний реєстр речових прав на нерухоме майно», який ведеться Міністерством юстиції України, шляхом внесення відомостей до реєстраційних справ вчинила дії з реєстрації права власності за ОСОБА_3 на об`єкт нерухомого майна - земельної ділянки із кадастровим номером 0520681000:01:004:0128 загальною площею 0,09 га, та цього ж дня о 09 годині 42 хвилин вчинила дії з реєстрації права власності за ОСОБА_4 на об`єкт нерухомого майна - земельної ділянки із кадастровим номером 0520681000:01:004:0129 загальною площею 0,09 га.

Одразу після виконання вказаних дій, ОСОБА_8 , перебуваючи у службовому приміщені відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради за адресою: м. Вінниця, вул. Соборна, 59, після проведення реєстраційних дій із вищевказаними земельними ділянками, з метою завершення проведення реєстраційних дій здійснила редагування відомостей електронних справ шляхом формування відомостей з Державного земельного кадастру, згідно яких станом на 23 квітня 2019 року право власності на зазначені земельні ділянки зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та прикріпила їх до електронних справ.

Далі, з метою забезпечення можливості збуту земельної ділянки із кадастровим номером 0520681000:01:004:0129, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , діючи за попередньо узгодженим злочинним планом, з корисливих мотивів, 24 квітня 2019 року, у точно невстановлений досудовим розслідуванням час, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , оформили у приватного нотаріуса ОСОБА_9 доручення, відповідно до якого ОСОБА_2 надано право бути представником ОСОБА_4 при вирішенні будь-яких питань, що стосуються продажу належної ОСОБА_4 земельної ділянки площею 0,09 га, кадастровий номер: 0520681000:01:004:0129, зокрема, готувати та одержувати будь-які документи необхідні для розпорядження (продажу) вищезазначеного нерухомого майна, підписувати договір купівлі-продажу, попередній договір (у разі необхідності), одержувати належні ОСОБА_4 від продажу кошти, забезпечувальний платіж за попереднім договором або завдаток, а також подавати та отримувати необхідні довідки, документи, дозволи, заяви та інші документи. Тим самим, ОСОБА_4 усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи, що вона заволоділа земельною ділянкою шляхом обману, однак маючи на меті незаконне збагачення з корисливих мотивів уповноважила ОСОБА_2 надалі вчиняти незаконні дії від її імені, спрямовані на реалізацію вказаної земельної ділянки.

Цього ж дня, за аналогічних обставин, з метою забезпечення можливості збуту земельної ділянки із кадастровим номером 0520681000:01:004:0128, ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , діючи за попередньо узгодженим злочинним планом, з корисливих мотивів, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_4 , оформили у приватного нотаріуса ОСОБА_9 доручення, відповідно до якого ОСОБА_1 надано право бути представником ОСОБА_3 при вирішенні будь-яких питань, що стосуються продажу належної ОСОБА_3 земельної ділянки площею 0,09 га, кадастровий номер: 0520681000:01:004:0128, зокрема, готувати та одержувати будь-які документи необхідні для розпорядження (продажу) вищезазначеного нерухомого майна, підписувати договір купівлі-продажу, попередній договір (у разі необхідності), одержувати належні ОСОБА_3 від продажу кошти, забезпечувальний платіж за попереднім договором або завдаток, а також подавати та отримувати необхідні довідки, документи, дозволи, заяви та інші документи. Тим самим, ОСОБА_3 усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи, що він заволодів земельною ділянкою шляхом обману, однак маючи на меті незаконне збагачення з корисливих мотивів уповноважив ОСОБА_1 надалі вчиняти незаконні дії від його імені, спрямовані на реалізацію вказаної земельної ділянки.

У подальшому, ОСОБА_1 , продовжуючи свої злочинні дії, з метою збуту земельної ділянки із кадастровим номером № 0520681000:01:004:0128, діючи на підставі наданого ОСОБА_3 доручення та отриманого від ОСОБА_2 витягу з Реєстру нерухомого майна, згідно якого земельна ділянка під кадастровим номером № 0520681000:01:004:0128 загальною площею 0,09 га зареєстрована за ОСОБА_3 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, 25 квітня 2019 року у невстановлений розслідуванням час, зустрівся із ОСОБА_10 , яка не була обізнана про злочинний умисел ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у приватного нотаріуса ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_5 , де уклали та підписали договір про продаж земельної ділянки із кадастровим номером № 0520681000:01:004:0128.

Окрім того, наступного дня - 26 квітня 2019 року, ОСОБА_2 , діючи за заздалегідь визначеним з ОСОБА_1 планом, з метою збуту земельної ділянки із кадастровим номером № 0520681000:01:004:0129, діючи на підставі наданого ОСОБА_4 доручення та витягу з Реєстру нерухомого майна, згідно якого земельна ділянка під кадастровим номером № 0520681000:01:004:0129 загальною площею 0,09 га, зареєстрована за ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, 26 квітня 2019 року у невстановлений розслідуванням час, разом із ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_10 , яка не була обізнана про злочинний умисел ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , у приватного нотаріуса ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_6 , де уклали та підписали договір про продаж земельної ділянки із кадастровим номером № 0520681000:01:004:0129.

Таким чином, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заволоділи шляхом обману земельними ділянками із кадастровим номером № 0520681000:01:004:0128, вартістю 505 467 грн., що належала ОСОБА_5 , та із кадастровим номером № 0520681000:01:004:0129, вартістю 505 467 грн., що належала ОСОБА_6 , а всього загальною вартістю 1 010 934 грн., що відповідно до примітки до ст. 185 КК України є особливо великим розміром, якими в подальшому розпорядилися на власний розсуд, а саме 25 квітня 2019 року та 26 квітня 2019 року реалізували ОСОБА_10 .

З огляду на наведене слідчий вважає, що у кримінальному провадженні №42021000000001778 від 25 серпня 2021 року наявна обґрунтована підозра щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, що підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.

05 листопада 2021 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

Слідчий вказує, що підставою для застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а також наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; знищити, сховати чи спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

Слідчий зазначає, що існування ризику переховування від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується тим, що ОСОБА_1 усвідомлюючи міру покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення, зокрема, позбавлення волі від п`яти до дванадцяти років, а також розмір спричинених потерпілим матеріальних збитків, може навмисно переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення відповідальності у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, в тому числі перетнути державний кордон використовуючи наявний у нього паспорт громадянина України для виїзду за кордон. Крім того, призначення навіть мінімального покарання, за умови доведеності його вини у вчиненні інкримінованого діяння, може стати підставою та мотивом для його переховування від органів досудового розслідування та суду.

Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 є жителем іншої області, має паспорт громадянина України для виїзду за кордон, що є достатніми підставами для підтвердження існування ризику переховування від органу досудового розслідування та суду.

Ризиком того, що у разі не застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою він може незаконно впливати на свідків є те, що підозрюваний ОСОБА_1 тривалий час працюючи в ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс» та володіючи необхідною інформацією щодо здійснення діяльності, пов`язаної із виготовленням земельної документації, може незаконно впливати на працівників вказаного товариства, в тому числі на учасників вказаного кримінального провадження, потерпілих та інших осіб, яким можуть бути відомі обставини кримінального правопорушення, які на даний час органом досудового розслідування ще не встановлені та не допитані.

Окрім цього, ризик можливості підозрюваним знищити, сховати чи спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення підтверджується тим, що наразі органом досудового розслідування з об`єктивних причин не з`ясовано місцезнаходження та не вилучено оригінали підроблених державних актів про право власності на земельні ділянки на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 які мають важливе значення для встановлення обставин кримінального провадження, а тому підозрюваний ОСОБА_1 може їх знищити, сховати або будь-яким чином спотворити, щоб приховати свою злочинну діяльність та перешкодити встановленню об`єктивної істини по справі.

Слідчий також зазначає, що Інший запобіжний захід ніж тримання під вартою, не зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, відповідає характеру та тяжкості діяння, яке інкримінується підозрюваному, обсягу пред`явленої йому підозри. До того ж, не має беззаперечних доказів, які би свідчили, що інший захід забезпечення кримінального провадження, крім тримання під вартою, зможе належним чином усунути ризики, які передбачені ст. 177 КПК України та звертає увагу на наявність реальних ознак суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принципу поваги до особистої свободи підозрюваного ОСОБА_1 .

З врахуванням вищенаведеного, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_1 та виконання ним процесуальних рішень, запобігання можливим ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також з метою створення необхідних умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків слідчий просить клопотання задовольнити та застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Разом з тим, враховуючи те, що ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, розмір спричинених потерпілому матеріальних збитків на суму понад 1 млн. грн., його суспільну небезпечність, а тому, з урахуванням вищенаведених ризиків, тяжкості злочину, санкції, яка загрожує підозрюваному у разі визнання його винним, слідчий просить визнати розмір застави, який забезпечить його належну поведінку та буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, визначених КПК України, у розмірі 100 (сто) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в грошовому еквіваленті складає 227 (двісті двадцять сім тисяч) гривень.

У судовому засіданні прокурор Дуць О.П. клопотання підтримав з мотивів, у ньому наведених та просив його задовольнити.

Захисник підозрюваного - адвокат Корпало В.М. заперечив з приводу задоволення клопотання слідчого та зазначив, що сторона захисту вважає безпідставною кваліфікацію кримінального правопорушення. Також вважає, що ризики заявлені у клопотанні є необґрунтованими та не доведеними належними доказами, оскільки у ОСОБА_1 є дружина та двоє неповнолітніх дітей, а також останній офіційно працевлаштований, що свідчить про місці соціальні зв`язки та відсутність мети переховування від органу досудового розслідування. Окрім цього, звернув увагу, що існує ще одне кримінальне провадження, щодо тих самих земельних ділянок, яке на даний час перебуває на розгляді у Вінницькому міському суді Вінницької області, у якому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді застави, яку він сплатив, у зв`язку із цим матеріальне становище останнього на даний час скрутне. Просив врахувати особу підозрюваного, його процесуальну поведінку, позитивні характеристики, наявність у нього постійного місця проживання та двох неповнолітніх дітей на утриманні та застосувати до його підзахисного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Підозрюваний ОСОБА_1 підтримав доводи захисника та просив при обранні до нього запобіжного заходу врахувати, його незадовільне матеріальне становище, оскільки він уже сплатив заставу у іншому кримінальному провадженні, а його заробітна плата на офіційному місці роботи становить 10 000 грн.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, вивчивши клопотання, додані до нього матеріали слідчий суддя приходить до наступного висновку:

Нормами ч.1 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосовано, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з вимогами ч. 1ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, у тому числі наявність в нього родини утриманців; наявність постійного місця проживання у підозрюваного; наявність судимостей; репутацію підозрюваного та майновий стан.

Положеннями ч. 2 статті 177 цього Кодексу передбачено, що підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, а саме переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженню; перешкоджати кримінальному провадженню іншими чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється обвинувачується.

Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Тернопільській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 42021000000001778, за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 4 ст. 190, ч. ч. 1, 4 ст. 358 КК України.

В ході здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 05 листопада 2021 року ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, тобто у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), вчиненому за попередньою змовою групою осіб в особливо великих розмірах.

Слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а прокурор - при розгляді клопотання, довели наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України.

На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри, пред`явленої ОСОБА_1 та його можливу причетність до вчинених кримінальних правопорушень свідчать долучені до клопотання матеріали кримінального провадження у їх сукупності, а саме:

-протокол тимчасового доступу від 05 жовтня 2021 року до кримінального провадження за № 42019020110000095, відомості про яке 30 липня 2019 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і обвинувальний акт в якому 29 червня 2021 року скеровано в Вінницький міський суд Вінницької області, в ході виконання якого проведено ознайомлення із наявними в провадженні матеріалами;

-протокол тимчасового доступу до висновків експертних досліджень, проведених в рамках кримінального провадження за № 42019020110000095 від 05 листопада 2021 року;

-висновок експертів за результатами проведення судової технічної та почеркознавчої експертизи №201/202/21-21 від 18.01.2021 згідно яких, документально підтверджено факт рукописного виконання підписів учасниками кримінального провадження в офіційних документах;

-висновок експертів за результатами проведення судово-технічної та почеркознавчої експертизи №4847/4848/4849/4850/20-21 від 02 липня 2021 року згідно яких документально підтверджено факт рукописного виконання підписів учасниками кримінального провадження в офіційних документах;

-висновок експерта за результатами проведення судової оціночно-земельної експертизи у кримінальному провадженні № 42019020110000095 №2707/2708/20-21 від 21 грудня 2020 року, згідно висновку якої документально підтверджено суму збитків в розмірі 1 010 934 грн;

-протокол допиту свідка ОСОБА_10 від 07 жовтня 2021 року;

-протокол допиту свідка ОСОБА_7 від 05 жовтня 2021 року;

-протокол допиту свідка ОСОБА_8 від 05 жовтня 2021 року;

-інші матеріали кримінального провадження.

Надаючи оцінку наведеним доказам про обґрунтованість підозри, слідчий суддя зважає на практику Європейського суду з прав людини, згідно якої, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Зокрема, слідчий суддя, бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у п. 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення».

Отже, з урахуванням змісту долучених до клопотання матеріалів кримінального провадження у їх сукупності, слідчий суддя встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на даному етапі розслідування достатньою сукупністю доказів. Окрім цього, сторона захисту беззаперечними доказами не спростовує питання обґрунтованості підозри пред`явленої ОСОБА_1 .

При цьому необхідно відзначити, що на даному етапі кримінального провадження стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку.

Відтак, слідчий суддя не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього заходу забезпечення кримінального провадження, одним із яких є запобіжний захід, який застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

З огляду на вищенаведене та те, що сторона захисту не надала суду беззаперечних доказів необґрунтованості підозри, а також беручи до уваги надане ОСОБА_1 повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.4 ст.190 КК України, слідчий суддя приходить до висновку, що наявна підозра у вчиненні ОСОБА_1 вказаного кримінального правопорушення не є вочевидь необґрунтованою.

Окрім наявної обґрунтованої підозри, слідчий суддя вважає, на даний час існують ризики зазначенні у клопотанні слідчого, а саме: що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; знищити, сховати чи спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, що виправдовує застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Так, ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання виключно у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Слідчий суддя вважає, що зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від суду. Таке твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, висловленою у справі «Ілійков проти Болгарії» (рішення від 26.07.2001), де Суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Відтак слідчий суддя погоджується з доводами сторони обвинувачення, що такий ризик, має місце у даному випадку та усвідомлюючи тяжкість вчиненого злочину і розмір покарання, з метою уникнення відповідальності ОСОБА_1 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Слідчий суддя вважає, доведеним і ризик того, що ОСОБА_1 може незаконно впливати на свідків у даному кримінальному провадженні, так як останній, працюває в ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс» та володіє необхідною інформацією щодо здійснення діяльності, пов`язаної із виготовленням земельної документації, а тому може незаконно впливати на працівників вказаного товариства, в тому числі на учасників вказаного кримінального провадження та інших осіб, яким можуть бути відомі обставини кримінального правопорушення, які на даний час органом досудового розслідування ще не встановлені та не допитані, а беручи до уваги те, що згідно зі ст. 23 КПК України доказове значення матимуть показання цих осіб, отримані безпосередньо судом саме під час судового розгляду кримінального провадження, на думку слідчого судді підозрюваний може чинити тиск, а також схиляти потерпілого, свідків, інших підозрюваного до дачі неправдивих показів на свою користь, відмови від участі у кримінальному провадженні.

Так само на думку слідчого судді існує і ризик того, що підозрюваний може знищити, сховати чи спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки наразі органом досудового розслідування з об`єктивних причин не з`ясовано місцезнаходження та не вилучено оригінали підроблених державних актів про право власності на земельні ділянки на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 які мають важливе значення для встановлення обставин кримінального провадження, а тому підозрюваний ОСОБА_1 може їх знищити, сховати або будь-яким чином спотворити, щоб приховати свою злочинну діяльність та перешкодити встановленню об`єктивної істини по справі.

Відтак слідчий суддя приходить до висновку, що прокурором доведено, а стороною захисту не спростовано, що у даному кримінальному провадженні з метою виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам вчинити дії, передбачені п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, є необхідним застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу.

Доводи сторони захисту щодо відсутності заявлених ризиків, слідчий суддя вважає безпідставними, недоведеними у судовому засіданні та такими, які є частиною єдиної лінії захисту підозрюваного у даному кримінальному провадженні.

Окрім цього, посилання сторони захисту на можливість застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання, слідчий суддя вважає безпідставним, оскільки характер вчинених кримінальних правопорушень, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, наявність по справі реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваного, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, слідчий суддя вважає, що застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу, у виді особистого зобов`язання не зможе попередити ризики, визначені у ст.177 КПК України.

Згідно з вимогами ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.

Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст.194КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177цього Кодексу і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно ч. 4 ст. 194 КПК України встановлено, що якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 цієї статті, але не доведе обставин, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.

ЄСПЛ у Рішенні «Калашников проти Росії» вказав, що «будь-яка система обов`язкового тримання під вартою несумісна зі статтею 5 параграфу 3 Конвенції за визначенням. Якщо закон встановлює презумпцію щодо обставин, які стосуються підстав тримання під вартою, має бути, крім того, переконливо доведена наявність конкретних обставин, які переважають правило поваги до особистої свободи». Тобто, констатовано «презумпцію залишення обвинуваченого на свободі». Якщо законодавство та/або судова практика прямо або непрямо спрямовують на обов`язкове тримання під вартою у певних випадках, це може привести до порушення ст. Конвенції. У кожному випадку, коли вирішується питання щодо утримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Окрім того, згідно позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у його рішенні в справі «Бойченко проти Молдови» № 41088/05, від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватися від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу». Також, в справі «Мамедова проти Росії» № 7064/05, Європейський суд дійшов такого висновку: «посилання на тяжкість обвинувачення, як на головний чинник при оцінці ймовірності того, що заявниця переховуватиметься від правосуддя, перешкоджатиме ходові розслідування або вчинятиме нові злочини є недостатнім, хоча суворість покарання і є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя чи вчинення нових злочинів, і що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до уваги тільки тяжкість злочину».

Так, Суд наголошує, що основним і визначальним критерієм як правової норми, так і правосуддя має бути їх відповідність вимогам справедливості як гарантії дотримання прав та інтересів учасників правовідносин. Виконання вимог справедливості полягає у можливості застосування до відносин імперативного методу рівно настільки, наскільки це викликано необхідністю в кожному конкретному випадку.

Верховенство права, невід`ємною складовою якого є принцип пропорційності, передбачає, що мета має спиратися лише на такі засоби, застосування яких морально виправдано, оскільки мета, задля якої необхідні неправові засоби, не може бути правовою. Застосовувана міра повинна бути пропорційною (повинна відповідати) цілям.

Завдяки принципу пропорційності встановлені положеннями нормативно-правових актів обмеження на користь суспільних інтересів дозволяють максимально враховувати приватні інтереси. Цей принцип висуває критерій межі (результату) дій або рішень: вони не повинні виходити за межі відповідної мети. Принцип пропорційності передбачає вибір розумних, найбільш ефективних заходів для досягнення мети і завжди застосовується в сукупності з принципом справедливості.

Вивченням особи підозрюваного ОСОБА_1 встановлено, що останній уродженець м. Вінниця, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 , одружений, працює заступником директора ТОВ « ЮЗС Альянс», має на утриманні двох неповнолітніх дітей, позитивно характеризується по місцю реєстрації, що підтверджується характеристикою виданої головою квартального комітету «Соняшник» ОСОБА_13 №617 від 04 листопада 2021 року, раніше не судимий.

При вирішенні питання обрання запобіжного заходу, слідчий суддя враховує обставини, визначені ст. 178 КПК України, зокрема, процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_1 , наявність у нього дружини та двох неповнолітніх дітей на утриманні, постійного місця роботи та проживання, що свідчить про міцні соціальні зв`язки, а також позитивні характеристики.

Зважаючи на наведене вище, за наслідками встановлених обставин за результатами розгляду клопотання, враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_1 , наявність на його утриманні двох неповнолітніх дітей, постійного місця проживання та роботи, позитивної характеристики по місцю реєстрації, беручи до уваги, що останній раніше не судимий, не доведенням прокурором недостатності застосування більш м`якого запобіжного заходу, з посиланням лише на те, що він може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; знищити, сховати чи спотворити документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, за відсутності обґрунтування з посиланням на належні докази необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою і що такий захід в даному випадку буде виправданий, враховуючи, що обґрунтованість підозри є необхідною умовою законності тримання під вартою, приходжу до висновку, що у відповідності до ч.4 ст.194 КПК України щодо підозрюваного слід обрати запобіжний захід у виді застави, оскільки саме цей запобіжний захід забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та попередить вчинення ним дій, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 182 КПК України, застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов`язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.

Згідно ч.4 ст.182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Встановлено, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.190 КК України, який відповідно до ст.12 КК України є особливо тяжким злочином.

Згідно із п.3 ч.5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

При цьому слідчий суддя приймає до уваги практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права підозрюваного, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, особу ОСОБА_1 , відсутність доказів про майновий стан останнього та наявність у його власності рухомого чи нерухомого майна та банківських рахунків, слідчий суддя доходить висновку про необхідність визначення застави в межах розміру, передбаченого для даної категорії злочинів, а саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Такий розмір застави є прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Так, зокрема у рішенні від 20.11.2010 у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатись тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також слідчий суддя вважає, що такий розмір застави не є непомірним для підозрюваного, однак водночас є суттєвим для його майнового стану та небажаним для втрати, а відтак дієвим для виконання завдань цього кримінального провадження, а саме запобігти встановленим ризикам та може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Крім цього, на виконання вимог ч. 5 ст. 194 КПК України слідчий суддя покладає на підозрюваного обов`язки, визначені даною нормою закону, обсяг яких є достатнім для забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 .

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 193, 194, 199, 205, 309 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Тернопільській області Кореня А.В. погоджене прокурором Тернопільської окружної прокуратури Мігерою Д.М., про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді застави.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181600 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот) гривень для внесення на депозитний рахунок ТУ ДСА України у Тернопільській області (Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26198838; Отримувач: ТУ ДСАУ у Тернопільській області; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; номер рахунку (IBAN): UA358201720355219001000003454; призначення платежу - застава за « ОСОБА_1 » у кримінальному провадженні №42021000000001778 за ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 листопада 2021 року.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов`язки передбачені статтею 194 КПК України, а саме:

-з`являтися до слідчого, прокурора, слідчого судді та суду за першою вимогою;

-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду;

-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

-утриматися від спілкування із свідками у даному кримінальному провадженні;

-здати органу досудового розслідування на зберігання паспорт громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд за кордон у разі його наявності.

В іншій частині клопотання - відмовити.

Встановити строк дії ухвали до 23 год. 59 хв. 05 січня 2022 року.

Роз`яснити підозрюваному ОСОБА_1 , що якщо він, будучи належним чином повідомленим, не з`явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого та прокурора в даному кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Копію ухвали вручити підозрюваному ОСОБА_1 негайно після її оголошення, прокурору.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Н. Р. Кунець