Ухвала суду № 101231364, 19.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/21698/21

Провадження № 2/522/9085/21

УХВАЛА

про залишення без руху

19 листопада 2021 року суддя Приморського районного суду м. Одеси Суворова О.В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними , -

ВСТАНОВИВ:

До Приморського районного суду м. Одеси надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до АТ «ОТП Банк» про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, які передані судді Суворовій О.В. 12.11.2021 року.

Вирішуючи питання про можливість відкриття провадження у справі, суд приходить до наступного висновку.

Зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху, оскільки подана без додержання вимог ч. 4 ст. 177 ЦПК України, а саме до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач просить визнати недійсними кредитний договір та договір іпотеки .

Позивач посилається на ст. 22 ЗУ «Про захист прав споживачів», відповідно до якої споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Відповідно до статті 1 Закону України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» судовий збір - це збір, що справляється па всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене Законом України «Про судовий збір».

Стаття 4 Закону України «Про судовий збір» установлює розміри ставок судового збору. При цьому розміри ставок судового збору так само залежать від характеристики об`єкта справляння - позовна заява, скарга чи інша заява (в деяких випадках - у поєднанні з характеристикою суб`єкта, який звертається до суду).

Пільги щодо сплати судового збору визначені статтею 5 Закону України «Про судовий збір». При цьому передбачені в цій статті особи, які мають пільги щодо сплати судового збору, звільняються від його сплати під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, про що прямо зазначено в абзаці першому частини першої статті 5 цього Закону.

Згідно ст. 1-1 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.

З позову вбачається, що позивач звернувся за захистом прав, що порушені, виходячи з умов договору. Порушення прав, саме як споживача, у позовній заяві не обґрунтовано. Таким чином, із позову вбачається, що позивач звернувся за захистом цивільних прав.

Відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подачу позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою справляється у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021рік» встановлює прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 липня 2021 року у розмірі 2294 гривень.

Як на підставу для звільнення від сплати судового збору позивач посилається на положення Закону України «Про захист прав споживачів».

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12.05.1991 р №1023-XII "Про захист прав споживачів". Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, зокрема, порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; ціну продукції визначено неналежним чином; документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 23 ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Із пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Системний аналіз положень Закону України «Про захист прав споживачів» доводить, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав позивача як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, з зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до п.4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і яку позивач просить суд визначити у рішенні

Однак в позовній заяві відсутні належні обгрунтування яким чином кредитний договір та договір іпотеки (який позивач просить суд визнати недійсним) співвідноситься з порушенням права позивача саме, як споживача.

Таким чином, посилання позивача на норми ЗУ «Про захист прав споживачів» є безпідставними.

Виходячи з наведеного, суд не вбачає обґрунтувань порушень відповідачем будь-яких прав позивача, як споживача та підстав застосування до правовідносин положень законодавства по захисту прав споживачів. Таким чином, суд вбачає невідповідність позову положенням ст. 175 ЦПК України.

Відповідно до положень ч. 1 та ч.2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не звільнений від сплати судового збору за подання даного позову про визнання договору кредиту недійсним та має сплатити судовий збір за кожну вимогу немайнового характеру.

За таких обставин, позовну заяву слід залишити без руху і надати строк для приведення позовної заяви у відповідність до вимог ст.175 і ст.177 ЦПК України шляхом усунення вищезазначених недоліків.

Керуючись ст.ст.151,175,177,185 ЦПК України, Законом України «Про судовий збір», суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «ОТП Банк» про визнання договору кредиту недійним - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху надіслати позивачам.

У разі не усунення зазначених недоліків у встановлений строк позовна заява вважатиметься неподаною та буде повернута позивачам .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.В.Суворова