Ухвала суду № 101221193, 18.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

м. Вінниця

18 листопада 2021 р. Справа № 120/15310/21-а

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Альчук М.П., розглянувши матеріали позовної заяви за позовом ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій та рішення протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій та рішення протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Пунктом 3 частини 1 статті 171 КАС України передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що зазначена позовна заява підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Статтею 5 КАС України передбачено право на звернення до адміністративного суду. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб та повинна відповідати загальним вимогам, що встановлені статтями 160, 161 КАС України.

Норми статей 160, 161 КАС України не містять виключень і поширюються на всі випадки звернення до суду з позовною заявою, у зв`язку з чим недотримання положень даних норм свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Таким чином, суд зазначає, що рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статті 2, 6 КАС України. При цьому, суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Згідно з пунктами 4, 9 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.

Під змістом позовних вимог розуміється визначення способу захисту свого права, свободи чи інтересу, який має формулюватися максимально чітко і зрозуміло, а тому, особа, звертаючись до суду із позовною заявою, повинна визначитись та чітко зазначити дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, що порушили її право, та повинна вказати спосіб захисту свого порушеного права.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені правові способи захисту адміністративним судом порушеного права, свобод або законного інтересу особи, яка звернулася до суду з позовом про оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Такими способами є: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Вказані положення кореспондуються з нормами частини другої статті 245 КАС України.

Вищевказаним способам повинні відповідати і позовні вимоги особи, яка звертається до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Отже, підставою для звернення до суду із позовом є порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. У рамках адміністративного судочинства:

- дії це певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

- бездіяльність це певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

- рішення це нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Як встановлено з прохальної частини позовної заяви, позивач заявляє вимоги про визнання протиправними дій та рішення відповідача викладені у рішенні №3088/Ш-10 від 22.10.2019 року, яке повідомлено листом №11469-11671/Ш-02/8-0200/21 від 05.10.2021 стосовно відмови у призначенні пенсії та бездіяльності щодо не призначення пенсії позивачеві, при цьому просить зобов`язати призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 09.10.2019 року та здійснювати виплату пенсії на вказаний ним банківський рахунок, з урахуванням індексації та з нарахуванням компенсації втрати частини доходів, відповідно до норм ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" також просить стягнути моральну шкоду в сумі 100 000 грн.

Ознайомившись зі змістом поданої позовної заяви встановлено, що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються питання допущення суб`єктом владних повноважень певної дії, прийняття рішення та допущеної бездіяльності, однак позивачем у прохальній частині позовної заяви не зазначено, яку саме конкретну дію (бездіяльність) ГУ ПФУ у Вінницькій області необхідно визнати протиправною.

У контексті з наведеним суд також зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту як зобов`язання вчинити дії, у свою чергу, є лише наслідком визнання рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправними. А тому, при поданні до суду даної позовної заяви позивачем невірно визначено спосіб захисту його права та інтересу.

Разом із тим, з огляду на наведені вище положення КАС України, суд не уповноважений на власний розсуд визначати належний спосіб захисту порушеного права, тому позивачу необхідно усунути зазначений недолік позовної заяви шляхом коректного викладу змісту позовних вимог до відповідача та визначення способу захисту порушеного права, виходячи із повноважень суду при вирішенні справи.

Зазначені обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам, встановленим статтею 160 КАС України.

Крім того, ч. 3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно частини першої статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до положень пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову не майнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2021 становить 2270 грн.

Таким чином, починаючи з 01.01.2021 року для фізичних осіб ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру становить 908 гривень.

Суд звертає увагу, що згідно положень ч. 1 ст. 9 Закону України "Про судовий збір" судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України "Про судовий збір", суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.

Під час огляду матеріалів до позовної заяви встановлено, що позивачем до позовної заяви додано квитанцію № 45883 від 15.10.2021 року про сплату судового збору на суму 908 грн.

Разом з тим, під час перевірки зарахування судового збору, судом згідно відомостей програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду" встановлено інформацію, про те, що зазначена квитанція була подана позивачем раніше на підтвердження сплати судового збору при зверненні ОСОБА_1 з аналогічним позовом, про визнання дій та рішення протиправними та зобов`язання вчинити дії (справа № 120/13310/21). Та, зазначена сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України за вказану позовну заяву (№ 120/13310/21) як за окремий об`єкт справляння судового збору.

Судом також встановлено, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 08.11.2021 року у справі № 120/13310/21 позовну заяву ОСОБА_1 разом з доданими до неї матеріалами повернуто особі, яка її подала.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Об`єкти справляння судового збору визначені ст. 3 Закону України "Про судовий збір".

Так, згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється, зокрема, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Тобто, кожна позовна заява є окремим об`єктом справляння судового збору, і за подання кожного окремого позову, в разі відсутності пільг щодо сплати судового збору, необхідно сплатити судовий збір в розмірах та порядку, передбачених Законом України "Про судовий збір".

Таким чином, судовий збір, сплачений за подання одного адміністративного позову, не може бути використаний для підтвердження сплати судового збору за подання до суду іншого адміністративного позову, в тому числі адміністративного позову, поданого тим самим позивачем до того самого суду, оскільки чинним законодавством не передбачено можливості використання сплаченої в межах подачі одного позову суми судового збору при поданні іншого позову.

Так, ч. 5 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за повторно подані позови, що раніше були залишені без розгляду, судовий збір сплачується на загальних підставах.

З огляду на викладене, судовий збір, сплачений за позовною заявою, що була раніше повернута, не може вважатись його сплатою за повторно поданою позовною заявою.

Разом з тим належним буде звернути увагу позивача, що він звертаючись до суду з даним адміністративним позовом та одночасно заявляє 2 основні вимоги, одна з яких є не майнового характеру, а саме: стосуються відмови у призначені пенсії та зобов`язання призначити та виплачувати пенсію, яка розцінюються судом як одна вимога немайнового характеру (основна та похідна). В той же час, друга вимога про стягнення моральної шкоди в сумі 100 000 грн., є майновою.

Тому за вимогу не майнового характеру позивачу слід надати до суду підтвердження сплати судового збору в сумі 908 грн.

Стосовно вимоги майнового характеру, а саме стягнення моральної шкоди в сумі 100 000 грн. суд зазначає наступне.

Підпунктом 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Аналіз цієї норми дає підстави дійти до висновку, що характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди.

Якщо позивачі просять відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивачі вибирають інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28.11.2018 по справі № 761/11472/15-ц дійшов висновку, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима є майновою вимогою, оскільки позивач її визначає у грошовому вимірі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 08.11.2019 по справі № 400/100/19, від 16.03.2020 по справі № 9901/64/20, від 30.07.2020 по справі № 9901/194/20,

Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір", за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць з 1 січня 2021 року встановлено у розмірі 2270 гривні.

Отже, розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, становить 1000 грн.

Відтак, позивач за подання до адміністративного суду позову, що містить вимоги одна із яких немайнового, а інша майнового характеру, повинен сплатити судовий збір в розмірі 1000 грн.

Доказів сплати судового збору в розмірі 1000 грн, позивачем до суду надано не було.

Аналізуючи зазначене, суд зазначає, що станом на даний час судовий збір позивачем у визначеному законодавством порядку та розмірі не сплачений. Тому позивачу належить надати до суду докази слати судового збору за звернення до суду з вимогою не майнового характеру у розмірі 908 грн, та майновою вимогою в сумі 1000 грн.

Усі зазначені вище обставини вказують на невідповідність позовної заяви вимогам ст. 160, 161 КАС України, та унеможливлюють відкриття провадження за позовною заявою позивача у справі № 120/1530/21.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху (п. 2 ч. 2 ст. 169 КАС України).

Оскільки позовна заява не відповідає вимогам, встановленим ст. 160, 161 КАС України, її слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Керуючись статтею 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій та рішення протиправними та зобов`язання вчинити дії залишити без руху.

Запропонувати позивачу у 10-денний строк з дня отримання копії ухвали усунути недоліки позовної заяви, зазначені в мотивувальній частині ухвали суду.

Дану ухвалу направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Альчук Максим Петрович