Рішення № 101220518, 19.11.2021, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1354/21

Провадження №2/477/791/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року Жовтневий районний суд Миколаївської області

у складі: головуючого у справі судді - Глубоченка С.М.,

за участі секретаря судових засідань - Заїченко О.Є.,

представника позивача - Гусака О.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до житлово-комунального підприємства «Калина»,

про стягнення вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку

за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації втрати

частини доходів та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

19 липня 2021 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом, в якому просить стягнути з житлово-комунального підприємства «Калина» грошові кошти у розмірі 90816,19 грн, з яких:

- вихідна допомога при звільненні - 18145,29 грн;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - 19729,37 грн;

- компенсація витрат частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати - 2941,59 грн;

- моральна шкода - 50000,00 грн.

Обґрунтовуючи позов позивач ОСОБА_2 указував, що вона працювала бухгалтером у житлово-комунальному підприємстві «Калина» (далі - ЖКП «Калина») з 01 листопада 2019 року по 24 грудня 2020 року. Станом на день звільнення ЖКП «Калина» мало виплатити їй вихідну допомогу в розмірі 18 145,29 грн, компенсації за невикористану відпустку за 31 день у розмірі 8 092,86 грн та заборгованість по заробітній платі в розмірі 28 995,18, однак, відповідачем сплачено позивачу лише 10 000,00 грн. Оскільки станом на день звільнення з нею не розрахувались, уважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки розрахунку та завдана їй моральна шкода.

03 листопада 2021 року від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій вона просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 87 206,62 грн, які складаються з вихідної допомоги при звільненні - 14 606,95; середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - 19 729,37; компенсації витрат частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати - 2 870,30 грн; моральної шкоди - 50 000,00 грн.

Ухвалою суду від 23 липня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження та призначено судове засідання.

Представник відповідача ЖКП «Калина» - Чижовський І.В. у судове засідання 15 листопада 2021 року не з`явився, надіслав заяву про перенесення розгляду справи у зв`язку з неможливістю з`явитися в судове засідання за станом здоров`я.

Представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Гусак О.М. уважав за можливе справу розглядати за відсутності представника відповідача.

Згідно частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (пункт 1 частини третьої статті 223 ЦПК України).

Оскільки представники сторін у судових засіданнях, що відбулись раніше, виступили зі вступними словами, надали пояснення по суті спору, клопотання представника відповідача Чижовський І.В. про відкладення судового розгляду від 15 листопада 2021 року залишено без задоволення.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до частини шостої статті 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження, - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Складання повного рішення судом відкладено до 19 листопада 2021 року.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені по справі докази в їх сукупності, суд установив наступне.

Позивач ОСОБА_2 01 листопада 2019 року прийнята на роботу до ЖКП «Калинан» на посаду бухгалтера, що підтверджується наказом ЖКП «Калина» про прийняття на роботу від 31 жовтня 2019 року №31-К (а.с.12).

Згідно наказу ЖКП «Калинан» про припинення трудового договору (контракту) від 24 грудня 2020 року №22-К ОСОБА_2 звільнена з посади бухгалтера 24 грудня 2021 року на підставі частини 3 статті 38 КЗпП України.

Згідно довідки ЖКП «Калина» від 02 листопада 2021 року №19 заборгованість по підприємству перед ОСОБА_2 становила 49 128,56 грн, з яких заборгованість по заробітній платі за попередні періоди - 23 926,84 грн; заробітна плата за грудень 2020 року - 5 068,34 грн; компенсація за невикористану відпустку - 8 092, 86 грн, вихідна допомога - 18 145,29 грн - вихідна допомога (а.с.86).

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього кодексу.

Згідно статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як установлено в судовому засіданні, розрахунок при звільненні з позивачем ОСОБА_2 проведений не в повному обсязі.

Згідно довідки ЖКП «Калина» від 02 листопада 2021 року №19 заборгованість по заробітній платі по підприємству перед ОСОБА_2 станом на 02 листопада 2021 року складає 14 606,95 грн (а.с.86).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі в сумі 14 606,95 грн підлягають задоволенню.

Щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, судом установлено наступне.

Згідно частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до пункту 8 Розділу ІУ Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного заробітку на число робочих днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі дні на число відпрацьованих робочих днів.

Останні календарні місяці роботи, які передували звільненню ОСОБА_2 - жовтень і листопад 2020 року, відповідно до розрахункових листків за ці місяці заробітна плата за жовтень 2020 року становила 2 572,84, за листопад 2020 року - 3 746,23 грн, разом 6 319,07 грн.

Згідно положення про систему та умови оплати праці працівників, затверджене наказом директора ЖКП «Калина» від 27 грудня 2019 року оплата праці на підприємстві погодинна.

Кількість відпрацьованих годин в жовтні 2020 року становила 71 годину, в листопаді 2020 року - 104 години відповідно до розрахункових листків за ці місяці, разом - 175 годин.

Заробітна плата за 1 годину за жовтень та листопад 2020 року - 36,11 грн (6319,07:175)

Згідно листа Міністерства соціальної політики України від 29 липня 2019 року №1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік» кількість робочих годин в жовтні 2020 року - 167 годин, в листопаді 2020 року - 168 годин.

Середнє число годин за два місяці становить 167,5 годин ((167+168):2), середня заробітна плата за два місяці складає 6 048,43 грн (36,11 х 167,5).

Отже, середньоденна заробітна плата становить 144,01 грн (6 048,43 грн : 42 робочих дні).

Час затримки розрахунку при звільненні становить з 25 грудня 2020 року по 16 липня 2021 року, що становить 137 робочих дня, з яких: грудень 2020 року - 4 робочі дні; січень 2021 року - 19 робочих днів; лютий 2021 року - 20 робочих днів; березень 2021 року - 22 робочі дні; квітень 2021 року - 22 робочі дні; травень 2021 року - 18 робочих днів; червень 2021 року - 20 робочих днів; липень 2021 року - 12 робочих днів.

З розрахунку середньоденної заробітної плати в розмірі 144,01 грн сума середнього заробітку за час затримки виплати становить 19 729,37 грн.

Згідно роз`яснень, що містяться у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановляння рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Згідно частини шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 березня 2020 року по справі № 569/6583/16-ц виклав правовий висновок, згідно якого закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку виникають передбачені статтею 117 КЗпП України правові підстави для застосування матеріальної відповідальності.

Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.

Втім, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Необхідно також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець, стороною у трудових правовідносинах. Водночас у таких відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові 26 червня 2019 року в справі №761/9584/15-ц (пункти 81-84) дійшла висновку, що відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до частини першої статті 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому статтею 117 КЗпП України.

Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку. Така спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

У пунктах 87, 91-92 зазначеної постанови, Велика Палата Верховного Суду визначила, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати:

- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;

- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;

- ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;

- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Ураховуючи зазначені обставини та характер спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність об`єктивних підстав для зменшення суми компенсації за час затримки виплати заробітної плати при звільненні з 19 729,37 грн до 6 000,00 грн, що відповідає розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», та що є достатньою, справедливою та співмірною.

Щодо вимоги про компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати судом установлено наступне.

Згідно статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Згідно положень статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується дохід, до уваги не береться).

Відповідно до статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Згідно пункту 3 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України, компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, як, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Пункти 1, 2 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України (далі - Порядок), відтворюють положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і лише конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.

Відповідно до пункту 4 Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Наведене нормативне регулювання не встановлює першості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Використане у статті 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та пункту 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов`язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.

При цьому варто зазначити, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер.

Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Суд приймає розрахунок компенсації на суму 2 870,00 грн, викладений в заяві позивача про зменшення позовних вимог, оскільки він є вірним та відповідає Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.

Стосовно вимоги про стягнення моральної шкоди судом установлено наступне.

Згідно статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою статті 1167 ЦК України

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до частини четвертої та п`ятої зазначеної статті, моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 3 Постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням принципу розумності та справедливості, рівня отриманих моральних страждань позивачем, суд уважає обґрунтованим розмір моральної шкоди в сумі 5 000,00 грн.

Ураховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню.

Оскільки судом позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір сплачений ним при поданні позову пропорційно задоволеним вимогам в сумі 296,46 грн.

Керуючись статтями 258-259, 263-265, 279 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з житлово-комунального підприємства «Калина» на користь ОСОБА_2 28 773 (двадцять вісім тисяч сімсот сімдесят три) грн 71 коп., з яких:

- заборгованість по виплаті вихідної допомоги в розмірі 14 606,95 (чотирнадцять тисяч шістсот шість) грн 95 коп.;

- середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 6 000 (шість тисяч) грн 00 коп.;

- компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати в розмірі 2 870 (дві тисячі вісімсот сімдесят) грн 30 коп.;

- моральну шкоду в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.;

- судовий збір у сумі 296 (двісті дев`яносто шість) грн 46 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду або через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

позивач - ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ;

відповідач - житлово-комунальне підприємство «Калина», 57212, с. Калинівка Миколаївського району Миколаївської області, вул. Соборна, 9, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України - 31997714.

СУДДЯ С.М. ГЛУБОЧЕНКО

Повне рішення складено

19 листопада 2021 року.